Клас Тафриноміцети - Taphrinomycetes
Об'єднує гриби, у яких в життєвому циклі наявна коротка гаплоїдна фаза, представлена аскоспорами або міцелієм, що брунькується, та псевдодикаріонтична фаза, протягом якої розвивається розгалужений міцелій, що уражує вищі рослини. Статевий процес - або соматогамія, при якій копулюються клітини, що утворюються внаслідок брунькування аскоспор, або партеногамія, при якій дикаріонтизація відбувається внаслідок мітотичного поділу гаплоїдного ядра клітини міцелію, що брунькується. Плодові тіла відсутні, аски унітунікатні, проте двошарові, і аскоспори звільняються активно. При утворенні аску гачок не розвивається, але під сумкою часто зберігається диплоїдна клітина-ніжка. Покриви аскоспор формуються з плазмалеми аску. Клас представляє порядок Taphrinales. Порядок тафринальні – Taphrinales
Об'єднує виключно облігатних паразитів судинних рослин. Переважаючою стадією в життєвому циклі є розгалужений міцелій з двоядерними клітинами, який розвивається у міжклітинному просторі тканин рослини-господаря. Аски з аскоспорами утворюються щільнимо шаром на поверхні такого міцелію. Спочатку вони прикриті епідермісом та кутикулою рослини-господаря, далі проривають це покриви та виступають через розриви назовні. Справжні конідіальні спороношення, як і у сахароміцетів, відсутні. Більшість видів тафринальних грибів порушують гормональний баланс рослини - вони або безпосередньо синтезують β-індолілоцтову кислоту та цикокініни, або спричинюють гіперсинтез цих гормонів самою рослиною. Як наслідок, уражені органи гіпертрофуються, на них розвиваються різноманітні деформації, або починається ріст сплячих бруньок, через що розвиваються симптоми хвороби, відомої в народі під назвою "відьмини метли". Порядок включає лише один рід - Taphrina, до якого входить біля 100 видів. Рід тафрина – Taphrina (рис. 41). До найвідоміших представників роду належить тафрина сливова (Taphrina pruni).Гриб є облігатним паразитом рослин, який завдає великої шкоди плодівництву, уражуючи сливу, вишню, аличу, терен та ін. На сливі спричиняє утворення здутих, неїстівних плодів. Плодові тіла відсутні, сумки з аскоспорами утворюються щільним шаром безпосередньо на міцелії, під кутикулою уражених органів рослини. Гіфи сливової тафрини проникають через квітконіжки в зав'язь і при сприятливих умовах (підвищена волога, температура 17-190С), через два-чотири тижні після зараження, викликають появу деформованих плодів. Перші ознаки захворювання проявляються через 12-15 днів після цвітіння. Заражені плоди вкриваються білуватим воскоподібним нальотом (сумчасте спороношення), в них розростається перикарпій, кісточка та зародок не утворюються, замість них утворюється велика порожнина. (**Дати цикл розвитку - дріжжеподібна фаза гаплоїдного псевдоміцелію, дикаріонтизація, розвиток псевдодикаріонтичного міцелію, утворення аску, брунькування аскоспор). Через подібність уражених плодів до роздутих кишень, хворобу, яку викликає T. pruni, називають "кишеньки плодів" або "дуті плоди". Наприкінці літа уражені плоди підсихають і опадають з дерев. Такі плоди непридатні в їжу, їх слід збирати і знищувати. Зимує гриб у тріщинах кори, бруньках і тканинах уражених пагонів. До інших поширених збудників хвороб рослин належать тафрина деформуюча (T. deformans), що паразитує на персиках і викликає деформацію їх листків (ця хвороба відома під назвою "кучерявість листків персику") та тафрина грабова (T. carpini), що уражує широколистяні деревні породи, перевадно - граб, і викликає утворення "відминих метел". Клас Сордаріоміцети, або Аскоміцети - Sordariomycetes (Ascomycetes)
Переважаючою стадією життєвого циклу є гаплоїдний розгалужений септований міцелій, гіфи якого складаються з одноядерних клітин. Септи між клітинами прості, їх центральні пори закриті тільцями Вороніна. Статевий процес - гаметангіогамія, аскогони мають трихогіну. Аски унітунікатні, аскоспори звільняються активно. Сумки утворюються з дикаріонтичних аскогенних гіф, переважно - за способом гачка. Покриви аскоспор розвиваються з мембран навколоядерного мішка аску. Аски у сордаріоміцетів розвиваються у плодових тілах різних типів - клейстотеціях, перитеціях або апотеціях. В межах класу анаморфи представників більшості порядків (за винятком пецицальних) мають добре розвинені конідіальні спороношення, які утворюються на гаплоїдному міцелії. В екологічному відношенні сордаріоміцети дуже різноманітні - серед них багато сапротрофів (як грунтових, так і ксилотрофів), паразитів вищих рослин та комах, є певна кількість мікоризоутворюючих симбіотрофів, проте відсутні ліхеноутворюючі гриби. Сордаріоміцетів поділяють на порядки, в першу чергу, за типами плодових тіл, видозмінами міцелію (зокрема, наявністю стром та їх забарвленням), наявністю конідіальних спороношень та частково - за екологічними особливостями. Провідними та найбільш важливими у практичному відношенні є сім порядків, які представляють три філогенетичні лінії в межах цього класу. Ці лінії розглядають як підкласи - Leotiomycetidae, Sordariomycetidae та Pezizomycetidae: а) Leotiomycetidae - гриби з мікроскопічними плодовими тілами клейстотеціями та апотеціями, у яких строми або відсутні, або мікроскопічні; аски іноперкулятні; конідіальні спороношення наявні; анаморфи є переважно облігатними паразитами рослин, тоді як телеоморфи - як паразити, так і сапротрофи. Цікавою особливістю є чутливість цих грибів до сірки, на чому базується один з найпоширеніших засобів боротьби з ними - окурювання сірчаним газом або обробка сірковмісними препаратами. Характерні порядки - Erysiphales, Rhytismatales та Helotiales; б) Sordariomycetidae - гриби з мікроскопічними плодовими тілами перитеціями, що розвиваються у стромах (часто макроскопічних); аски іноперкулятні; конідіальні спороношення наявні; сапротрофи та паразити рослин. Підвищена чутливість до сірковмісних препаратів у цих грибів не зареєстрована. Провідні порядки - Hypocreales та Xylariales. в) Pezizomycetidae - гриби з макроскопічними плодовими тілами апотеціями; аски оперкулятні; строми та конідіальні спороношення відсутні; переважно сапротрофи та мікоризоутворюючі гриби. Включають порядки Pezizales та Tuberales.
|
