Але при будь-якому з цих підходів вчені, які займаються генетикою поведінки, стикаються з однаковими труднощами.Перша складність стосується уніфікації умов експерименту. Відмінності в життєвому досвіді, накопиченому тваринами до експерименту, впливають на їх поведінку під час експерименту. Тому необхідним є ретельний контроль практично всіх умов експерименту, це є абсолютно необхідною умовою в дослідженнях з генетики поведінки. Друга складність пов'язана з об'єктивізацією вимірювань. Елемент суб'єктивності, який може бути зведений до мінімуму при аналізі біохімічних, фізіологічних і морфологічних ознак, серйозно впливає на дослідження в галузі генетики поведінки. І, нарешті, вчені, які займаються генетикою поведінки, стикаються з явищами навчання і розумової діяльності, у той час як в інших областях генетики з цим зазвичай справи не мають. Цю обставину можна вважати найбільш істотною унікальною особливістю генетики поведінки як специфічної галузі генетики. Вивчати генетичні основи поведінки складно, перш за все, тому, що для поведінкових ознак характерна широка норма реакції та висока онтогенетична лабільність. Тому генетика поведінки не надбала ще тієї стрункості і логічної структурованості, що характерні для інших областей генетики. Але вона тісно взаємодіє з ними, об'єднуючи навколо своєї тематики безліч суміжних наук. Ця інтеграційна функція і визначає місце генетики поведінки серед інших генетичних наук.
|
