Постанова Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» N 1431-XII 24 серпня 1991 року

1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України.

2. Утворити Міністерство оборони України.

3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету Міністрів і Національного банку України.

До військових формувань в Україні відносяться:

- Міністерство оборони України та Збройні сили України;

- Служба безпеки України та відповідні формування (антитерористичні, інші);

- Міністерство внутрішніх справ та відповідні правоохоронні формування, в тому числі Національна гвардія України (мені здається, що це незаконне військове формування і має бути у складі Міноборони і ЗСУ);

- Державна прикордонна служба України та її підрозділи (мені здається, що це незаконне військове формування і має бути у складі СБУ);

- Державна пенітенціарна служба при Міністерстві юстиції України (мені здається, що це незаконне військове формування і має бути у складі МВС);

- Служба зовнішньої розвідки та її підрозділи (мені здається, що це незаконне військове формування і має бути у складі СБУ) - Закон України «Про розвідувальні органи України» № 2331-III від 22.03.2001 року

Вони діють і всі фінансуються із бюджету України за народні кошти і не всі, м’яко кажучи, діють не зовсім в законний спосіб, про що Конституційний Суд України має винести своє рішення і рекомендувати законодавчим органам держави відновити і встановити їх законний статус відповідно до Конституції України та законів України, міжнародних зобов’язань України.

 

Закон України «Про міліцію» N 565-XII від 20 грудня 1990 року:
Стаття 1. Міліція в Україні

Міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

В законі визначені виключні повноваження в яких відсутнє посилання на взаємодію з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій, а також чітко вказаний перелік завдань міліції, до якого не входять повноваження щодо входять в юрисдикцію Служби безпеки України по боротьбі із сепаратизмом, тероризмом та іншими державними злочинами, передбаченими Кримінальним Кодексом України.

Стаття 2. Основні завдання міліції Основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; { Абзац п'ятий статті 2 в редакції Закону N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 } участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; { Статтю 2 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 } забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; { Абзац восьмий статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI (4652-17) від 13.04.2012 } виконання адміністративних стягнень; { Абзац статті 2 в редакції Закону N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 } участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків. Відсутні жодні посилання на ведення військових та антитерористичних дій, які вказані в ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України». Стаття 4. Правова основа діяльності міліції Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України (254к/96-ВР), цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини,
міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. { Стаття 4 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 } Стаття 7. Організація міліції та її підпорядкованість Міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: { Абзац перший частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 245-VII (245-18) від
16.05.2013 } кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; { Абзац частини першої статті 7 втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Закону N 1577-IV (1577-15) від 04.03.2004 на підставі Закону N 309-VI (309-17) від 03.06.2008 } транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; { Частину першу статті 7 доповнено абзацом згідно із Законом N 762-IV (762-15) від 15.05.2003 - щодо набуття чинності див. "Прикінцеві положення" Закону } спеціальної міліції; внутрішньої безпеки. { Частину першу статті 7 доповнено абзацом десятим згідно із Законом N 3334-VI (3334-17) від 12.05.2011 } Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції. { Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 } На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України. { Частина третя статті 7 в редакції Закону N 2484-12 від 19.06.92 } { Частину третю статті 7 виключено на підставі Закону N 1577-IV (1577-15) від 04.03.2004 - дію змін зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV (2285-15) від 23.12.2004, N 2505-IV (2505-15) від 25.03.2005; дію змін зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005; дію Закону
зупинено на 2007 рік згідно із Законом N 489-V (489-16) від 19.12.2006; Закон втратив чинність на підставі Законів N 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008, N 309-VI (309-17) від 03.06.2008 } Загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджує Верховна Рада України. Структуру міліції затверджує Міністр внутрішніх справ України. { Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1577-IV (1577-15) від 04.03.2004; в редакції Закону N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 } Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до цього Закону. На відміну від військовослужбовців, які діють на основі загальновійськових Статутів ЗС України, які затверджені Законами України, правоохоронці діють на основі відповідних положень, затверджених відповідними виконавчими органами влади і мають спеціальні, а не військові звання. Вони не мають права виконувати військові (воєнні) дії).
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. { Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 }
Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України. { Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 62/94-ВР від 28.06.94 } В даних переліках не передбачена «Національна гвардія України», як структурний підрозділ міліції, не визначена її чисельність Верховною Радою України, яка приймала відповідний закон України «Про Національну гвардію», що також має бути висвітлено в конституційному рішення для приведення законодавства України до вимог Конституції України про утворення та діяльність незаконних військових формувань в Україні (п.6.ст.17 Конституції України).

Стаття 10. Визначає основні обов'язки міліції із 33 пунктів серед яких відсутні охорона суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, а також взаємодія з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій, як це передбачено в Законі «Про Національну гвардію України» як структуру міліції, що входить в систему міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 12. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції. Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції,
або збройного нападу чи збройного опору. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування працівником міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник міліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві.
{ Частина статті 12 в редакції Закону N 2322-IV (2322-15) від 12.01.2005 } Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом. { Дію статті 12 поширено на особовий склад Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834-14) від 06.07.99 } Стаття 14. Застосування спеціальних засобів Працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках: Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації. { Частина третя статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2484-12 від 19.06.92, N 5459-VI (5459-17) від 16.10.2012 }
{ Дію частини третьої статті 14 поширено на особовий склад Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834-14) від 06.07.99 } В Законі відсутнє жодне посилання на використання військових озброєнь таких, як літаки, вертольоти, ракети, снаряди, міни, танки, БТРи, а також іншого суто військового озброєння. Стаття 15. Застосування вогнепальної зброї Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках: 1) для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників; 2) для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека; { Пункт другий частини першої статті 15 в редакції Закону N 101/95-ВР від 14.03.95 } { Дію пункту 2 частини першої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834-14) від 06.07.99 } 3) для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення; { Дію пункту 3 частини першої статті 15 поширено на особовий склад
Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834-14) від 06.07.99 } 4) для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого
злочину і яка намагається втекти; 5) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції; { Дію пункту 5 частини першої статті 15 поширено на особовий склад
Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834-14) від 06.07.99 } 6) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи. { Дію частини другої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834-14) від 06.07.99 } Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції. { Дію частини третьої статті 15 поширено на особовий склад Державної фельд'єгерської служби України при Державному комітеті зв'язку та інформатизації України згідно із Законом N 834-XIV (834-14) від 06.07.99 }
Жодним чином не вказано, що зброя використовується для ведення військових дій (обстрілів територій, інше) Стаття 16. Особовий склад міліції Особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Працівники міліції мають єдиний формений одяг, зразки якого затверджуються Кабінетом Міністрів України, що видається безплатно, і відзнаки. Працівникам міліції видається службове посвідчення. Використання спеціальних звань, відзнак, форми одягу і службового посвідчення працівника міліції особою, яка не є працівником міліції, тягне за собою відповідальність за законом.
{ Дія частини третьої статті 16 поширюється на начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ згідно з Постановою ВР N 3135-12 від 22.04.93 }
Стаття 17. Прийняття на службу до міліції На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освіту, володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров’я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено випробування строком до одного року. Стосовно осіб, які претендують на службу в міліції, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17). Особи, які претендують на службу в міліції, до призначення на відповідну посаду подають за місцем майбутньої служби декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17), та зобов'язані повідомити керівництву органу, на посаду в якому вони претендують, про працюючих у цьому органі близьких їм осіб. Працівники міліції не можуть мати в безпосередньому підпорядкуванні або бути безпосередньо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини четвертої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у п'ятнадцятиденний строк.
Якщо у зазначений строк ці обставини добровільно ними не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з дня виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування. У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває в
підпорядкуванні, підлягає звільненню із служби. Працівникам міліції забороняється брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких їм осіб та в будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення. { Частину восьму статті 17 виключено на підставі Закону N 1242-VII (1242-18) від 06.05.2014 } Не може бути прийнята на службу до міліції особа, яка має не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої, або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення. Працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України. Примітка. Терміни "безпосереднє підпорядкування" і "близька особа" вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17). { Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2484-12 від 19.06.92; в редакції Законів N 3999-VI (3999-17) від 03.11.2011, N 4711-VI (4711-17) від 17.05.2012 }
Стаття 18. Проходження служби в міліції Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до міліції, в тому числі слухачі й курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України. { Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1014-V (1014-16) від 11.05.2007, N 3455-VI (3455-17) від 02.06.2011 }
{ Частину третю статті 18 виключено на підставі Закону N 1014-V (1014-16) від 11.05.2007 } { Частину четверту статті 15 виключено на підставі Закону N 101/95-ВР від 14.03.95 }
Відсутні мобілізація і призов, як такі взагалі.

