Методи документального контролю3.1.Прийоми перевірки первинних документів. 3.2. Контроль дотримання правильності записів в облікових регістрах та кореспонденції рахунків. 3.3. Контроль повноти та вчасності складання і подання звітності.
3.1.Прийоми перевірки первинних документів Під прийомами контролю варто розуміти спеціальну дію (або ряд дій) спрямованих на виконання конкретного контрольного завдання. Перевірка документів здійснюється за такими напрямами: формальна перевірка (належне заповнення всіх реквізитів документа) та власне перевірка, при якій застосовують прийоми контролю. Декілька слів слід сказати про формальну перевірку. Формальна перевірка передбачає встановлення повноти правильності оформлення документів, заповнення реквізитів, відповідніст підписів осіб. Основними реквізитами документів є: назва, номер, код форми, дата складання, зміст господарської операції та її підстава, вимірник операції, підписи осіб, відповідальні за проведення операції та з правильність оформлення, назва і адреса підприємства, сторони, що брал участь у здійсненні господарської операції. Склад реквізитів документі різний, залежить від форми документа, однак загальною вимогою реквізитів є їх точність та повнота. Після проведення формальної перевірк ревізор приступає до власне перевірки документів. Прийомами перевірки бухгалтерських документів є: 1. Зустрічна перевірка – це співставлення двох примірників одного і того самого документа, що знаходяться на різних підприємствах або різних підрозділах одного підприємства. Метою проведення зустрічної перевірки є виявлення фіктивних документів, фактично не здійснених операцій, не оприбуткованих матеріалів, тощо. Проведення такої перевірки на практиці дозволяє виявити: завищення цін, наявність безтоварних операцій, прорахунки у розрахунках з контрагентами. Прикладами такої перевірки є: перевірка відповідності реквізитів у платіжних документах підприємства та їх копіях у банку, відповідність реквізитів накладних у постачальника, яка є на підприємстві, та їх копіях у підприємства-постачальника. 2. Аналітична оцінка спрямована на проведення контролю ефективності роботи підприємства та пошук резервів поліпшення показників його діяльності. Аналітична оцінка – це аналіз показників діяльності, організації обліку, стану розрахунків тощо та порівняння їх з плановими параметрами, виявлення відхилень та їх причин. Аналітична оцінка – важливий прийом внутрішньогосподарського контролю, що дозволяє не лише виявити відхилення від плану, а й встановити причини таких відхилень. 3. Нормативно-правова перевірка полягає у вивченні господарських операцій з точки зору їх відповідності різним нормативним актам, інструкціям, стандартам, положенням, законам. Цей прийом є одним з найважливіших, оскільки саме він дозволяє порівняти нормативи витрат, нарахувань тощо з фактичними витратами на підприємстві, а також встановити законність господарських операцій. 4. Арифметична перевірка – це перевірка документів, що здійснюється Шляхом перерахунку результатів, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань тощо з метою визначення правильності підрахунків та виявлення зловживань та крадіжок, що приховані за арифметичними розрахунками. Арифметична перевірка актуальна для документів, в яких здійснюються множення кількісних показників на вартісні (акт приймання- передачі, накладна на внутрішнє переміщення ТМЦ, тощо). 5. Хронологічна перевірка полягає в контролі однотипних операцій у порядку їх здійснення. Наприклад, перевірка списання запасів у виробництво та визначення залишків матеріалів. Ревізор вибирає операції у хронологічному порядку по певному виду матеріалу і розраховує залишок на кінець періоду. 6. Логічна перевірка здійснюється за допомогою співставлення фактичних результатів з аналогічними або взаємопов’язаними даними документів. Логічна перевірка розглядає такі параметри фінансово- господарської діяльності підприємства як законність, обґрунтованість, доцільність виконання конкретної операції. 7. Контрольне порівняння – це перевірка кількісної інформації про рух запасів за між інвентаризаційний період, шляхом додавання до залишку товарів на початок інвентаризаційного періоду кількості товарів, які надійшли за період, що перевіряється, і віднімання задокументованого витрачання. Цей прийом контролю дозволяє виявити приписки матеріальних запасів в інвентаризаційних описах, недооприбуткування частини запасів; заниження або завищення цін на отримані товари. Ревізор (контролер) зобов’язаний звертати увагу на будь-які відхилення та порушення порядку оформлення документів. Такими порушеннями, які можуть свідчити про підробку документів, є: 1. Підробка реквізитів документів, неточність, неповнота, недостовірність реквізитів (дописка, не спів падіння назви підприємства на штампі та у формі документів, відсутність дати та номера, відсутність підписів відповідальних осіб тощо). 2. Оформлення документа не на встановленому бланку. 3. Наявність зайвих для цього виду документу розпорядчих супровідних документів, підписів, резолюцій. 4. Відсутність необхідних додатків до документів. 5. Розбіжності в змісті копій одного і того самого документа. 