Саморозвиток трудових ресурсів у соціальній педагогіці.

Першим кроком у підвищенні продуктивності праці є профе­сійна орієнтація і соціальна адаптація у колективі. Якщо керівницт­во зацікавлене в успіхах працівника на новому робочому місці, воно повинно пам'ятати, що організація є суспільною системою, а кожний працівник — особистість. Новоприбулий приносить із со­бою в організацію попередньо отриманий досвід, усталені погляди, які можуть вписатися чи не вписатися у нові межі. В період при­стосованості у нового працівника формується певне ставлення до роботи. Відбувається соціальна адаптація, тобто процес пізнання зв'язків, ліній, ниточок влади, осягнення цінностей, притаманних цій організації, процес навчання, усвідомлення того, що є важливим у цій організації та її підрозділах.

Організація використовує певний набір способів для того, щоб ввести людину у своє товариство. Під час наймання працівника на роботу організація сповіщає про себе все необхідне, щоб очікуван­ня новоприбулого працівника формувалося реалістично. Після цьо­го проводяться навчання новачка для засвоєння ним спеціальних трудових навичок і співбесіди про те, що вважається ефективною роботою. Правила, процедури, настанови з боку керівництва — це додаткові кроки адаптації працівників у колективі організації.

Якщо керівник не докладає зусиль до того, щоб організувати адаптацію нових підлеглих, новоприбулі працівники можуть розча­руватися через усвідомлення нездійсненності своїх надій або їм здасться, що у поведінці треба дотримуватися того досвіду, який вони здобули на попередньому місці роботи, або й можуть взагалі дійти неправильних висновків про свою нову роботу.

Організації потребують від співробітників високої продук­тивності праці. При цьому виявляється піклування про загальну якість трудових ресурсів. Одним із поширених способів досягнен­ня цієї мети є добір найкваліфікованіших нових працівників. Однак цього не досить. Керівництво повинно також проводити програми систематичного навчання і підготовки працівників, сприяючи повному розкриванню їхніх можливостей у трудовому процесі.

Фахова підготовка являє собою таке навчання працівників, яке зумовлює підвищення продуктивності їхньої праці. Мета навчання — забезпечити організацію достатньою кількістю людей з навичками, здібностями, необхідними для досягнення мети організації, а також формувати й розвивати творчі здібності працівника. Це навчання корисне у трьох основних випадках: по-перше, коли людина вступає в організацію; по-друге, коли службовця призначають на нову посаду чи йому доручають но­ву роботу; по-третє, коли перевіркою встановлено, що у праців­ника бракує певних навичок для ефективного виконання довіре­ної йому роботи.

Специфічних методів навчання безліч, але всі вони повинні пристосовуватися до конкретних вимог фаху та організації. Виріз­няють такі основні вимоги, що спроможні забезпечити ефектив­ність програми навчання персоналу.