Основними методами, що сприяють психологічній діагностиці особи під час допиту, є методи спостереження, бесіди, незалежних характеристик.

Вони застосовуються не в повному обсязі, а відповідно до тієї схеми, що є для слідчого найбільш прийнятною в даній ситуації.

Наприклад, спостереження, що використовується для діагностики психологічного статусу особистості (типу темпераменту — реакції на подразник, рис характеру індивіда), охоплює лише такі показники, що визначають поведінку особи на початку допиту.

Оскільки матеріал для спостереження, що виражається в зовнішніх проявах особи, надзвичайно обмежений, то і результати його завжди мають попередній, орієнтовний характер.

У подальшому в процесі допиту вони можуть доповнюватися і коректуватися. Залежно від ступеня прояву якостей особистості метод спостереження може мати вагомі результати.

Метод спостереження спрямований на виявлення певних рис характеру й ознак темпераменту, що свідчать про психологічні особливості допитуваного.

У сферу спостереження входять: манери допитуваного, його комунікабельність (на початку допиту),

реакція на подразник (поставлені запитання), психічний стан, викликаний процесуальним становищем і необхідністю спілкування.

Для діагностики особи допитуваного може використовуватися і метод бесіди, трансформований для цієї мети.

Відомо, що допит і бесіда розрізняються за своєю процесуальною сутністю і завданнями. Крім того, бесіда не передбачає регламентованого процесуального режиму.

Однак у процесі допиту, предмет якого чітко обмежений, може мати місце і бесіда, що переслідує мету абстрактного вільного обміну інформацією для встановлення психологічного контакту з допитуваним.

Бесіда передбачає взаємну передачу інформації, що не стосується предмета допиту, а спрямована лише на встановлення психологічного контакту, визначення типу темпераменту і рис характеру допитуваного.

Метод бесіди може поєднуватися з власне допитом, оскільки в процесі останнього можливі відхилення від предмета, зумовлені обранням тактичних прийомів, з’ясуванням ряду обставин, що мають допоміжне значення для проведення допиту.

Так, діагностика особи неповнолітнього передбачає встановлення його темпераменту, здатності до конкретного сприйняття, наявності елементів фантазування та їхньої ролі у формуванні показань.

Метод незалежних характеристик, трансформований для завдань, поставлених перед допитуваним, має на меті збирання відомостей про нього серед осіб, які контактували з ним і мали різні зв’язки (родич, друг, товариш по службі, сусід).

Метод незалежних характеристик може виявлятися в трьох формах, ефективність яких визначається конкретною ситуацією:

а) отримання відомостей про особу шляхом відповідних запитів щодо її характеристики; б) отримання відомостей про особу з матеріалів справи (показань інших осіб);

в) отримання відомостей про особу шляхом доручення оперативно-розшуковим органам зібрати такі відомості таємним шляхом.

Вибір слідчим тієї чи іншої форми залежить від складності майбутнього допиту, важливості інформації, яка може бути отримана в процесі його проведення.

Застосування зазначених методів ізольовано чи у взаємозв’язку дає змогу діагностувати психологічні характеристики особи і використовувати їх у різних напрямах організації допиту: 1) встановлення психологічного контакту; 2) визначення системи тактичних прийомів допиту; 3) визначення характеру і виду можливого і найбільш ефективного психологічного впливу; 4) оцінка отриманої інформації.