6. Підписання документа особами, що не мають на це права. Виявленні порушення у порядку оформлення документів повинні стати для контролера (ревізора) сигналом до аналізу господарської операції, що підтверджується таким документом. Ревізор зобов’язаний встановити законність, доцільність та достовірність господарської операції. Законність – зіставлення змісту операції законам, положенням, нормативам, що її регламентують. Доцільність визначають шляхом перевірки відповідності її фактичних показників запланованим, необхідність операції для досягнення встановлених показників. Достовірність операцій визначають повнотою і правильністю її оформлення в бухгалтерському обліку. Господарські операції в контрольно-ревізійному процесі класифікують наступним чином: 1.За взаємозв’язками між операціями: залежні та незалежні, сумісні і несумнісні. 2.За законністю: законні та незаконні. 3.За ступенем доцільності: доцільні та недоцільні. Вміння досліджувати господарські операції є одним з основних показників рівня підготовленості ревізора. Комплексна перевірка господарських операцій передбачає: 1. Хронологічний (поопераційний) документальний аналіз однорідних операцій, що дозволяє виявити в межах невеликого періоду рух цінностей, який не відповідає відображеним в документах надходження і витрачання. Цей прийом використовується для аналізу руху запасів та готівки. 2. Зіставлення господарських операцій – полягає у зіставленні між собою будь-якої задокументованої інформації, що відображає одну і ту ж господарську операцію. 3. Зіставлення змісту документів, що складені на початкову операцію, зі змістом документів, що відображають здійснення інших операцій, зумовлених першою. Наприклад, цей спосіб застосовується при порівнянні кількості списаних товарів (запасів) з відомостями про списану тару, в якій вони зберігалися чи транспортувалися. 4. Порівняння операцій, відображених в облікових регістрах, із записами оперативного обліку. 5. Перевірка об’єктивних можливостей здійснення господарської операції. Наприклад, при будівництві відбулося нарахування заробітної плати, однак за цей період не списувались матеріали. 6. Перевірка фактів за кінцевою (заключною) операцією.
3.2. Контроль дотримання правильності записів в облікових регістрах та кореспонденції рахунків Кожна господарська операція фіксується в обліку методом подвійного запису. Тому неповнота записів або помилки в них автоматично виявляються при складанні оборотно-сальдової відомості. Найчастіше в практиці ревізійної роботи зустрічаються такі порушення у кореспонденції рахунків: 1. Складання кореспонденції рахунків без будь-яких документів чи довідок бухгалтерії. 2. Складання без документальної сторнової кореспонденції без необхідності. 3. Невідповідність бухгалтерських проводок періоду часу, за який вони виконані. 4. Відсутність кореспонденції рахунків у документах. 5. Відкриття і ведення балансових рахунків, що не передбачені планом рахунків. Помилки у кореспонденції рахунків, як правило, дублюються як в первинних документах, так і в облікових регістрах. Порушеннями ведення облікових регістрів є: 1. Внесення до накопичувальних або групувальних відомостей, журналів- ордерів даних, що не підтверджені первинними документами. 2. Безпідставні та необумовлені виправлення в облікових регістрах. 3. Відсутність окремих облікових регістрів, які раніше використовувались. 4. Неузгодженість в записах одних і тих же операцій в різних облікових регістрах. 5. Наявність кредитового сальдо по активних і дебетового по пасивним рахункам. 6. Відсутність аналітичного обліку по позабалансовим рахункам.
3.3. Контроль повноти та вчасності складання і подання звітності. Необхідність складання звітності визначається потребами в інформації про результати діяльності та фінансовий стан підприємства. Звітність – єдина інформаційна сполучна ланка між керівниками підприємства і їх власниками, між підприємством і органами влади. За звітністю можна оцінити стан підприємства та ефективність управління ним. У зв’язку з цим, звітність має бути точною та достовірною. Звітність може бути достовірною лише в тому випадку, якщо при її складанні підприємство виконало всі вимоги, встановлені діючим законодавством щодо порядку оцінки, визнання, відображення об’єктів обліку на бухгалтерських рахунках. Розглянемо загальну послідовність дій при дослідженні звітності з метою її підтвердження. Звітність контролюють за двома напрямами: формальна перевірка та аналіз показників. Розпочати дослідження звітності ревізор повинен із визначення відповідності форм звітності затвердженим нормативними документами формам. Тобто, простіше кажучи, форми звітності мають бути діючими, не застарілими. При формальні перевірці перевіряють правильність перенесення залишків з попереднього звітного періоду, відсутність виправлень, наявність підписів тощо. Після формальної перевірки приступають до контролю звітності за змістом. 