Студопедия — РОЗВИТОК ФОРМ ВІДОБРАЖЕННЯ В ПРИРОДІ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

РОЗВИТОК ФОРМ ВІДОБРАЖЕННЯ В ПРИРОДІ






1. Допсихічне відображення у неживому світі. Воно представлено механічними, фізичними і хімічними взаємодіями в природі як базо­вими формами руху, а також фундаментальними польовими взаємодіяг-и — сильною (нейтронною), слабкою (нейтринною), елек­тромагнітною і гравітаційною. Польові взаємодії є більш проникаючи­ми, ніж речовинні, і в них моменти «тонкої» взаємодії — відображення на квантово-електронному рівні досить чітко представлено у формі розпаду мікрочастинок у польові структури. У кваркових структурах уже починає діяти «закон конфаймента» —.«свободи ув'язнення», згідно з яким кварки тим вільніші, чим вони ближчі один до одного, а при віддаленні — зв'язуються, тобто вони вже самовідображаються один на одному способом «взаємоув'язнення», який не допускає їх роз­паду. Енергія цього зв'язку величезна і не підкорюється звичайним законам ентропії. Щоб розірвати глюонно-квантовий зв'язок кварків необхідна температура, яка перевищує 1 млрд. градусів або розігнати протонний пучок у прискорювачі до 200—300 мегаелектронвольт. А такі умови існують тільки у центрі Наднових зірок. Тобто кваркце стабілізоване на мікрорівні мегазіркове утворення з аналогічним по­тенціалом енергії, яку він не витрачає, а акумулює! На кварковому рівні польових взаємодій можна припускати уже передпсихічний рівень відображення матерії у формі якоїсь «фізичної ідеальності».

2. Біологічне відображення у живій природі (передпсихічне). Во­но будується на обмінних процесах між організмом і природою у на­прямі розвитку мікроформ у макровиди. Взаємодіючими носіями здат­ності біовідображення, посередниками-трансляторами природних про­цесів у біожиття постають РНК, ДНК, амінокислоти. На сучасному рівні розвитку біології і генетики життя можна характеризувати вже не як спосіб існування білкових тіл і процес обміну, а як процес відтворення нуклеїнових кислот. Уже у мікроорганізмів (віруси, мікроби, бактерії) виникає специфічна реакція на середовище у фор­мах тропізму («почуття місця») і подразненості, що й дозволяє біоклітинам самоорганізовуватись спочатку в одноклітинні, а потім ба­гатоклітинні організми, набуваю"»! в процесі біоценоза макроформи рослин і тварин. На біорівні організації матерії біовідображення проявляється як здатність живих організмів до самовиробництва і само­регулювання, тобто вони починають поводити себе вибірково в оточу­ючому середовищі. Ідеальність представлена не v внутрішньому, а у зовнішньому вигляді, як деяка «чиста форма» біоорганізмів. Ідеальне як чиста форма немовби вплетене у матеріальне, надаючи ма­теріально-природним процесам певну спрямованість. Ці природні фор­ми немовби наповнюють і заповнюють усі існуючі природні ніші «жи­вим буттям», і тим стимулюють природу до самовдосконалення і підвищення своєї технологічності, акумуляції «потенціалу еволюції» за рахунок «еволюційних біолідерів».

3. Психічне відображення. Біологічне відображення на якомусь етапі розвитку природи вичерпує себе, життєві форми стають такими різноманітними і «взаємопригнаними» у природних нішах, що їх «щільноупакованість» підходить до межі саморегулювання і самови­робництва. Вони починають самопригнічувати і самопридуїпувати себе своєю біомасою і величезною біоформністю. Таким чином виникає природна передумова не зовнішнього, а внутрішнього відображення. яке може бути тільки психічним, ідеальним. У противному разі це буде лише нова матеріально-природна ніша, біопроцеси в якій будуть різко обмежені, а біообмін призведе до швидкої енергетичної перенапруги організмів і їх швидкої загибелі — еволюція заходить у глухий кут і припиняється.

