Досвід вчителів/вихователів та адміністрації шкіл/НВКЯк свідчать респонденти, в цілому не існує особливих складностей для того, щоб дитина із особливими потребами могла стати учнем загальноосвітньої школи. На шляху до ЗОШ іноді постають об’єктивні медичні, інтелектуальні та організаційні бар’єри (архітектурно-будівельні).
Оцінка. Ситуація стихійної інклюзії дуже добре знайома вчителям загальноосвітніх шкіл і дошкільних навчальних закладів, а необхідність надавати освітні послуги всім, хто звертається із такою потребою (здебільшого, за місцем проживання), змушує вчителів/вихователів та адміністрацію загальноосвітніх шкіл/садочків включатися до процесу інклюзії самостійно. Представники спеціальних шкіл відзначають, що все частіше батьки переводять своїх дітей до загальноосвітніх шкіл – принаймні, кожним із опитаних були наведені непоодинокі приклади таких випадків.
Експеримент по впровадженню інклюзивної освіти супроводжувався позитивами, які здебільшого стосувались професійно-методичних (навчання та доплата вчителям) та кадрових (збільшення кількості ставок фахівців) змін. Дієву допомогу школи, що взяли участь в експерименті, отримали від фонду "Крок за кроком": методичну та спеціалізовану літературу, кошти для придбання технічного обладнання. Основним же напрямком підготовки учасників експерименту стало проведення семінарів та тренінгів спеціалістами фонду "Крок за кроком" та Інституту спеціальної освіти НАПН України.
Серед основних досягнень експерименту і в цілому процесу впровадження інклюзивної освіти в навчальний процес освітяни визначають: підвищення рівня толерантності серед всіх учнів; підвищення активності дітей та батьків; зміну ставлення до дітей з особливими потребами в суспільстві; формування моральних цінностей здорових дітей і соціалізація дітей із особливими потребами.
Як доводить досвід пілотних шкіл, всі внутрішні перешкоди і бар’єри на шляху впровадження інклюзивної освіти, можуть бути досить оперативно подолані для сторін-учасниць експерименту. Залучення спеціалістів і фахівців із спеціальних шкіл та академічних інституцій, взаємодія і підтримка комунікації із батьками як здорових дітей, так і дітей із особливими потребами, а також дієве ставлення і оперативна реакція педагогічного персоналу на проблеми, що виникають в навчальному процесі та учнівському колективі, дозволяють поки що долати перешкоди на шляху впровадження інклюзивної освіти, оскільки експеримент має локальний характер. Проблеми. На думку вчителів загальноосвітніх шкіл, найбільш суттєвими перепонами в навчальному процесі та середовищі загальноосвітніх шкіл виявляються для дітей з особливими потребами (1) навчальні (проблеми із засвоєнням програми та відсутність індивідуальних програм) та (2) матеріально-технічні (відсутність в школі спеціальної літератури та обладнання). Представники спеціальних шкіл вказують на можливість появи у дітей із особливими потребами психологічних проблем у ЗОШ.
Рис.4.1. Оцінка проблем впровадження інклюзивної освіти (пілотні школи та пілотні дитячі садки, за 10-бальною шкалою)
Педагоги/вихователі та адміністрація пілотних закладів серед головних проблем експерименту визначили додаткове психологічне навантаження на вчителів, брак спеціальних знань та досвіду роботи із дітьми з особливими потребами, нестачуметодичних матеріалів (особливо для початкової школи та НВК). Менш серйозними проблемами впровадження інклюзивної освіти, на думку учасників експерименту, є нестача спеціального персоналу, проблеми із батьками та організаційні проблеми. Таким чином, найбільш складними і важливими в ході експерименту виявились проблеми, що стосувались скоріше самих вчителів та вихователів, що обов’язково має бути враховано при подальшому поширенні інклюзії.
|
Досвід пілотних шкіл доводить, що вчителі та адміністрація освітніх закладів спроможні подолати всі внутрішні бар’єри, якщо буде забезпечено науково обґрунтовану та скоординовану психологічну та методичну підготовку освітян до впровадження інклюзії.