1. Внутрішньогосподарський контроль фінансової звітності. Фінансова звітність є джерелом інформації щодо контролю: - використання активів(майна) підприємства; - змін у зобов’язаннях та оцінки можливостей їх погашення; - можливостей інвестування. Основними компонентами контролю діяльності підприємства за фінансовою звітністю є: -горизонтальний фінансовий аналіз, який проводиться з метою вивчення динаміки окремих фінансових показників, розрахованих за даними фінансової звітності за певний період часу. Розраховуються абсолютні і відносні зміни, темпи росту (приросту) окремих показників (доходу, витрат, активів тощо) за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх змін (або тренду); - вертикальний фінансовий аналіз, який базується на порівнянні питомої ваги окремих структурних складових; порівняльний фінансовий аналіз, який проводиться для зіставлення планових та фактичних показників, фактичних та нормативних (галузевих, загальних) показників. Порівнюються такі показники як: обсяг реалізації продукції, собівартість продукції, ціни на готову продукцію тощо; - аналіз фінансових коефіцієнтів, який полягає у зіставленні показників звітності та/або фінансового плану з метою розрахунку коефіцієнтів: коефіцієнт платоспроможності (ліквідності), оцінки оборотності активів, фінансової стійкості підприємства тощо; - факторний фінансовий аналіз, який проводиться для оцінки впливу окремих чинників на рівень відповідних результативних показників. Основним завданням внутрішньогосподарського контролю звітності є оцінка ефективності використання активів, доходів, витрат та результатів діяльності підприємства за звітній період, виявлення факторів, які позитивно або негативно вплинули на кінцеві фінансові результати. Аналіз структури та змін у вартості активів підприємства проводиться шляхом зіставлення показників активу балансу на початок і кінець звітного періоду за видами активів, визначаються абсолютне та відносне зростання (коефіцієнт зростання) кожного виду активів. Для цього доцільним є складання такої таблиці:
При аналізі власного капіталу підприємства оцінюються зміни у структурі та обсягах власних фінансових ресурсів. Перевіряється на відповідність чинному законодавству порядок та обсяги формування статутного та резервного капіталу. За даними бухгалтерського обліку аналізується порядок розподілу прибутку і формування фондів спеціального призначення, передбачених Господарським кодексом України. При аналізі структури та динаміки зобов’язань підприємства виявляються Негативні тенденції щодо зростання заборгованості підприємства. Значну увагу необхідно звернути на аналіз динаміки заборгованості підприємства за розрахунками з бюджетом та з оплати праці. Аналіз ефективності різних видів діяльності надасть можливості визначити їх вплив на чистий прибуток підприємства. Якщо підприємство за результатами звітного періоду має збиток від операційної діяльності, то має бути проаналізовано структуру витрат за економічними елементами. Якщо підприємство за результатами звітного року має збиток від інвестиційної діяльності, то мають бути проаналізовані фактори, які вплинули на утворення таких збитків та визначені заходи щодо ліквідації збитковості асоційованих, спільних та дочірніх підприємств або зміна напрямків інвестиційної діяльності, скорочення інвестиційної діяльності. Якщо підприємство за результатами звітного року отримує збитки від фінансової діяльності, то мають бути проаналізовані склад фінансових доходів та фінансовий витрат. В результаті аналізу мають бути визначені можливі шляхи скорочення фінансових витрат. При аналізі фінансових доходів визначається доходність цінних паперів і приймається рішення щодо зміни структури “портфелю фінансових інвестицій” (реалізація одних цінних паперів та придбання прибуткових цінних паперів). При отриманні збитків від інших операцій звичайної діяльності, але не пов’язаних з операційною та фінансовою діяльністю, аналізується склад інших доходів, інших витрат і визначаються шляхи ліквідації збитків у плановому періоді.
2. Внутрішньогосподарський контроль статистичної звітності. Перелік статистичної звітності, яку подає підприємство, затверджує Державний комітет статисти стики України. Такий перелік розмежований для підприємств за галузями: промисловість, будівництво, транспорт, сільське господарство тощо. Наказом Держкомстату встановлено перелік форм державних статистичних спостережень зі статистики промисловості. Досліджуючи статисти стичну звітність з метою контролю господарської діяльності підприємства, можна оцінити: - обсяги виробництва, реалізації продукції в кількісному та вартісному вираженні; - витрати на виробництво продукції; - чисельність працівників; - продуктивність праці за показниками використання робочого часу; - капітальні інвестиції. 3. Внутрішньогосподарський контроль податкової звітності. Контроль податкової звітності вимагає особливої уваги, оскільки така звітність є джерелом інформації щодо нарахування і сплати податків. Перелік форм податкової звітності, порядок їх складання та подання визначаються Державною податковою адміністрацією України. З метою внтрушіньогосподарського контролю, досліджують такі показники податкової звітності: - факти господарської діяльності для розрахунку об’єктів оподаткування; - обсяги нарахованих та сплачених податків; - суми податків, які підлягають сплаті до бюджетів, або поверненню суб’єкту господарювання. Зазначимо, що суми прибутків, що підлягають оподаткуванню, визнаються у податковій звітності відповідно до вимог податкового законодавства, зокрема Податкового кодексу і порядок їх розрахунку відрізняється від того, що використовується в економічному аналізі. Тому досліджуючи податкову звітність слід чітко оцінювати відповідність її нормативам, що визначені податковим законодавством.
|
