Приклади побудови умовних позначень окремих 4 страница

Несправний – стан, коли виріб не відповідає хоча б одній із вимог.

Працездатний і непрацездатний стан характеризується здат­ністю і нездатністю виробу виконувати задані функції з збереженням значень, параметрів відповідно до нормативно-технічної документації.

Граничний стан – такий, при якому наступна експлуатація повинна бути припинена через неможливість ліквідувати порушення вимог правил техніки безпеки, відхилення параметрів від норми, а також через необхідність проведення капітального ремонту.

Пошкодження – явище, яке полягає в порушенні справності виробу під дією зовнішніх факторів, які перевищують норми, встановлені в нормативно-технічній документації.

До кількісних показників надійності відносяться: ймовірність безвідмовної роботи, інтенсивність відмов, напрацювання на відмову, середній термін служби, середній термін зберігання та ін.

Ймовірність безвідмовної роботи Р(t) – ймовірність того, що в заданому інтервалі часу при заданих режимах і умовах роботи не виникне відмова виробу в роботі:

де k – коефійціент, що враховує вплив навколишнього середо­вища на роботу електрообладнання та засоби автоматизації, для с. г. виробництва k=10;

λ_Σ – загальна інтенсивність відмов, год^-1;

Т_о – час експлуатації, для якого визначається імовірність безвідмовної роботи, знаходимо за таблицею 1.20.

Таблиця1.20

Час експлуатації для визначення імовірності безвідмовної роботи

 

Перелік установок	Час, годин
Установки, які працюють постійно (мікроклімат, водопостачання...)
Установки мікроклімату сезонного призначення
Установки для приготування і роздачі кормів, видалення гною, доїння і обробки молока,...
Установки для обробки зерна

 

Інтенсивність відмов для кожного виду елементів вибираємо з таблиці 1.21

 

Таблиця 1.21

Інтенсивність відмов

Назва електрообладнання	Інтенсивність відмов 1х 10-6 год-	Назва електрообладнання	Інтенсивність відмов, 1х 10-6 год-1
Автоматичний вимикач Випрямляч Вимикач кнопковий Вимикач панельний Вимикач кінцевий Перемикач триполюсний Виконуючий механізм Датчики контактні температури Датчики контактні рівня Датчики контактні тиску Датчики контактні вологості Діоди, фотодатчики Дзвінок Електродвигуни Елемент нагрівний Електроклапан Електричний регулятор рівня Запобіжник Затискач запобіжника Заглибний електродвигун Заслінка Кнопки керування Конденсатори паперові Конденсатори керамічні Контакти замикаючі Контакти розмикаючі Лампочки сигнальні Лампи розжарювання Лампове штирове з’єднання Логічні елементи Логометри, мілівольтметри	0,22 1,00 0,063 0,175 0,161 0,92 4,5 1,5 5,0 1,5 1,5 0,3 0,6 0,02 2,9 1,4 1,8 0,1 0,25 0,25 20,0 0,625 0,005 2,5	Мікровимикачі Регулятор тиску РД-8 Резистори пластині Резистори потужні Резистори дротяні Резистори шунтуючі Реле потужні Реле теплові Реле загального призначення Реле часу електронне Реле часу електромеханічне Реле часу електромагнітне Рубильник Регулятор тиску Регулятор електронний рівня Регулюючі електричні прилади Серводвигун Сирена Тиристор Транзистор кремнієвий Транзистор германієвий Трансформатор Тахогенератор Термореле Терморезистор	0,25 0,03 0,025 0,068 1,5 0,30 0,40   0,25 1,2   2,5   0,5 6,6   2,5   0,25 1,8 0,5   0,3 0,8 0,14 3,8
Контакти Показові прилади Підсилювач постійного струму Потенціометр дротяний Потенціометр Магнітні пускачі Манометр з трубчастою пружиною Мікроконтролер	0,25 1,4	Терморегулятор електронний Терморегулятор електромеханічний Тензодатчики Тепловий вимикач УВТЗ без позисторів ЗОУП – 25 Інтегральні схеми Тумблер Тахометр електричний З’єднання пайкою, затискачі Тиратрон Лампа імпульсна	0,13 0,1 0,52 11,5 0,04 0,2 0,9

 

Інтенсивність відмов установки залежить від дії механічних впливів на електрообладнання і від розміщення кожного елемента схеми. Коефіцієнт, який враховує механічні впливи, вибираємо з таблиці 1.22.

