Бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад
(установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб
користувачів бібліотеки; За значенням бібліотеки поділяються на:
всеукраїнські загальнодержавного значення (національні, державні); республіканські (Автономної Республіки Крим);
обласні; міські; районні;
селищні;
сільські. За змістом бібліотечних фондів бібліотеки є:
універсальні;
галузеві;
міжгалузеві.
За призначенням бібліотеки поділяються на:
публічні (загальнодоступні), у тому числі спеціалізовані для
дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами;
спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ,
навчальних закладів, підприємств, установ, організацій).Публічні, спеціальні та спеціалізовані бібліотеки можуть
об'єднуватися у централізовані бібліотечні системи. Центральні бібліотеки - головні бібліотеки регіонів, які
зобов'язані формувати, зберігати та надавати в користування
найбільш повне зібрання документів у межах своєї території,
організовувати взаємовикористання бібліотечних ресурсів і надавати
методичну допомогу бібліотекам різних видів відповідних територій.Бібліотеки створюються з урахуванням соціально-економічних,
національних, культурно-освітніх і виробничих потреб суспільства
згідно з соціальними нормативами, встановленими відповідними
органами державної влади.
Бібліотеки можуть створюватися на основі усіх форм власності,
передбачених законами України. Засновниками бібліотек можуть бути
органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
самоврядні організації, фізичні та юридичні особи, у тому числі
іноземні, в порядку, передбаченому законом.
Бібліотека може не мати статусу юридичної особи та перебувати
у складі підприємства, установи або організації. Громадяни України незалежно від статі, віку, національності,
освіти, соціального походження, політичних та релігійних
переконань, місця проживання мають право на бібліотечне
обслуговування, яке може бути у формі:
абонемента (у тому числі міжбібліотечного);
системи читальних залів;
дистанційного обслуговування засобами телекомунікації;
бібліотечних пунктів;
пересувних бібліотек.
Громадяни України, підприємства, установи та організації
мають право вільного вибору бібліотек відповідно до своїх потреб. Права громадян України, підприємств, установ і організацій на
бібліотечне обслуговування забезпечуються створенням мережі
бібліотек та різноманітністю їх видів, безкоштовністю основних
бібліотечних послуг. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні
на законних підставах, користуються тими самими правами на
бібліотечне обслуговування, що і громадяни України. Доступ до документів та надання бібліотечних послуг
користувачам бібліотек здійснюються з додержанням вимог щодо
забезпечення охорони державної таємниці, забезпечення зберігання
фондів бібліотек, а також відповідно до статутів (положень)
бібліотек, правил користування бібліотеками. Користувачі бібліотек мають право: безоплатно користуватися інформацією про склад бібліотечних
фондів через довідково-пошуковий апарат (крім комерційних баз
даних); безоплатно отримувати консультаційну допомогу в пошуку та
виборі джерел інформації; безоплатно отримувати у тимчасове користування документи із
фондів бібліотеки, крім документів, придбаних за кошти, одержані
від господарської діяльності бібліотеки; одержувати документи або їх копії по міжбібліотечному
абонементу; одержувати інформацію з інших бібліотек, користуючись
каналами зв'язку; користуватися іншими видами послуг, у тому числі на платній основі;
брати участь у роботі бібліотечних рад. Загальне методичне керівництво бібліотеками та координацію їх
роботи здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сферах культури та мистецтв. 10. Архів як соціальний інститут документної комунікації Архівний документ - документ незалежно від його виду, виду
матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна. Архівна справа - галузь життєдіяльності суспільства, що
охоплює наукові, організаційні, правові, технологічні, економічні та інші питання діяльності юридичних і фізичних осіб, пов'язані із нагромадженням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей, що в них містяться. Національний архівний фонд України є складовою частиною
вітчизняної і світової культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, перебуває під охороною держави і призначений для задоволення інформаційних потреб суспільства і держави, реалізації прав та законних інтересів кожної людини. Документи Національного архівного фонду є культурними
цінностями, що постійно зберігаються на території України або
згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких
надана Верховною Радою України, підлягають поверненню в Україну. Юридичні та фізичні особи зобов'язані забезпечувати збереженість Національного архівного фонду та сприяти його
поповненню. Внесення документів до Національного архівного фонду або
вилучення документів з нього здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією з фахівців архівної справи і діловодства, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців. Принципи і критерії визначення цінності документів, порядок
створення та діяльності експертних комісій затверджуються Кабінетом Міністрів України. Експертиза цінності документів проводиться за ініціативою їх
власника або державної архівної установи за згодою власника. У разі виникнення загрози знищення або значного погіршення стану зазначених документів їх власник зобов'язаний повідомити про це державну архівну установу для організації експертизи цінності цих документів. Юридичні і фізичні особи, які мають документи, від часу
створення яких минуло понад 50 років, або які продають чи вивозять архівні документи за кордон, зобов'язані повідомити про це одну з державних архівних установ з метою вирішення питання про проведення експертизи цінності цих документів. Документи вносяться до Національного архівного фонду
впорядкованими за рахунок власника відповідно до вимог,
встановлених центральним органом виконавчої влади у сфері архівної
справи і діловодства. Рішення про вилучення документів із Національного архівного
фонду приймаються експертними комісіями за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства. Забороняється вилучення документів із Національного
архівного фонду за мотивами конфіденційності чи таємності інформації, що міститься в них, а також із політичних чи
ідеологічних міркувань. Спори між архівними установами і власниками документів з
питань призначення експертизи їх цінності, внесення документів до
Національного архівного фонду або вилучення з нього вирішуються у
судовому порядку. 11. Музей як соціальний інститут документної комунікації Музей - науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою
метою, залучення громадян до надбань національної та світової
культурної спадщини. Музейна справа - спеціальний вид наукової та
культурно-освітньої діяльності, що включає комплектування,
зберігання, охорону та використання музеями культурних цінностей
та об'єктів культурної спадщини України, в тому числі їх консервацію, реставрацію, музеєфікацію, наукове вивчення, експонування та популяризацію. Основними напрямами діяльності музеїв є науково-дослідна,
культурно-освітня діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, виставкова,
пам'яткоохоронна робота, а також діяльність, пов'язана з науковою
атрибуцією, експертизою, класифікацією, державною реєстрацією та
усіма видами оцінки предметів, які можуть бути визначеними як
культурні цінності, з метою включення до Музейного фонду України. За своїм профілем музеї поділяються на природничі
(антропологічні, біологічні, ботанічні, геологічні, зоологічні, мінералогічні, палеонтологічні), історичні (загальноісторичні, військово-історичні, історії релігії, історико-побутові, археологічні, етнографічні), літературні, художні (образотворчого, декоративно-прикладного, народного, сучасного мистецтва), мистецькі (театральні, музичні, музеї кіно), науково-технічні, комплексні (краєзнавчі, екомузеї), галузеві тощо. Музеї можуть засновуватися на будь-яких формах власності,
передбачених законами. Засновниками музеїв можуть бути відповідні
органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, юридичні
та фізичні особи. Музейний фонд України є національним багатством, невід'ємною
складовою культурної спадщини України, що охороняється законом. Музейні предмети Музейного фонду України є культурними
цінностями, що постійно зберігаються на території України та за її
межами або згідно з міжнародними договорами підлягають поверненню
в Україну. Музеї, юридичні і фізичні особи зобов'язані забезпечувати
збереженість Музейного фонду України та сприяти його поповненню.
