Навчальний матеріал. Пункт 1. Інструкції:прочитайте пункт 1., та законспектуйте принципи статевого виховання учнів.

Інструкції: прочитайте пункт 1., та законспектуйте принципи статевого виховання учнів.

 

Статеве виховання учнів повинне будуватися на певних теоретичних засадах. Такими засадами є принципи й завдання статевого виховання.

Сформульовано такі принципи.

Принцип природовідповідності (В.Ратіхій, Я.А.Коменський, Ж.-Ж.Руссо, К.Д.Ушинський та ін.). Застосування його в нових умовах вимагає розробки екологічної й гуманістичної педагогіки. Цей принцип дозволяє звернути увагу на саму людину – дівчинку/хлопчика, дівчину/юнака як частину природи, на її сутнісні сили, тілесність і духовність як рівноцінні компоненти цілісної індивідуальності.

Сучасне тлумачення принципу природовідповідності пов’язує соціальне виховання із загальними законами розвитку природи й людини, індивідуальними й віковими особливостями статеворольової соціалізації, формуванням відповідальності за розвиток самого себе як суб’єкта життєдіяльності [115, 32].

Принцип природовідповідності передбачає визнання духовного й тілесного начал у дитині як рівноцінних. Процес дорослішання дитини – це не тільки духовне збагачення, але й фізична зміна людини, формування ставлення дитини до свого тілесного „Я”, уявлення про тіло як про засіб взаємин з навколишнім світом, як регулятор статевої поведінки. Поведінка людини – це сукупність природжених і набутих реакцій. Вона містить рефлекси й інстинкти, сексуальні й несексуальні реакції. Положення про тріаду гормони – мозок – поведінка має важливе значення: завдяки людському мозку можливим є самоуправління спонук та інстинктів; становлення цілісного „образу Я” є доцільним відповідно до статеворольових та індивідуальних особливостей дівчинки, дівчини / хлопчика, юнака.

Принцип культуровідповідності (педагогіка в XVII ст.: Д.Локк, К.А.Гельвецій, І.Г.Песталоцці, А.Дистерверг, К.Д.Ушинський, П.Ф.Каптерєв, С.І.Гессен та ін.). Він передбачає орієнтацію на культуру суспільства, традиції народу, правила окремих субкультур, культурний рівень конкретної дитини на фоні загального розвитку культури – формування культури взаємин статей, надання їм естетичного й емоційного смислів, а не зведення міжособистісних стосунків до примітивної сексуальної взаємодії (І.С.Кон, В.Є.Каган).

З позиції принципу культуровідповідності статеворольова соціалізація розглядається як соціокультурне явище, статеве виховання школярів у контексті конкретної соціокультурної ситуації, реальної життєдіяльності молодших школярів, підлітків і старшокласників. „З дорослішанням дівчинки або хлопчика важливо допомогти їм навчитися суб’єктивно аналізувати власні емоційні переживання, розуміти їх мотиви, нести відповідальність за вираження власних почуттів, адекватних за ступенем, інтенсивністю й формою конкретній ситуації, поважати почуття інших; формувати в дітей довільність в емоційній сфері, інтелектуалізацію, окультурювання власних переживань; створювати педагогічні умови для оволодіння статеворольовою поведінкою й самовдосконалення жіночої / чоловічої індивідуальності відповідно до норм культури сучасного суспільства” [157, 154].

Зі змінами в суспільстві відбуваються й зміни статевих ролей, культури стосунків статей. На зміну жорсткому протиставленню маскулінності / фемінінності приходять динамічні уявлення про чоловічі й жіночі ролі, що ґрунтуються на партнерських стосунках. Від чоловіка й жінки вимагається не тільки засвоєння загальноприйнятих норм статеворольової поведінки, але й оволодіння гнучким статеворольовим репертуаром, розвиток власної унікальності, своєрідності, самовдосконалення жіночої / чоловічої індивідуальності. Якщо раніше на перший план ставились зовнішні заборони, то тепер їх змінили завдання самореалізації дівчинки і хлопчика, дівчини і юнака; виникає потреба в саморегуляції статеворольової поведінки школярів.

Принцип свободи незалежного розвитку людини передбачає, що кожен чоловік і кожна жінка мають право на власний внутрішній світ, жіночу / чоловічу індивідуальність, право на інтимні, потаємні почуття, стосунки. Прагнення до абсолютної свободи в сексуальних зв’язках є не що інше, як втеча від власної відповідальності й обмеження себе в справжній свободі шляхом відмови від самостійного свідомого вибору статеворольової поведінки, від самоздійснення неповторної жіночої / чоловічої індивідуальності. Статеве виховання націлене на подолання неузгодження свободи й відповідальності, створює необхідність прислухатися до свого внутрішнього „Я”, формує затребуваність у самостійній відповідальній, гідній статеворольовій поведінці дівчаток і хлопчиків, дівчат і юнаків.

Принцип реальності (реалістичності) розглядає статеве виховання в контексті реального життя, побудоване на основі закономірностей психосексуального розвитку школярів. Статеворольова соціалізація певною мірою є і стихійною соціалізацією, чинниками якої можуть бути ненавмисні соціалізуючі впливи природи, групи однолітків, значимі люди своєї й протилежної статі, засоби масової комунікації, випадкові спостереження. Важливими є реалістичне уявлення вчителя про можливості виховання школярів у процесі статеворольової соціалізації, урахування її тенденцій, наявних у сучасному світі.

Принцип реалістичності визнає положення про те, що сексуальний інстинкт, який має дуже важливу біологічну функцію, повинен бути контрольованим і дисциплінованим нарівні з будь-яким іншим потягом – без насилля й страху, коли виявляється незручним для якоїсь галузі його вільний відтінок. Сексуальний інстинкт є нормальною людською потребою, і уявлення про нього не повинні мати негативне емоційне забарвлення. Необхідно бачити різницю, яка існує між насильницьким придушенням інстинкту – джерелом багатьох нервових, психічних розладів, нездорових фантазій, що нервують – і сублімацією, трансформацією інстинкту в різноманітній діяльності й проявах любові. Люди, які прагнуть насильницьки придавити інстинкт, нерідко страждають від його сильних непередбачених проявів. Прагнення обманути, цілком знищити тільки заганяють його в глибину підсвідомості (З.Фрейд), де він вислизає з-під нагляду й може мститися, посягати на здоров’я, настрій духу, характер, опосередковано впливати на статеворольову поведінку людини.

Розглядуваний принцип спрямований якраз не на повне придушення сексуальності, а на свідому саморегуляцію статеворольової поведінки школярів за допомогою трансформації й сублімації сексуальної енергії в інші форми любові й види діяльності.

Принцип соціальності розкриває найважливіші умови соціалізації, статеворольової соціалізації, якими, за О.В.Мудриком, є мега-, макро-, мезо- й мікрочинники, що сприяють засвоєнню статевих ролей і норм сексуальної культури. Ця система чинників може й позитивно, і негативно впливати на процес статеворольової соціалізації молодших школярів, підлітків і старшокласників. Вихователі, організовуючи виховний процес, повинні сприяти позитивній статеворольовій соціалізації.

Принцип взаєморозуміння й довіри. Відповідно до цього принципу розуміння дитини не означає прийняття її позицій як власних, воно передбачає толерантне (терпиме) ставлення до чужих поглядів, невтручання в особисте життя іншої людини, що спонукає до взаєморозуміння, довіри, взаємоповаги дорослих і дітей, хлопчиків і дівчаток, юнаків і дівчат. Молодші школярі, особливо дівчатка, з довірою ставляться до своїх учителів, легко відкривають їм свої таємниці. Підлітки, навпаки, прагнуть віддалитися від дорослих, щоб відчути власну дорослість. Старшокласники знову ніби наближаються до дорослих, оскільки потребують допомоги в професійному й індивідуальному статеворольовому самовизначенні, однак зберігають дистанцію. Застосування принципу взаємодопомоги й довіри передбачає прагнення дорослих до зближення з підлітками й старшокласниками й разом з тим уміння поважати їх потребу в збереженні дистанції, право на інтимність думок, почуттів, переживань, готовність завжди при необхідності допомогти їм.

Принцип незбудження сексуального потягу, відповідно до якого в роботі з дітьми молодшого шкільного віку слід не затримувати їхню увагу надовго, не вдаватися до надто детальних пояснень, включати їх в активні, різноманітні види предметно-практичної, творчої діяльності; у роботі з підлітками й старшокласниками – сприяти саморегуляції статеворольової поведінки, формуванню культури взаємостосунків статей, розвитку щирих, взаємошанобливих, взаємовідповідальних, емоційно насичених стосунків.

Принцип конкретності й зрозумілості в руслі статевого виховання не припускає натяків, двозначностей, сором’язливого замовчування. Відповіді з використанням грамотної термінології повинні бути конкретними, зрозумілими, ураховувати рівень розвитку дитини, допомагаючи дівчинці або хлопчикові в розв’язанні життєвих ситуацій, що склалися, сприяючи позитивній статеворольовій соціалізації.

Принцип самореалізації передбачає визнання різносторонності особистості хлопчика / дівчинки, статеворольової поведінки залежно від ситуацій, створення умов для розвитку й самовдосконалення чоловічої / жіночої індивідуальності в процесі реальної життєдіяльності, найбільш повного саморозкриття, самоздійснення своєї унікальності [157, 153 – 158].