На інтенсивність відмов також впливає температура та вологість оточуючого середовища, при яких працює елемент схеми або установка в цілому. Коефіцієнт температури, який залежить від вологості і температури, при яких працюють елементи схеми, вибирають з таблиці 1.23.

Інтенсивність відмов для кожного виду елементів визначаємо за формулою, враховуючи коефіцієнт навантаження та температури, при яких дане електрообладнання використовується

λ=k λ_о,

де λ_о – інтенсивність відмов в нормальних умовах, год.^-1 (таблиця1.21);

k – поправочний коефіцієнт, який враховує коефіцієнт навантаження і температури;

к = k_Н k_Т,

 

де k_Н – коефіцієнт навантаження, який залежить від умов, при яких працює елемент схеми, вибираємо з таблиці 1.22;

k_Т – коефіцієнт температури, який залежить від температури і вологості, в яких знаходиться елемент схеми, вибираємо з таблиці 1.23.

 

Таблиця 1.22.

Значення коефіцієнта навантаження залежно від умов експлуатації

 

Умови експлуатації	Коефіцієнт
Лабораторні Стаціонарні Транспортні Польові	1,00 1,07 1,46 1,54

Таблиця 1.23

Значення коефіцієнта температури залежно від температури і вологості середовища

Вологість	Температура	Коефіцієнт	Вологість	Температура	Коефіцієнт
60...70	20...40	1,0	90...98	20...25	2,0
70...80	20...30	1,25	90...98	25...30	2,2
70...80	30...40	1,45	90...98	30...40	2,5
80...90	20...30	1,4	90...98	40...100	3,4
80...90	30...40	1,8	90...98	100 і більше	4,0

 

Всі дані заносимо до таблиці 1.24.

 

Таблиця 1.24

Зразок таблиці для розрахунку інтенсивності відмов

 

Назва елемента	Позначення	Кількість	Інтенсивність відмов 10-6 год.-1	Коефіцієнт Навантаження кн	Режим роботи	Поправочний коефіцієнт, к	Інтенсивність відмов 10-6год.-1
температура, оС	коефіцієнт температури, кт	для одного елемента	для групи елементів
Вимикач автоматичний	QF		0,22	1.07		1,4	1,49	0,33	0,33

Ймовірність відмови – величина за значенням протилежна Р(t). При цьому: Р (t) + q (t) = 1, звідки q (t) = 1 - Р (t).

Напрацювання на відмову – величина обернена сумарній інтенсивності відмов

Т =1/ λ_Σ.

 

Напрацювання на відмову з заданою імовірністю визначаємо за формулою

Т_о = ℓn(р)/λ_Σ .

 

Для підвищення надійності установки потрібно зробити резерв малонадійного обладнання в необхідній кількості для того, щоб установка працювала задану кількість часу.

Питання для самоконтролю

1. Коли система стійка?

2. Коли система знаходиться на межі стійкості?

3. Коли система нестійка?

4. Дайте визначення надійності, відмові, безвідмовності, довго­вічності, ремонтопридатності.

5. Чим характеризується працездатний і непрацездатний стан виробу?

6. Як визначається ймовірність безвідмовної роботи?

7. Від чого залежить та як визначається інтенсивність відмов?

8. Як визначається напрацювання на відмову?

9. Як визначається напрацювання на відмову з заданою імовір­ністю?

ТЕСТИ

 

1. Стійкість – це...

A. властивість системи не повертатися в початковий стан після припинення дії збурення.

B. властивість системи повертатися в початковий стан.

C. властивість системи повертатися в початковий стан після припинення дії збурення.

2. Що необхідно для визначення стійкості системи?

A. Розв’язати рівняння і визначити знаки дійсної частини кореня.

B. Розв’язати рівняння.

C. Визначити знаки дійсної частини кореня.

3. Яких видів є відмови?

A. Технологічні, раптові.

B. Технологічні, зношувальні, раптові.

C. Зношувальні, раптові

4. Справний – стан...

A. при якому виріб відповідає всім вимогам, що встановлені нормативно-технічною документацією.

B. Характеризується здатністю і нездатністю виробу виконувати задані функції із збереженням значень, параметрів відповідно до нормативно-технічної документації.

C. коли виріб не відповідає хоча б одній із вимог.

5. Які показники надійності належить до кількісних?

A. Ймовірність безвідмовної роботи, інтенсивність відмов, напрацювання на відмову, пошкодження.

B. Ймовірність безвідмовної роботи, інтенсивність відмов, напрацювання на відмову, середній термін служби, середній термін зберігання.

