РОЗДІЛ 1 ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ CИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

ВСТУП

Проблема захисту населення країни від вражаючих факторів надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру може бути вирішена спрямованими зусиллями органів державної влади, керівництвом об’єктів господарської діяльності та активною участю кожного громадянина України. Для цивільної оборони України вирішення цієї проблеми – головне завдання. Вона здійснюється шляхом завчасного виконання низки заходів, до яких також відносяться питання:

- створення та функціонування Єдиної державної системи запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;

- планування заходів цивільної оборони;

- визначення та розрахунок можливих втрат від надзвичайних ситуацій з метою організації та проведення невідкладних та інших рятувальних робіт;

- навчання населення, персоналу об’єктів та керівного складу до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

У вирішенні головного завдання цивільної оборони є концепція захисту

населення і територій, що визначає стратегічні напрямки та засоби вирішення проблем і реальне створення територіальних та функціональних підсистем Єдиної державної системи запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного і природного характеру та реагування на них.

Протягом останніх років населення України все частіше відчуває на собі дію наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціально – економічного характеру, які призводять як до матеріальних збитків, так і до погіршення здоров’я, чи людських втрат, що обумовлюється також погіршенням стану навколишнього середовища. Розмір збитків безпосередньо залежить від того, наскільки об’єкти господарської діяльності підготовлені до дій в умовах надзвичайних ситуацій, наскільки керівний склад об’єктів, працівники та службовці, а також населення країни готові протистояти діям природи чи техногенним подіям та їх наслідкам.

Надзвичайні ситуації, що останнім часом мали місце не тільки в Україні, а й в інших куточках земної кулі свідчать про необхідність приділяти значно більшої уваги організації системи цивільного захисту, комплектуванню сил і засобів ЦО, підготовці особового складу формувань, персоналу об’єктів та всього населення країни.

У другій частині посібника розглянуті питання організації, комплектування та підготовки населення країни до дій в умовах надзвичайних ситуацій.

Навчання населення до дій в умовах надзвичайних ситуаціях є загальним та обов’язковим для усіх громадян країни. Кожен громадянин в умовах надзвичайної ситуації повинен вміти захистити себе та свою сім’ю, та надати необхідну допомогу постраждалим, тому необхідно вивчати засоби та способи захисту від наслідків надзвичайних ситуацій.

Планування цивільної оборони об’єкта господарчої діяльності – це совокупність документів, у яких визначені сили і засоби, порядок і послідовність дій з метою забезпечення захисту населення, а також виконання завдань вищих органів, пов’язаних із наданням допомоги населенню інших об’єктів і міст.

Ці документи є основою для організованих дій як з метою підготовки об’єкта до захисту в надзвичайних умовах, так із метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Посібник розрахований насамперед для студентів і викладачів вищих навчальних закладів, а також спеціалістів, службовців, які за своєю посадою вирішують ті чи інші завдання цивільної оборони.

 

РОЗДІЛ 1 ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ CИТУАЦІЇ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

1.1Призначення та загальна характеристика єдиної державної системи (ЄДС)

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі – єдина державна система) – центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження (далі – надзвичайні ситуації) і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних витрат.

Сили і засоби єдиної державної системи – військові, спеціальні і спеціалізовані цивільні підрозділи з їх оснащенням, наглядові органи та інформаційні бази підсистем єдиної державної системи, призначені або залучені для виконання завдань щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Підсистема – складова частина єдиної державної системи.

Органи управління єдиною державною системою (її підсистемою) – орган виконавчої влади або його структурний підрозділ, призначений для безпосереднього керівництва діяльністю щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації в межах їх компетенції.

Аварійно(пошуково) – рятувальна служба єдиної державної системи (її підсистем) – структурний підрозділ відповідного органу виконавчої влади, для організації та здійснення в межах його компетенції заходів щодо запобігання і реагування на надзвичайні ситуації на відповідних територіях.

Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинено аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізіотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, які призвели чи можуть призвести до людських та матеріальних втрат.

Реагування та надзвичайні ситуації – скоординовані дії підрозділів єдиної держаної системи щодо реалізації планів дії (аварійних планів), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації з метою надання невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров’ю людей.

 

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом’якшення її можливих наслідків.

Основною метою створення єдиної державної системи є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, цивільного захисту населення.

Завданням єдиної державної системи є:

- розроблення нормативно -правових актів, а також норм, правил та стандартів зпитань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

- забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади,виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

- забезпечення реалізації заходів щодо поведінки та дій у разі виникнення

надзвичайних ситуацій;

- навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення надзвичайних

ситуацій;

- виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств,установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

- збирання і аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;

- прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій,визначення на основі прогнозу проблеми в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

- створення, раціональне забезпечення і використання резерву матеріальних тафінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на надзвичайні

ситуації;

- проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у межах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади);

- оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій ідостовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;

- захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

- проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

- пом’якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникненняздійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведеннягуманітарних акцій;

- реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;

- участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення;організація роботи, пов’язаної з постійним спостереженням за потенційно,екологічно і техногенно небезпечними об’єктами та їх експлуатацією або виведенням з технологічного обороту.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні – загальнодержавний, регіональний, місцевий, об’єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерством та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов’язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків. У надзвичайних ситуаціях сили і засоби функціональних підсистем регіонального, місцевого та об’єктового рівня підпорядковуються в межах, що не суперечать законодавству, органам управління відповідних територіальних підсистем єдиної державної системи.

Організаційна структура та порядок діяльності функціональних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і засобів визначаються в положеннях про них, які затверджуються відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади за погодження з МНС.

Територіальні підсистеми єдиної державної системи створюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі для запобігання і реагування на надзвичайні ситуації у межах відповідних регіонів.

Структура та порядок діяльності територіальних підсистем єдиної державної системи і підпорядкованих їм сил і засобів визначаються в положеннях про них, які затверджуються Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

-