Розділ ІІ. Інтродукція газонних трав
Провідне місце при створенні газонів різного призначення займають злакові багаторічні трави. Для них характерна висока екологічна пластичність, вони володіють здатністю до утворення значної кількості пагонів кущіння із специфічними особливостями їх морфологічної структури та росту, які мають дуже важливе значення для формування газонних покриттів. Однак лише невелика кількість злаків може бути використана для створення високодекоративних витривалих довговічних газонів. Види та сорти газонних трав повинні відповідати цілому комплексу вимог. Перш за все вони повинні володіти високою продуктивністю пагоноутворення – утворювати якомога більше число пагонів на одиницю площі. Також вони повинні володіти високою конкурентною здатністю у фітоценозах, рівномірним розподілом пагонів по поверхні ґрунту, високою енергією проростання насіння та здатністю утворювати високе проективне покриття ґрунту, зимостійкістю та посухостійкістю (у певних умовах), стійкістю до пошкоджень шкідниками та хворобами, високою декоративністю травостою (приземним ростом, інтенсивним забарвленням пагонів, вирівняністю та однорідністю трав’яного покриву) та гарною насіннєвою продуктивністю. Але при інтродукції газонних трав простого врахування вищевказаних показників недостатньо. Необхідним стає визначення взаємозалежності між найголовнішими показниками та встановлення синтетичних об’єктивних (кількісних) показників якості газонних трав. Об’єктивним кількісним показником для визначення якості дернини є показник густоти пагонів на одиницю площі. Для умов України розроблена шестибальна шкала для оцінки якості дернини газонних травостоїв за густотою пагонів. Паралельно з головним показником потрібно також враховувати загальну декоративність травостою, швидкість відростання після скошування, біологічну поєднаність різних видів та життєвих форм, темп розвитку в онтогенезі, довговічність та ін. Показник проективного покриття може використовуватися для попереднього визначення якості травостою у перший рік вегетації. Починаючи з другого (третього) року вегетації всі види трав при систематичному підстриганні та відповідному догляді утворюють 100-% проективне покриття, однак при цьому якість газонних травостоїв може дуже відрізнятися. Це пояснюється тим, що між проективним покриттям та густотою пагонів на одиницю площі не існує прямої корелятивної залежності. Так, три грубі, широколистяні рослини займають таку ж площу, як і дванадцять тонких, вузьколистих рослин, і в обох випадках проективне покриття становить 100%. На основі багаторічних досліджень рослини-газоноутворювачі були об’єднані у три групи. Першу групу складають трави, які газонні травостої найвищої та відмінної якості: тонконоги лучний та вузьколистий, костриці червона та різнолиста, мітлиці звичайна та пагононосна, райграс пасовищний. Ці трави можуть використовуватися для створення партерних та спортивних газонів. До другої групи відносяться трави, що утворюють травостої доброї та задовільної якості: мітлиця біла, житняки, костриця овеча, лучна, райграс багатоукісний та ін. Ці види можуть використовувалися для створення звичайних садово-паркових та лучних газонів, а також дернових покриттів спеціального призначення. До третьої групи відносяться багаторічні трави, які утворюють травостої незадовільної якості: бекманія звичайна, колосняки, костриця тростиноподібна, тимофіївка лучна, пирій безкореневищний, райграс високий, стоколос безостий. Ці трави, як правило, являються високими, грубостебловими з широкими та довгими листовими пластинками. Найбільш перспективними для створення газонів у степовій частині України є з місцевої флори: тонконіг вузьколистий, перстач східний, костриця червона; із іноземної флори: костриця витончена, бізоняча трава.
Трави по-різному реагують на часте скошування. Так, низові злаки, у травостої яких переважають укорочені приземні пагони, більш стійкі, ніж верхові у яких переважають видовжені вегетативні та головним чином генеративні пагони. У низових злаків після скошування залишається значно більше фотосинтезуючих органів, ніж у верхових. Це забезпечує їхню більш продуктивну діяльність і відповідно більше накопичення поживних речовин. Вони менш вибагливі до поживного середовища, ніж верхові. У результаті низові злаки формують кращі по густоті та рівномірності покриття ґрунту трав’янисті килими. Швидкорослі злаки дають у рік посіву більшу кількість генеративних пагонів і зберігають пагоноутворювальну здатність протягом небагатьох років і тому недовговічні. У повільно ростучих злаків пагони зберігаються в укороченому стані на протязі двох, трьох або навіть чотирьох років після посіву і лише після цього вони утворюють генеративні видовжені пагони. У таких рослин пагоноутворююча здатність зберігається протягом багатьох років, і тому вони довговічні.