C. Ймовірність безвідмовної роботи, довговічність, середній термін служби, середній термін зберігання.

 

2. АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

У ТВАРИННИЦТВІ ТА ПТАХІВНИЦТВІ

 

2.1. АВТОМАТИЗАЦІЯ УСТАНОВОК ВОДОПОСТАЧАННЯ

2.1.1. Технологічні основи автоматизації водонасосних установок

У сільському господарстві воду використовують для потреб населення і напування тварин, приготування їжі і кормів, поливу рослин, гасіння пожеж і для інших виробничих цілей.

Водопостачання сільськогосподарських споживачів добре механізоване і автоматизоване. Завдяки механізації і автоматизації людина практично звільнена від ручної праці при доставці і розподілі води на тваринницькі ферми і в побуті.

Для підйому і роздачі води застосовують водонасосні установки, що складаються з водоприймачів, очисних споруд, резервуарів чистої води або водонапірних башт, сполучної водопровідної мережі і електронасосів із станціями управління. Найбільше в сільському господарстві поширені відцентрові і осьові насоси. Їх виконують в моноблоці з електродвигунами і занурюють у воду, в трубчасті колодязі діаметром 100...250 мм (заглибні насоси) або розташовують на поверхні землі. Є заглибні насоси з електродвигунами, розташованими над свердловиною. Ці насоси називають артезіанськими.

Для підйому води з відкритих водоймищ і шахтних колодязів застосовують також плаваючі відцентрові насоси. Широко розпов­сюджені так звані об’ємно-інерційні насоси з електромагнітним вібраційним приводом. Ці насоси мають малу подачу води (до 1 м³/ч при при напорі 20 м). Сільське населення використовує їх в побуті.

У сільському господарстві застосовують водонасосні установки трьох типів: баштові з водонапірним баком, водонасосні установки з гідроакумулятором і з безпосередньою подачею води у водонапірну мережу. Майже в 90 % випадків використовують баштові водонасосні установки з витратою води до 30 м³/ч. Якщо витрата води складає 30...65 м³/ч, то рекомендують двохагрегатні насосні станції з гідроакумулятором. При витраті води більше 65 м³/ч економічно доцільно використовувати насосні установки з безпосередньою подачею води в розподільну мережу (зрошувальну систему).

 

 

2.1.2. Автоматизація безбаштових насосних установок

 

Автоматизовані водопідіймальні установки з гідроакумулято­рами призначені для механізації і автоматизації водопостачання невеликих тваринницьких ферм чи інших об’єктів зі споживанням води до 30 м³/год. Компактність установок порівняно з баштовими дає змогу монтувати їх в одному із виробничих приміщень, що суттєво зменшує витрати на будівництво і монтаж. Обов’язковою умовою нормальної роботи установки з гідроакумулятором є безперебійне електропостачання об’єкта. Максимальні щогодинні витрати води на об’єкті мають не перевищувати подачі насоса у робочій зоні. Як водозабірні пристрої безбаштових водонасосних установок використо­вують трубчасті колодязі (для свердловинних електронасосних агрегатів) або відкриті водойми, шахтні та трубчасті колодязі (для відцентрових консольних насосів).

При використанні водонасосних установок з гідроакумулятором (рисунок 2.1.1) вода з водозабірного пристою насосом 5 подається на споживача. На відгалуженні трубопроводу встановлено гідро­акумулятор 1 (двокамерний бак), верхня і нижня камери якого розподілені гумовою мембраною 2. Верхня камера гідроакумулятора попередньо заповнюється повітрям до тиску Р₁ – тиск ввімкнення насоса. Нижня камера з’єднана з трубопроводом. При споживанні води, коли тиск в системі менше за величиною Р₁, відбувається включення електронасоса. Коли споживання зменшується, вода заповнює нижню камеру гідроакумулятора і тиск повітряної подушки зростає до значення вимкнення насосного агрегату Р₂. При відновленні споживання вода до споживача потрапляє під тиском повітря, що знаходиться над мембраною, і цикл роботи водонасосної установки повторюється.

В безбаштових водонасосних установках з об’ємом бака 0,8 м³ гумова мембрана відсутня. В процесі експлуатації об’єм повітряної подушки такого баку постійно зменшується, тому що частина повітря розчиняється у воді. Це призводить до зменшення тиску водяної подушки. Для автоматичного підтримання об’єму повітряної подушки гідроакумулятора передбачено струминний регулятор запасу повітря.

