Студопедия — Украйна милая моя!
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Украйна милая моя!






Моя Украина родная!

Её широкие поля,

Её высокие курганы,

Святая прадедов земля!

Люблю тебя, моя Украйна…

 

Шевченка вразило, насамперед, те, що Бодянський знав його п’єсу, яку публіковано, здається, один раз, здивувався також, що історик процитував слова Мар’яни, «как Сагайдачный с козаками Москву и Польшу воевал»...

А може все було по-іншому? Може, багатознаючий Бодянський згадав уголос шевченківські думи, що недавно перечитував?

Нехай душі козацькії

В Украйні витають —

Там широко, там весело

Од краю до краю...

Як та воля, що минулась,

Дніпр широкий – море,

Степ і степ, ревуть пороги,

І могили – гори.

Там родилась, гарцювала

Козацькая воля; там шляхтою, татарами

Засівали поле...

У будь-якому разі між Бодянським ы Шевченком відбулася, не могла не відбутися, розмова про штурм гетьманом Сагайдачним Москви з боку Арбатських воріт. Якщо вже Бодянський переказував іншим історичні сюжети з книги француза де Кюстіна, то не розповісти своєму другові Шевченку про неймовірний похід українського гетьмана Сагайдачного на Москву він аж ніяк не міг. Пам’ятаймо, що Бодянський обіцяв поетові повідомляти про все, гідне уваги, «з історії батьківщини».

Тим більше, що Бодянський, у якого бував Шевченко, жив тоді зовсім недалеко від Арбатських воріт!

 

«Гарно, козаче-земляче, дуже гарно!»

 

Перший приїзд Шевченка в Москву значною мірою пов’язаний саме з Бодянським. Серед питань, які вони заторкували в своїх розмовах, найперше називають поетів задум видати альбом офортів «Живописная Украина», де значне місце посідала історична тема. Шевченко писав Якову Кухаренку1 з цього приводу 26 листопада 1844 року: «Був я уторік на Україні — був у Межигорського Спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями...2 Заходився оце, вернувшися в Пітер, гравировать и издавать в картинах остатки нашої України...» (Виділено мною. — В.М.). Цю важливу роботу Шевченко збирався проводити на науковій основі, зокрема, залучивши історика Бодянського. Відомий шевченкознавець Степан Смаль-Стоцький писав: «В лютім 1844 р. був, отже, Шевченко в Москві, очевидячки на те, щоб із своїм історичним порадником Бодянським, який до історичних малюнків мав писати історичні розвідки, все докладно обговорити»3.

 

_______________________

1 Кухаренко Яків Герасимович (1799—1862) — український письменник та етнограф. Шевченко познайомився з ним у 1840 р. в Петербурзі. На знак щирої дружби поет присвятив Кухаренку поему «Москалева криниця». У щоденнику поет занотував 1 липня 1857 року: «Я дорожу его мнением чувствующего, благородного человека и как мнением неподдельного, самобытного земляка моего».

2 Шевченка вразило те, що на колишніх землях Запорозького Коша господарювали німецькі та єврейські колоністи, яким царська влада надала значні пільги всупереч інтересам місцевого населення.

3 Смаль-Стоцький С. Т.Шевченко. Інтерпретації. — Черкаси: Брама, 2003. С. 68.

 

Насправді, хронологічно це було не так. Адже на початку травня 1844 року Шевченко в листі до Бодянського лише запитував, чи в Москві «я вам розказував, що я хочу рисовать нашу Украйну», а Бодянський в липні чітко відповідав: «Ні, Ви мені нічого об їх не розказували ніколи». Так що про «Живописную Украину» в Москві між ними не йшлося.