Газони як штучні рослинні угрупування у певній мірі являють собою новоутворення у природному комплексі тої чи іншої агрокліматичної зони. Їх видовий склад та структура повинні відповідати природній специфіці району зростання. Тому при створенні газонних культурфітоценозів потрібно керуватися вихідними положеннями про географічну та екологічну відповідність штучно створюваних ценозів умовам місцезростання. Таким чином, необхідною умовою створення високоякісних газонів у різних природних зонах є попереднє уточнення екологічних амплітуд газонних трав, які дають уяву про пластичність виду. Доцільність культивування перспективних видів на газонах потребує експериментальної перевірки. Для кожного виду у певних умовах існує межа його участі у ценозі (ценотичний бар’єр), нижче якого вид не в змозі успішно конкурувати з іншими компонентами ценозу. Кожен вид багаторічних злаків поширений у природі у великій різноманітності популяції. Видова популяція, що зростає в певних біолекологічних умовах, складається з різноманітних рас. Складний расовий склад природного виду є адаптивною властивістю, що гарантує збереження виду при різних умовах. Родина злаків є найбільш поширеною на земній кулі, нараховує від 8 до 10 тис. видів і близько 700 родів. На Україні злаки представлені 98 родами і 334 видами із яких дикоростучих – 316 культурних та культивованих – 18 видів. Для збереження виду вигідна його різнорідність, так як у мінливих умовах всередині популяції завжди знаходяться краще пристосовані раси, які забезпечують виживання виду в цілому. Хоча такі важливі ознаки, як невибагливість у культурі, довговічність, характер кущіння, темп росту, загальна структура, та деякі інші, характеризуються видовою належністю вони також в значній мірі визначаються і властивостями видової популяції. Складний расовий склад видових популяцій є багатим, невичерпним джерелом для інтродукції високоякісного вихідного матеріалу. До того ж відбір сформованих видових популяцій є найпростішим та економним за часом методом інтродукція багаторічних злаків. При інтродукції газонних рослин перш за все беруть до уваги ознаки, які властиві окремим життєвим формам злаків та їх групам. Закономірності змін та розвитку живої природи, незалежно від того, чи це вид, сорт, життєва форма або фітоценоз, неможливо розглядати без урахування зв’язку зі змінами генетичної структури рослин, адже генотип рослин зазнає різноманітних змін під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Молекулярна будова гена, структура хромосом та їх число – все це зазнає змін. Такі зміни відбуваються завдяки виникненню природних та індукованих мутацій. Тому інтродукція газонних трав повинна продовжуватися за допомогою селекційних методів. Інтродукція рослин пов’язана з перебудовою феноритмотипів рослин у процесі їх адаптації до нового середовища. У період інтродукції, особливо при перенесенні рослин в умови, що значно відрізняються від умов їх природного ареалу, велике значення має прогнозування успішності інтродукції. Згідно з методом еколого-історичного аналізу флор розробленим Культиасовим М.В. (1953), в основу інтродукції береться вчення про життєві форми рослин, що дає можливість визначити екологічну пластичність виду. Найбільш пластичною екобіоморфою серед багаторічних злаків для інтродукції являються мезофіти, які не мають вузької спеціалізації і можуть зростати в нових, значно змінених умовах середовища. Перспективи роботи з видовими популяціями необмежені. Велике значення для цілей інтродукції газонних трав мають біологічні основи відбору видів трав для газонної культури; методи екологічної оцінки газонних рослин; еколого-фізіологічні дослідження газонних трав у зв’язку з їх посухостійкістю; методи віддаленої гібридизації, гібридологічного аналізу з використанням ефекту гетерозису та явищ апоміксису та інші селекційно генетичні методи. Досвід газоноведення у нас в країні та за кордоном показує, що високоякісні газони створюються із небагатьох видів багаторічних злаків, таких як тонконіг лучний, костриця червона, мітлиця звичайна. Ці види – мезофітні екобіоморфи, разом з тим вони є видами широких голарктично- бореальних ареалів. Це пояснюється тим, що більшість видів злакових трав, мають дуже складний внутрішньовидовий популяційний склад, що дозволяє їм адаптуватись до різних екологічно екологічних умов.
Як показує досвід, багато видів та сортів газоноутворюючих злаків при перенесенні з інших країн виявляються універсальними для багатьох фізико-географічних умов. Ця обставина обумовлює необхідність залучення популяційного та сортового матеріалів з інших районів, навіть досить віддалених. Поряд з можливістю інтродукції видів та сортів рослин з інших країн особливе значення має вивчення місцевого асортименту як вихідного матеріалу для селекції нових сортів. Відбір популяцій з місцевої флори та інтродукція географічно віддалених популяцій можуть забезпечити гарний вихідний матеріал для наступної селекції сортових газонних трав. Великий інтерес представляють популяції дикорослих злакових трав із рівнинних місцевостей та гірських районів Кавказу, Середньої Азії, Сибіру, Карпат. Для мезофітних умов існування доцільно залучати вихідний матеріал видів більш широкого географічного ареалу. При інтродукції та селекції сортів газонних трав у специфічних екстремальних умовах (посушлива зона, засолені ґрунти) вирішальною умовою буде відбір життєвих форм із місцевої флори або аналогічних ґрунтово-кліматичних умов. Таким чином, при інтродукції газонних трав особливого значення набуває мобілізація багатого внутрішньовидового популяційного розмаїття провідних видів трав-газоноутворювачів.
Роботи по вивченню, виділенню перспективних видових популяцій та сортів газонних трав та їх первинному насінництву можна представити такою схемою: 1) вивчення вихідного матеріалу та виділення кращих видових популяцій та окремих рас; 2) покращення перспективних популяцій; 3) розмноження покращених видових популяцій; 4) порівняльне випробування підібраних та покращених зразків на дернових ділянках, їх розмноження та передача інстанціям по сортовипробуванню рослин.
На даний час недостатня забезпеченість сортовим насінням місцевих видів перешкоджає створенню газонних культур фітоценозів з вітчизняних сортів. Це зумовлено низькою продуктивністю насінників газонних трав та обмеженими площами, на яких вони вирощуються. Тому необхідною умовою для одержання високопродуктивних насінників перспективних газонних трав у Північному Лісостепу України є оптимізація видового та сортового складу перспективних газонних трав з використанням місцевих видів і районованих сортів, а також удосконалення комплексу основних технологічних прийомів (строків сівби, способів посіву, норм висіву, удобрення та основних прийомів догляду й використання газонних трав).
Сорти газонних трав вітчизняної селекції Костриця червона, сорт Сирецька 01. Отриманий методом популяційної селекції від вільного (при штучному сприянні) перезапилення популяцій, отриманих з різних віддалених еколого-географічних районів. Сорт утворює газонне травостої, які по густоті й декоративності відносяться до класу „супер-газон”, по насінневій продуктивності перевищує продуктивні стандарти на 50-70%, не пошкоджується шкідниками й хворобами. Костриця червона, сорт Видубецька славна. Виведений методом одержання синтетичних популяцій від вільного перезапилення вихідних географічних віддалених популяцій і місцевих популяцій костриці червоної. Біотип з корневищно-нещільнокущовою формою пагоноутворення, рясним кущінням й утворенням потужної прикореневої розетки вегетативних пагонів, високою насінневою продуктивністю, підвищеною посухостійкістю. По насіневій продуктивності перевищує виробничі стандарти на 50%. Із ранньої весни до пізньої осені травостій зберігається в зеленому стані, не пошкоджується шкідниками й хворобами.
Костриця червона, сорт Богданка. Сорт внесений у Реєстр сортів рослин України в 2001 році. Створений методом масових доборів з гібридної комбінації сорту Видубецька славна з місцевими низькорослими, добре обнасіненими формами. Сорт відрізняється дещо пониженим метаболізмом та тіневитривалістю. Рослини висотою 35-45 см, стебла прямі, голі, гладкі, при основі одягнені червоно-бурими піхвами, нижні піхви опушені. Листки вузькі, плоскі, я скравозеленого забарвлення, шириною до 3 мм. Язичок дуже короткий - до 0,2 мм. Суцвіття - волоть довжиною 14-16 см, до і після цвітіння розкидиста. Колоски зеленуваті з розовато-фіолетовим відтінком, довжиною 7-10 мм, число квіток 4-6. Насіння продовгувато-ланцетне, довжиною 6-7 мм, світлосіруватого кольору. Маса 1000 насінин 2-2,9 г. Сорт середньостиглий. Від початку весняного відростання до повної стиглості насіння 100-105 днів. Характеризується підвищеною зимостійкістю та порівняно посухостійкий. Придатний для створення газонів типу “супергазони” у садках і парках, для спортивних полів у затінених місцях, для озеленення придорожніх зон, створення газонів біля будинків та зелених галявин. Створює густий газон з мілким тонким листям, стійкий до витоптування. У сумішках з іншим видами газонних трав забезпечує створення найкращих та довговічних газонів в усіх зонах України, адаптований до кліматичних умов нашої країни. Загальна декоративність весною, влітку та восени 8 балів, проектне покриття до і після скошування 8 балів. У конкурсному сортовипробуванні, у середньому за 1998-2000 рр., забезпечив урожайність насіння 12,4 ц/га, а в 2001 році - 14,0 ц/га. Мітлиця пагононосна, сорт Клонова. Виведений методом клонуванової селекції із синтетичних популяцій, отриманих від вільного перезапилення (при штучної сприянні) географічно віддалених популяцій. Абсолютна більшість відомих дотепер популяцій мітлиць пагононостної утворюють незначну кількість насіння, тому що генеративні органи в них розвиваються на плагіотропних пагонах, що укоріняються, при цьому не багаточисленні генеративне пагони нахилені до ґрунту під кутом 30-450, погано освітлюються сонцем і погано квітнуть. Серед отриманих синтетичних популяцій був виведений клон зі стоячими генеративними пагонами, які квітнуть і розвивають на кожній гілці 8-11 колосків. Загальна врожайність насіння у цього клону становить 1,5 ц/га. Сорт утворює високодекоративні травостої вищої якості, володіє високою посухостійкістю.
Райграс пасовищний, сорт Київський 101. Виведений методом популяційної селекції від вільного (при штучному сприянні) перезапилення географічно віддалених популяцій і місцевих виробничих зразків. Новий сорт є більш врожайним на насіння (12-14 ц/га), більш посухостійкий та витриваліший. У чистих посівах зберігається 8, а в складних фітоценозах - 12 років. Сорт утворює травостій відмінної якості, по стобальній шкалі відноситься до першої групи газоноутворюючих трав.
|