Для психічного відображення характерне утворення специфічної відображаючої системи, яка включає центральний приймач-транс­лятор природних сигналів (гангліозне скупчення нейронів, головний ганглій, мозок) і рефлекторну дугу для приймання відповідей на сиг­нали у рефлекторній формі. Формується перша сигналі іа система, здатна до рефлекторного відображення природних процесів. Рефлекси бувають двох видів: генними, отриманими за народженням — без­умовні рефлекси, і набуті в процесі життєдіяльності живого організму — умовні рефлекси. Ідеальне в психіці тварин представлено у вигляді інстинктів, у яких закріплюються рефлекси, що робить можливим по­ведінку в автоматичному режимі шляхом зняття і обробки сигналів, які надходять через першу сигнальну систему. Подібне інстинктивне відображення дійсності може досягати досить високого ступеня доско­налості у вищих тварин і носить форму інтелектуальної поведінки. Ті часто приймають за свідому поведінку з погляду на добре навчання вищих тварин шляхом швидкого напрацювання умовно-рефлекторних навичок: мавпи, собаки, дельфіни, слони. У дійсності ця поведінка пе-редсвідома і лише за зовнішньою логікою нагадує людину. Вона відповідає логіці поведінки людини, але не тварини, будується за люд­ською логікою та її культурного середовища, але сама тварина не на­магається піднятися у своєму психічному розвитку і створити нове, більш високе середовище свого проживання, що відповідає своїм спе­цифічним потребам.

4. Свідоме відображення. Свідомість є вищою формою психічного відображення вже з тієї причини, що вона базується на другій сиг­нальній системі, здатна інформаційно сприймати дійсність і передава­ти інформацію про неї з допомогою мови і мовлення. При цьому вона здійснює «подвійне відображення», на двох рівнях сприйняття дійсності одночасно: а) на рівні сенсорно-образного відображення і б) на рівні логіко-пон ятійного відображення. Інстинкти перестають відігравати скільки-небудь помітну роль і лежать у фундаменті психічного у формі «інстинкту самозбереження», «інстинкту продов­ження роду» або вищих інстинктів, уже власне людських — «інстинкт мети», «дослідницький інстинкт» та ін.

Свідомість працює як аналізатор і синтезатор зовнішніх подраз­ників. З допомогою психічного механізму дискурси свідомість розгор­тає отриману інформацію про зовнішній світ у внутрішню психо-гно-стичну реальність, в ідеальний раціоналізовано-образний аналог, максимально підготований для дискурсійних операцій у тому аспекті, в якій свідомість настроєна як дискурсор.

Головна функція свідомості. Це формування суб'єктивних об­разів Т^їоііять'^єктивного'світу, здатність створювати у людській психіці адекватно-істинні образи і поняття оточуючої дійсності. Висо-корозвинена свідомість здатна надавати нервово-психічним процесам, що протікають в мозку людини, високий ступінь цілісності і закінче­ності, з якостями «психічного кристала», що «просвічує» дійсність на велику глибину і з великою точністю відтворення. У стані вищого творчого натхнення, інсайта (осяяння) високорозвинена свідомість пе­реходить на третю сигнальну системузнаково-символічну з інформаційним характером відображення дійсності. Вона не потре­бує дискурси', а працює за принципом творчої інтуїції, тобто безпосе­реднього осягнення оточуючого світу, споглядання світових істин в їх безпосередній представленості у фазі тотожності суб'єкта і об'єкта пізнання. Феномени «космічності свідомості» достатньо не вивчені і потребують подальшого дослідження.

Основні характеристики свідомості (сутнісні риси). Вони визна­чаються характером онтогенезу свідомості, її відображальними здат­ностями і головною функцією, що виконується у людському бутті:

1) психічна структурність свідомості. Вона представлена її гене­тичною дворівневістю — два структурно-функціональних рівня, що працюють в режимі «психічного процесора», тобто взаємопідкріплен-ня, підтримання і резервування — сенсорний і логічний рівні; двоси-стемністю зчитування сигналів (сигнальні системи); багатосфе-ричністю «психічних Я» людини; бідомінантністю психічної спрямованості (екстравертивність і інтравертивність реакцій свідомості, спря­мованість домінанти психореакцій назовні або всередину); її психічною структурністю (підсвідомість, передсвідомість, актуальна свідомість, «суперсвідомість» (творча інтуїція), «надсвідомість» (ду­ховні інперативи); екзистенціальні структури свідомості та Інші;

2) рпосередкованість і трансформативність свідомості. Вона пред­ставлена психічним механізмом «обернення-перетворення», який до­зволяє матеріальні форми трансформувати в ідеальні процеси свідомості і після їх перетворення транслювати у зовнішню дійсність;

3) когнітивність свідомості. Це її репрезентація «свідомості як знання», здатність відображати дійсність когнітивно (когнітивне відображення з «вкладеним знанням», тобто з одночасним здобуттям інформації шляхом психічного розкладання-препарації відображеного об'єкта за різними складовими структури свідомості);

