Характеристика довгострокового та стратегічного управлінняУ теорії стратегічного менеджменту розрізняють довгострокове і стратегічне управління сучасними організаціями. Ідеологія довгострокового управління прийнятна в тих випадках, коли майбутнє може бути передбачене шляхом наведення тенденцій розвитку. Мається на увазі тенденція зростання. Вважається, що майбутнє буде принаймні не гіршим від минулого і нинішнього. За припущення задовільної точності екстраполяції можливо завчасно розрахувати потреби в праці і капіталі. Головним інструментом довгострокового планування є бюджетування, тобто розробка довгострокових планів для всіх сфер діяльності, інтегральний представлених в бюджеті на квартал, рік, п'ятирічку. Тому довгострокове управління характерне для епохи масового виробництва і певною мірою епохи масового збуту. Довгострокове планування охоплювало орієнтовно 50—60-ті pp. (на думку деяких учених, це 1955—1975 pp.) і відповідало періоду "зрілих" ринків. Завданням довгострокового планування було складання прогнозу продажу фірми на декілька наступних років, а на його основі — функціональних планів, які в подальшому об'єднували в єдиний фінансовий план корпорації. Обмеженість цієї системи планування полягала у використанні методів екстраполяції для прогнозування продажу, а також методів розподілу ресурсів. В умовах нестабільності зовнішнього середовища та інтенсивної конкуренції ці методи неефективні. Ідеологія стратегічного управління грунтується на припущенні про неможливість із достатньою мірою точності передбачати довгострокові тенденції, тобто вона характерна для постіндустріальної епохи. Головна ідея переходу до стратегічного управління полягала в усвідомленні необхідності перенесення центру уваги вищого керівництва на зовнішнє середовище для того, щоб відповідним чином і вчасно реагувати на зміни, які відбуваються в ньому. Наведемо кілька визначень стратегічного управління. Стратегічне управління - це процес управління з метою здійснення місії організації за допомогою управління взаємодією організації з її оточенням. Стратегічне управління - це набір рішень і дій щодо формулювання та виконання стратегій для того, щоб досягти мети організації. Стратегічне управління визначається як управління підприємством, при якому основою стратегічних рішень є вибір поведінки підприємства в даний момент, який розглядається як початок майбутнього. Отже, рішення при стратегічному управлінні визначаються обставинами, які виникають. їх виконання має дати не лише відповідь на виклик з боку зовнішнього середовища, а й забезпечити можливість подальшої успішної реакції на зміни, які відбуваються. Необхідно зауважити, що в сучасних умовах стратегічне управління є одним з найважливіших факторів успішного виживання і розвитку підприємств в ринкових умовах, які постійно змінюються. Відсутність стратегічного управління виявляється насамперед у таких формах. Підприємства планують свою діяльність на основі того, що середа або взагалі не буде змінюватися, або в ньому не будуть відбуватися якісні зміни. Стратегічне управління в кожний даний момент визначає, що підприємство має робити сьогодні, щоб досягти поставленої мети в майбутньому, виходячи при цьому з того, що середа підприємства, а схоже й умови його функціонування будуть змінюватися. Стратегічне управління як технологія ефективного управління за умов підвищеної нестабільності та невизначеності факторів зовнішнього середовища особливо актуально для підприємств, які мають диверсифікований портфель бізнесів, тобто виробляють товари та послуги різного функціонального призначення та діють у різних сферах бізнесу. Управління портфелем сфер бізнесу в умовах невизначеності факторів зовнішнього середовища та нестабільності їх в диверсифікованих організаціях називається корпоративним стратегічним управлінням.
|
