Характиристика зон лиха, районів, які потрапляють під вплив ураганного вітру, затоплення, пожеж, радіаційного, хімічного та бактеріологічного зараження

 

 

Для України характерна велика кількість повторюваності виробничих аварій і катастроф, пов’язаних з вибухами, пожежами, викидом радіоактивних речовин, викидом (або впливом) сильнодіючих отруйних речовин. Досить часто виникають смерчі, бурі, зсуви, селі, зсуви грунту, ландшафтні пожежі,землетруси тощо.Щорічно виникають передумови для розвитку епідемій і епізоотій (наприклад, епізоотії ящуру та ін.),а іноді навіть і епіфітотій.

Первинними уражаючим чинниками вибуху є ударна хвиля, світлове випромінювання, задимлення територій, виділення сильнодіючих отруйних речовин. Дія ударної хвилі (у повітрі, у грунті, у воді) призводить до ураження людей і сільськогосподарських тварин, а також до утворення зон повних, сильних, середніх і слабких зруйнувань. До 5-10 % енергії вибуху (відповідно для вибуху хімічних вибухових речовин і для вибуху газоповітряної суміші) витрачається на створення світлового випромінювання вибуху, дія якого призводить до виникнення і розповсюдження пожеж. У результаті зруйнування або горіння радіаційно небезпечних або хімічно небезпечних елементів об’єктів у осередку ураження можуть виникнути зони (ділянки) радіаційного або хімічного забруднення.

Первинними вражаючими чинниками пожеж у населених пунктах, на промислових та інших об’єктах і ландшафтних пожеж є світлове випромінювання, задимлення і забруднення території сильнодіючими отруйними речовинами (наприклад СО та ін.). Дія цих чинників може призвести до ураження людей та сільськогосподарських тварин, часткової або повної втрати основних виробничих фондів та до інших матеріальних збитків. При пожежах у населених пунктах, на території об’єктів, на місцевості, де розташовані ліси, поля, торф’яники тощо, можуть виникати окремі пожежі, зони і ділянки окремих та суцільних пожеж. На території населених пунктів і об’єктів з високою щільністю забудови можуть виникати вогневі шторми (особливий вид стійкої пожежі, що охопила понад 90 % будівель і споруд).

Згідно із Законом України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного походження та природного характеру.”

Зона можливого ураження – це окрема територія, в якій наслідок виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру виникає загроза життю або здоров’ю людей та матеріальних втрат.

Осередок ураження – це ділянки території (або акваторії) в межах зони ураження, де внаслідок дії вражаючих чинників надзвичайних ситуацій відбуваються масове ураження та загибель людей, сільськогосподарських тварин і рослин, зруйнування або інше пошкодження будівель, споруд, обладнання, транспортних засобів, комунальних мереж та інших матеріальних об’єктів.

Зони та осередки можуть бути (однорідними) або складними.

Форма зон та осередків ураження в залежності від уражаючих чинників може бути круглою (при вибухах, землетрусах), полосною (при ураганах, лавинах, затопленнях), неправильною (при пожежах, цунамі) та іншою.

Кожна з надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціально – політичного та воєнного характеру реалізується внаслідок впливу притаманних їй вражаючих чинників. Вражаючий чинник -- це механічний (тепловий, раді-

аційний, хімічний, електромагнітний та ін.) вплив енергії, що вивільняється у процесі розвитку надзвичайної ситуації, дія якого може викликати масове ураження людей (сільськогосподарських тварин і рослин), зруйнування або інше пошкодження будівель, споруд, інших об’єктів техносфери, соціальної сфери та довкілля.

Основними первинними уражаючими чинниками НС можуть бути:

- механічний вплив (наприклад вплив ударної хвилі вибухів, вплив потоку стиснених газів (рідини, сипучих речовин, твердих тіл та ін.), вплив рухомих об’єктів та їх уламків тощо);

- тепловий вплив (наприклад, вплив світлового випромінювання вибухів, вплив світлового випромінювання пожеж та ін.);

- радіаційний вплив (наприклад, вплив проникаючої радіації та радіоактивного зараження, вплив радіоактивного забруднення, вплив іонізуючих випромінювань тощо);

- хімічний вплив (наприклад, вплив хімічного зараження бойовими отруйними речовинами, вплив хімічного забруднення сильнодіючими отруйними речовинами та ін.);

- біологічний вплив (наприклад, вплив бактеріологічного зараження тощо);

- вплив електромагнітного випромінювання (наприклад, вплив електромагнітного імпульсу ядерного вибуху та ін.).

