Студопедия — Поняття і види міжнародних організацій
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Поняття і види міжнародних організацій






Міжнародна організація — це об'єднання держав від­повідно до міжнародного права і на основі міжнародно­го договору для здійснення співробітництва в політич­ній, економічній, культурній, науково-технічній, право­вій та інших галузях, що має необхідну для цього систе­му органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'яз­ків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів.

З цього визначення можна виділити такі ознаки будь-якої міжнародної організації:

членство трьох і більше держав.

При наявності меншої кількості держав виникає їх спілка, але не міжнародна організація, що створюється з метою колективного вирішення певних задач;

повага суверенітету держав-членів організації і
невтручання у внутрішні справи
.

Ця ознака є основною функціональною ознакою між­народної організації, тому що в процесі її діяльності всі держави, що є членами організації, мають рівні пра­ва і несуть рівні обов'язки в якості суб'єктів міжнарод­ного права незалежно від розміру своєї території, кіль­кості населення, рівня економічного розвитку й інших ознак, що характеризують державу. Втручання у внутрішні справи держави-члена організації ніяким чином не допускається, за винятком випадків, коли такою державою порушені міжнародні зобов'язання, узяті в рамках цієї організації відповідно до її статут­них положень;

створення відповідно до міжнародного права.



Ця ознака має конституююче значення, тому що будь-яка міжнародна організація повинна бути створена на правомірній основі. А це означає, насамперед, що устано­вчий документ організації повинен відповідати загаль­новизнаним принципам і нормам міжнародного права, і насамперед принципам jus cogens. Якщо міжнародна організація створена неправомірно або її діяльність су­перечить міжнародному праву, то установчий акт такої організації повинен бути визнаний неістотним і дія його припинена в найкоротший термін;

заснування на основі міжнародного договору.

Зазвичай, міжнародні організації створюються на ос­нові міжнародного договору (конвенції, угоди, протоко­лу і т.д.). Об'єктом такого договору є поведінка як су­б'єктів договору, так і самої міжнародної організації. Сторонами установчого акта є суверенні держави. Про­те в останні роки повноправними учасниками міжна­родних організацій є також і міжурядові організації. Наприклад, Європейський Союз є повноправним чле­ном багатьох міжнародних рибальських організацій;

здійснення співробітництва в конкретних галу­
зях діяльності
.

Міжнародні організації створюються для координа­ції зусиль держав у тій або іншій профільній галузі, наприклад у політичній (ОБСЄ), військовій (НАТО), на­уково-технічній (Європейська організація ядерних до­сліджень), економічній (Європейський Союз), валютно-фінансовій (Міжнародний банк реконструкції і розвит­ку, Міжнародний валютний фонд), соціальній (Міжна­родна організація праці), у сфері медицини (Всесвітня організація охорони здоров'я) і в багатьох інших галу­зях. Водночас на міжнародній арені є організації, що уповноважені координувати діяльність держав практич­но в усіх галузях, наприклад ООН та ін. Таким чином, міжнародні організації поряд з іншими формами між­народного спілкування (багатосторонні консультації, конференції, наради, семінари і т.д.) виступають у яко­сті органу співробітництва зі специфічних проблем міжнародних відносин;


наявність відповідної організаційної структури
(постійні органи і штаб-квартира)
.

Ця ознака, що характеризує інституціональну будо­ву міжнародної організації, є однією із найважливіших. Вона ніби демонструє та підтверджує постійний харак­тер організації і тим самим відрізняє її від численних інших форм міжнародного співробітництва. На прак­тиці ця ознака виявляється в тому, що міжурядові ор­ганізації мають штаб-квартири, членів в особі суверен­них держав і необхідну систему головних (основних) і допоміжних органів. Зазвичай вищим органом органі­зації є сесія (асамблея, конгрес), що скликається один раз у рік (іноді один раз у два роки). У якості виконав­чих органів виступають ради. Адміністративний апа­рат очолюється виконавчим секретарем (генеральним директором) організації. Всі організації мають постій­ні або тимчасові виконавчі органи з різноманітним правовим статусом і компетенцією;

наявність прав і обов'язків організації. Особливі­
стю компетенції міжнародної організації є те, що її права
й обов'язки похідні від прав і обов'язків держав-чле-
нів. Таким чином, жодна організація без згоди держав-
членів не може почати дій, що торкаються інтересів
своїх членів. Права й обов'язки будь-якої організації в
загальній формі закріплюються в її установчому акті,
резолюціях вищих і виконавчих органів, в угодах між
організаціями. Ці документи встановлюють і закріп­
люють наміри держав-членів і їх волю щодо меж і сфер
діяльності міжнародної організації, що далі повинні бути
нею реалізовані. Держави також вправі заборонити
організації почати ті або інші дії, і організація не може
перевищити свої повноваження;

самостійні міжнародні права й обов'язки органі­
зації
.

