Основні шляхи посилення законності і правопорядку в УкраїніЗабезпечення законності не відбувається стихійно. Воно вимагає цілеспрямованого впливу на поведінку (діяльність) суб’єктів суспільних відносин, тобто є управлінським процесом. Для успішного впливу на цей процес необхідне знання механізмів реалізації правових норм у діяльності людей; факторів, що впливають на поведінку, визначаючи її правомірність чи протиправність, а також засобів, за допомогою яких можна керувати цією поведінкою, забезпечуючи її відповідність правовим розпорядженням і вимогам. У юридичній літературі реальність, забезпеченість законності традиційно розглядається як результат впливу гарантій законності: загальних (економічних, політичних, ідеологічних) і спеціальних (нормативних і організаційно-правових). Однак при цьому не враховуються такі обставини. По-перше, у рамках теорії гарантій не розглядаються негативні впливи, без знання яких неможлива ефективна діяльність зі зміцнення законності. По-друге, реально гарантії діють як сукупність яких-небудь явищ, процесів, що справляють як позитивні, так і негативні впливи (так прокурорський нагляд реалізується в діяльності численних прокурорів, у якій також бувають недоліки і порушення). Задача забезпечення законності вимагає знання і обліку всього розмаїття факторів, що впливають на поведінку людей, - як позитивних, так і негативних, як правових, так і матеріальних, політичних, організаційних, психологічних і т. ін. Проблема зміцнення законності має, таким чином, не лише правовий, а й комплексний характер. Для здійснення дієвих заходів зі зміцнення законності важливо знати механізм впливу всіх факторів на різних соціальних рівнів, у різних видах і напрямах діяльності всіх суб’єктів суспільних відносин. Сукупність зазначених факторів має всі ознаки соціальної системи: становить єдність нерозривно пов’язаних між собою елементів, має впорядковану ієрархічну структуру, розвивається за визначеними законами суспільного розвитку. Ця система є багаторівневою, у якій протікають інтенсивні процеси керування, існують складні інформаційні потоки. Вплив вхідних у цю систему факторів може бути як позитивним, тобто сприятливим правомірній поведінці та зміцненню законності, так і негативним, що штовхає людей на протиправні вчинки, які порушують режим законності. Можна виділити чотири основні рівні системи цих факторів: загально соціальний, регіональний (область, район тощо), груповий (колектив, родина і т. ін.) та індивідуальний. При чому той самій фактор у різних умовах, у поєднанні з іншими факторами, у тому числі з рисами і властивостями конкретної особистості, може справляти різний за характером вплив (позитивний чи негативний) або ж бути нейтральним до певного випадку. До загальносоціального рівня належать фактори, що впливають на реалізацію всіх норм права всіма учасниками суспільних відносин на всій території країни. Чимала частина соціальних процесів і явищ справляють на поведінку людей (і, отже, на стан законності) в основному позитивний вплив і виступають гарантією законності - економічної, політичної, правової, та іншої (позитивні сторони й елементи економіки, політики, культури, „добрі” закони і т. ін.). Але існує чимало загальносоціальних факторів, що справляють на стан законності протилежний вплив (недоліки в економіці, помилки в політичному управлінні країною, недогляд у діяльності різних державних органів тощо), які визначають загальні причини правопорушень. На регіональному рівні, так само як і на загальносоціальному, дія багатьох факторів стає „ змінною”: їхній вплив на правову поведінку людей може змінюватися відповідно до характеру й інтенсивності (стан виробництва і розподілу матеріальних благ; ступінь відповідності правових норм суспільним відносинам і т. ін). Важливо мати на увазі, що різні фактори (економічні, політичні, правові й т. ін.) взаємодіють між собою, і кінцевий результат (характер поведінки суб’єктів) у кожному випадку визначається сукупним впливом багатьох факторів, що належать до різних соціальних рівнів і пов’язані між собою складними причинними, функціональними й іншими залежностями. Фактори, що діють на групових рівнях, являють собою конкретні умови життєдіяльності відповідної групи. Так, щодо державних органів області, міста, району і т. ін. такими виступають рівень їхньої матеріально- технічної оснащеності, діяльність управлінців, стан місцевого і відомчого нормативного регулювання, рівень загальної і професійної культури співробітників і т. ін. Вплив усіх факторів на конкретний акт правової поведінки здійснюється двома каналами. По-перше, під впливом умов (загальносоціальних, регіональних, групових) набуваються риси, властивості, якості людини, що визначають характер її поведінки в правовій ситуації, тобто формується особистість, що має певний рівень правової, політичної і моральної свідомості. По-друге, система зазначених факторів визначає конкретну життєву ситуацію, сприймаючий оцінюючи яку особа обирає певний варіант поведінки (правомірної чи протиправної). Так, маючи намір вчинити, наприклад, квартирну крадіжку, суб’єкт оцінює можливість і ймовірність таких обставин, як наявність і спрацьовування охоронної сигналізації, швидкість реагування міліції, стан розкриття таких злочинів у цьому регіоні, можливість безпечного збуту вкраденого і т. ін. Вплив різних факторів на правову поведінку може бути прямим, коли під їхнім безпосереднім впливом формується особистість або коли вони безпосередньо враховуються людиною при прийнятті рішення про певний варіант поведінки (вплив за типом: фактор –> свідомість –> поведінка). Але нерідко такий вплив буває непрямим і виявляється через інші фактори, опосередковано (вплив за типом: фактор 1 –>фактор 2 –> свідомість –> поведінка). На формування особистості й конкретну поведінку кожної людини одночасно впливають як позитивні, так і негативні фактори (економічні, політичні та ін.), залежно від макросоціального і мікросоціального рівнів. При цьому прямий вплив на характер поведінки справляють насамперед ідеологічні і психологічні фактори, а також правові, котрі передусім сприймаються й оцінюються особистістю при аналізі конкретної ситуації. Інші ж фактори, у тому числі економічні й соціально-політичні, впливають на законність поведінки в більшості випадків побічно – через їхній вплив один на одного, а також на правові, ідеологічні і психологічні фактори. Слід зазначити, що законність як режим громадського життя складається в кінцевому підсумку з законності активів індивідуальної поведінки, хоч і не є їх простою сумою. Саме співвідношення актів правомірної (законної) і протизаконної (незаконної) поведінки і визначає стан законності. І зміст забезпечення законності як управлінського процесу полягає саме в тому, щоб домогтися дотримання, виконання норм права кожним суб’єктом суспільних відносин. З факторів, що справляють найбільш істотний вплив на стан законності, слід виділити такі. А. Фактори, що стосуються особистості. Насамперед це рівень правової свідомості (правові знання, ставлення до правових цінностей, стереотипи правової поведінки, правові навички й уміння). При цьому важливе не знання права взагалі (усіх правових норм не знає ніхто), а знання правових принципів і норм, з якими ця особа стикається постійно в житті і роботі. Насамперед має значення ставлення саме до зазначених норм, а не до права в цілому (ставлення до різних норм не однакове). Найбільш бажаним видом ставлення до правових норм є не просто повага до них, а солідарність з ними, внутрішня згода, прийняття чинних норм як своїх. Правові звички, навички й уміння також повинні мати спрямований характер. Величезну роль відіграє моральна свідомість. Саме на її основі формується ставлення до правових цінностей і здійснюється вибір відповідного варіанта поведінки. Вибір залежить від місця відповідної правової норми в шкалі цінностей тієї чи іншої людини. Чимале значення мають і такі риси особистості, як рівень загальної культури, політичної свідомості (тут особливо важлива свідомість того, що норма права відбиває інтереси родини, народу), інтелектуальні, психологічні властивості особистості – емоційні, вольові. Б. Фактори зовнішнього середовища. Серед факторів зовнішнього середовища насамперед треба виділити економіку країни в цілому і в даному регіоні зокрема. Саме економічні умови визначають, як живе, формується кожна людина, які риси вона матиме. Від економічних умов залежить і соціально – політичні обставини, і рівень законодавства, і стан організації та діяльності державних, у тому числі правоохоронних, органів та інше, тобто всі елементи системи факторів, що визначають стан законності. Помітну роль відіграє діяльність державних органів зі створення та інших нормативних актів, а також їхня організаторська діяльність, спрямована на забезпечення законності й правопорядку в країні, у кожній області, у кожному місті чи районі. Особливу роль відіграє робота правоохоронних органів: суду, прокуратури, внутрішніх справ, юстиції тощо, зокрема спрямована на попередження і припинення злочинів, інших правопорушень, притягання винних до законної відповідальності. Найважливіше значення має якість законодавства (законів, підзаконних нормативних актів): їхня відповідність реальним умовам життя; правильність визначення потреби в правовому регулюванні; законність нормативних актів (за змістом, формою, процедурою прийняття), їхня відповідність нормам суспільної моралі; ясність, чіткість, доступність правових норм, їхня систематизованість і т. ін. Для досягнення зазначених вимог необхідна належна організація нормативного процесу. У справі забезпечення законності дуже велика роль правозастосування, така організація діяльності відповідних органів, що забезпечувала б обґрунтованість, законність, доцільність і справедливість усіх право застосовних актів. Оскільки формування індивідуальної свідомості (правової та ін.) відбувається під впливом групової і громадянської свідомості, цілком природна необхідність підвищення рівня правової, моральної, політичної, загальної культури населення. Таким чином, проблема зміцнення законності має комплексний характер, пов’язана з багатьма явищами й процесами соціального життя і може бути успішно розв’язана тільки в контексті загальної стабілізації в країні. [18;288-293]
|