Слід визначити, що вплив первинних уражаючих чинників на технічні, соціальні та природні об’єкти може ініціювати виникнення нових (тобто вторинних) надзвичайних ситуацій, яким притаманні уражаючі чинники.

Внаслідок впливу первинних (і вторинних) уражаючих чинників на місцевості утворюються зони ураження (наприклад зони повних, сильних, середніх і слабих зруйнувань, зони проривного паводка, зони суцільних пожеж, зони окремих пожеж, зони радіоактивного зараження (радіоактивного забруднення), зони хімічного зараження (хімічного забруднення) тощо.

Одним з негативних наслідків реалізації кожної з надзвичайних ситуацій є виникнення зон можливих соціально-економічних втрат (зон СЕВ). Кожна з зон СЕВ характеризується не тільки кількістю людей, що загинули або одержали поранення, травми, опіки або інші ураження, не тільки кількістю будівель, споруд, технологічного обладнання, транспортних засобів та інших матеріальних об’єктів, які одержали той або інший ступінь зруйнування або пошкодження, але й інші соціально – економічними втратами, наприклад, кількість людей, умови життєдіяльності яких суттєво погіршились на тривалий термін, обсягом вторинних втрат та ін., що виникають при реалізації конкретної надзвичайної ситуації. Тому зони можливих соціально-економічних втрат обов’язково містять згадані вище зони та осередки ураження, а також охоплюють ділянки території (акваторії), де розташовані об’єкти споживання (або використання) продукції (або послуг) об’єктів економіки, виведених з ладу внаслідок впливу уражаючих чинників конкретної ситуації.

Наявність людських втрат і виникнення зон (ділянок) повного, сильного, середнього та слабкого зруйнувань характеризують осередок ураження землетрусу. Первинним уражальним чинником землетрусу є сейсмічна хвиля, дія якої подібна до дії ударної хвилі у грунті. Сила землетрусу вимірюється за 12 – бальною шкалою міжнародної системи MKS. У результаті пошкодження електромережі або джерел відкритого вогню в осередку ураження можуть виникнути і розвиватись пожежі. При зруйнуванні або горінні радіаційно небезпечних чи хімічно небезпечних елементів об’єктів у осередку ураження можуть виникнути зони (ділянки) радіоактивного або хімічного забруднення. Під час землетрусу люди одержують травми і навіть гинуть, частина з них може опинитись у завалах.

Ураження людей та сільськогосподарських тварин, повні, сильні, середні та слабкі зруйнування, пожежі, джерела радіоактивного і хімічного забруднення можуть виникнути і від дії вітру. Дія вітру подібна до дії швидкісного натиску повітряної ударної хвилі і визначається силою вітру. Сила вітру вимірюється за 17 – бальною шкалою.

Порівняльна характеристика впливу повітряної ударної хвилі, землетрусу і вітру на будівлі та споруди ілюструється табл. 1

Таблиця 1- Ступінь зруйнування

Ступінь зруйнувань	Сила землетрусу в балах	Сила вітру	Величина надлишкового тиску (Р), кПа	Характеристика руйнувань	Відсоток виведення із ладу основних елементів споруд
В балах	Км/год	М/с
Повне	11 -12		Більше 1194	Більше 331,8	Більше 50	Повний обвал споруди, можливе збереження тільки підвальних сховищ та незначної частини підземних інженерних мереж.Пожеж немає	90-100
Сильне	9 -10	16-17	192,6-   210,96	53,5-   58,6	30 -50	Зберігається менша частина найбільш стійких конструкцій споруд.Суцільні завали та пожежі.	50-90
						Зберігаються коробки будівель та стійкі конструкції споруд. Внутрішня частина будівель вигорає. Місцеві завали та суцільні пожежі.

 

 

Продовження таблиці 1

Слабке	5 -6	12-13	122, 28 – 144,6	32,7-39,9	10-20	Незначні деформації елементів споруд. Окремі завали та окремі осередки пожеж	10-30
Легке	4 -5	9 -11	79,41-109, 8	20,8- 28,5	Менше 10	Незначні пошкодження окремих не вирішальних елементів споруд (розбите скло вікон та ін.)Окремі осередки.	До 10

 

 

 

Дія селів, обвалів, зсувів грунту може викликати ураження людей і тварин, зруйнування та поховання під шаром грунту, каміння, грязі тощо будівель, споруд, технічних об’єктів та ін. Снігові заноси та лавини, ожеледиця тощо порушують обо дуже затрудняють життєдіяльність людей. Зливи, повені, катастрофічні затоплення супроводжуються ураженням людей і тварин, зруйнуванням будівель, споруд, технічних об’єктів, призводять до затоплення місцевості. Велику небезпеку становлять також випадіння граду, ожеледь, засуха, сильний мороз, дуже велика спека та інші небезпечні природні явища.

Характер руйнування поділяється на зміщення, просадки, нахили, звали, деформації, обвали, ушкодження, катастрофи.

Ступінь та характери пошкодження об’єктів залежить від сили вітру (вибуху, землетрусу) і виду (наземний, підводний) і відстані до епіцентру, технічної характеристики споруди і планування та щільності об’єкта, ландшафту місцевості та кліматичних умов.

При цьому вважаються виведеними з ладу:

- промислові будівлі, при сильних руйнуваннях;

- цивільні будівлі та споруди, при середніх руйнуваннях;

- населення, при ураженнях середньої тяжкості.

Лісові пожежі що до захоплення площі поділяють на зони:

- окремі (до 25%),

- масові (більше 25%),

- суцільні (до 90%),

- вогняні шторми.

Радіаційні аварії -- це аварії з викидом (виливом) радіоактивних речовин або іонізуючих випромінювань за межі, передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об’єктів (РОН) в кількостях, більших встановлених меж її безпечної експлуатації. З усіх можливих аварій на РНО найнебезпечнішими є аварії на атомних електростанціях (АЕС) з викидом РР в оточуюче середовище внаслідок виникнення ланцюгової ядерної вибухової реакції або теплового вибуху в ядерно-енергетичному реакторі (ЯЕР). Ці аварії супроводжуються також зруйнуванням ЯЕР та виникненням пожежі на АЕС. При таких радіаційних аваріях на АЕС та інших ядерно-енергетичних об’єктах викид РР в оточуюче середовище здійснюється у вигляді радіоактивних парів, аерозолів та уламків (наприклад, уламків конструктивних елементів ЯЕР) і великої кількості радіоактивної рідини. Радіоактивні уламки та рідина утворюють ділянки радіоактивного забруднення місцевості на відстані до 100... 500 м від місця аварії. Радіоактивні пари та аерозолі підіймаються на значну висоту, де утворюють хмари повітря, забрудненого РР. Так, наприклад, при тепловому вибусі хмара забрудненого РР повітря утворюється на висоті у декілька десятків – сотень метрів (а при потужних теплових вибухах– на висоті у декілька тисяч метрів). Ця хмара переміщується під впливом вітру, зумовлюючи утворення на місцевості радіоактивного сліду (за формою схожого на еліпс), орієнтація та розміри якого залежать від напрямку та швидкості вітру. При багатократних теплових вибухах вітер у період між окремими вибухами може змінити свій напрямок і швидкість, а висота утворення хмари забрудненого РР повітря залежить від потужності чергового вибуху. Тому на місцевості утворюються значні за площею зони радіоактивного забруднення дуже складної конфігурації. За існуючою класифікацією серед них виділяють: зону відчуження, зону безумовного відселення, зону гарантованого відселення та зону підвищеного радіоекологічного контролю.

Зона відчуження – це територія, з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії. На цій території не може здійснюватися господарська діяльність.

Зона безумовного (обов’язкового) відселення – це територія навколо АЕС, на якій щільність забруднення грунту довго живучими радіонуклідами (понад доаварійний рівень) цезію дорівнює 15 Ки/км² і більше або стронцію – 3 Ки/км² і більше, або плутонію – 0,1 Ки/км² і більше та,де розрахункова ефективна доза опромінювання населення (з урахуванням міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів) може перевищувати 5 мЗв (0,5 бер) за рік.

Зона гарантованого (добровільного) відселення -- це територія, на якій щільність забруднення грунту радіонуклідами цезію становить від 5 до 15 Ки/км² або странцію від 0,15 до 3 Ки/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Ки/км² та на якій розрахункова ефективна доза опромінення може перевищувати 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік.

Зона підвищеного радіоекологічного контролю -- це територія, де щільність забруднення грунту радіонуклідами цезію становить від 0,005 до 0,01 Ки/ км² та,де розрахункова ефективна доза опромінювання населення може перевищити 0,05 Зв (0, оо5 бер) за рік.

Найнегативніші наслідки радіаційної аварії на АЕС можуть бути у разі виникнення в ядерно– енергетичному реакторі ланцюгової ядерної реакції вибуху. Такий вибух може спричинити повне зруйнування реактора внаслідок стихійного лиха, падіння літального апарата на АЕС, застосовування ядерних або звичайних боєприпасів, встановлення вибухового пристрою та, навіть, попередній потужний тепловий вибух. Тому прогнозування можливих наслідків радіаційних аварій на АЕС рекомендується проводити саме для варіанта ядерного вибуху в реакторі. При таких вибухах викидається значно більша кількість радіоактивних речовин, а хмари забрудненого РР повітря утворюються на висоті у декілька тисяч – десятків тисяч метрів, що призводить до утворення на місцевості зон радіоактивного забруднення значно більших розмірів.

Характеристика зон можливого радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на АЕС з ядерним вибухом наведена в таблиці 2.

 

Таблиця 2 – Характеристика зон забруднення

Найменування зони	Індекс зони	Зона випромінювання за перший рік після аварії, рад	Потужність дози випромінювання через 1 годину після аварії, рад/год
На внутрішні межі зони	На зовнішній межі зони	На внутрішній межі зони	На зовнішній межі зони
Радіаційної небезпеки	М			0,014	0,14
Помірного забруднення	А			0,14	1,4
Сильного забруднення	Б			1,4	4,2
Небезпечного забруднення	В			4,2
Надзвичайно небезпечного забруднення	Г		-		-

 

 

Дія зовнішнього опромінювання від радіоактивного забруднення (як вражаючого чинника) на людей і тварин може призвести до захворювань гострою променевою хворобою першого, другого, третього або четвертого ступенів (якщо однократно поглинута доза (тобто доза опромінювання, поглинута людьми протягом чотирьох діб) складає відповідно 100.. 250 рад, 250...400 рад, 400...700 рад і понад 700 рад). При зовнішньому опромінюванні меншої потужності, але протягом більш тривалого терміну, а також при попаданні радіонуклідів у середину організму може виникнути хронічна променева хвороба. Вплив цього чинника на речовини і матеріали (з яких виготовлені будівлі, споруди, машини, обладнання, прилади тощо) призводять до тимчасової або до незваротньої зміни їх властивостей і може вивести їх з ладу. Особливо чутливі до дії іонізуючих випромінювань радіоактивного забруднення елементи електронної та оптичної техніки. В окремих випадках будівлі, споруди, технічні пристрої тощо одержують наведену радіоактивність.

При аваріях на хімічно небезпечних об’єктах з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин можуть утворюватись зони (або ділянки) хімічного забруднення СДОР, а у межах цих зон – осередки хімічного ураження. Дія хімічного забруднення (як вражаючого чинника) на людей і тварин викликає їх ураження. Вплив цього чинника на місцевість, будівлі, споруди, технічні об’єкти, продукти харчування, джерела водопостачання тощо призводить до їх забруднення (що викликає необхідність їх дегазації або знищення).