 

Незважаючи на те, що міжнародна організація наді­ляється державами-членами правами й обов'язками, у процесі її діяльності вона починає набувати свої, від­мінні від початкових, права й обов'язки. Таким чином, мова йде про виникнення в міжнародній організації


автономної волі, відмінної від воль держав-членів. Ця ознака означає, що в межах своєї компетенції будь-яка організація вправі самостійно обирати засоби і способи виконання прав і обов'язків, покладених на неї держа­вами-членами;

установлення порядку прийняття рішень і їх­
ньої юридичної чинності
.

Ця ознака свідчить про те, що в рамках міжнародної організації характерним є прийняття рішень у спеціаль­но розробленій процедурі. Кожна з міжнародних між­урядових організацій має свої правила процедури. Крім того, юридичну чинність рішень, прийнятих у рамках міжнародної організації, установлюють самі держави-члени міжнародної організації.

Вже відзначалося, що в міжнародному праві існує два види міжнародних організацій:

міжнародні міжурядові організації (ММУО)
організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме
їм держави делегують певну частину своїх суверен­
них прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих ор­
ганізацій залишається обмеженою, тому що вони ді­
ють у рамках тільки тих повноважень, що передали
їм держави;

міжнародні неурядові організації (МНУО) — ор­
ганізації, утворювані міжнародною громадськістю з
метою встановлення міжнародного співробітництва з ак­
туальних питань міжнародного життя.

У свою чергу, ММУО можна класифікувати на декіль­кох підставах:

1. За предметом діяльності — політичні, економіч­
ні, кредитно-фінансові, військово-політичні, із питань
охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.

2. За колом учасників:

 

— універсальні — їхніми членами є практично всі
держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних
Націй);

— регіональні — їхніми членами є держави певного
географічного регіону світу (наприклад, Організація Аме­
риканських держав);


— субрегіональні — їхніми членами є групи держав
усередині географічного регіону (наприклад, Організа­
ція Чорноморського економічного співробітництва);

— міжрегіональні — у їхній роботі беруть участь
держави різних географічних регіонів світу (наприклад,
Організація з безпеки і співробітництва в Європі, чле­
нами якої є як європейські держави, так і держави Се­
редньої Азії).

3. За порядком приймання нових членів:

— відкриті — відповідно до статутних документів
їхнім членом може бути будь-яка держава;

— закриті — конкретні учасники цих організацій і
їхня кількість заздалегідь обумовлюються в статутних
документах таких міжнародних організацій.

4. За сферами діяльності:

— організації з загальною компетенцією — вони
вправі розглядати будь-яке питання міжнародного
життя (наприклад, ООН, ОБСЄ);

— організації зі спеціальною компетенцією — коло
аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їх­
ніх статутних документах і стосується певної сфери між­
народного життя (наприклад, ВООЗ, МОП).

5. За цілям і принципам діяльності:

— правомірні — вони створюються відповідно до між­
народного права;

— протиправні — вони створюються з порушенням
загальновизнаних норм міжнародного права з цілями,
що суперечать інтересам міжнародного миру і міжна­
родної безпеки.

У МНУО можна виділити певні ознаки міжнарод­них організацій (створення відповідно до міжнародно­го права, наявність певної організаційної структури, наявність прав і обов'язків та ін.), а також застосувати до них деякі класифікуючі видові ознаки ММУО, на­самперед градацію за предметом діяльності. За цією ознакою МНУО діляться на такі групи:

— політичні, ідеологічні, соціально-економічні, проф­
спілкові організації;

— жіночі організації, а також організації з охорони
родини і дитинства;


 




Ця ознака має конституююче значення, тому що будь-яка міжнародна організація повинна бути створена на правомірній основі. А це означає, насамперед, що устано­вчий документ організації повинен відповідати загаль­новизнаним принципам і нормам міжнародного права, і насамперед принципам jus cogens. Якщо міжнародна організація створена неправомірно або її діяльність су­перечить міжнародному праву, то установчий акт такої організації повинен бути визнаний неістотним і дія його припинена в найкоротший термін;

заснування на основі міжнародного договору.

Зазвичай, міжнародні організації створюються на ос­нові міжнародного договору (конвенції, угоди, протоко­лу і т.д.). Об'єктом такого договору є поведінка як су­б'єктів договору, так і самої міжнародної організації. Сторонами установчого акта є суверенні держави. Про­те в останні роки повноправними учасниками міжна­родних організацій є також і міжурядові організації. Наприклад, Європейський Союз є повноправним чле­ном багатьох міжнародних рибальських організацій;

здійснення співробітництва в конкретних галу­
зях діяльності
.

