Принципи та послідовність впровадження моделі на підприємствіСтратегія екологічно чистого виробництва була розроблена департаментом "Технологія, індустріалізація й економіка" Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP) у 1989 р. Та одночасно ухвалено Міжнародну декларацію з чистого виробництва. UNEP визначає екологічно чисте виробництво як модель застосування інтегрованої стратегії запобігання забрудненню середовища щодо виробничих процесів, продукції і послуг, охоплюючи енергоспоживання та водоспоживання з метою скорочення викидів (скидів) шкідливих речовин обмеження створення відходів, мінімізації ризику здоров'ю людей і навколишньому природному середовищу. Фахівцями Інституту та проблем ринку та економіко-екологічних досліджень під керівництвом академіка НАН України Б.В Буркинського розроблено "Національну концепцію впровадження та реалізації екологічно чистого виробництва в Україні", яка узагальнює принципові методологічні положення впровадження екологічно чистого виробництва в Україні [9]. Для того, щоб визначити можливість виробництва товарів і послуг із мінімальним впливом на навколишнє середовище, підприємству необхідно мати такі ознаки: - використання меншої кількості сировини; - використання матеріалів, що утилізуються; - скорочення кількості типів матеріалів для спрощення утилізації відходів; - скорочення використання пакувальних матеріалів; - використання джерел енергії, що оновлюються; - відмова від пластиків і розчинів, що містять хлор; - скорочення споживання енергії та природних ресурсів; - скорочення кількості відходів; - застосування компонентів, які можна використовувати повторно; - зниження рівня шуму та розповсюдження запахів [10]. Таким чином, при проведенні експертизи на відповідність критеріям екологічно чистого виробництва суб'єкти господарювання оцінюються за величиною енергетичних витрат, за обсягами збереження матеріалів і використання різних варіантів рециклінгу, тобто використання вторинних ресурсів чи сировини, за обсягами викидів у навколишнє середовище. Також велике значення мають рівень сертифікації продукції та системи управління її якістю, кваліфікація персоналу. Ефект від впровадження екологічно чистих виробництв може бути як економічним, пов'язаним зі збільшенням прибутковості виробництва, екологічним, пов'язаним зі зменшенням негативного впливу підприємства на природне середовище і соціальним. Головні результати впровадження екологічно чистих виробництв, які виступають критеріями економічної та екологічної ефективності нововведень, узагальнено (таблиця 2.1). Таблиця 2.1 Економічна та екологічна ефективність впровадження екологічно чистих виробництв[8]
Основними принципами екологічного виробництва на підприємстві є: - принцип упереджувального підходу – впровадження інноваційних, ресурсоощадних, безвідходних технологій, екологічно чистішої сировини, виготовлення необхідних товарів та послуг. Це дає змогу підвищувати конкурентоспроможність та бути на "крок попереду"; - принцип превентивних заходів – попередження утворення і використання токсичних та небезпечних речовин; мінімізація утворення та ре циклізація відходів, попередження екологічних збитків. Впровадження відновлювальних видів енергії та матеріалів, саме на цьому базуються ресурсо-, енерго-,матеріалозбереження; - принцип презумпції обережності – широке сповіщення виробниками користувачів товарів та послуг про безпеку або можливу небезпеку щодо їх використання. Цей принцип наголошує, що не потенційні жертви мають доказувати наявність загроз, а прихильники тієї чи іншої виробничої діяльності доводять, що немає іншого більш безпечного способу; - принцип цілісності – комплексний підхід до використання та споживання природних ресурсів, відкритість інформації стосовно матеріалів, що використовуються, та виробників, котрі їх створюють. Такі дії сприяють формуванню союзу між сталим виробництвом та раціональним споживанням; - демократичний принцип – демократичне керування протягом усього життєвого циклу продукції, відкритість усіх видів діяльності для суспільства [8]. Позитивним моментом в моделі екологічно чистого виробництва є повна відповідність вимогам, що,висуваються міжнародними системами екологічного менеджменту й аудита серії ІSO 14000 і EMAS. Вона є необхідним етапом у проведенні підготовчого або попереднього аудиту на підприємствах. Тому наявність на виробництві системи екологічно чисте виробництво полегшить сертифікацію підприємства за стандартами ДСТУ, ІSO або EMAS. Ефективне впровадження екологічно чистого виробництва (ЕЧВ) у виробничу діяльність вітчизняних підприємств потребує: ü формування відповідної законодавчої та нормативно-правової бази; ü інституційне забезпечення впровадження та реалізації ЕЧВ шляхом створення Національного агентства України з питань розвитку ЕЧВ; ü розробка методичного інструментарію щодо реалізації ЕЧВ на підприємствах відповідно до галузевої структури; ü формування економічного механізму стимулювання ü суб'єктів реалізації ЕЧВ; поширення інформації стосовно доцільності впровадження ЕЧВ; ü організація підготовки та перепідготовки фахівців у сфері впровадження ЕЧВ[8].. Екологічно чисте виробництво досягається шляхом використання прийомів "ноу-хау", поліпшення технології та зміни відношення до природи. Головною метою впровадження екологічно чистого виробництва є реалізація концептуальних основ стратегії у сфері раціонального природокористування і захисту навколишнього середовища, а також використання їх у практиці з метою забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави. Ядром системи екологічного менеджменту для підприємства є програма — комплексний документ, що описує організацію діяльності підприємства в галузі екологічного менеджменту, а також конкретні заходи та дії з її реалізації, розроблені відповідно до екологічної політики, цілей і завдань. У розробці програми підприємство керується принципом послідовного поліпшення, тобто досягнення кращих показників у всіх екологічних аспектах діяльності підприємства. Перший етап розпочинається з того, що керівництво підприємства має визначити місію і стратегічні цілі у сфері природоохоронної діяльності й розробити свою екологічну політику, екологічні цілі та зобов'язання з даного процесу в письмовій формі. Цей документ необхідно надрукувати в організації і забезпечити підтримкою управлінського персоналу. Частиною даного процесу підготовки має стати попередній внутрішній аудит з метою оцінки того, наскільки наявна система екологічного менеджменту далека від вимог стандарту ISO 14001. На другому етапі будуть дописані та впроваджені відповідні елементи системи, також виконується модифікація тих складових, які не цілком задовольняють вимоги. Зазвичай це набирає форми написання і/або коригування процедур чи робочих інструкцій. Реалізація цього процесу може потребувати також удосконалення організаційної структури, уточнення відповідальності й повноважень співробітників, що залучаються до роботи системи екологічного менеджменту. Можливо, слід також провести один чи більше "нульових" внутрішніх аудитів, які інколи називають попередньою оцінкою. Якщо результати цих аудитів оцінюються задовільно, компанія переходить до третього етапу. Третій етап — сертифікація системи екологічного менеджменту[16]. У третьому розділі реферату буде висвітлений досвід застосування моделі екологічного бізнесу в різних країнах.
|
