Правовий режим Дунаю

Виходячи з того, що Україна є придунайською дер­жавою, особливий інтерес представляє розгляд міжна­родно-правового режиму однієї з найбільших міжна­родних рік Європи — Дунаю.

Слід зазначити, що міжнародне регулювання судноп­лавства на Дунаї має свою історію. Вперше свобода суд­ноплавства по Дунаю була проголошена Паризьким мирним договором 1856 року, який визначив, що вона не повинна піддаватися іншим обмеженням, крім ус­тановлюваних поліцейськими і карантинними прави­лами, та іншим зборам, крім точно передбачених у до­датках до договору. З метою регулювання судноплав­ства по Дунаю нижче Ізачі був заснований спеціальний орган — Європейська дунайська комісія, у яку ввійшли представники Австрії, Великобританії, Пруссії, Росії, Сардинії, Туреччини і Франції. Як свідчить сам склад комісії, у той час основну роль у визначенні правового режиму ріки і порядку судноплавства по ній грали не-придунайські держави.

Надалі неприбережними державами починалися спроби підсилити свій вплив на регулювання судноп­лавства по Дунаю. Відповідно до положень мирних до­говорів 1919 і 1920 років із Німеччиною, Австрією, Бол­гарією й Угорщиною і на підставі розробленої для їх розвитку Конвенції про режим Дунаю 1921 року керу­вання Дунаєм у його нижній течії (між Чорним мо­рем і Браїловом) здійснювалося Європейською дунай­ською комісією в складі представників Великобританії, Італії, Румунії і Франції, а керування судноплавством по Дунаю від Браїлова до Ульма доручалося Міжна­родній дунайській комісії, до складу якої входили пред­ставники Австрії, Баварії, Болгарії, Великобританії, Угор­щини, Вюртемберга, Італії, Румунії, Франції та Югославії.

Суттєвий вплив на сучасну міжнародну регламента­цію судноплавства по Дунаю зробили правові наслідки Другої світової війни. Мирні договори з придунайськи-ми державами — колишніми сателітами Німеччини —

 

Болгарією, Угорщиною і Румунією, містили в собі поло­ження про те, що «навігація по річці Дунай повинна бути вільною і відкритою для громадян, торгових суден і товарів усіх держав на основі рівності у відношенні торгових і навігаційних зборів і умов торгового судноп­лавства». На цій основі в 1948 році в Белграді була підпи­сана Болгарією, Угорщиною, Румунією, СРСР, УРСР, Че-хословаччиною і Югославією Конвенція про режим суд­ноплавства по Дунаю. У I960 році до неї приєдналася Австрія. В даний час учасниками Конвенції є всі приду-найські держави, крім ФРН.

Конвенція 1948 року регулює судноплавство по Ду­наю від міста Ульма (ФРН, у місці впадання в Дунай ріки Іллер) до Чорного моря через Сулінське гирло з виходом до моря через Сулінський канал (Румунія). Стаття 1 даної Конвенції встановила, що Дунай відкри­тий для вільного торгового судноплавства всіх країн світу на основі рівності у відношенні торгових і навіга­ційних зборів і умов судноплавства. Свобода судноп­лавства не поширюється на військові кораблі.

Плавання по Дунаю військових кораблів придунайсь-ких країн за межами країни, прапор якої несе кора­бель, може здійснюватися тільки за домовленістю між заінтересованими придунайськими державами (стаття ЗО). Судноплавство по річці військових кораблів не-придунайських держав заборонено.

Конвенція зобов'язує придунайські держави утриму­вати свої ділянки Дунаю в судноплавному стані та не створювати перешкод для його здійснення іншими дер­жавами (стаття 3).

Для дотримання умов плавання по Дунаю, відповід­но до Конвенції 1948 року, була створена Дунайська комісія, до складу якої входять представники держав-учасниць. У якості спостерігачів на сесіях Дунайської комісії присутні представники ФРН (має з 1957 року статус спостерігача), Європейської економічної комісії ООН, Одерської комісії. В даний час Дунайська комісія розташовується в Будапешті (Угорщина).

У компетенцію Дунайської комісії, що є юридичною особою з усіма повноваженнями, котрі випливають із

цього, входить контроль за дотриманням постанов Кон­венції і різні питання забезпечення судноплавства по Дунаю (упорядкування планів і кошторисів витрат ос­новних робіт із судноплавства, а також надання реко­мендацій і консультацій придунайським державам щодо цих робіт). Комісія встановлює єдину систему на­вігаційної колійної обстановки на судноплавній час­тині Дунаю (видання довідників, лоцій, навігаційних карт і атласів для потреб судноплавства і т.д.), прово­дить уніфікацію правил річкового нагляду, координа­цію гідрометеорологічної служби. Рішення з конкрет­ного питання комісія приймає більшістю голосів при обов'язковій згоді держави, котрої це рішення безпосе­редньо стосується.

На основі положень Конвенції 1948 року була зас­нована спеціальна річкова адміністрація, що здійснює регулювання судноплавства і проведення гідротехніч­них робіт у низов'ях Дунаю. Створені і діють інші спец­іальні органи. У 1985 році була прийнята Декларація про співробітництво придунайських держав із питань водного господарства ріки Дунай, особливо охорони його вод від забруднення. Декларація має на меті забезпе­чення раціонального використання вод Дунаю і захист ріки від забруднення.

Слід зазначити, що в зв'язку з розпадом СРСР, СФРЮ і ЧРСР все більше актуалізується питання про пере­гляд Конвенції 1948 року і можливі зміни членства в Дунайській комісії.