Міжнародні організації створюються для координа­ції зусиль держав у тій або іншій профільній галузі, наприклад у політичній (ОБСЄ), військовій (НАТО), на­уково-технічній (Європейська організація ядерних до­сліджень), економічній (Європейський Союз), валютно-фінансовій (Міжнародний банк реконструкції і розвит­ку, Міжнародний валютний фонд), соціальній (Міжна­родна організація праці), у сфері медицини (Всесвітня організація охорони здоров'я) і в багатьох інших галу­зях. Водночас на міжнародній арені є організації, що уповноважені координувати діяльність держав практич­но в усіх галузях, наприклад ООН та ін. Таким чином, міжнародні організації поряд з іншими формами між­народного спілкування (багатосторонні консультації, конференції, наради, семінари і т.д.) виступають у яко­сті органу співробітництва зі специфічних проблем міжнародних відносин;


наявність відповідної організаційної структури
(постійні органи і штаб-квартира)
.

Ця ознака, що характеризує інституціональну будо­ву міжнародної організації, є однією із найважливіших. Вона ніби демонструє та підтверджує постійний харак­тер організації і тим самим відрізняє її від численних інших форм міжнародного співробітництва. На прак­тиці ця ознака виявляється в тому, що міжурядові ор­ганізації мають штаб-квартири, членів в особі суверен­них держав і необхідну систему головних (основних) і допоміжних органів. Зазвичай вищим органом органі­зації є сесія (асамблея, конгрес), що скликається один раз у рік (іноді один раз у два роки). У якості виконав­чих органів виступають ради. Адміністративний апа­рат очолюється виконавчим секретарем (генеральним директором) організації. Всі організації мають постій­ні або тимчасові виконавчі органи з різноманітним правовим статусом і компетенцією;

наявність прав і обов'язків організації. Особливі­
стю компетенції міжнародної організації є те, що її права
й обов'язки похідні від прав і обов'язків держав-чле-
нів. Таким чином, жодна організація без згоди держав-
членів не може почати дій, що торкаються інтересів
своїх членів. Права й обов'язки будь-якої організації в
загальній формі закріплюються в її установчому акті,
резолюціях вищих і виконавчих органів, в угодах між
організаціями. Ці документи встановлюють і закріп­
люють наміри держав-членів і їх волю щодо меж і сфер
діяльності міжнародної організації, що далі повинні бути
нею реалізовані. Держави також вправі заборонити
організації почати ті або інші дії, і організація не може
перевищити свої повноваження;

самостійні міжнародні права й обов'язки органі­
зації
.

Незважаючи на те, що міжнародна організація наді­ляється державами-членами правами й обов'язками, у процесі її діяльності вона починає набувати свої, від­мінні від початкових, права й обов'язки. Таким чином, мова йде про виникнення в міжнародній організації


автономної волі, відмінної від воль держав-членів. Ця ознака означає, що в межах своєї компетенції будь-яка організація вправі самостійно обирати засоби і способи виконання прав і обов'язків, покладених на неї держа­вами-членами;

установлення порядку прийняття рішень і їх­
ньої юридичної чинності
.

Ця ознака свідчить про те, що в рамках міжнародної організації характерним є прийняття рішень у спеціаль­но розробленій процедурі. Кожна з міжнародних між­урядових організацій має свої правила процедури. Крім того, юридичну чинність рішень, прийнятих у рамках міжнародної організації, установлюють самі держави-члени міжнародної організації.

Вже відзначалося, що в міжнародному праві існує два види міжнародних організацій:

міжнародні міжурядові організації (ММУО)
організації, створені на основі міжнародної угоди. Саме
їм держави делегують певну частину своїх суверен­
них прав. Проте міжнародна правосуб'єктність цих ор­
ганізацій залишається обмеженою, тому що вони ді­
ють у рамках тільки тих повноважень, що передали
їм держави;

міжнародні неурядові організації (МНУО) — ор­
ганізації, утворювані міжнародною громадськістю з
метою встановлення міжнародного співробітництва з ак­
туальних питань міжнародного життя.

У свою чергу, ММУО можна класифікувати на декіль­кох підставах;

1. За предметом діяльності — політичні, економіч­
ні, кредитно-фінансові, військово-політичні, із питань
охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.

2. За колом учасників:

 

— універсальні — їхніми членами є практично всі
держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних
Націй);

— регіональні — їхніми членами є держави певного
географічного регіону світу (наприклад, Організація Аме­
риканських держав);


— субрегіональні — їхніми членами є групи держав
усередині географічного регіону (наприклад, Організа­
ція Чорноморського економічного співробітництва);

— міжрегіональні — у їхній роботі беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, чле­нами якої є як європейські держави, так і держави Се­редньої Азії).

