Наднирники

Наднирники складаються з мозкової й коркової речовини, гормони яких відрізняються по своїй дії.

Мозкова речовина наднирників. Гормон мозкової речовини наднирників адреналін, утвориться з його попередника - норадреналіна. Адреналін і норадреналін поєднують за назвою катехоламіни, або симпатоміметичні аміни, тому що їхня дія на органи й тканини подібно з дією симпатичних нервів.

Адреналін впливає на багато функцій організму:

- у м'язах підсилюється глікогеноліз;

- він викликає збільшення частоти й сили серцевих скорочень, покращує проведення збудження в серці;

- звужує артеріоли шкіри, черевних органів і непрацюючих м'язів;

- послаблює скорочення шлунка й тонкого кишечника;

- розслаблює бронхіальну мускулатуру, у результаті чого просвіт бронхів і бронхіол збільшується;

- викликає скорочення радіального м'яза райдужної оболонки, що приводить до розширення зіниць;

- підвищує чутливість рецепторів, зокрема, сітківки ока, слухового й вестибулярного апарата.

Отже, адреналін викликає екстрену перебудову функцій, спрямовану на покращання взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Дія норадреналіна подібно з дією адреналіну, але не в усьому. Норадреналін викликає скорочення гладких м'яза матки, адреналін - розслаблює їх. Норадреналин підвищує периферичний судинний опір, а також систолічний та діастолічний тиск, а адреналін призводить до підвищення тільки систолічного тиску. Адреналін стимулює секрецію гормонів передньої частки гіпофіза, норадреналін подібного ефекту не викликає.

При подразненні секреторних нервів наднирників підсилюється виділення ними адреналіну й норадреналіна. При всіх станах, які супроводжуються надмірною діяльністю організму й посиленням обміну речовин (емоційне збудження, м'язове навантаження, охолодження організму й т.д.) секреція адреналіну збільшується. Підвищення секреції адреналіну забезпечує ті фізіологічні зміни, які супроводжують емоційні стани.

Кора наднирників. Гіпофункція кори наднирників спостерігається в людини при хворобі Аддісона (бронзової хвороби). Ознаками її є бронзове забарвлення шкіри, ослаблення роботи серцевого м'яза, астенія, кахексія. При гіперфункції відбувається зміна статевого розвитку, тому що починають посилено виділятися статеві гормони.

Гормони кори наднирників діляться на три групи:

- мінералокортикоіди;

- глюкокортикоіди;

- статеві гормони.

1. Мінералокортикоіди. З мінералокортикоідів найбільш активний альдостерон і дезоксикортикостерон. Вони беруть участь у регуляції мінерального обміну організму, насамперед,натрію й калію.

Альдостерон. У клітинах канальцевого епітелію нирок він активує синтез ферментів, що підвищують активність натрієвого насоса, що призводить до збільшення реабсорбціі натрію й хлору в канальцях нирки й, отже, підвищенню вмісту натрію в крові, лімфі й тканьовій рідині. Одночасно відбувається зниження реабсорбціі іонів калію в ниркових канальцях і зменшення його вмісту в організмі. При підвищенні концентрації натрію в крові й тканьовій рідині збільшується осмотичний тиск, що супроводжується затримкою води в організмі й збільшенням рівня артеріального тиску.

При нестачі мінералокортикоідів, у результаті зниження реабсорбціі натрію в канальцях, організм втрачає велику кількість цих іонів, а з ними і води, що часто несумісно з життям.

Регуляція рівня мінералокортикоідів у крові. Секреція мінералокортикоідів перебуває в прямій залежності від вмісту натрію й калію в організмі. Підвищений вміст натрію в крові гальмує секрецію альдостерону, а нестача натрію в крові викликає посилення секреції альдостерону. Іони калію також діють безпосередньо на клітини клубочкової зони наднирників і впливають на секрецію альдостерону. АКТГ збільшує секрецію альдостерону. Зниження об'єму циркулюючої крові стимулює його секрецію, а збільшення об'єму-гальмує, що приводити до виділення йз сечею натрію, а разом з ним і води. Це приводити до нормалізації об'єму циркулюючої крові й кількості рідини в організмі.

 

2. Глюкокортикоіди - кортизон, гідрокортизон, кортикостерон впливають на білковий, жировий і вуглеводний обмін. Вони здатні підвищувати рівень цукру в крові (звідси їхня назва) за рахунок стимуляції утворення глюкози в печінці в результаті прискорення процесів дезамінування амінокислот і перетворення їхніх безбілкових залишків у вуглеводи. Вони прискорюють розпад білків, що приводить до виникнення негативного азотистого балансу. Зміна білкового обміну під їх впливом у різних тканинах відбувається по-різному. Так, у м'язах синтез білків пригнічується, у лімфоідній тканини відбувається їхній посилений розпад, а в печінці синтез білків прискорений.

Глюкокортикоіди підсилюють мобілізацію жиру з жирових депо і його використання в процесах енергетичного обміну. Вони збуджують ЦНС, сприяють розвитку м'язової слабості й атрофії скелетної мускулатури, що пов'язане з посиленням розпаду скорочувальних білків м'язових волокон.

При недостатній секреції глюкокортикоідів знижується резистентність організму до різних шкідливих впливів.

Посилення виділення глюкокортикоідів відбувається при надзвичайних станах організму (болі, травмі, крововтраті, перегріванні, переохолодженні, отруєнні, інфекційних захворюваннях і ін.), коли рефлекторно підсилюється секреція адреналіну. Він надходить у кров і впливає на гіпоталамус, стимулюючи утворення в його клітинах фактора, що сприяє утворенню АКТГ. АКТГ же стимулює секрецію глюкокортикоідів.

3. Статеві гормони кори наднирників. Статеві гормони кори наднирників (андрогени й естрогени) відіграють важливу роль у розвитку статевих органів у дитячому віці, що особливо важливо, тому що в цей період внутрісекреторна функція статевих залоз ще слабко виражена. Після досягнення статевої зрілості роль статевих гормонів наднирників невелика. Однак у старості, після припинення внутрішньосекреторної функції статевих залоз, кора наднирників знову стає єдиним джерелом секреції естрогенів і андрогенів.