4) цілепокладеність. Здатність формування ідеального образу сприятливого майбутнього й орієнтувати психічну діяльність в на­прямку її матеріальної реалізації;

5)прогностичність свідомості. Здатність передбачення характеру розвитку оточуючого світу в когнітивних формах законів, тенденцій, необхідності, причинності, детермінації з орієнтацією життєдіяльності на прогнозну модель (поза виробленням умовних рефлексів на процеси дійсності, що змінюється);

6) рефлексивність як здатність до самовідображення у формах самосвідомості: є здатність свідомості «виділення себе в собі», тобто своє «психічне Я» поза зв'язком з тим, що сприйнято свідомістю із зовнішнього середовища; самосвідомість можна представити як п'ятий психічний рівень відображення, на якому зв'язок із зовнішнім середо­вищем (фізичним) може і не існувати, а свідомість творить свій неза­лежний психічний світ — духовний світ, в якому здатна здійснювати суб'єктивне самопізнання і самоосягання; не виключено, що в такому стані свідомість установлює «тонкий зв'язок» (інформаційний) з більш високим рівнем буття, сприймаючи його в знаково-символічних фор­мах «надфізичної» реальності.

СВІДОМІСТЬ І МИСЛЕННЯ. Активність свідомості проявля­ється у мисленні. Мисленняє функціонуюча свідомість, тобто «пра­цююча свідомість», яка надає образам і поняттям психічного руху. Мислительні процеси виявляють себе у свідомості у вигляді усвідомлених психічних дій. На сенсорно-образному рівні вони мають форму відчуттів, сприймань і уявлень, на логіко-раціональному рівні — форму понять, суджень і умовиводів. У своїй сукупності всі ці усвідомлені психічні дії, які набрали конкретну форму у свідомості, являють собою інтелектуальну діяльність людини. Мислення — атри­бут свідомості і поза свідомістю неможливе. Але, з другого боку, свідомість і проявляє себе тільки через мислення, в інтелектуальній діяльності, наслідком якої є матеріалізовані ідеї та знання.

Можна назвати такі сутнісні ознаки мислення в аспекті його про­явлення як активно діючої свідомості:

аполітичність і синтетичність як здатність виконувати інтелектуальні операції диференціації та інтеграції;

— здатність абстрагування як виділення головних рис у пред­меті, що аналізується, і елімінацією менш суттєвих; таким шляхом відкривається можливість міркування поза сенсорно-образними уяв­леннями;

— здатність узагальнення як вивід нового знання шляхом нової конструкції роаналізованого і синтезованого матеріалу;

— наділення образів і понять смислом і значенням, тобто ціннісним змістом для мислячого суб'єкта;

оцінність (естимативність) як здатність до встановлення співвідносних заходів і критеріїв (у тому числі «психічних заходів* са­мої свідомості: високорозвинена — слаборозвинена, «розумний — ду­рень»; «інтелектуальних заходів» самого мислення: творчий — нетвор-чий суб'єкт, істинне — хибне знання;

ментальність як здатність до утворення внутрішньої «сфери.розуму», індивідуальної ноосфери людської свідомості, здатної інформаційно реагувати на ноосфери більш високих порядків, вступа­ти у взаємодію з ними (комуніцирувать).

Мислення організовує психічне буття людини, робить свідомість сповненою інформації, і тим психічно упорядковує і поси­лює свідомість.

Головна функція мисленнявиробництво інформації в процесі інтелектуальної діяльності. У такий спосіб свідомість стає змістовною, «інформаційною свідомістю», яка відтворює в собі природ­ний світ доцільно:

а) виділяючи сутнісні моменти із загального «інформаційного фо­ну» природної дійсності, не відволікаючись на величезну масу друго­рядних і супутніх явищ; це відноситься і до соціуму, який переживає «інформаційний вибух»,

б) здійснює вторинну, глибинну переробку отриманої інформації, перетворюючи її в інформацію по визначенню — в деяку «форму в формі», «внутрішню форму», закодовану певним чином — у значенні, знаку, символі («інформ»),

Таким шляхом виникає власне психічне буття людиниінформаційне буття внутрішніх форм і символів свідомості. Інформація в такому бутті постає як структурно і функціонально упо­рядковане відображення зовнішнього світу в свідомості. У цьому ро­зумінні вона несе якесь закодоване повідомлення про дійсність у кожному акті відображення: про ступінь її організації, законополал. ності, доцільності об'єктів і явищ природи, функціональної і струк­турної взаємозалежності, ступінь упорядкованості. Цю інформацію всередині свідомості вже не треба перетворювати в тому випадку, якщо вона змінилась у логічно і образно-згорнутій формі і в такій самій зна­ково-символічній формі транслювалася іззовні всередину людської психіки.

У цьому головна функція інформаціїподолання протилеж­ності між суб'єктом і об'єктом, між «зовнішнім» і «внутрішнім» світами до рівня їх тотожності, що значно розширює психічні мож­ливості людини, розсуває межі її свідомості і робить «широкою свідомістю».

Інформаційне буття людини, як видно, значно виходить за межі звичайного її психічного буття і розсовує до меж «синкретичного бут­ тя», але вже н;я цілком новій і якісно більш високій основі — індивідуальної ноосфери людини і ноосфери соціуму, тобто ментально­го буття людей.

У тій мірі, в-якій психічне буття співвідноситься з Інформаційним буттям («перша похідна» людської психіки, взята по континіуму інформації, що переробляється), в такій самій мірі співвідноситься інформаційне буття з «семіотичним буттям» внутрішніх форм, знаків і символів свідомості. Семіотичне буттясвідомості —це «друга похідна» людської психіки, яка «береться», коли виключається третя сигнальна система людини (інформаційна). Як і інформаційне буття, семіотичне буття пов язане з рефлексією свідомості, самосвідомістю, тому його репрезентація (представлення) утруднена, бо вимагає висо-корозвиненої психіки, здатної «тонко усвідомлювати». Знак є згорнуте значення інформації, вираження інформації в умовній формі.

Знаки — мова науки, вони виражають у певному співвідношенні, значення величин (фізичних, біологічних, космічних та ін.) і за ними стоять реальні природні процеси (згорнуті і виражені у знаковій формі).

Символи можуть не мати природних аналогів у проявленому стані. Символи можуть виражати приховану логіку природних про­цесів на рівні їх непреУ явленості і більш широкого континуального значення, включаючи космічні масштаби, мікро- і мегарівні, які прямо не представлені у земному бутті. До символічних можна віднести штучні машинні мови, які не мають аналогів реального існування, то­му що самі комп'ютери штучного походження. Але концепції сим­волічної логіки, закладені в них, дозволяють швидко переробляти ве­личезні масиви природної і космічної інформації і набагато ефек­тивніше, ніж у рамках звичайної логіки. Конструювання космолингу (космічної мови) також засноване на логіці символів, і в цьому контексті вельми симптоматична концепція японських біологів, що розміщення амінокислот на «подвійній спіралі» людського генотипу є символічна форма космолингу, який несе людині інформацію про космічне знання.

Таким чином, психічне буття людини виявляється представле­ним на багатьох планах її свідомого буття. Це ментальне, інформаційне і семіотичне буття людської свідомості. Подібним шля­хом і реалізується психічна можливість і психічні потенціали людської свідомості і вона здатна швидко прогресувати, розсовуючи рамки «психічного охоплення» оточуючого світу, стаючи в повному смислі космічною свідомістю з багатореальнісним і багатомірним сприйнят­тям дійсності.


Тема 6. РОЗВИТОК КЛАСИЧНОЇ ФІЛОСОФСЬКОЇ ДУМКИ В УКРАЇНІ (розвиток класичної вітчизняної філософії)







Дата добавления: 2015-08-12; просмотров: 503. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Опухоли яичников в детском и подростковом возрасте Опухоли яичников занимают первое место в структуре опухолей половой системы у девочек и встречаются в возрасте 10 – 16 лет и в период полового созревания...

Способы тактических действий при проведении специальных операций Специальные операции проводятся с применением следующих основных тактических способов действий: охрана...

Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час...

Роль органов чувств в ориентировке слепых Процесс ориентации протекает на основе совместной, интегративной деятельности сохранных анализаторов, каждый из которых при определенных объективных условиях может выступать как ведущий...

Лечебно-охранительный режим, его элементы и значение.   Терапевтическое воздействие на пациента подразумевает не только использование всех видов лечения, но и применение лечебно-охранительного режима – соблюдение условий поведения, способствующих выздоровлению...

Тема: Кинематика поступательного и вращательного движения. 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью, проекция которой изменяется со временем 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия