Гарантія законностіЯк і будь-яка юридична категорія, що має самостійний характер, законність виявляється у двох аспектах: теоретичному, тобто як поняття, що має певні риси, зміст, форми прояву, сутність та природу, і практичному – як реально існуюче поняття, що забезпечує реалізацію та виконання законоположень. Практичне функціонування закону лежить від комплексу економічних, політичних, організаційних засобів, які охоплюються категорією гарантії законності. Гарантії законності – це комплекс взаємопов’язаних об’єктивних умов та суб’єктивних факторів і спеціальних засобів, що забезпечують режим законності. Структурно гарантії законності класифікують на загальні та спеціальні. Загальними є об’єктивні умови суспільного співжиття, у межах яких здійснюється правове регулювання та функціонує правова система. Вони визначають атмосферу функціонування та реалізації права, його ефективність і, як наслідок, визначають рівень законності. Вони ж створюють необхідні умови для розвитку і вдосконалення права, а отже, і для підвищення рівня законності. Об’єктивний характер загальних гарантій та їх взаємозв’язок із функціонуванням суспільства надають можливість класифікувати гарантії за основними сферами його життєдіяльності. Саме вони і забезпечують різноманітні умови функціонування законності. Економічні гарантії формуються в процесі функціонування економічної системи суспільства шляхом створення матеріальних умов реалізації правових приписів. Умовами, що забезпечують законність, є рівень розвину тості економічних відносин, стабільність діяльності суб’єктів господарювання, підвищення рівня економічного достатку населення, підвищення продуктивності праці, зростання обсягу виробництва, ефективна грошова система та економічна політика держави. Політичні гарантії засновуються на сильній легітимній державній владі, що здатна ефективно здійснювати управлінські функції, у тому числі і правоохоронні. Це влада, що спирається на демократичні інститути, користується підтримкою населення та здатна забезпечити і гарантувати реалізацію прийнятих нею рішень. Легітимна демократична влада є запорукою стабільності суспільства, забезпечення суспільної злагоди і безпеки та ефективної боротьби з порушеннями закону. Важливе значення серед політичних умов гарантування законності належить іншим суб’єктам політичних відносин, що є складовими політичної системи суспільства. Адже саме їх діяльність становить перешкоду авторитарного тиску недемократичної держави на суспільство, сприяє відображенню та врахуванню різноманітних інтересів суспільства, забезпечуючи їх компроміс та гарантує участь населення як у прийнятті, так і реалізації державно-владних рішень. А це, у свою чергу, гарантує усвідомлене ставлення до права та добровільне виконання його положень. Ідеологічні умови формуються у процесі духовного розвитку суспільства. Правова ідеологія є важливим елементом суспільної і тому перебуває під впливом політичної, правової та загальної культури населення. Особливого значення має правова культура, що формує повагу до права та переконання у необхідності усвідомленого виконання його положень. Політична культура забезпечує переконання у демократичності державної влади, у її суспільному та соціальному значенні, у можливості забезпечити та гарантувати суб’єктивні права. Формування необхідного рівня культури населення забезпечується шляхом правового виховання, прийняття зрозумілих та реальних для виконання правових приписів, правової пропаганди, патріотичної роботи, формування поваги до прав людини та відчуття відповідальності. Соціальні гарантії передбачають наявність стабільного суспільства з високим рівнем життя та соціальної захищеності населення. Вони відображають суспільне значення людини, реальні можливості усвідомленого функціонування як суб’єкта суспільних відносин. Звичайно ж незахищеність населення, падіння життєвого рівня, зростання безробіття та вартості соціальних послуг свідчить про політичний авторитаризм держави і перешкоджає сприйняттю прийнятих нею рішень. Особливо значення цих гарантій підвищується у перехідний період розвитку держави, коли становлення нових державно-владних інститутів не забезпечує у повній мірі реалізацію загально соціальних функцій держави. І тут важливо пам’ятати, що стабільна законність можлива лише за умови соціальної стабільності і впевненості населення не лише у завтрашньому дні, а й в гарантованості наданих прав і свобод. Загально правові гарантії виокремлюються не всіма авторами. Однак вони мають право на існування, оскільки визнають вплив на законність загального стану права та законодавства. Розвинута система законодавства, що засновується на єдиних принципах, правила в законодавчої техніки, підтверджена дієвим механізмом реалізації, відповідає об’єктивним умовам розвитку суспільства і його потребам, обумовлює стан та дієвість законності. Спеціальні умови забезпечення законності визначаються як сукупність юридичних та організаційних засобів, створених спеціально для забезпечення законності. Більшість авторів виділяють серед спеціальних гарантій законності юридичні та організаційні засоби. Юридичні гарантії являють собою обумовлену рівнем розвитку суспільства систему засобів, що закріплені у чинному законодавстві, мають юридичний характер і націлені безпосередньо на забезпечення законності. Вони включають: - конституційне закріплення принципу законності та засобів по його забезпеченню; - вдосконалення чинного законодавства; - засоби вияву порушень законності; - засоби запобігання правопорушенням; - ефективні засоби юридичної відповідальності та захисту прав та свобод суб’єктів; - якісну роботу правоохоронних органів, а також органів судового захисту; - засоби контролю та нагляду за реалізацією нормативно-правових актів; - засоби профілактики порушення законності; - розвинуту правосвідомість та правову культуру населення та суспільства в цілому. Особливістю цих гарантій є те, що вони спеціально створюються для забезпечення і охорони законності та завжди отримують правове закріплення. Вони розробляються, охороняються і гарантуються державою. Організаційні гарантії базуються на створенні оптимальної структури державного апарату, реалізації принципу розподілу влади та організації роботи спеціальних органів. Система організаційних гарантій теж отримує нормативне закріплення, однак її своєрідність виявляється у поширеності на діяльність спеціальних державних структур. До цих гарантій належать: - чітка визначеність та нормативна фіксація повноважень державних органів; - функціональне розмежування діяльності владних структур; - конституційне закріплення принципів організації державного апарату; - незалежність юрисдикційних органів та підкореність їх закону; - створення необхідних умов для роботи правоохоронних органів; - добір та розстановка державних кадрів; - наявність органів, що здійснюють контроль та нагляд за законністю; - наявність системи стримань і противаг у діяльності державних органів владного характеру. Нами визначені основні спеціальні гарантії законності. Однак, у сучасній літературі обґрунтовується можливість виокремлення і інших гарантій цього виду. Наприклад, професор О. Шатуров особливу роль серед юридичних гарантій відводить процесуальним, що забезпечують норму життя матеріального права, та судовим, що забезпечують розгляд та вирішення справ з метою зміцнення законності. Професор М. Вітрук класифікує гарантії за функціональним призначенням на засоби забезпечення та охорони законності, а професор Л. Морозова обґрунтовує самостійне значення засобів, що забезпечують контроль за законністю, позовне провадження, судовий контроль за законністю правових актів та конституційний контроль, що забезпечує зміцнення законності. О. Лісюткін у межах спеціальних гарантій законності виділяє правові, що мають загальний характер і передбачені чинним законодавством та договірні, що обумовлені нормативними актами, які регулюють сферу договірних відносин, поширюючи дію на учасників цих відносин. Гарантіями законності, на думку Л. Явича, є внутрішні переконання суб’єктів, що охоплюються категорією моральності. Саме вони і є фундаментом, що забезпечує законність. Професор О. Скакун виділяє систему гарантій за цілями (припиняючи, відновлюючі, каральні) та за суб’єктами застосування (парламентські, президентські, судові, прокурорські, адміністративні, контрольні, муніципальні). Професор В. Копєйчиков вважав, що важливою гарантією зміцнення законності є правова активність громадян, яка, з одного боку виявляється у активному здійсненні належних прав та обов’язків а, з іншого – у непримиренному ставленні до будь-яких порушень приписів нормативно-правових актів. Гарантіями законності є певні суб’єктивні фактори як умови, що залежать від діяльності різноманітних суб’єктів. Безпосередній вплив на рівень законності спричиняють: - пануючі в юридичній науці науково-теоретичні концепції; - вплив гуманістичних ідей на розвиток сучасної юриспруденції; - діяльність парламентарів, зумовлена демократичними традиціями та встановленням інтересів народу чи політичними традиціями, що зумовлюють пріоритет партійних інтересів над загальнолюдськими; - формування тенденцій та концепцій розвитку правової сфери суспільства з врахуванням об’єктивних умов; - ефективна діяльність політичного керівництва держави; - вірний вибір пріоритетів у процесі прийняття важливих рішень; - вміння відповідних органів зміцнювати законність правовими методами; - бажання населення знати право та вміння застосовувати його положення на практиці; - значний рівень правової культури та правосвідомості всіх суб’єктів суспільних відносин. Таким чином законність як складне багато аспектне суспільно-політичне явище повинна гарантуватись системою умов, що відображають рівень розвитку суспільства та його готовність до свідомого і активного сприйняття правових норм. [14;537-542]
|
