Пункт 2. Інструкції:прочитайте пункт 2., та виділіть агенти тендерної соціалізації.

Інструкції: прочитайте пункт 2., та виділіть агенти тендерної соціалізації.

Поряд зі школою, сім'єю, товариством однолітків суттєву роль у статевій соціалізації школярів відіграють засоби масової інформації - преса, телебачення, радіо, Інтернет тощо. Саме вони задають ті „ідеальні" взірці й норми статеворолевої поведінки, впливають на підліткову і молодіжну субкультуру. Гендерні моделі поведінки, взірці „чоловічого" і „жіночого", що транслюються засобами масової інформації, на основі ідентифікаційних механізмів, засвоюються підлітковою свідомістю, визначаючи гендерні орієнтації особистості та її реальну поведінку.

Чоловіки, зазвичай, показуються честолюбними, авантюрними, сильними, владними, в той час як залежність, підпорядкованість і слабкість залишаються за жінками. Чоловіки займаються захоплюючими справами, за які вони отримують нагороди, в той час як жінки виступають або в ролі помічників, або зайняті менш важливими, порівняно з чоловічими, справами, за які можуть мати незначні винагороди. Це так звана неусвідомлена ідеологія, що впливає на психологію чоловіків і жінок. Неусвідомлена тому, що ми перебуваємо під її впливом, часто не усвідомлюючи цього. Це відбувається тому, що:

- ми так часто зустрічаємо ці широко розповсюджені ідеї, що не звертаємо на них уваги;

- ці ідеї подаються нам у прихованій формі і передаються таким чином, що їх просто не помічають і не обговорюють.

Вивчаючи особливості жіночого образу в засобах масової інформації, був використовуваний контент-аналіз, який застосовувався як до словесних, так і до образотворчих (малюнкових) текстів. Проводився підрахунок авторів з врахуванням їх статі, персонажів текстів і зображень; тем, пов'язаних з чоловіками і жінками, їх ролями і життєвими позиціями. Матеріалом для аналізу були такі масові видання, як: „Голос України". „Молодь України", „Факты", „Комсомольская правда в Украине", а також тернопільські обласні часописи „Вільне життя", „Свобода", „Тернопіль вечірній".

Аналізуючи гендерні стереотипи, були виділені наступні структурні компоненти, описання яких шукали в текстах:

- фізичні, психологічні та особистісні риси, приписані чоловікам і жінкам;

- ролі, характерні чоловікам і жінкам як у суспільній, так і приватній сферах;

- особливості виховання хлопчиків і дівчаток;

- соціальна позиція чоловічих і жіночих персонажів у відносинах влади й управління.

У 80-95 % випадків чоловічі ролі - це лідер, керівник, спеціаліст, герой, творча людина, злочинець, рятівник, переможець; 10-15 % - жертва, прохач, організатор з низьким статусом тощо. У 80-90% випадків жіночі ролі - це дружина, матір, організатор обслуговування чоловічих заходів, жертва, діяльна в побуті; 5-10 % - соціально активна з високим соціальним статусом, лідер, творча особистість.

Фотографії в пресі теж по-різному відображають чоловіків і жінок: у перших підкреслюється обличчя, а в других - тіло. Відомо, що голова і обличчя є „центром духовного життя", в них локалізуються інтелект, особистість, ідентичність і характер, які засоби масової інформації швидше асоціюють з чоловіками, ніж з жінками.

Таким чином засоби масової інформації тиражують ідеали й гендерні стереотипи патріархального суспільства і закріпляють їх у повсякденних уявленнях. Такий спосіб формування уявлень про жінку є дискримінацією прав людини - жінки, тобто формою соціального насилля.

Робить свій внесок у гендерну стереотипізацію й телебачення. Більшість фігурантів телепередач - чоловіки (близько 70 %). Жінки зазвичай були молодші чоловіків, наділені привабливою зовнішністю і м'яким характером, їх частіше показували вдома, в колі сім’ї чи в любовних сценах. Вони ж частіше виявлялись у ролі жертви. Чоловіки - герої телепередач і телефільмів, мали, зазвичай, шановану професію або виконували специфічно чоловічу роботу. Рекламні ролики на телебаченні за участю жінок рекламують товари для дому чи гігієнічні засоби.

На жаль, сучасна ситуація в Україні характеризується відсутністю діючої цензури на розповсюдження еротичної та порнопродукції в засобах масової інформації. На всіх каналах українського телебачення систематично транслюються сцени насилля та еротики, еротичних і сексуальних дій, побиття чоловіками жінок, гомосексуалізму і подружніх зрад, словесні образи з вживанням деліквентної лексики тощо. Ще більше різноманітного „бруду" можна зустріти на сайтах Інтернету. куди школярів просто тягне. Ознайомлення з Інтернет-конференціями, безпосередньо пов'язаними з сексуальною проблематикою, дає можливість доторкнутись до величезної колекції порнографічної продукції: рекламні пропозиції інтимних послуг, обговорення досвіду інтимних стосунків, скабрезні малюнки і мультфільми, „масні" анекдоти і т.п., що негативно позначається на статевій соціалізації школярів.

Свій вклад у статеву соціалізацію учнівської молоді вносить реклама на телебаченні. Левова частка рекламованої продукції демонструється на тлі красивих жінок, частин жіночого тіла чи загалом жіночих тіл. Жіноче ж тіло, що історично ототожнюється із сексуальністю „плодоносить" не лише в рекламній продукції, але й у сфері соціальних стосунків. Статево специфічна рекламно-тілесна соціалізація перетворює мову тіла у третинну статеву ознаку. Тіло на екрані телебачення породжує культ здоров'я, гігієни, юності і, нарешті, краси. Подібне розчленування відбувається, з одного боку, залежно від потреб рекламованого товару, а з другого - враховує традиційно сексуально привабливі частини жіночого тіла. Використання такого елементу в рекламі ґрунтується на особливостях психіки, сприйняття і фантазії чоловіка, позаяк здоровий аналізатор для цього, як уже зазначалось, є найчутливішим еротичним каналом. Демонстрування декольте, стегон і т. п. стимулює уяву чоловіка, юнака, підлітка на самостійну добудову спровокованої рекламою сцени, формує такий собі рекламно-гендерний конструкт. Іншими словами, жіночий образ, тіло, фігура та інше, здатне сексуально збуджувати споживача реклами.

Доступність інформації в електронних засобах масової інформації створює принципово нову ситуацію соціалізації. Причому слід мати на увазі, що більше в процес споживання такої інформації залучаються не ті підлітки, чиє дозвілля проходить у дворах, а так звані „домашні діти", тобто найменш підготовлені до такого сприймання. Варто зазначити великий набір саме девіантних форм поведінки, що призводить до фіксації цих форм у дітей з несформованою сексуальною поведінкою (передовсім, підлітків). Поєднання цих двох факторів — доступності й девіантності — роблять цю ситуацію потенційно психологічно травмуючою.

Одним з факторів статевої соціалізації, що чинить сильний тиск на формування психологічної статі і особливо на статеву ідентифікацію дитини, є мовний простір рідної мови, в якому містить чимало значень і символів, що визначають формування психологічних установок на статеву ідентифікацію. В. С. Мухіна в своїй праці „Вікова психологія" розглядає вплив усної народної творчості та фольклору на формування окремих конструктів психологічної статі і гендеру. Особливо доступна дитині мова казки, оскільки вона не вчить її напряму, позаяк діти не люблять менторства. Казка пропонує дитині образи, символи, якими вона насолоджується, непомітно для себе засвоює важливу гендерну інформацію. Співпереживаючи героям казки, дитина ідентифікує себе з ними. Вона сприяє казковим персонажам, намагається подолати перепони на їх шляху, тим самим засвоюючи моделі гендерної поведінки.

У більшості казок персонажі дитячої статі — втілення „традиційної жіночності": героїня зазвичай є объектом порятунку („Морозко"), слухняність жінки підноситься („Попелюшка"), жінка обов'язково повинна бути рукодільницею, нагорода ж за терпеливість - хороший наречений; „ліниві" зазвичай караються. Казки, де головна діюча особа - чоловік - це в основному казки, в яких бажаним „призом" героєві стає наречена.

Перелік чоловічих занять, що зустрічаються в традиційній казковій літературі, досить довгий. Майже у всіх випадках чоловік виконує функцію забезпечення сім'ї, він - „постачальник"'. За родом занять він може бути купцем („Василиса Прекрасна", „Красуня та чудовисько"), царем („Казка про мертву царівну і сім богатирів" О. С. Пушкіна) тощо. Це означає, що більшу частину часу батько проводить за межами дому, він не бере участі в домашніх справах, його обов'язки обмежені матеріальним забезпеченням сім'ї і виконанням державних справ. Зазвичай такі батьки — вдівці, які одружились удруге, причому і в нього (зазвичай одна) і в його дружини (кілька) є діти (зазвичай дочки). Мачуха в більшості казок - втілення зла, ненавидить падчерку, всіляко утискає її, при цьому успішно виконує роль авторитетної хазяйки дому. Вона утискує свого чоловіка.

Жорстоке авторитарне виховання падчерки йде їй на користь. Вона дуже рано набуває навичок, необхідних для втілення успішного жіночого сценарію. Ведення домашнього господарства - її обов'язок, падчерка в домі вміє все („Морозко", „Попелюшка", „Снігуронька").

У патріархатних казках заявлені типові жіночі заняття пов'язані з веденням домашнього господарства, а для чоловіків -діяльність поза домом, у суспільній сфері. Цей гендерний стереотип передбачає в якості позитивних образів сильного домінуючого чоловіка і слабку, залежну, пасивну жінку (Римашевська Н., Захарова П., Посадська А., 1991; Вороніна О„ 1993; Воробець С, 1991 тощо).

Обов'язковим атрибутом позитивної героїні більшості казок є фізична краса. Крім цього, для неї важливі й інші атрибути, приписані патріархатним стереотипом. Так, Царівна-жаба втішає чоловіка в печалі, тче килим, пече хліб, шиє сорочку, доводячи всім, що вона хороша хазяйка. Казковий герой зазвичай наділений неабиякою силою, геройством, агресивністю, наполегливістю, рішучістю, твердістю, безкомпромісністю, молодецькою відвагою - тобто рисами рафінованого чоловіка.

Образи самотніх матерів у казках майже не зустрічаються (виняток - Баба-Яга). Гендерна конфігурація казкових героїнь - віктімізація (жертовність) жіночності. Жінка - це традиційно пасивна жертва, якій допомагають чарівні сили, заохочуючи її традиційно жіночі риси.

Перше уявлення про кохання дитина зазвичай отримує в ранньому дитинстві, коли знайомиться з народними казками. Дуже доступно, цнотливо, без зайвих екскурсів у питання сексу чарівні сюжети дають цілком реальні уявлення про самовіддане кохання Русалоньки й Принца, Олов’яного солдатика й Балерини, Руслана й Людмили. Почуття героїв завжди піднесені і прекрасні. Закохані вірні один одному, готові віддати своє життя за кохання, врятувати кохану людину, подолати найнеймовірніші перешкоди і тільки пізніше любовні переживання, але вже в реальних умовах — в романах, повістях - готують підлітка до сприйняття тонших і складніших взаємин чоловіка й жінки.

Уміння віддано кохати - якість, яка заохочується в позитивної героїні більшості казок. Це кохання близьке до почуття жалості і відданості, воно наділене чарівними властивостями. Жертовне кохання — це зверхсила. яка перетворює жахливе чудовисько на красеня-принца. Винагорода жіночих чеснот: терпіння, доброти, працелюбності, покірливості - зовнішня краса, вдалий шлюб і багатство - традиційний ідеал жіночої долі. Образ ідеального нареченого - це „барин - багатий, кучерявий, молодий". Часто герой закохується в чудову дівчину і одружується на ній, а згоди дівчини може й не вимагатись.

Розглянута дискурсивна гендерна конфігурація народних казок демонструє гендерний традиційний стереотип. Патріархатний стереотип являє собою специфічну конструкцію психологічних рис, поведінкових моделей, павичок, видів діяльності, яка передбачає сепарованість чоловіків і жінок, сегрегацію чоловічої і жіночої сфер діяльності. Психологічні риси, приписані жінці в рамках такого стереотипу, - терпіння, покірність, жалість, співчуття, ніжність, доброта, м'якість, жертовність, прагнення до збереження гармонії в міжособистісних відносинах. Негативними рисами жінок (мачухи, сестер) вважаються мстивість, заздрість, підступність, нелюбов до дітей, надмірні гордощі і лінощі, капризність, брехливість. Цікаво, що ці негативні риси жіночності інтерпретовані в партріархатних казках як супутник самостійності, незалежності, непокірності і жіночого домінування.

Разом з тим. є ряд казок з такою гендерною конфігурацією, де патріархатний стереотип „розмивається", стає менш жорстким і визначеним, де герої-чоловіки наділені „жіночими" атрибутами і входять у процесі випробувань у „жіночий світ". Героїні ж опановують атрибути й функції, які в патріархатному стереотипі приписані чоловікам. Однак типи випробувань гендерно диференційовані й відтворюють патріархатний розподіл сфер життя.

Таким чином, вікова мудрість казки дуже рано вводить дитину у світ двох статей - сила, сміливість, мужність з одного боку, прекрасне, загадкове, чарівне — з другого.

Впливовим агентом гендерної соціалізації є дитяча література, оскільки роль читання вслух у процесі виховання залишається надзвичайно важливою саме в сім'ях. На основі реконструкції культурних норм з текстів для дітей можна зробити висновок, що, по-перше, основним типом соціалізації жінок у радянській Україні був тип „працююча матір'' і, по-друге, що має місце гендерна сегрегація як в публічній, так і. передовсім, у приватній сфері життя українців.

Ґендерні поняття формуються також під впливом літературних творів, кіно і театру. Т. Максимова, аналізуючи зміст більшості сучасних романів і журналів, приходить до висновку, що традиційні установки на жіночий інфантилізм зберігаються: жінка, як і раніше, залишається охоронницею домашнього вогнища, щасливою дружиною і матір'ю.

Таким чином, читання дітьми книг, у яких жінки в більшості випадків зображуються з предметами домашнього вжитку, а чоловіки - із знаряддями праці, приводить до посилення статевотипової поведінки в дитячих іграх. За даними М. Кімбалл, у дітей, які часто дивляться телевізор, проявляється більше установок, що відповідають гендерним нормам, ніж у їх однолітків, що не захоплюються телевізором.

Важливим агентом гендерної соціалізації є мистецтво. Взірці поведінки героїв на екрані і сторінках популярної літератури є легкодоступними стереотипами гендерної поведінки. Хлопчики віком від 3 до 7 років ідентифікують себе з героями мультфільмів, бойовиків, комп'ютерних ігор та орієнтовані на дорослу соціально успішну чоловічу роль. У дівчаток простежується стійкість орієнтації на роль матері і відповідна гендерна поведінка. Це зумовлено постійною наявністю стереотипу материнського взірця, включенням дочки у виконання функцій жінки в сім'ї (вимити посуд, підмести підлогу тощо).

Однією з форм репрезентації трафаретного ставлення до людини, залежно від її статі, є анекдоти. Здебільшого анекдоти, що стосуються Гендерних аспектів, є сексистськими, тобто відкрито чи завуальовано дискримінують жінок чи чоловіків на основі їх статі, висміюючи неспроможність у приписуваних обов'язках, правилах і способах обов'язкової поведінки. Сюди входять усі анекдоти і жарти, в яких жінка показана як тупа, немудра, некомпетентна. Ніхто навіть не намагається заперечити зміст таких жартів — це вважається поганим тоном. І тому анекдоти стають частиною неусвідомленої ідеології, яка вчить, що жінка меншовартісна від чоловіка.

На думку Ш. Берна, жарти на адресу іншої статі можуть не тільки зміцнити почуття ідентичності гендерної групи і солідарності з іншими її членами, але також привести до збільшеного сприйняття відмінностей між гендерами і породити конфлікти між їх представниками, тому спроби зміни існуючої системи поглядів на чоловіків і жінок в різних репрезентативних конфігураціях необхідні.

Ще одним важливим засобом закріплення гендерно-ролевих характеристик є мова. В українській мові жіночий рід для позначення деяких професій існує швидше в жартівливо-принижуючому розумінні - „професорка", „деканка", „бізнесменка",..редакторка" '- чи то дружина професора, чи то жінка-професор і т. д. Оголошення типу: „потрібна прибиральниця, секретарка, продавщиця" вже не можуть з'явитись в жодній цивілізованій країні.

Важливе значення у гендерній соціалізації відіграє такий компонент підліткової культури - підлітковий любовно-еротичний фольклор. Він існує у двох основних формах - усній (більше практикується у хлопчачому середовищі) і рукописній (характерний для дівчат). Дівчата значно частіше ведуть особистий щоденник, альбоми-пісенники, заповнюють різні анкети, „побажанники".

Фольклорні та етнографічні матеріали дають уявлення про гендерну ситуацію в різні історичні періоди. Весільні обряди, прислів'я і приказки, пісні, традиції сексуальної поведінки тощо намагаються глибше зрозуміти народні традиції, а отже полегшити процес гендерної та й сексуальної соціалізації.

На зміну статевої поведінки чинить вплив і фольклор: балади, пісні, загадки, танці, приказки і прислів'я. Вони відображають сексуальну культуру, що склалась, і ставлення до неї в суспільстві. Особливе місце тут займає любовна лірика у пісенній творчості бардів.

Питання для самоконтролю

1. Які гендерні стереотипи характерні для учительського середовища?

2. Який вклад у статеву соціалізацію вносить реклама на телебаченні?

3. Що можна назвати агентами гендерної соціалізації?