Оскільки водонасосна установка відноситься до вибухо­небез­печних, то при надмірному збільшенні тиску води в гідроакумуляторі передбачено пристрій, що реагулює на максимальне підняття мембрани і забезпечуєй вимкнення насосів. У випадках, коли даний захист не здійснився, спрацьовує запобіжний клапан.

Рис. 2.1.1. Технологічна схема водопідйомної

установки з гідроакумулятором типу ВУ:

1 – гідроакумулятор; 2 – мембрана; 3 – реле тиску; 4 – манометр;

5 – насос; 6 – запобіжний клапан; 7 – трьохходовий вентиль;

8 – протипожежний вентиль; 9 - трубопровід подачі

води на споживача

Для ефективної роботи водонасосної установки, так як споживання води сільськогосподарських об’єктів є нерівномірним, необхідно передбачити автоматичне керування насосом. Враховуючи будову, принцип дії та властивості даної водонасосної установки, керування насосом може проводитися за тиском повітря в верхній зоні гідроакумулятора. Структурна схема водонасосної установки з гідроакумулятором як об’єкта автоматизації показана на рисунку 2.1.2.

Рис. 2.1.2. Структурна схема водонасосної установки з гідроакумулятором:

G_в – подача води (вхідна дія); Р_пов – тиск повітря в гідроакумуляторі (величина, що керується); С_в – кількість води, що споживається

(збурююча дія)

 

Принципова електрична схема керування водонасосною уста­новкою з гідроакумулятором типу ВУ зображена на рисунку 2.1.3. Підготовка установки до роботи здійснюється автоматичним вимикачем QF. Про подачу напруги на щит керування та вимкнений стан насоса вказує сигнальна лампа HL1.

За допомогою перемикача SA1 задається “Ручний” чи “Автоматичний” режими керування установкою.

В “Автоматичному” режимі керування робота електродвигуна М залежить від стану контакту реле тиску SP. При споживанні води, коли тиск в системі менше за величиною Р₁ контакт SP буде в замкненому стані, відбувається включення електромагнітного пускача КМ електродвигуна М насоса. Про включення насоса сигналізуватиме сигнальна лампа HL2. Коли споживання зменшується, вода заповнює нижню камеру гідроакумулятора і тиск повітряної подушки зростає до значення вимкнення насосного агрегату Р₂, контакт реле тиску SP розімкнеться і електронасос буде вимкнений. При відновленні споживання вода до споживача потрапляє під тиском повітря, що знаходиться над мембраною і цикл роботи водонасосної установки повторюється.

 

Рис. 2.1.3. Принципова електрична схема водонасосної установки з гідроакумулятором типу ВУ

В “Ручному” режимі керування управління насосною установкою здійснюється переводом перемикача SA1 в положення “Р” та нейтральне положення.

Вимикач SA2 є вихідним елементом пристрою захисту, що реагує на максимальне підняття мембрани і забезпечує аварійне вимкнення насоса. Даний вид захисту потрібний при виході з ладу реле тиску чи його розрегулюванні. Захист силових кіл від коротких замикань та перевантажень здійснюється автоматичним вимикачем QF, а кіл керування – запобіжником FU. Контроль струмового завантаження двигуна насоса здійснюється амперметром РА.

 

Питання для самоконтролю

1. Для чого призначена водопідйомна установка з гідроакумуля­тором?

2. Основні складові водопідйомної установки з гідроакумуля­тором.

3. Принцип дії безбаштової водонасосної установки.

4. Які засоби автоматизації використовуються у водопідйомній установці з гідроакумулятором?

ТЕСТИ

1. Які засоби автоматизації використовуються у безбаш­то­вій водонасосній установці?

A. Електроконтактний манометр у напірному водопроводі.

B. Електродні датчики рівня води у водонапірному баку.

C. Реле тиску повітря у верхній частині бака.

2. В якій водонасосній установці використовуються реле тиску повітря в баку?

A. У безбаштовій водонасосній установці.

B. У водонасосній установці з контролем рівня води у водо­напір­ному баку.

C. В установці відкачування стічних вод.

3. Використовуючи принципову електричну схему безбашто­вої водонасосної установки, вкажіть за допомогою чого вмикається електродвигун насоса в автоматичному режимі?

A. Перемикачем SA1.

B. Перемикачем SА2.

C. Реле тиску SР

4. Використовуючи принципову електричну схему безбашто­вої водонасосної установки, вкажіть за допомогою чого вмикається електродвигун насоса в ручному режимі?

A. Перемикачем SA1.

B. Реле тиску SР

C. Перемикачем SА2.

5. Використовуючи принципову електричну схему безбашто­вої водонасосної установки, вкажіть, коли розмикаються контак­ти реле тиску SР?

A. При максимальному споживанні води та мінімальному тиску повітря в гідроакумуляторі.

B. При мінімальному споживанні води та максимальному тиску повітря в гідроакумуляторі.

C. При піднятті мембрани в гідроакумуляторі.

 

2.1.3. Автоматизація баштових водонасосних установок

 

Особливістю водопостачання з використанням баштових водокачок є висока стабільність і надійність управління водопоста­чанням. Це пов’язано з тим, що резервуари, підняті над поверхнею землі, тобто башти, мають достатньо великий запас води.

Основними складовими баштових водонасосних установок є башти Рожновського та заглибний електронасосний агрегат. Заглиб­ний електродвигун 1 (рис. 2.1.4) у моноблоці з багатоступінчастим насосом 2 закріплюють на водопідйомних трубах 3 і опускають у свердловину 5. Труби підвішують до плити 7, встановленої в приміщенні 11. Свердловини виконують з обсадних труб діаметром 100–450 мм. Електродвигуни виконують сухими, напівсухими і заповненими маслом або водою. Найбільш поширені електродвигуни, заповнені водою. Змазують гумометалеві або пластмасові підшипники також водою.

До електродвигуна підводять кабель 6, закріплений на водо­підйомних трубах хомутами 4. Всмоктувальна частина має сітку для затримання великих домішок, що знаходяться у воді. Бак башти 12 виконують звареним з листової сталі і встановлюють на цегельну, залізобетонну чи металеву опору. До бака підводять напірно-розвідний трубопровід 10. Кінець напірної труби доводять до верхнього рівня, а відвід води з бака відбувається через зворотний клапан біля нижнього рівня. Бак з зовнішньої і внутрішньої сторони обладнують сходами 17, 18, люком 16, вентиляційним клапаном 15, датчиками рівня 14 і водозливною трубою 13, що виключає перенаповнення бака водою. На водопроводі ставлять манометр 8 і засувки 9.

 

 

Рис. 2.1.4. Технологічна схема баштової водонасосної установки

з заглибним електродвигуном:

1 – електродвигун; 2 – насос; 3 – водопідйомні труби; 4 – хомути;

5 – свердловина; 6 – кабель живлення; 7 – плита; 8 – манометр;

9 – запірна арматура; 10 – напірний трубопровід; 11 – приміщення

водокачки; 12 – башта; 13 – переливна труба; 15 – вентиляційний

клапан;16 – люк; 17, 18 – драбини

 

Основним параметром управління в такій системі є рівень води в резервуарі, який контролюється електродними датчиками рівня чи тиск води в напірному трубопроводі, який контролюється електроконтактним манометром. При роботі баштової водонасосної установки з заглибним електронасосним агрегатом для агрегатів потужністю 4,5кВт і більше використовують датчики “сухого ходу”. Датчик “сухого ходу” унеможливлює роботу агрегату, коли рівень води в свердловині стає нижчим рівня його закріплення на напірному трубопроводі (приблизно 1м від верхнього краю електронасосного агрегату). Структурну схему баштової водонасосної установки як об’єкта автоматизації показано на рисунку 2.1.5.

 

Рис. 2.1.5. Структурна схема баштової водонасосної установки:

G_в – подача води (вхідна дія); L_в – рівень води в башті чи P_в – тиск води

в напірному трубопроводі (величина, що керується); С_в – кількість води,

що споживається (збурююча дія)

 

На рисунку 2.1.6 показана принципова електрична схема керування баштовою водонасосною установкою за допомогою станції керування. Вона дозволяє в ручному й автоматичному режимах запускати і зупиняти електронасос, захищає електродвигун від перевантажень і коротких замикань за допомогою автоматичного вимикача QF, сигналізує за допомогою сигнальних ламп про включений і відключений стан насоса.

Ручне керування електронасосом здійснюють перемиканням перемикача SА в положення “Р” а відключення – перемиканням перемикача SА в положення “О”.

