Зона можливого ураження. 2 страница

– розробка норм.-прав. актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

– забез-ня готовності центр. та місц. органів викон. влади, викон. органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на зап-ня і реаг-ня на НС;

– забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

– навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

– режим повсякденної діяльності – при нормальній вироб.-пром., радіаційній, хім.., біол., сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці;

– режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробн.-пром., радіаційної, хім., біоло., сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інф-ії щодо можливості вин-ня НС);

– режим діяльності у надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;

– режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про надзвичайний стан”.

14. Комплекс заходів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Ліквідація наслідків НС проводиться з метою відновлення роботи підп-ва орган-ії, навчальних закладів тощо. Вона включає:

– розвідку осередків надзвичайних ситуацій;

– аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи;

– локалізацію й гасіння пожеж;

– відбудову споруд і шляхів сполучення;

– проведення ізоляційно-обмежувальних заходів в осередках біологічного зараження;

– проведення спеціальної обробки населення;

– дезактивації, дегазації техніки, доріг, місцевості тощо.

Розвідка осередків НС проводиться силами Збройних Сил, ЦО і невоєнізованими формуваннями підп-в, орган-й, навчальних закладів тощо.

Завдання: є виявлення загального стану в осередках і визначення меж зараження, руйнування, повені й пожеж, а також виставлення постів спостереження на особливо важливих напрямах (станціях, переправах, перехресті доріг тощо). Аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи проводяться як доповнення до тих заходів, які виконувалися підрозділами ЗС, ЦО, медичних установ при проведенні спеціальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій. Ці роботи, як правило, виконуються населенням, яке опинилося в осередку або на шляху поширення зараженого повітря, пожежі, повені тощо. Локалізація й гасіння пожеж проводяться з метою збереж. матер. цінностей держави й окремих громадян протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, Мініст. внутр. справ, Мініст. з надзвич. ситуацій, Мініс. ох. навкол. середовища із залученням до цих робіт робітників, службовців і населення, що проживає поблизу осередку надзвичайної ситуації. Для локалізації пожежі створюються протипожежні смуги одночасно на кількох ділянках шириною 6–8 м. При наявності часу протипожежні смуги поширюються.Для гасіння пожежі можуть бути застосовані вибухові речовини. Відбудова споруд і шляхів сполучення проводиться з метою поновлення роботи важливих органів міста, району тощо. Це телеграф, телефон, лікарні, електросистеми, комунальні системи, мости, залізниця, шляхи евакуації й підвозу матеріальних засобів тощо.

З метою запобігання поширенню епідемічних хвороб в осередках біологічного зараження проводять ізоляційно-обмежувальні заходи, карантин або обсервацію.
15. Зона можливого ураження.

Зона можливого ураження це: - окрема тер-ія, на якій внаслідок виник-я НС техног. та прир. хар-ру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння матер. втрат; - окрема тер-ія або об'єкт, на яких внаслідок НС техног., природ. чи військ. хар-ру виникає загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння матеріальних втрат;

 

16. Основні принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Захист населення і територій від НС техног. і прир. хар-ру здійснюється за принципами: 1) пріоритетності завдань, спрямованих на порятунок життя і збереження здоров’я людей та навколишнього середовища; 2) безперечної переваги раціональної і превентивної безпеки, вільного доступу населення до інформацій про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру; 3) особистої відповідальності і турботи громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки і дій у НС техногенного і природного характеру; 4) відповідальності в межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог ЗУ „Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру”; 5) обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на попередження виникнення НС техногенного і прир одного характеру і мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків; 6) врахування економічних, природних та ін особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного і природного характеру; 7) максим. можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання НС т і природного характеру та реагування на них.

 

17. Права громадянина України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Згідно з ЗУ „Про захист населення і територій від НС техног. та природ. характеру” ст. 5.: Громадяни Укр.. у сфері захисту насел. і терит. від НС техног. та прир. хар-ру мають право на:

- отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

- забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту, які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;

- звернення до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу, в тому числі за висновками Державної служби медицини катастроф та/або лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання важких фізичних та психологічних травм;

- інші права у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру відповідно до законів України.