Інша річ, що Шевченко, напевне зрозумівши в Москві чималі творчі можливості історика Бодянського, в листі від 6—8 травня 1844 року повідомляв його про задум «Живописной Украины» і запрошував до участі у коментуванні видання:

«Я її нарисую в трьох книгах, в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, в другій теперішній людський бит, а в третій історію. Три естампи уже готові — «Печерська Київська криниця», «Судня в селі рада» і «Дари Богданові і українському народові». У тім місяці пришлю в Москву з білетами на подписку. В год буде виходити 10-ть картин. На види і на людський бит текст буду сам писать або Куліша проситиму, а на історію потурбуйтесь, будьте ласкаві, ви писать три листочки в год. Тільки по-нашому — щоби тямили безглузді кацапи». Наприкінці червня того ж року Тарас Григорович знову звертався до Бодянського: «... Я рисую тепер Україну — і для історії прошу вашої помоги.., текст исторический будете ви компоновать, бо треба, бачте, по нашому або так, як єсть в літописях. А ви, як що-небудь начитаєте таке, що можна нарисовать, то зараз мені і розкажіть, а я й нарисую» (Виділено мною. — В.М.).

Бодянський активно підтримував Шевченка, в листі від 9 липня 1844 року професор писав: «...Кращого не можна й придумати, як оце теє, що Ви робите. Помагай Вам, Боже, на щастя і на славу нашому козацтву! Та й хто ж найздольніший зробить сеє нам, як не Ви, що й пером і палітрою однаково вертите? Щасти ж Вам, Господи, на все добреє!»

Проте Бодянський не був би Бодянським, якби не висловився відверто щодо можливої своєї участі в проекті Шевченка:

«Робітників, здається, матимете досить; я теж не цураюсь зусім, тільки і не зусім віддаюсь. Бо Ви самі здорові знаєте кільки праці у мене, неборака, на в’язах1. Воно б то і не багацько, три листочки на рік, але їх треба вичитати, може, з тридцяти книжок або літописей, для чого тільки подавай часу. А його-то у мене найменше всього! Дак, як бачите, не відхиляюсь, і не піддаюся зусім; але буде так, як Біг святий дасть, а час укаже2. Найлучче буде воно, як почну печатати українські літописи по налозі нашого Товариства Історії, або свій запас наських пісень. Тоді, коли що вичитаю гарного, прикметного з батьківщини, зараз напишу і

____________________

1 Ці слова свідчать про те, що в Москві Бодянський докладно розповів Шевченкові про свою викладацьку, дослідницьку та видавничу роботу. Батькам він писав: «Живу весь погружён в свой предмет и работаю, как говорится, до положения риз».

2 Для порівняння нагадаю реакцію Пантелеймона Куліша на задум Тараса Шевченка в листі від 31 грудня 1844 року: «Мне досадно, что Вы, не списавшись со мною, объявили моё имя в числе сотрудников тогда как я понятия не имею о Вашем литературном предприятии». Коментатори «Листів до Т.Г. Шевченка», виданих у 1962 р., пояснюючи ці слова, писали, що «Куліш з антипатією і зверхністю поставився до задуму Шевченка видати “Живописную Украину”, намагався принизити його талант, знецінити значення його творчості». Пройшло три десятиліття, і в коментарях до видання «Листів до Тараса Шевченка» (1993) стверджувалося стосовно тих самих слів, що мотивом Кулішевого невдоволення були не неприязнь до Шевченка чи небажання підтримати видання (як це часто намагалися пояснити), а радше надзвичайна вимогливість, науковий педантизм, із яким Куліш ставився до всього, що писали про Україну.

Втім, читач може сам оцінити ставлення Куліша до заявленого Шевченком видання «Живописной Украины»: «Объявление Ваше пахнет так сильно спекуляциею, что я решил было, как только выйдет в свет Ваша “Украина”, написать рецензию и указать все ошибки, каких, без сомнения, будет бездна в тексте Вашей скороспелой книжки. Но время уменьшило мое негодование». В стані «меншого обурення» Куліш написав най болючіше та найобразливіше: «Вы, господа, принимаясь с ребяческим легкомыслием за Малороссию, без советов людей, серьёзно занятых этим предметом, вредите во мнении публики самому предмету и компрометируете нас».

Це було адресовано автору поеми «Гайдамаків», віршів «Розрита могила» і «Чигрине, Чигрине…», комедії «Сон».

після того перешлю Вам. Щоб же нарочне риться де, далебі, як кажуть, часу не маю! А тоді воно само йтиме у голову і з голови. Отак то, пане козаче, буде теє робиться, коли Біг дасть!..»

Врешті-решт, задум Шевченка не був реалізований повністю. Впродовж 1844 р. художник зміг підготувати лише 6 естампів із задуманої ним серії: «У Києві», «Видубецький монастир», «Судня рада», «Старости», «Дари в Чигирині 1649 року», «Казна». Бодянський в липні дякував Шевченку за висланий йому офорт «Судня рада» і писав із властивими йому щирістю та відвертістю: «Нестеметна вона, от як буває на святій Україні! Дивлюсь разів по п’яти, по десяти в одну годину і не надивлюся: таке ласе і солодке, бо наше, не чужеє. Що за лиця у підсудимих! Так от Вам і кривда, що совість тягне крючком у землю глядіти, але вмісті з тим і святая покора приговору старого з ціпком; а от і правда, з прямою, одкритою, ясною головою, що не жде, а сама лізе на слова судді. Гарно, козаче-земляче, дуже гарно! Одного тільки не второпаю, де оце все робиться: чи в хаті якій, чи в хліву, чи під стріхою, чи в шинку. Бог його святий знає, а я, далебі, ж не второпаю, да й тільки! Бачся що... але ятка не така, хоч там двоє і частуються собі горілочкою тихенько, але он там пара окон... далебі ж не второпаю...

Затим, бувайте живенькі-здоровенькі та не поминайте лихом щирого до Вас серцем земляка Вашого

Іська Бодянського».

 

«Заснула Вкраїна…»

 

Особливий інтерес викликає припущення шевченкознавця Ярослава Дзири, висловлене понад сорок років тому, про те, що «у другій половині лютого, повертаючись з України до Петербурга, Шевченко спеціально заїхав до Москви.., щоб тут, у Бодянського, познайомитися з рукописом літопису Величка1 та іншими матеріалами з історії України, які були в його архіві» 2 (Виділено мною. — В.М.). На мій погляд, це серйозне і вмотивоване припущення, в контексті якого цікаво розглядати всі контакти поета і вченого, пояснювати з’яву поезії «Чигрине, Чигрине» саме в Москві і т.д.

Пам’ятаймо, що «Літопис» Самійла Величка найбільший твір української історичної літератури ХVІІ—ХVІІІ століть, який займає чільне місце в контексті козацької історіографії. Його автор мав, як на свій час, солідну освіту, знав кілька мов, використав чимало друкованої й рукописної літератури. Для Шевченка це мало велике значення, ще недавно в «Гайдамаках» він вибачався, що вимушений розповідати про «козацьку славу» навмання, «без книжної справи». Здавна велися, в тому числі в Шевченкові часи, суперечки навколо фундаментального твору Величка, вони торкалися й вірогідності певної частини викладених у ньому фактів. Але має рацію перекладач документального першоджерела українською мовою Валерій Шевчук: «Все це анітрохи не применшує значення цієї монументальної роботи й подвигу, який колись давно, більше 250 років тому, здійснив схований у сутінках минулого чоловік. Чоловік, у якого билося в грудях палке серце, що горіло любов’ю до рідної землі, і

 

 

___________________

1 Величко Самійло Васильович (бл. 1670—після 1728) — український історіограф і письменник. Йдеться про його «Летопись событий в Юго-Западной России в ХVІІ в., составил Самуил Величко, бывший канцелярист канцелярии Войска Запорожского, 1720». Літопис охоплює події в Україні з 1648 по 1700 рр. За життя Шевченка три томи «Літопису» Самійла Величка були видані в Києві в 1848, 1851 і 1855 рр. Всі вони залишилися у власній бібліотеці поета. В архіві Т.Г. Шевченка зберігається ІІ том «Літопису» Величка (1851) з автографом поета на титульній сторінці.