Рис. 2.1.6. Принципова електрична схема керування баштовою водонасосною установкою за рівнем води в башті

 

Автоматичний режим керування задають перемиканням перемикача SА в положення "А";. Якщо у башті немає води, то контакти (електроди) датчика верхнього SL1 і нижнього SL2 рівня розімкнуті. Отже, контакти реле КV:1 в ланцюзі котушки магнітного пускача КМ замкнуті. Магнітний пускач спрацьовує і включає електронасос М. По мірі накопичення води у башті перекриваються водою спочатку контакти SL2 нижнього рівня, а потім SL1 верхнього рівня, і реле КV через воду отримує живлення. Контактами КV:1 розривається ланцюг живлення магнітного пускача КМ, і електронасос відключається. Реле КV залишається включеним через контакти КV:2, SL1 і SL2. Воно відключиться тільки тоді, коли вода розімкне не тільки верхні контакти, але і нижні. У цьому випадку контакти КV:1 у ланцюзі магнітного пускача КМ викликають повторне включення електронасоса М.

Відключений стан насоса визначають за зеленою лампою НL1, а включений – за червоною лампою НL2.

На холодний період року вимикачем S включається електрообігрівач ЕК датчика, що запобігає зледенінню і вмерзанню електродів датчика рівня води в лід.

Реле КV вибрано постійного струму, тому що обмотка реле змінного струму при розімкнутому магнітопроводі могла б перегоріти при повільному заповненні водою верхнього проміжку датчиків рівня. Це може відбутися внаслідок того, що струм в обмотці реле змінного струму в даному випадку може наростати повільно до значення струму спрацьовування, що у кілька разів більше його номінального струму, коли магнітопровід цього реле замкнутий. Опір R2 вибирають таким, щоб при фазній напрузі мережі 220 В в колі електродних датчиків було безпечне значення напруги. Вода електропровідна і при значних значеннях напруги можливе ураження тварин та людей електричним струмом.

Розглянемо електричну схему автоматизованої роботи заглибного насоса з використанням датчика рівнів у баку водонапірної башти і датчика сухого ходу в свердловині біля насоса (рис. 2.1.7).

 

Рис. 2.1.7. Принципова електрична схема автоматизації

заглибного насоса за рівнем води у водонапірній башті

У нормальних умовах роботи заглибний насос знаходиться у воді, контакти датчика сухого ходу SL3 замкнуті, реле КV2 ввімкнено, його замикаючі контакти КV2.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ замкнуті, сигнальна лампа НL4 сигналізує про наявність води в зоні насоса.

Режим роботи схеми задається перемикачем SА1. При установці його в положення А (автоматичне) і включенні автомата QF подається напруга на електричну схему керування. Якщо рівень води в напірному баку знаходиться нижче нижнього рівня, то контакти SL1 і SL2 у схемі розімкнуті, реле КV1 знеструмлене і його контакти КV1.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ замкнуті. У цьому випадку магнітний пускач ввімкнеться і ввімкне електродвигун насоса, одночасно з цим згасне сигнальна лампа НL1 і загориться НL2. Насос буде подавати воду в напірний бак. Рівень води в баку буде підніматися. Коли вода заповнить проміжок простору між електродом нижнього рівня і корпусом датчика, підключеним до нульового заземленого проводу, контакти SL2 замкнуться, але реле КV1 не включиться, тому що його контакти КV1.2, включені послідовно з контактами SL2, розімкнуті. Коли вода досягне електрода верхнього рівня датчика, контакти SL1 замкнуться, реле КV1 включиться і, розімкнувши свої контакти КV1.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ, відключить останній, замкнувши замикаючі контакти КV1.2, стане на самопідживлення через нижні контакти датчика SL2. Електродвигун насоса відключиться, згасне сигнальна лампа НL2 і загориться НL1. Повторне включення електродвигуна насоса відбудеться при зниженні рівня води до положення, коли розімкнуться контакти SL2 і реле КV1 знеструмиться.

У випадку аварійного зниження рівня води в зоні заглибного насоса нижче припустимого положення, коли вода вийде з проміжку датчика сухого ходу і струм між електродом датчика сухого ходу і корпусом датчика (напірного трубопроводу) припиниться, що відповідає в електричній схемі розмиканню контактів датчика сухого ходу SLЗ, реле КV2 знеструмиться і розімкне контакти КV2.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ, що відключить електродвигун заглибного насоса. Лампа НL4 згасне, а НL5 загориться, сигналізуючи про аварійне зниження рівня води в свердловині чи в колодязі.