18. Інформування населення про небезпеку. Оповіщення населення про небезпеку. Сигнали оповіщення.

Інформування й оповіщенняу сфері захисту насел. і терит. від НС техног. і прир. хар-ру є основним і головним невід’ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі НС з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них. Оповіщення про загрозу виникнення НС техног. і прир. хар-ру та постійне ін форм-ня насел. про них забезп-ться шляхом:

- завчасного ств. і підтримки в пост готовності загал.держ. і терит-х автоматизованих систем централ-го оповіщення;

- орган.-техн. об’єднання терит-х систем центр-го оповіщення і систем оповіщення на об’єктах госп-ня;

- цент-го викор-ня загальнодержавних і галузевих симтем зв’язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та ін технічних засобів передачі інформації.

Система оповіщення орган-ться з урахуванням структури держ. упр-ня, хар-ру і рівня НС, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків НС.

Система оповіщення ЦО складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних систем централізованого оповіщення, локальних та об'єктових систем оповіщення, систем' циркулярного виклику.

У цих системах можуть використовуватися апаратура і технічні засоби оповіщення ІДО, канали та засоби зв'язку мережі радіомовлення і телебачення центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, мережі зв'язку які входять до Єдиної національної системи зв'язку. Оповіщення населення здійснюється за допомогою електросирен, мережі радіомовлення та телебачення. За цим сигналом населення повинно вмикати засоби теле- та радіомовлення для прийому мовного повідомлення. Тексти звернень до населення повинні передаватися державною мовою, якою користується більшість населення в регіоні.

19. Спостереження і контроль за обстановкою і територією. Мета, порядок, організація та здійснення.

З метою своєчасного захисту населення і території від НС техног. і прир. хар-ру, запобігання і реагування на них відповідними центр. і місц.. органами викон. влади здійснюються:

- створення і підтримка в постійній готовності загальнодержавної і терит. систем спостереження і контролю з включенням у них існуючих сил і засобів контролю;

- орг-ія збору, обробки і передачі інф-ції про стан навкол. серед-ща, забруднення харч. продуктів, продов. сировини, фуражу, води радіо акт., хім. речовинами, мікроорганізмами й іншими біол. агентами.

Контроль можуть здійснювати: Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС) є постійно діючим органом, який координує діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язану з безпекою та захистом населення і територій, реагуванням на надзвичайні ситуації техногенного і природного походження. Комісії з ТЕБ та НС створюються на державному, регіональному, районному (міському) і об'єктовому рівнях. Комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЕБ та НС та іншими актами законодавства. Основними завданнями комісії є:

- координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаних із створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації;

- участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

- організація та керівництво проведення робіт з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
20. Укриття людей в захисних спорудах. Санітарні норми розміщення людей у сховищах. Фільтровентиляція сховищ.

Укриття нас. в захисних спорудах – це комплекс заходів із завчасним буд-вом захисн. споруд, а також пристосування наявних приміщень для захисту насел. та підтримання їх у готовності до викор-ня. Укриттю в захисних спорудах у НС підлягає все насел. Укр.. Укриття нас. в захисних спорудах є надійним способом захисту від уражаючих факторів ядерної, хім., бактер.ї, звич. зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих(ураганів, снігових заносів).

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними властивостями поділяються: сховища, протирадіаційні укриття(ПРУ), і найпростіші укриття – щілини. Сховища – це інженерні споруди, які забезпечують надійний захист людей від усіх уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДЯР, бактер. засобів і уражаючих факторів звич.ї зброї, обвалів і уламків зруйнованих будівель і споруд. Сховища будують з урахуванням таких вимог: забезпечувати захист людей від усіх уражаючих факторів, безперервне перебування в них людей не менше двох діб, розташування на місцевості, що не затоплюється на відстані від ліній водостоку і каналізацій, мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок їх завалу – аварійні виходи, мати вільні виходи, де не повинно бути горючих або дуже димлячи матеріалів, висота основних приміщень не менше 2,2 м і рівень полу, вище ґрунтових води не менш як на 20 см. У фільтровентиляційному приміщенні розміщується фільтровентиляційний агрегат, який вентилює приміщення й очищає зовнішнє повітря від РР., хімічних речовин і бактеріальних засобів. Фільтровентиляційна система може працювати у 2 режимах: чистої вентиляції і фільтровентиляції. У першому режимі повітря очищається від грубодисперсного радіоактивного пилу, а в другому – від решти радіоактивних речовин, а також отруйних, сильнодіючих ядучих речовин і бактеріальних засобів. Крім цього, може бути режим повної ізоляції сховища з регенерацією повітря в ньому.

 

21. Порядок входу і виходу у сховищі «із сховища» в умовах радіоактивного заряження місцевості.

Насел. укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. Швидк. руху людей без стримуючих умов 80-135м/хв. З метою швидкого заповнення сховища, маршрути руху до нього позначаються покажчиками, на яких вказується: сховище № 2, відстань до нього –150 м і стрілка, яка вказує напрям руху. Підходи до сховища повинні постійно бути розчищені. Порядок заповнення сховища (укриття) укриваємими і їх розміщення визначаються завчасно. У сховищі зручніше розміщуватися групами — з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб. У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами інд. захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам. Евакуація укриваємих із сховища виконується у такій послідовності: спочатку на поверхню виходить декілька чоловік, для того щоб надати допомогу тим, які не можуть вийти самостійно, потім евакуються потерпілі, похилі та діти, а після них – всі інші.

В усіх випадках перед виходом із сховища на заражену територію необхідно надягти засоби індив.захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечнного пересуваання, а також про місцезнаходження медичних формувань і пунктів обмивки поблизу шляху пересування.
22. Порядок входу і виходу у сховищі «із сховища» в умовах хімічного зараження місцевості.

Насел. укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. Швидк. руху людей без стримуючих умов 80-135м/хв. З метою швидкого заповнення сховища, маршрути руху до нього позначаються покажчиками, на яких вказується: сховище № 2, відстань до нього –150 м і стрілка, яка вказує напрям руху. Підходи до сховища повинні постійно бути розчищені. Порядок заповнення сховища (укриття) укриваємими і їх розміщення визначаються завчасно. У сховищі зручніше розміщуватися групами — з тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Літніх і хворих намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб. У сховище (укриття) потрібно приходити зі своїми засобами інд. захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою речі громіздкі, з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов'язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим, інвалідам. Евакуація укриваємих із сховища виконується у такій послідовності: спочатку на поверхню виходить декілька чоловік, для того щоб надати допомогу тим, які не можуть вийти самостійно, потім евакуються потерпілі, похилі та діти, а після них – всі інші.

В усіх випадках перед виходом із сховища на заражену територію необхідно надягти засоби індив.захисту і уточнити у коменданта (старшого) захисної споруди напрям найбільш безпечнного пересуваання, а також про місцезнаходження медичних формувань і пунктів обмивки поблизу шляху пересування.

 

23. Евакуаційні заходи. Способи евакуації населення у заміську зону.

Евакуація – цеорганізоване вивезення (виведення) службовців підпр-тв, орг-й і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у вироб-ві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташова­них поза цими містами. Евакуації підлягає насел., що проживає в насел. пунк­тах, розташованих у зонах можливого катастроф. затоплен­ня, можливого небезпек. радіоак-го забруднення, хім. ураження, у районах вин-ня стихійних лих, аварій і катаст­роф (якщо виникає безпосередня загроза життю і здоров'ю людей). У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути про­ведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ для всіх категорій населення і планується на ви­падок: - можливого небезп. радіоакт. забруднення те­риторій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосе­редня загроза життю і здоров'ю людей, які проживають у зоні ура­ження); - виникнення загрози катастроф. затоплення місце­вості з 4год доходженням проривної хвилі. Часткова евакуація проводиться за рішенням КМУ на випадок: -аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; - усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; - загрози катастрофічного затоплення місцевості; - лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших ге­офізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населен­ня про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Межі зон можливих руйнувань встановлюються в залежності від значення міг і а і чисельності його населення. Райони розселення евакуйованих у заміській зоні і порядок їх виведення і вивезення визначаються адміністрацією міста з ураху­ванням створення умов для продовження виробничої діяльності підприємств, транспортних можливостей, наявності жилого фонду і забезпечення всім необхідним угруповання сил ЦО, призначеного для ведення РІНР в осередках ураження.
24. Послідовність загальної евакуації персоналу об’єкта та їх сімей у заміську зону.

Евакуація – цеорганізоване вивезення (виведення) службовців підпр-тв, орг-й і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у вироб-ві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташова­них поза цими містами. У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути про­ведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Загальна евакуація проводиться за рішенням КМУ для всіх категорій населення і планується на ви­падок: - можливого небезп. радіоакт. забруднення те­риторій навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосе­редня загроза життю і здоров'ю людей, які проживають у зоні ура­ження); - виникнення загрози катастроф. затоплення місце­вості з 4год доходженням проривної хвилі. Райони розселення робітників і службовців в заміській зоні повинні знаходитись на такій відстані від міста, яка гарантувала б їх безпеку, а на переїзд людей для роботи в міста і їх повернення в заміську зону для відпочинку витрачалась би мінімальна кількість часу. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населен­ня про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє.

 

25. Послідовність часткової евакуації персоналу об’єкта та їх сімей у заміську зону.

Евакуація – цеорганізоване в=везення (виведення) службовців підпр-тв, орг-й і установ, які припиняють чи переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного і незайнятого у вироб-ві насел. із зон можливих руйнувань категорійованих міст і об'єктів, розташова­них поза цими містами. У залежності від обстановки, що склалася під час НС техног. і прир. хар-ру, може бути про­ведена загальна чи часткова евакуація насел. тимчасового чи безповоротного характеру. Заміською зоною називається територія за межами зон можливих руйнувань, встановлених для категорійованих міст і категорійованих об'єктів, розташованих поза цими містами. Часткова евакуація проводиться за рішенням КМУ на випадок: -аварії на атомній електростанції з можливим забрудненням території; - усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин; - загрози катастрофічного затоплення місцевості; - лісових і торф'яних пожеж, землетрусів, зсувів, інших ге­офізичних і гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками, які загрожують населеним пунктам. Проведення організованої евакуації, запобігання проявів паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон; організації оповіщення керівником підприємств і населен­ня про початок евакуації; організації управління евакуацією; усебічного життєзабезпечення в місцях безпечного розселення евакуйованого населенняє.

 

26. Заходи інженерного захисту населення і територій.

Припроектуванні й експлуатації споруд та інших об'єктів гос­п-ня, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення і навкол. середовища, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного і при­родного характеру. Заходи інженерного захисту населення і території повинні пе­редбачати:

- облік при розробці генеральних планів забудови населених пунктів і веденні містобудування можливих проявів в окремих регіо­нах і на окремих територіях небезпечних та катастрофічних явищ;

- раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у випадку виникнен­ня аварій для безпеки населення і навколишнього середовища;

- буд-во будівель із заданими рівнями безпеки і надійності;

- розробку і впров-ня заходів без авар. функ-ня об'єктів підв. небезпеки;

- ств. комплексної схеми захисту насел. пунктів і об'єктів госп-я;

- розробку і здійснення регіон. та місц. планів за­побігання й ліквідації наслідків НС;

- орг-ю буд-ва протизсувних, протипаводкових, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженер­них споруд спеціального призначення;

- реалізацію заходів санітарної охорони території.
27. Заходи медичного захисту населення у надзвичайних ситуацій.

Заходи запобігання чи зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим і їх лікуван­ня, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру повинні передбачати:

- план-ня і викор-ня існуючих сил і засобів установ ох. здоров'я незалежно від форм власності і госп-ня;

- введення в дію націон. плану соц.-психо­л. заходів;

- розгортання в умовах НС необхідної кількості лікувальних установ;

- завчасне заст.-ня профілактичних медичних і саніт.-епідеміол. заходів;

- контроль за якістю харчових продуктів і продов.ї си­ровини, питною водою і джерелами водою-ня;

- контроль за станом атмосферного повітря й опадів;

- завчасне створення і підготовку спец. мед. формувань;

- нагромадження мед. засобів захисту, мед. і спец. майна й техніки;

- контроль за станом навкол. середовища, саніт.-гігієн. й епідерм.ситуацією;

- підготовку мед. персоналу і загальне медико-саніт. навчання нас..

Для надання безкоштовної медичної допомоги потерпілим від НС техног. і прир. характеру громадянам, рятувальникам і особам, які беруть участь у ліквідації НС, діє Державна служба медицини катастроф як особливий вид держав­них аварійно-рятувальних служб. Постраждалому населенню, особливо дітям, а також залуче­ним до виконання аварійно-рятувальних робіт у випадку виник­нення НС, рятувальникам аварійно-рятувальних служб лікарями підрозділів аварійно-рятувальних служб надається гаран­товане забезпечення відповідним лікуванням і психологічним відновленням у санітарно-курортних установах, при яких створені центри медико-психологічної реабілітації.

 

28. Біологічний захист населення і територій. Режим карантину та режим обсервацій.

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення факторів біолог. ураження в залежності від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу амін.-госп. режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних і медичних заходів.

Біологічний захист передбачає:

- своєчасне використання колек. та індив. за­собів захисту;

- введення режимів карантину і обсервації;

- знезаражування вогнища ураження;

- необхідне знезаражування людей, тварин і т.п.;

- своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

- проведення екстреної і специфічної профілактики;

- дотримання протиепідемічного режиму підп-ми, установами та орг-ми незалежно від форм власності й гос­п-ня і населенням.

Для запобігання поширення інфекційних захворювань в осередках біол.ураження розпорядженням вводяться карантин або обсервація. Карантин - це система протиепідемічних заходів для ізоляції осередки, ураження та ліквідації інфекційних захворювань. Найважливіша задача карантину - недопущення поширення інфекцій як в осередку ураження так і за межами. Карантин вводиться в випадках, коли вид збудника не встановлено, або він відноситься до групи осіб небезпечних мікроорганізмів, що викликають такі небезпечні захворювання, як чума, холера, натуральна віспа. Обсервація встановлюється при виявленні збудників захворювань, що не передаються під хворої людини до здорової. Вона являє собою систему заходів, що передбачають здійснення ряду ізоляційно-обмежувальних та лікувально-профілактнчннх заходів з метою запобігання розповсюдженню інфекційних хвороб. Заходи обсервації: 1) Обмеження в'їзду і виїзду людей із зони обсервації; 2) Заборона вивозу майна; 3) Термінова профілактика вражень; 4) Своєчасне виявлення хворих; 5) Вакцинаційну і санітарну обробку. Термін обсервації та карантину визначаються тривалістю максимального інкубаційного періоду інфекційного захворювання, виявленого в осередку ураження.

29. Радіаційний захист населення і територій.

Радіаційний захист включає заходи для виявлення й оцінки радіан., хім. обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хім. контролю, розробку типових режимів радіан. захисту, забез-ня засобами інд. і ко­лек. захисту, орг-ю і проведення спец. обробки.

Виконання вимог радіаційного захисту забезпе­чується шляхом:

- завчасного нагромадження і підтримки в готовності за­собів Інд. захисту та приладів дозиметричного і хім. контролю, забезп-ня вказаними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні авар.-рятув. й інших невідкладних робіт у вогнищах ураження, а також персоналу радіа. і хім. небезпечних об'єктів госп-я і насел., що проживає в зонах небезпечн. зараження і навколо них;

- своєчасного впровадження заходів, способів і методів ви­явлення й оцінки масштабів та наслідків аварій на радіан. і хім.. небезпечних об'єктах госп-ня;

- створення уніфікованих засобів захисту приладів і ком­плектів дозиметричного й хімічного контролю;

Дозиметричний і хімічний контроль - це система заходів, то проводяться для контролю радіо акт. опромінення особового складу формувань та насел. і визн-ня ступеню радіоакт. і хім. зараження вир-го устат-ня, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно: