Час: 2 години.Навчальні питання 1. Політична думка Стародавнього світу. 2. Політична думка епох Середньовіччя та Відродження. 3. Політична думка Нового часу. 4. Сучасна зарубіжна політична думка: головні представники та ідеї.
Теми рефератів 1. Платон про ідеальне правління. 2. Аристотель про форми політичного правління. 3. Н. Макіавеллі про якості правителя. 4. Ш. Монтеск'є про поділ влади. 5. Політична філософія І. Канта. 6. Марксистське вчення про державу і його вплив на політичний процес ХХ ст. Навчально-методична література Нормативно-правові акти 1.Конституція України. 2. Конституція Автономної Республіки Крим. 3. Розпорядження МВС України від 25.09.2008 р. №1023 «Про затвердження Програми підвищення довіри населення на 2009-2010 роки» 4. Загальна декларація прав людини (1948 р.). 4.Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини (1950 р.). 5. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966 р.). 6. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.). 7. Другий факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, спрямований на відміну смертної кари (1989 р.). 8. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979 р.). 9. Декларація Ради Європи і програма виховання громадян в дусі демократії, заснованого на усвідомленні ними своїх прав та обов’язків (1999 р.). 10. Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Резолюція 260 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1948р. Ратифікована Українською РСР 22.07.1954р. 11. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин. Резолюція 47/135 Генеральної Асамблеї ООН (1992 р.) та інші.
Основна література 1. Азаркин Н.Н. и др. История политических учений. – М., 1994. 2. Актуальні питання політики / Збірник наукових праць. – Одеса, 2002. 3. Брегеда А.Ю. Основы политологии. Учебное пособие. – К., 1997. 4. Бутейко А. Куди прямує Україна. – К., 2001. 5. Введение в политологию (Наука о политике). Учебное пособие. – Харьков: Т. 1 – 1994; Т. 2 – 1995. 6. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Авт. колектив М. Бессонова, О. Бірюков, С. Бондарук та ін.; За заг. ред. А.Колодій; М-во освіти і науки України; Інститут вищої освіти АПН України, Укр.-канадський проект “Демократична освіта”, Інститут вищої освіти. – К., 2000. 7. Погорілий Д.Є. Політологія: кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – Київ, 2008 8. Политология для юристов. Курс лекций / Под. ред. д.ф.н., проф. Н.И. Матузова и д.юр.н., проф. А.В. Малько. – М., 1999. 9. Політологія. Посібник для вузів / За ред. Бабкіної О.В., Горбатенка В.П. – К., 1998. 10. Політологія. Кн.перша: Політика і суспільство./ А.Колодій, Л.Климанська, Я.Космина, В.Харченко. – 2-е вид., перероб. Та доп. – К., 2003. 11. Політологія: Методичний посібник / Укладач: І.М.Стулова. – Одеса, 2007. Додаткова література 1. Арен Х. Між минулим і майбутнім / Пер. з англ.– К., 2002. 2. Баландьє Ж. Політична антропологія /Пер. з фр. – К., 2002. 3. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичний аналіз. Політика / Пер. з нім. – К., 1998.
Проблемні питання 1.Охарактеризуйте головні риси соціально-політичних теорій ранньокласових суспільств: - релігійно-міфологічний світогляд; - етична спрямованість; - прикладний характер. 2. Чи згодні ви з твердженням Платона, що політика є «мистецтвом керування людьми»? 3. Аристотель (IV ст. до н.е.) усе різноманіття існуючих форм політичного устрою зводив до двох основних – олігархії і демократії, яким у цілому давав негативну оцінку. Він вважав, що на практиці краще віддавати перевагу політії – формі державного ладу, яка поєднує демократичні й олігархічні риси. Як Ви думаєте, які? 4. Аристотель розрізняв природне й умовне (установлене людьми) право, і вважав, що встановлене право повинно відповідати праву природному, інакше закони можуть бути «неправими». Прокоментуйте дане твердження. 5. Аристотель у праці «Політика» писав: «…Справедливість вимагає, щоб усі рівні панували тією ж мірою, у якій вони підкоряються, і щоб кожен по черзі то велів, то підкорявся. Тут ми вже маємо справу з законом, тому що порядок і є закон. Тому важливіше, щоб панував закон, а не хто-небудь один із середовища громадян. На тій же самій підставі, навіть якщо буде визнано кращим, щоб владу мали кілька людей, варто призначати цих останніх стражами закону і його слуг». Про яку політичну функцію закону міркував Аристотель? 6. Аристотель у «Політиці» указує: «У кожній державі є три частини: дуже заможні, украй незаможні і треті, що стоять між тими й іншими. Люди першого типу стають по перевазі нахабами і великими мерзотниками. Люди другого типу часто робляться лиходіями і дрібними мерзотниками…Отже, ясно, що найкраще державне спілкування – те, що досягається за допомогою середніх, і ті держави мають гарний лад, де середні представлені в більшій кількості…Тому найбільшим благополуччям для держави є те, щоб його громадяни мали власність середню, але достатню…Адже тиранія утворюється як з надзвичайно розпущеної демократії, так і з олігархії, значно рідше – із середніх видів державного ладу…Тільки там, де в складі населення середні мають перевагу…державний лад може розраховувати на стійкість». Як Ви думаєте, чому перевага в соціальній структурі середнього класу забезпечує стійкість держави і перешкоджає виникненню тиранії? 