Закон «Про Національну гвардію України» № 876-VII від 13 березня 2014 року:

Передбачає призов на військову службу та мобілізацію відповідно до Законів «Про військовий обов’язок та військову службу» і «Про мобілізаційну діяльність та мобілізацію, але без військових спеціальностей, посад, статусів та відповідальності.

Можливо це питання для окремого конституційного подання або звернення (провадження).

Закон «Про Національну гвардію України» № 876-VII від 13 березня 2014 року:

- відмінив Закон України «Про внутрішні війська» № 2235-XII від 26.03.1993 року

- створив нове військове формування, яке діє на основі змішаної військової системи з правами на ведення военних (бойових) дій із застосуванням всіх військових засобів, але при цьому порушуючи всі міжнародні військові угоди України, внутрішнє законодавствао України шодо воєнних формувань та їх завдань.

В Україні відбулося створення військового формування, яке не підконтрольне Президенту України, як Верховному Головнокомандувачу, ні Збройним Силам України, ні Верховній Раді України, ні судовій системі України, ні міжнародним конвенціям, які ратифікувала Україна, ні міжнародному військовому праву, ні принципам затвердженої воєнної доктрини України, ні армійським статутам, ні військовій організації, без участі підготовлених військових спеціалістів та командирів, але з повноваженнями армії, яка має право воювати, в тому числі із власним народом в мирний час поза введеним воєнним або назвичайним станом.

Даний Закон суперечить не тільки Конституції України (ст.17), Законам України «Про оборону», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», «Про міліцію», «Про службу безпеки», «Про прокуратуру», «Про міжнародні договори», «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», але і всім іншим нормам права і суспільної моралі, принципам ООН, закладеним в «Загальній Декларації прав людини».

Стаття 1. Призначення та завдання Національної гвардії України

1. Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

2. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Порушені вимоги ст. ст. 3, 8, 17, 19, 27, 60, 65, 75-101, 102-112, Конституції України, які мають бути оцінені Конституційним Судом України і надані рекомендації щодо приведення законодавста України в даній частині до вимог Конституції України.

Україна є засновником і членом Організації Об’єднаних націй і ратифікувала «Загальна Деклараця прав людини» ООН, як норму міжнародного права із прав і свобод людини, положення якої реалізовані в Конституції України.

Стаття 2 Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно роводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття 3 Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність. Стаття 30 Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації.

 

Укази Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303\2014 від 17 березня 2014 року, 454\2014 від 06 травня 2014 року та Указ Президента України № 607\2014 від 21 липня 2014 року «Про часткову мобілізацію» суперечать вищевикладеним Законам України «Про оборону», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану» № 1647-III від 06.04.2000 року, «Про надзвичайний стан» № 2501-XII від 26.06.1992 року, Закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» № 2411-VI від 01.07.2010 року, а головне, вимогам статей 3, 8, 9, 17, 19, 21 - 68, 102-112 Конституції України.

 

За час проведення часткової мобілізації було здійснено призов на військову службу великої кількості громадян України, які були направлені для проходження військової і спеціальної служби до Збройних сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби та інших військових формувань в Україні.

Незначна частина громадян України, знаючи про відсутність введення воєнного або надзвичайного стану (часткового) в України, відмовилася виконувати незаконні накази про часткову мобілізацію і вони на даний час притягнуті до адміністративної та кримінальної відповідальності судами на території всієї України, а також інші громадяни України можуть бути притягнуті до відповідальності у подальшому. При цьому вже порушені або можуть бути порушені їх конституційні права і свободи.

Більша частина громадян України із патріотичних міркувань, як добровольці, звернулася до воєнних комісаріатів і вони були мобілізовані на військову службу та спеціальну службу в мирний час на основі законодавства про часткову мобілізацію. Дана інформація є таємною і може бути витребувана в результаті розгляду даного конституційного звернення Конституційний Судом України у Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби та інших військових формувань, як статистику для прийняття законного рішення.

В мирний час, без введення воєнного або надзвичайного стану в Україні або її частині, під час проведення Антитерористичної операції на території України, під час справжніх воєнних дій загинула велика кількість військовослужбовців, які були мобілізовані, а також мирних громадян України, які проживають в зоні воєнних дій.

В мирний час, без введення воєнного або надзвичайного стану в Україні або її частині, під час проведення Антитерористичної операції на території України, під час справжніх воєнних дій отримали поранення і каліцтво велика кількість військовослужбовців, які були мобілізовані, а також мирних громадян України, які проживають в зоні воєнних дій.

В процесі констуційного звернення буде також заявлене клопотання перед Конституційним Судом України про отримання інформації в питанні конститційниї гарантій щодо життя та здоров’я громадян України, які в період з 17.03.2014 року по даний час загинули та отримали каліцтва в Україні які були частково мобілізовані, а також ті, хто проживає в зоні проведення воєнних дій (АТО), про кількість громадян Україні, які притягнуті судами в цей же період до адміністративної та кримінальної відповідальності судами України за відмову від часткової мобілізації.

Особисто я публічно оголосила про збір таких доказів для всіх громадян України через засоби масової інформації про кількість загиблих та отримавши каліцтва, про притягнутих судами України до адміністративної та кримінальної відповідальності за відмову від часткової мобілізації і готова буду представити в Конституційний Суд України дані докази в процесі розгляду мого конституційного звернення за моїм клопотанням.

В даний час я маю змогу користуватися тільки публічною інформацією щодо кількості жертв військовиї дій в Україні і я їх подаю, як докази у додатку, які показують, що незаконна часткова мобілізація призвела до загибелі людей, їх каліцтва та осудження судами в Україні.

Саме дані аргументи доказують моє право на звернення з конституційним зверненням до Конституційного суду України.

В процесі розгляду мною будуть представлені свідки та експерти, письмові та інші речові докази, що доказують проушення прав і свобод громадян України на життя і здоров’я через часткову мобілізацію в Україні.

 

Приймаючи до уваги вищевикладене відповідно до конституційних гарантій громадянина за зверненням до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод, а також прав і свобод інших громадян України по захисту життя та здоров’я, на основі ст.ст. 3, 8, 9, 17, 19, 21 - 68, 102-112,124, 129, 147-153 Конституції України, ст.ст 1-4,13-15, 38,42-43, 46-70, 84-85, 94 Закону України «Про Конституційний Суд України» 422\96-ВР від 16.10.1996 року,

 

П Р О Ш У:

1. Прийняти моє конституційне звернення щодо офіційного тлумачення Конституції Украйни та законів України та відкрити конституційне провадження по справі щодо неоднозначного застосування положень Конституції України та законів України судами, іншими органами державної влади щодо Указів Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303\2014 від 17 березня 2014 року, 454\2014 від 06 травня 2014 року та № 607\2014 від 21 липня 2014 року, що призвело і може призвести до порушення конституційних прав громадян України і моїх конституційних прав і свобод по захисту життя і здоров’я відповідно до статті 27 Конституції України.

2. Винести рішення Конституційного суду за яким визнати Укази Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303\2014 від 17 березня 2014 року, 454\2014 від 06 травня 2014 року та № 607\2014 від 21 липня 2014 року неконституційними та такими, що не відповідають Конституції України та законам України.

3. Рекомендувати Президенту України відмінити Укази Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303\2014 від 17 березня 2014 року, 454\2014 від 06 травня 2014 року та № 607\2014 від 21 липня 2014 року і запропонувати прийняти законні рішення щодо проведення мобілізації, якщо є така потреба, в законний і конституційний спосіб, а також забезпечити захист моїх конституційних прав і свобод, як громадянки України та інших громадян України в частині конституційних права на життя і здоров’я (ст.27 Конституції України) в питанні щодо діяльності військових формувань в Україні, які ведуть воєнні дії, що погрожують моєму життю і здоров’ю та життю і здоров’ю інших громадян України.

 

Додаток: Копія паспорта громадянки України на ___ аркушах.

Інформаційні докази на ___ аркушах.