КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Семестр 1. Практичне заняття 19.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ОРГАНІВ

ТРАВЛЕННЯ І ДОГЛЯД ЗА НИМИ

 

ПЛАН

КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА 1

ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ШЛУНКА.. 3

ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ХВОРИМИ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ КИШОК.. 4

ДОПОМОГА ПАЦІЄНТОВІ ПІД ЧАС БЛЮВАННЯ.. 4

ПРОМИВАННЯ ШЛУНКУ ЗА ДОПОМОГОЮ ТОВСТОГО ЗОНДА.. 5

ПРОМИВАННЯ ШЛУНКУ БЕЗЗОНДОВИМ МЕТОДОМ... 7

ЗАСТОСУВАННЯ ГАЗОВИВІДНОЇ ТРУБКИ.. 7

КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ, ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

Основними ознаками захворювань травного тракту є біль у животі, відрижка, печія, гикавка, блювання, гостра шлункова і кишкова кровотечі, метеоризм, закреп, пронос.

Правильний вибір тієї чи іншої тактики діагностики і лікування, перша допомога при багатьох невідкладних станах у гастроентерології значною мірою залежить від правильного оцінювання провідних симптомів захворювання органів травлення.

Біль у животі є найчастішою ознакою захворювань органів черевної порожнини. Причини і характер його можуть бути різними. Біль у животі спричинюють захворювання шлунку, дванадцятипалої кишки, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, кишок, селезінки, захворювання та ушкодження очеревини, а також гостра хірургічна патологія (гострий апендицит, кишкова непрохідність, перфорація виразкової хвороби шлунку або дванадцятипалої кишки, гострий холецистит тощо).

При появі болю в животі негайно викликають лікаря. До його приходу хворого вкладають у ліжко. Спостерігають за його станом, положенням у ліжку. Ні в якому разі хворому не можна прикладати грілку при болю нез'ясованого походження, оскільки у пацієнтів із захворюваннями шлунку і кишок можливі різні ускладнення (кровотечі, перфорації або загострення запального процесу в очеревині). Також не можна ставити клізми і давати ліки (навіть знеболювальні та послаблювальні).

Треба пам'ятати, що при гострих запальних процесах у черевній порожнині показане застосування холоду (міхур з льодом або грілка з холодною водою).

Відрижка — раптовий вихід повітря або шлункового вмісту зі стравоходу або шлунку у ротову порожнину. Вона може бути наслідком аерофагії — ковтання надлишку повітря при швидкій їді, неврозах. Відрижка часто супроводжує запалення слизової оболонки шлунку (гастрит). Зловонний, гнилісний запах при відрижці (відрижка "тухлим яйцем") спостерігається внаслідок затримки евакуації вмісту шлунку при порушенні прохідності воротаря або різкому опущенні шлунку, наявності ракової пухлини шлунку, яка розпадається.

Особливого догляду при відрижці хворий не потребує, йому рекомендують пити розчини натрію гідрокарбонату, магнезії або мінеральну воду типу боржомі.

Печія (згага) може відчуватись у ділянці стравоходу або надчеревній ділянці, яка виникає внаслідок потрапляння кислого вмісту шлунку в стравохід. У деяких хворих печія виникає при вживанні цукру, меду, чорного хліба, жирної, солоної їжі. Для усунення печії рекомендують не вживати грубу, гарячу, дуже кислу, солону, солодку, жирну їжу. Їсти треба малими порціями. Нейтралізують хлоридну кислоту молоко, вершки, свіжий кефір, ряжанка. Рекомендують вживати лужну мінеральну воду, рослинну олію (по 1—2 столових ложки маслинової або кукурудзяної олії за 1—1,5 год до їди), які знижують кислотоутворення та сприятливо діють на слизову оболонку стравоходу.

Треба пам'ятати, що призначати при печії натрію гідрокарбонат, хоч він і швидко зменшує її, недоцільно, оскільки сприяє утворенню вуглекислоти, яка стимулює секрецію шлунку.

Гикавка — це судомне скорочення діафрагми, яке супроводжується раптовим сильним вдихом і характерним звуком. Гикавка є рефлекторним актом. Вона, як правило, залежить від проведення ритмічних імпульсів у рухових волокнах діафрагмального нерва. Спостерігається при захворюваннях печінки, шлунку, кишок, статевих органів та нервової системи. Тривалість нападу гикавки коливається від декількох хвилин до декількох тижнів.

Тривала гикавка може бути провісником тяжкого ускладнення — прориву виразки шлунку або червоподібного відростка при його запаленні. Вона вимагає індивідуальних ефективних заходів. Серед них — подразнення деяких рефлексогенних зон (надавлювання на очні яблука, а також між ніжками груднинно-ключично-соскоподібного м'яза; прийом Вальсальві — сильне натужування на висоті максимального вдиху із затиснутим носом і закритим ротом; використання тієї чи іншої пози).

Блювання — це рефлекторний акт, який обумовлений збудженням блювотного центру і супроводжується мимовільним викиданням вмісту шлунку через стравохід, рот, іноді носові ходи.

Блювання може бути центрального походження. Воно виникає при підвищенні внутрішньочерепного тиску (пухлини мозку, гіпертонічна хвороба, струс мозку тощо).

Периферичне блювання може бути наслідком захворювання травного тракту, подразнення кореня язика та піднебіння. Характерною ознакою периферичного блювання є те, що воно настає після нудоти, слинотечі, у блювотних масах наявні залишки їжі з кислим запахом.

Під час блювання максимально полегшується стан хворого. Треба пам'ятати, що найбільш загрозливим ускладненням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії.

Гостра шлункова і кишкова кровотечі. Причиною гострої шлункової та кишкової кровотеч можуть бути понад 100 різних захворювань. За етіологічною ознакою найпоширенішими є виразкова, невиразкова кровотеча та кровотеча нез'ясованої причини.

Кровотеча у травний тракт розподіляється на 2 періоди. Перший (латентний) період настає з моменту надходження крові у шлунок або кишки і проявляється загальними ознаками крововтрати: шумом у вухах, загальною слабкістю, запамороченням, холодним потом, серцебиттям, зниженням артеріального тиску і непритомністю.

Другий (явний) період характеризується появою блювання з кров'ю або мелени (чорних випорожнень). Хворому необхідно надати невідкладну допомогу. Йому створюють максимальний фізичний та психічний спокій, призначають суворий ліжковий режим. На живіт хворого кладуть міхур з льодом або грілку з холодною водою. Дають вдихати кисень, що значно полегшує стан хворого. Негайно викликають "Швидку допомогу" і транспортують хворого на ношах. Якщо хворий перебуває у тяжкому стані, піднімають ножний кінець нош для поліпшення кровопостачання головного мозку.

Треба пам'ятати, що при наданні невідкладної допомоги хворим з гострою шлунковою і кишковою кровотечами необхідно застосувати тріаду чинників: голод, холод та спокій. Із медикаментозних засобів застосовують коагулянти: внутрішньовенно (5 % розчин амінокапронової кислоти 100 мл; 10 % розчин кальцію хлориду 100 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти 5—10 мл; 12,5 % розчин етамзилату 2 мл); внутрішньом'язово (1 % розчин вікасолу 1 мл).

Метеоризм. Хворі відчувають здуття, розпирання живота. Причини метеоризму: посилене газоутворення в кишках, яке обумовлене споживанням з їжею рослинної клітковини (горох, квасоля, капуста тощо), яка при її переварюванні дає велику кількість газів; виражена зовнішньо секреторна недостатність підшлункової залози; порушення складу кишкової мікрофлори (дисбактеріоз), кишкова непрохідність-перші дні після операцій на органах травного тракту, малого тазу.

При наявності постійного метеоризму проводять обстеження хворих з метою установлення його причини і вибору тактики лікування основного захворювання. Хворим з метеоризмом призначають дієту з обмеженою кількістю вуглеводів та кислих напоїв. Забороняють вживати свіжий хліб, свіжі борошняні вироби, солодощі, пиво; обмежують бобові, капусту, картоплю; з лікувальних засобів призначають активоване вугілля (по 0,5—1 г 3—4 рази на день), вітрогонні (ромашку, кріп).

Якщо ці засоби не допомогли або їх призначення протипоказано (в перші дні після операцій на органах травного тракту або органів малого тазу), застосовують газовивідну трубку.

Пронос (діарея) — це часте випорожнення кишок, при якому кал має рідку консистенцію. Спостерігається при гострих та хронічних кишкових інфекціях (ентерит, ентероколіт), недостатності функції підшлункової залози, при підвищеній чутливості до деяких харчових продуктів.

Про появу у хворого проносу сповіщають лікаря, оскільки це може бути проявом інфекційного захворювання. Калові маси відправляють до лабораторії на дослідження. До з'ясування причини проносу хворого ізолюють. Якщо діагноз інфекційного захворювання підтверджується, хворого переводять в інфекційну лікарню; заповнюють екстрене повідомлення і надсилають його до санепідемстанції в найближчі 12 год.

Хворого з проносом укладають у ліжко, добре вкривають, напувають свіжозавареним чаєм, підкладають під сідниці клейонку, а зверху — пелюшку, забезпечують індивідуальним судном. При проносі неінфекційного характеру хворому призначають регідрон (дозований порошок, у склад якого входить: натрію хлорид — 3,5 г; калію хлорид — 2,5 г; натрію цитрат — 2,9 г; глюкоза —10 г). Вміст пакету розчинити в 1 л. перевареної охолодженої води і пити після кожного рідкого випорожнення. Також призначають протидіарейний засіб — імодіум. При гострій діареї спочатку вживають 2 капсули, У подальшому — по 1 капсулі після кожного рідкого випорожнення. При відсутності поліпшення стану протягом 24 год слід припинити вживання препарату та звернутися до лікаря. Не вживати препарат, якщо у випорожненнях присутня кров, а також при підвищеній чутливості до препарату.

Призначають хворому легкозасвоювану дієту з великою кількістю білка, аскорбінової кислоти, вітамінів групи В, рідини (дієта № 4). Йому не рекомендують вживати молоко та молочні вироби, жирні, смажені страви, продукти, багаті на рослинну клітковину.

Слід пам'ятати, що поява рідких, подібних до дьогтю випорожнень, свідчить про шлунково-кишкову кровотечу. Треба негайно сповістити лікаря.