2 Дзира Я. Творчість Шевченка і літопис Величка//Вітчизна. 1962, № 5. С. 191—192. Наступного 1963 р. Дзира захистив кандидатську дисертацію на цю тему.

 

 

який по праву назвав себе “істинним” сином своєї батьківщини»1.

Шевченко був одним із перших серед тих, які зрозуміли значення «Літопису» Величка для науки й літератури, для культури і духовності українського народу. Звичайно, у Бодянського поет не встиг тоді вивчити великий рукопис, але певне прочитав Величкову передмову до літопису, в якій той розповідав про спустошену Правобережну Україну, яку бачив під час подорожі по ній на початку 1700 рр.: «...Видіх многіє гради, і замки безлюдніє, і пустіє вали, нігдись трудами людськими, аки гори и холми висипаніє, и тілко звірем дивиим прибіжищем і водворенієм сущии... на шляху нам в поході войсковом лучилося видіх єдни малолюдніє, другіє весма пустіє, розваленнє к землі прилпнувшіє, зплісняліє, непотребним билієм заросліє і тілко гніздящихся в себі змієв і розних гадов і червей содержащіє... ріки, стави і єзера запустіліє мхом, тростієм і непотребною лядиною заросліє...,видіх же к тому на розних там місцах, много костей человіческих, сухих і нагих тілко небо покров себі імущих, і рекох во умі: кто сут сія? Тих всіх єже рех; пустих і мертвих насмотрівшися поболіх сердцем і душею, яко красная і всякими благами прежде ізобиловавшая земля і отчизна Украиномалороссійская, во област пустині богом оставлена і населниці єя, славніи продки наши безвістни явишася» (Виділено мною. — В.М.).

Доводячи, що Шевченко в Москві читав ці Величкові рядки, Дзира звернув увагу на те, що поет створює схожу картину в поезії «Чигрине, Чигрине…», написану в Москві 19 лютого 1844 року, на текстуальну близькість художніх образів, на той же настрій, що й у наведених вище місцях передмови Величка:

_____________________

1 Величко Самійло. Літопис. Т. 1. — К.: Дніпро, 1991. С. 5.

 

 

А я, юродивий, на твоїх руїнах







Дата добавления: 2015-06-29; просмотров: 476. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Потенциометрия. Потенциометрическое определение рН растворов Потенциометрия - это электрохимический метод иссле­дования и анализа веществ, основанный на зависимости равновесного электродного потенциала Е от активности (концентрации) определяемого вещества в исследуемом рас­творе...

Гальванического элемента При контакте двух любых фаз на границе их раздела возникает двойной электрический слой (ДЭС), состоящий из равных по величине, но противоположных по знаку электрических зарядов...

Сущность, виды и функции маркетинга персонала Перснал-маркетинг является новым понятием. В мировой практике маркетинга и управления персоналом он выделился в отдельное направление лишь в начале 90-х гг.XX века...

Признаки классификации безопасности Можно выделить следующие признаки классификации безопасности. 1. По признаку масштабности принято различать следующие относительно самостоятельные геополитические уровни и виды безопасности. 1.1. Международная безопасность (глобальная и...

Прием и регистрация больных Пути госпитализации больных в стационар могут быть различны. В цен­тральное приемное отделение больные могут быть доставлены: 1) машиной скорой медицинской помощи в случае возникновения остро­го или обострения хронического заболевания...

ПУНКЦИЯ И КАТЕТЕРИЗАЦИЯ ПОДКЛЮЧИЧНОЙ ВЕНЫ   Пункцию и катетеризацию подключичной вены обычно производит хирург или анестезиолог, иногда — специально обученный терапевт...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия