ТРЕНЕРСЬКИЙ ПОРТФЕЛЬ

Використовується переважно для пошуку нових ідей та генералізації отриманої інформації. Це добрий метод використання досвіду учасників для розв'язання проблем та розробки ідей. Мозковий штурм - це досить продуктивна технологія для роботи в групах чисельністю 5-10 осіб, коли ведучий називає тему, а учасники «атакують свій мозок», щоб згадати все, що їм відомо з даної теми. Мета мозкової атаки - викликати щонайбільше думок із заданої теми.

Специфічні правила, яких потрібно дотримуватись при проведенні мозкового штурму:

Придумайте багато ідей - зараз важлива кількість, а не якість.

Жодної критики – утримуйтеся від суджень та обговорень ідей.

Запозичення інших ідей не є поганим.

Записуйте всі думки, навіть ті, що здаються божевільними Пізніше їх можна

відкинути, об’єднати, модернізувати, раціонально змінити. Легше „приручити”

божевільну ідею, ніж неіснуючу.

Бажано переганяти один одного.

Не зупиняйтеся, не відкидайте ідеї, не починайте обговорення, поки не матимете щонайменше 15 ідей.

Корисні порали для застосування мозкового штурму:

Чітко визначте проблему, тему.

Виберіть головуючого, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей.

Головуючий повинен вихваляти кількість ідей. а не їх якість.

Виберіть секретаря для ведення протоколу обговорення.

Дайте учасникам час, щоб вони могли промовити або написати свої ідеї незалежно один від одного.

Записувати кожну думку можна на великих аркушах або на окремих папірцях для нотаток, що клеяться на дошку. Останнє полегшує подальший розподіл ідей за категоріями.

Остаточний перелік ідей, розподілених за категоріями, розташуйте на видному місці на великих аркушах.

Працюйте в колі.

Обмінюйтесь ідеями по черзі, щоб усі окремі учасники або представники малих груп могли виступати, але без повторів.

Перечитуючи або повторюючи надані ідеї, ведучий, разом з учасниками прагне додавати щось нове, розширюючи вихідні категорії та перевіряючи відповідність записаного думці автора ідеї.

Якщо працюєте у двох підгрупах, об'єднавшись наприкінці в одну групу, кожна група має можливість поширити свій список ідей за рахунок іншої групи.

Після першої хвилі мозкового штурму, щоб збільшити появу нових ідей можна:

витримати паузу мовчки і після перерви на кілька хвилин розпочати штурм з новими силами; змінити оточення шляхом переміни місць учасників, території, складу групи

тощо; запропонувати учасникам продовжувати штурм не з власного погляду, а з позиції якоїсь ролі.

Коли ідеї стають серйознішими та вагомішими, запропонуйте якусь абсурдну ідею для розваги, релаксації учасників, стимулювання нової хвилі нестандартних ідей.

Пам'ятайте найкращий спосіб отримати добру ідею - це продукувати багато різних ідей, які пізніше будуть оцінені і з яких обереться найкраща.

Далі наводяться кілька практичних порад для проведення чотирьох найбільш поширених варіантів мозкового штурму.

Варіанті 1

Учасники розбиваються на підгрупи, в кожній призначається секретар,

який веде протокол за визначеною формою (див. табл. 12).

Таблиця 12 Форма протоколу мозкового штурму

Далі учасникам повідомляється проблема, тема, що буде обговорюватися. Потім учасники висувають будь-які, навіть найфантастичніші припущення щодо методів вирішення обговорюваної проблеми, а секретар ретельно записує їх у протокол. Тренер контролює ситуацію, щоб запобігти критиці ідей. Якщо запас ідей вичерпався (їх має бути не менше 10-15), гру па переходить до наступного етапу розвитку, коли кожна ідея обговорюється, вишукуються засоби її практичної реалізації. Результати обговорення також записуються секретарем. Далі учасники визначають наслідки від реалізації кожної ідеї, надаючи конструктивну критику. Так ідеї трансформуються в проекти діяльності. Нарешті учасники обирають найбільш вдалі та реалістичні варіанти проектів (не менше 3-5) та обговорюють можливості їх практичного втілення у своєму оточенні.

Коли ідей/проектів небагато або є вдосталь часу, буває корисно поділити групу на кілька підгруп, члени яких вестимуть обговорення з погляду різних ролей (наприклад, „Фантазери”, „Практики”, „Дослідники”, „Критики” тощо), які змінюватимуться по черзі, після завершення кожного циклу обговорення. За цього прийому мозкового штурму завдання тренера - стежити, щоб ролі не змішувалися, а обговорення не відхилялося від теми.

Важливо також активізувати мовчазних учасників, спонукати їх до висловлювань.

Варіант 2

Учасники здійснюють мозковий штурм за музичного супроводу Для цього зручно мати групу не більше 8-10 учасників або слід поділити аудиторію на підгрупи, що працюватимуть окремо. Доцільний час - 20 хвилин; необхідні матеріали - аркуші фліпчартного паперу, маркери, музичні записи, регульоване джерело музичного су проводу; приміщення для групової роботи - оптимально обмежене у просторі.

Обирається тема мозкового штурму, зазначаються на окремих аркушах 3-5 відповідних запитань (якщо учасники поділені на окремі підгрупи, кожній з них потрібні власні аркуші із запитаннями). Учасники поодинці або парами виходять до фліпчартної дошки і обмірковують відповіді на запитання.

Доки лунає музика, вони мають швидко записати якомога більше ідей, що спали Їм на думку з першого запитання. Коли музика припиняється, люди швидко переходять до наступного запитання і процес повторюється. Учасники намагаються уникнути відповідей, записаних раніше.

Якщо маркери учасників різного кольору, можна згодом підрахувати кількість відповідей кожного, тобто запровадити елемент змагання. Це сприяє підвищенню спонтанності думок, кількості ідей порівняно з традиційним режимом мозкового штурму.

Варіант З

Зворотний мозковий штурм, коли учасники „атакують” проблему у відповідь на опис П розв'язання, наданий тренером. Цей варіант можна використовувати для діагностики того, що учасники в даний момент знають про тему і для представлення кращого практичного досвіду вирішення обговорюваної проблеми.

Тренер розробляє формулювання, які детально описують проблему та шляхи її вирішення, генерує ідеї, які могли б забезпечити позитивні зміни обговорюваної ситуації, описує групі два варіанти розвитку подій щодо цієї ситуації - бажаний та небажаний, ставить перед групою запитання: „Які події і обставини повинні відбутися, щоб досягти бажаної зміни?”

Кожний учасник протягом чотирьох хвилин має занотувати якомога більше можливих ідей у відповідь тренеру, фокусуючись на загальних та специфічних рисах ситуації, теоретичних припущеннях та практичних порадах. Потім, як звичайно за методом мозкового штурму, ідеї узагальнюються, об'єднуються за категоріями та обговорюються.

Зворотний мозковий штурм можна доповнити циклічним (див. 4-й варіант). Тоді отримані ідеї, зафіксовані на великих аркушах паперу, піддаються новій хвилі штурму. Так реалізується стратегія пошуку найуспішнішого рішення обговорюваної проблеми.

Варіант 4

Мозкова атака-карусель (циклічний мозковий штурм). Це зручно застосовувати тоді, коли задану тему можна легко поділити на підтеми. Великі аркуші паперу, на кожному з яких записано різні підтеми чи питання, потрібно розташувати на стінах аудиторії так, щоб учасники малими групами рухалися від попереднього аркуша до наступного по замкненому колу.

Учасники на кілька хвилин зупиняються біля кожного аркуша для „атаки” на підтему (питання), записують (кожна мала група - своїм кольором) свої думки. Групи закінчують свою подорож біля аркуша, з якого почали рухатися, і зрештою мають змогу побачити, що було дописано іншими групами.

Технологічна послідовність кроків цього варіанту штурму така:

1. Напишіть кожне питання або підтему на окремому аркуші.

2. Розділіть учасників на малі групи.

3. Роздайте кожній групі протокол.

4. Запропонуйте групам обрати секретарів.

5. Роздайте секретарям маркери.

6. Запропонуйте учасникам почати мозковий штурм за сигналом тренера, генеруючи максимальне число відповідей на кожну підтему.

7. Подайте сигнал до початку штурму.

8. Через деякий час подайте сигнал для припинення штурму першої підтеми і переходу до наступної справа по колу. (Якщо на стінах аудиторії бракує місця для аркушів, можна розкласти їх на підлозі; передавати їх від однієї групи до іншої; передавати менші аркуші, затиснуті на папках тощо.)

9. Продовжуйте вправу доти. поки кожна група не дасть відповіді на всі питання.

10. Коли кожна група закінчила свій рух біля аркушу, з якого почала, протягом кількох хвилин учасники:

• вивчають усі записані ідеї, звертаючи увагу на те, що було додано іншими:

• згруповують ідеї за категоріями.

Закінчується мозковий штурм традиційно - ідеї узагальнюються, об'єднуються за категоріями, обговорюються та визначаються найкращі.

„ Кути”

Це техніка колективного навчання, яка вимагає від учасників робити вибір, шукати його обгрунтування та практикуватися в уважному вислухуванні інших точок зору. Може застосовуватися як розминка для зосередження учасників на темі. стимулювання докладання власних зусиль до навчання. Може також застосовуватися з метою діагностики тренером початкового рівня знань учасників з обговорюваної теми. виявлення правильних та помилкових поглядів і шляхів обмірковування теми тренінгу.

Методика проведення „кутів” полягає в тому. що тренер оголошує різні точки зору на певну тему, серед яких учасники повинні зробити власний вибір. Зазначені точки зору (питання) зафіксовані на папері, аркуші якого розташовані у різних кутах аудиторії. Учасники, які поділяють певну позицію, прямують у відповідний кут приміщення. В своїх кутах однодумці обирають собі пару і пояснюють один одному причини вибору саме цього кута.

Далі пари послідовно об'єднуються у четвірки (трійки, п'ятірки тощо, залежно від кількості однодумців), і продовжують обговорення, поки не об'єднаються усі, хто є у куті. Після обговорення кожний „кут” презентусвій вибір усій групі. Наприкінці вправи всі учасники почують причини вибору точок зору інших, і це може слугувати початком переходу до застосування іншої техніки навчання (вправи методу тощо), наприклад, дискусії.

Ситуаційно-рольові, рольові та ділові ігри

Вони дають можливість кожному учаснику отримати новий досвід і почуття, засвоїти нові навички поведінки. В іграх беруть участь усі учасники групи (для цього вони поділяються на пари, трійки тощо, залежно від правил конкретної гри). Тренер чітко інструктує, що саме робитиме кожний учасник гри, спостерігає за грою. контролює виконання інструкції, надає допомогу учасникам. Коли гра закінчена, можна обговорити її здобутки.

Успішність ігор найбільше залежить від чіткості виконання інструкції тренера; активної роботи кожного учасника; дотримання обмежень часу гри (зазвичай 3-10 хвилин для простих ігор). Ігри роблять атмосферу тренінгу більш цікавою та невимушеною, сприяють засвоєнню нової інформації в ситуаціях взаємодії з іншими людьми. Інколи весь тренінг побудований лише на виконанні ігрових вправ та їх обговоренні, інколи - вони займають відносно небагата часи, і перевага віддається іншим технікам та методам роботи.

Ситуаційно-рольові ігри

Учасники виконують певні ролі, моделюючи реальну життєву ситуацію.

Відрізняються від інших ігор: а) наявністю ситуації з життя: б) створенням варіанту її розв'язання; в) розподілом між учасниками ролей, які реально існують у житті; Г) зіткненням різних інтересів та позицій, зумовлених існуючими в ситуації ролями; г) взаємодією учасників, які репрезентують певні ролі у ході гри.

У рольових іграх учасники групи взаємодіють згідно з розподіленими ролями та обставинами, але вони не обов'язково відображають реальну життєву ситуацію. Ролі й обставини можуть бути як відносно простими, розрахованими на парну взаємодію, так і такими, що охоплюють усю групу.

Тренер на початку рольової гри чітко описує специфіку кожної ролі та вихідні обставини, зумовлює правила гри, допомагає учасникам обрати „рольове ім'я”.

Підчас гри - спостерігає за виконанням правил, інколи „підкидає” нові обставини та перешкоди, спостерігає за груповою динамікою. Після закінчення гри - чітко наголошує на цьому; ініціює відмову учасників від ролі (наприклад. „Я вже не капітан, а Петро!”. „Я вже не сувора вчителька, а Надійка!” тощо); організує обговорення результатів гри у формі групової дискусії.

Ділова гра відрізняється тим, що спрямована на вирішення реальних виробничих питань в ігровій формі. При проведенні ділової гри учасники не приймають чужі ролі, а зберігають власні професійні обов'язки та знання, спрямовують свої зусилля на вирішення реальних, а не уявних проблем.