7. Цицерона – видатного римського державного діяча, філософа, юриста, оратора I в. до н.е. – багато хто вважає засновником теорії правової держави, тому що він вважав, що держава – не просто з'єднання людей, об'єднаних «спільністю інтересів», але і «зв'язаних між собою згодою в питаннях права». Прокоментуйте дане твердження Цицерона. 8. Цицерон найкращою вважав державу зі змішаною конституцією, що з'єднує елементи царської, аристократичної і народної влади. Як Ви ставитеся до цієї ідеї? 9.Один з відомих висловів Конфуція: «Цзигун запитав про те, у чому полягає керування державою. Учитель відповів: - Це коли досить їжі, досить зброї і є довіра народу. - А що з названого можна першим виключити в разі потреби? – запитав Цзигун. - Можна виключити зброю. - А що з останнього можна першим виключити в разі потреби? – знову запитав Цзигун. - Можна виключити їжу. Смерті здавна ніхто не може уникнути. Коли ж народ не вірить, то не встояти». Наскільки дане твердження актуальне в сучасній політиці? 10. «Благодійний з молодших запитав Конфуція про те, у чому полягає правління. Конфуцій відповів: - Правління є виправлення. Хто ж посміє не виправитися, Коли виправитеся Ви самі?!» Про який найважливіший аспект політичного правління говорив Конфуцій? 11. Відомий мислитель Середньовіччя Хома Аквінський (XIII ст.) розвивав ідею про межі державного втручання в людське життя, і засуджував претензії законодавців перетворювати всіх і усе винятково за допомогою законодавчих розпоряджень. Назвіть області людського життя, у яких законодавчі розпорядження небажані чи навіть неприпустимі. 12. Н. Макіавеллі вважав, що не існує гарних чи поганих методів керування, є тільки методи, адекватні політичній ситуації, чи неадекватні їй. Він писав, що в політиці «не існує морального суду, судять за результатами». Виходячи з цього, визначте, наскільки можливі моральні принципи в політиці? 13. Н. Макіавеллі виділив два типи політичної еліти – «лисиць» (гнучких керівників, що використовують м'які методи керівництва – переговори, поступки, лестощі, переконання і т.д.)і «левів» (твердих, рішучих, що спираються насамперед на силу). У трактаті «Державець» він писав: «Треба знати, що з ворогом можна боротися двома способами: по-перше, законами, по-друге, силоміць. Перший спосіб притаманний людині, другий – звіру…державець повинен засвоїти те, що укладено в природі і людини, і звіра…Із усіх звірів нехай державець уподібниться двом: леву і лисиці. Лев боїться капканів, а лисиця – вовків, отже, треба бути подібним до лисиці, щоб вміти обійти капкани, і леву, щоб віджахнути вовків». Про які необхідні якості правителя міркує Макіавеллі? 14. Англійський мислитель XVII ст. Т. Гоббс у праці «Левіафан» указував: «…При встановленні держави, люди керуються прагненням позбутися тяжкого стану війни, що є необхідним наслідком природних пристрастей людей там, де немає видимої влади, яке тримає їх у страху і під погрозою покарання, примушує їх до виконання угод і дотримання природних законів…Угода без меча – лише слова, які не в силах гарантувати людині безпеку». Про яку найважливішу функцію держави міркує Гоббс? 15. Відомий французький мислитель XVIII ст. Ш.-Л. Монтеск'є в роботі «Про дух законів» писав: «Є три способи правління: республіканський, монархічний і деспотичний…Як для республіки потрібна чесність, а для монархії честь, так для деспотичного уряду потрібний страх. У чесноті воно не потребує, а честь була б для нього небезпечна». Як Ви думаєте, чому? 16. Ж.-Ж. Руссо вважав, що для того щоб суспільство було законним, політичні рішення повинні прийматися не тільки відповідно до законів, прийнятими суверенним народом, але і вони – закони – повинні бути рівною мірою обов'язковими для усіх. Тільки тоді закон стане втіленням принципу загального блага і громадяни будуть дотримуватися його добровільно. Для якого типу держави ця ідея є принципової? Чому? 17. Ж.-Ж. Руссо в трактаті «Про суспільний договір, чи принципи політичного правління» стверджував, що «коли запитують у загальній формі, яке із правлінь найкраще, то ставлять запитання нерозв'язне... Але якби запитали, по якій ознаці можна довідатися, чи добре чи погано керується даний народ, те…таке питання дійсно може бути дозволене…Яка мета політичної асоціації? Збереження і благополуччя її членів. А яка найбільш вірна ознака, що вони убережені і благополучні? Це їхня чисельність і ріст…Правління, при якому народ зменшується в числі й убожіє, є гірше». Як Ви думаєте, чи правий Ж.-Ж. Руссо? 18. У тій же роботі Ж.-Ж. Руссо писав: «Я нічого не винен тим, кому нічого не обіцяв…Об'єднання в суспільство є найбільш добровільним вчинком у світі; тому що кожен індивід народжується вільним і є сам собі паном, ніхто ні при яких умовах не може підкорити його без його згоди». Який аспект політичного життя абсолютизує мислитель? Чи правий він? 19. Англійський політичний діяч XVIII ст. Е. Берк писав: «Суспільство дійсно є договірним…,але це не партнерство у відношенні речей…тимчасової і смертної природи. Це партнерство у всіх науках, у всіх мистецтвах, партнерство у всіх достоїнствах, у всіх досконалостях…і оскільки такого партнерства неможливо домогтися при житті багатьох поколінь, воно перетворюється в партнерство між…живими, мертвими і непородженими». Яка політична ідея відбита в цих словах? Чому Берк виступив проти французької революції? 20. Англійський мислитель XIX ст. Д. С. Мілль у своєму творі «Про волю» стверджував, що суспільство не може змусити індивідів робити що-небудь проти їхньої волі, хіба що з метою самозахисту. Тобто заборона може бути виправданий лише як спосіб самозахисту, а усі відомі життєві блага вимагають можливості постановки «життєвих експериментів» і особистісної волі. Крім того, Д.С. Мілль один з перших виступив із критикою узаконеного приниження жінок у вікторіанськой Англії і вважав, що позбавлення їх права голосу безглузде настільки, ж, наскільки і позбавлення права голосу рудоволосих чоловіків. Визначите політичну ідеологію, яку розвивав Мілль? 21. Теорія марксизму виходила з того, що альтернативою класовому суспільству може стати комуністичне суспільство, засноване на засадах загальної власності на засоби виробництва, яка не має класів: не потребує державного апарата. Як Ви думаєте, чи можливо це? 22. Американський політик XIX ст. Д. Медісон вважав, що народовладдя відрізняється недалекоглядністю і безпринципністю, а також тиранією більшості (несправедливістю у відношенні до меншості). Основним методом попередження цих недоліків республіканізму Медісон вважав розвиток системи представництва, поділ влади на 3 галузі і поділ законодавчого органу на дві палаті. Як Ви думаєте, чи правий був Медісон? 23. Відомий німецький політичний економіст кінця XIX - поч. XX ст. М. Вебер розглядав історію людства як складний процес змін у напрямку від «традиційних» до «раціонального» формаціям у всіх сферах соціального життя. Проілюструйте дану думку історичними прикладами. 24. Німецький філософ XIX в. Ф. Ніцше вважав, що в XX столітті «концепція політики цілком зіллється з війною в розумах і за розуми». Як Ви вважаєте, що мав на увазі Ніцше, і чи правий він?
Методичні рекомендації до семінару Вивчаючи перше, друге та третє питання, необхідно усвідомити, що існує великий обсяг політологічного матеріалу, який включає в себе історичні, філософські, правові, політичні та інші джерела суспільствознавчої науки, а формування цих першоджерел було пов’язане з тією стадією розвитку різних суспільств, коли відбувається соціальна диференціація та виникають державні утворення. Виходячи із цього, слід з’ясувати сутність головних історичних етапів започаткування і розвитку політичних ідей, найбільш значимі з яких наведені у даній таблиці. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНИХ ЗНАНЬ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ
Приступаючи до вивчення четвертого питання, слід звернути увагу на те, що політологія в західних країнах відіграє значну роль як теоретична дисципліна і як інструмент практичного впливу на різні соціальні процеси. Разом з тим, незважаючи на високий ступінь політичної науки в таких країнах, як США, Франція, Велика Британія, Німеччина та інших, спостерігаються суттєві відмінності у підходах до розгляду практично всього спектру політологічних проблем – і на рівні національних шкіл, і на рівні університетів та різноманітних дослідницьких центрів. США: а) загальна політологічна наука (Ч.Мерріам, У.Монро, Г.Ласуел, Г.Алмонд, С.Верба та ін.); б) теорія плюралістичної демократії та елітаризму (С.Хангтінгтон, А.Бентлі, Р.Даль); в) теорія виборів та виборчих процесів (П.Лазарсфельд, Б.Берельсонс, Ф.-М.Сейба, Б.Грінсберг та ін.); в) теорія суспільної стабільності (Г.Моргентау).
АНГЛІЯ: а) структурно-функціональний аналіз політики (Р.Джоунс); б) теорія політичної мобілізації; в) теорія політичних систем (Р.Роуз. М.Девіс, В.Люїс, Х.Байєман). ФРАНЦІЯ: а) вивчення поведінки виборців (Ж.Шарло, Ж-Ганте, Ж.Жафрр, А.Ласло); б) дослідження політичних партій (М.Дюверже, Ж.Шарло). НІМЕЧЧИНА: а) нормативістська політологія; б) позитивістсько-біхевіористична емпірична соціологія; в) «практично-критична наука про соціально-політичну» владу (Франкфуртська школа: Т.Адорно, Г.Дарендорф, Ф.Нойман, В.Хенніс та ін.). Семінарське заняття №2.
|