3. За порядком приймання нових членів:

— відкриті — відповідно до статутних документів
їхнім членом може бути будь-яка держава;

— закриті — конкретні учасники цих організацій і
їхня кількість заздалегідь обумовлюються в статутних
документах таких міжнародних організацій.

4. За сферами діяльності:

— організації з загальною компетенцією — вони
вправі розглядати будь-яке питання міжнародного
життя (наприклад, ООН, ОБСЄ);

— організації зі спеціальною компетенцією — коло
аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їх­
ніх статутних документах і стосується певної сфери між­
народного життя (наприклад, ВООЗ, МОП).

5. За цілям і принципам діяльності:

— правомірні — вони створюються відповідно до між­
народного права;

— протиправні — вони створюються з порушенням
загальновизнаних норм міжнародного права з цілями,
що суперечать інтересам міжнародного миру і міжна­
родної безпеки.

У МНУО можна виділити певні ознаки міжнарод­них організацій (створення відповідно до міжнародно­го права, наявність певної організаційної структури, наявність прав і обов'язків та ін.), а також застосувати до них деякі класифікуючі видові ознаки ММУО, на­самперед градацію за предметом діяльності. За цією ознакою МНУО діляться на такі групи:

— політичні, ідеологічні, соціально-економічні, проф­
спілкові організації;

— жіночі організації, а також організації з охорони
родини і дитинства;


молодіжні, спортивні, наукові, культурно-просвіт­
ні організації;

— організації в галузі преси, кіно, радіо, телебачення;

— організації місцевих (регіональних) влад. Слід, про­
те, мати на увазі, що суб'єктами міжнародного права є
тільки ММУО. Таким чином, міжнародна міжурядова
організація
— це добровільне об'єднання суверенних
держав або міжнародних організацій, створене на осно­
ві міждержавного договору або резолюції міжнародної
організації загальної компетенції для координації ді­
яльності держав у конкретній галузі співробітництва,
що має відповідну систему головних і допоміжних ор­
ганів, що володіє автономною волею, відмінною від воль
її членів.

Особлива значимість діяльності міжнародних орга­нізацій, їхня роль в обговоренні і вирішенні найбільш складних питань міжнародних відносин викликали не­обхідність виникнення в міжнародному праві окремої галузі — права міжнародних організацій. Норми пра­ва міжнародних організацій — є переважно нормами договірного характеру, а саме право організацій — од­нією з найбільш кодифікованих галузей міжнародного права. Джерелами цієї галузі є установчі документи міжнародних організацій. Сюди ж входять Віденська конвенція про представництво держав у їхніх відноси­нах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 року, Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організація­ми або між міжнародними організаціями 1986 року, угоди про привілеї й імунітети міжнародних організа­цій та ін.

Проте, незважаючи на те, що міжнародні організації, що є похідними суб'єктами міжнародного права, мають самостійну волю, відмінну від простої сукупності воль держав, що беруть участь в організації, їх воля, на відміну від волі держав, не є суверенною. Таким чином, право міжнародних організацій утворює сукупність норм, що регулюють правове становище, діяльність організації,


взаємодію її з іншими суб'єктами міжнародного права, участь у міжнародних відносинах.







Дата добавления: 2015-06-29; просмотров: 422. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Дизартрии у детей Выделение клинических форм дизартрии у детей является в большой степени условным, так как у них крайне редко бывают локальные поражения мозга, с которыми связаны четко определенные синдромы двигательных нарушений...

Педагогическая структура процесса социализации Характеризуя социализацию как педагогический процессе, следует рассмотреть ее основные компоненты: цель, содержание, средства, функции субъекта и объекта...

Типовые ситуационные задачи. Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической   Задача 1. Больной К., 38 лет, шахтер по профессии, во время планового медицинского осмотра предъявил жалобы на появление одышки при значительной физической нагрузке. Из медицинской книжки установлено, что он страдает врожденным пороком сердца....

ТРАНСПОРТНАЯ ИММОБИЛИЗАЦИЯ   Под транспортной иммобилизацией понимают мероприятия, направленные на обеспечение покоя в поврежденном участке тела и близлежащих к нему суставах на период перевозки пострадавшего в лечебное учреждение...

Кишечный шов (Ламбера, Альберта, Шмидена, Матешука) Кишечный шов– это способ соединения кишечной стенки. В основе кишечного шва лежит принцип футлярного строения кишечной стенки...

Принципы резекции желудка по типу Бильрот 1, Бильрот 2; операция Гофмейстера-Финстерера. Гастрэктомия Резекция желудка – удаление части желудка: а) дистальная – удаляют 2/3 желудка б) проксимальная – удаляют 95% желудка. Показания...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия