Еволюція Європейської валютної системи.

Існування Європейської валютної системи є однією з особливостей сучасних валютних відносин. На взаємну торгівлю країн-членів ЄВС припадає від 55 до 70% від їх зовнішньоторговельного обороту. Рішенням від 13 березня 1979 р. була створена Європейська валютна система (ЄВС).

Її основні цілі такі:

Забезпечити досягнення економічної інтеграції;

Створити зону європейської стабільності з власною валютою в противагу Ямайської валютної системи, заснованої на доларовому стандарті, відсутність якої ускладнювало співпрацю країн-членів Європейського співтовариства у сфері виконання спільних програм і у взаємних торговельних відносинах:

Захистити "Загальний ринок" від експансії долара:

Зблизити економічні та фінансові політики країн-учасниць.

Активними членами ЄВС є Бельгія, Люксембург, Данія, Німеччина, Франція, Нідерланди, Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція.

ЄВС - підсистема світової валютної системи (Ямайської). Особливості західноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, що відрізняються від Ямайської валютної системи.

1. ЄВС базується на ЕКЮ - європейській валютній одиниці. Умовна вартість ЕКЮ визначається по методу валютного кошика, що включає валюти всіх 12 країн ЄС. Частка валют у кошику ЕКЮ залежить від питомої ваги країн у сукупному ВНП держав-членів ЄС, їхньому взаємному товарообігу й участі в короткострокових кредитах підтримки.

2. На відміну від Ямайської валютної системи, юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовує його в якості реальних резервних активів. По-перше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом. По-друге, з цією метою створено спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20% офіційних золотих резервів країн ЄВС в ЄФВС. По-третє, країни ЄС орієнтуються на ринкову ціну золота для визначення внеску в золотий фонд, а також для регулювання емісії й обсягу резервів в ЕКЮ.

3. Режим валютних курсів заснований на сумісному плаванні валют у формі "європейської валютної змії" у встановлених межах взаємних коливань (+ / - 2,25% від центрального курсу). Валютна змія, чи змія в тунелі, - крива, що описує спільні коливання курсів валют країн Європейського співтовариства щодо курсу інших валют, які не входять до цієї валютне угрупування.

4. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних з валютною інтервенцією.

Реальна спроба ввести єдину європейську валюту була зроблена в 1970 р. Розробка програми була доручена тодішньому прем'єр-міністру Люксембургу П'єру Вернеру, тому весь проект отримав назву "план Вернера". Відповідно до нього до 1980 р. учасники союзу повинні були ввести повну взаємну оборотність валют, твердо зафіксувати обмінні курси і в кінцевому підсумку перейти до єдиної валюти.

У березні 1979 р. почала діяти Європейська валютна система (ЄВС), яка існує і донині. В її основу були покладені колективна європейська одиниця - ЕКЮ (European Currency Unit) і механізм регулювання обмінних курсів з жорсткими нормативами допустимих відхилень.

Умовна вартість ЕКЮ визначалася по методу валютного кошика, що включає валюти всіх 12 країн ЄС. Це такі валюти: німецька марка, французький франк, англійський фунт, італійська ліра, голландський гульден, бельгійський франк, іспанська песета, датська крона, ірландський фунт, португальський ескудо, грецька драхма та люксембурзький франк.

Новий етап у розвитку західноєвропейської інтеграції розпочався з Єдиного європейського акта, прийнятого в 1987 р., і з програми створення валютного та економічного союзу, розробленої комітетом Ж. Делора в квітні 1989 р. На підставі «плану Делора» до грудня 1991 р. був вироблений Маастрихтський договір про Європейський союз. Договір підписаний 12 країнами ЄС у Маастрихті (Нідерланди) у лютому 1992 р., ратифікований і набрав чинності з 1 листопада 1993 р. Договір передбачає поетапне формування валютно-економічного союзу.

Перший етап фактично почався в липні 1990 р., одночасно з повним скасуванням валютних обмежень по прямуванню капіталів у ЄС.

Другий етап (січень 1994 р. - грудень 1998 р.) почався створенням Європейського валютного інституту у Франкфурте-на-Майні (замість ЕФВС) у складі керуючих центральними банками країн-членів. Його завдання - підготовка до організації Європейської системи центральних банків і емісії банкнот в ЕКЮ. На другому етапі ідея спільної валюти ЕКЮ була замінена на ЄВРО. ЄВРО «стартувала» 1 січня 1999

Третій етап (січень 1999 р. - 30 червня 2002 р.) передбачає перетворення Європейського валютного інституту в Європейський центральний банк. Будь-якого примусу до використання ЄВРО не буде. Функція регулювання ринку ЄВРО покладена на Європейський центральний банк (ЄЦБ). Створення ЄВС - явище закономірне. Ця валютна система виникла на базі західноєвропейської інтеграції з метою створення власного валютного центру.

Матеріальною базою регулювання в ЄЕС, включаючи ЄВС, є специфічний кредитний механізм. По-перше, активно використовується створений у рамках валютно-економічного союзу взаємний кредит центральних банків і держав-членів. По-друге, з організацією ЄВС створено додатковий кредитний механізм для вирівнювання диспропорції економічного розвитку країн-членів.

Для найменш розвинених країн-членів ЄЕС надаються пільги, субсидії, кредити Європейського інвестиційного банку.

Роль МВФ стосовно ЄВС виконує Європейський фонд валютного співробітництва. Доларові накопичення утворюють кредитний фонд ЄВС. Його об'єм для короткострокового кредитування становить 14 млрд. ЕКЮ, а для середньострокового кредитування - 11 млрд. ЕКЮ.

Незважаючи на наявні у функціонуванні ЄВС протиріччя, вона виконала поставлене перед нею завдання. До 1992 р. в ЄС спостерігалася стабільність обмінних курсів. За 5 років (1987-1992 рр..) Центральні курси основних валют не змінилися, тоді як в цей же час долар встиг втратити і знову набрати 30% від своєї вартості по відношенню до французького франка і німецької марки.

Найбільш реальні досягнення ЄВС:

успішний розвиток ЕКЮ, яка придбала ряд рис світової валюти, хоча ще не стала нею в повному значенні;

режим узгодженого коливання валютних курсів у вузьких межах, відносна стабілізація валют, хоча періодично переглядаються їхні курсові співвідношення;

об'єднання 20% офіційних золотодоларового резервів;

розвиток кредитно-фінансового механізму підтримки країн-членів;

міждержавне і частково наднаціональне регулювання економіки.

З 1999р. роль ЕКЮ замінила євро, після введення якої торгівля між 11 країнами ЕВС не вимагає більше операцій купівлі-продажу валюти. Контракти між компаніями різних країн тепер не пов'язані з валютними ризиками. Більше того, оскільки ціни визначаються в одній і тій же валюті у всіх 11 державах, європейським фірмам стало легше купувати товари, зроблені в інших країнах Евроленда. Тому внутрішня торгівля в ЕВС зростає випереджаючими темпами в порівнянні з зовнішньою. Крім того, оскільки країни Єврозони стають набагато більш згуртованими в економічному плані, їх політичне керівництво буде менш стурбоване флуктуаціями обмінних курсів євро, ніж уряди окремих країн - курсами своїх колишніх національних валют.