Страхова відповідальність та страхова оцінка майна підприємства

Безперебійна виробнича діяльність значною мірою зале­жить від стану й збереження основних та оборотних фондів. То­му їх страховий захист набуває особливої ваги і є обов'язковим. Страхування активів підприємств регламентується Законом Ук­раїни "Про страхування"¹. Страхування матеріальних активів у державному секторі економіки України визначається Указом Президента України від 13 червня 1994 року № 293 "Про обов'яз­кове страхування майна державних підприємств і організацій" і Постановою Кабінету Міністрів від 26 березня 1995 року № 195 "Про затвердження положення про порядок і умови обов'язково­го страхування майна державних підприємств і організацій".

Переоцінка основних фондів, яка періодично проводить­ся, встановлює сучасну (відновлювальну) вартість створених раніше фондів. У основу всіх страхових відносин покладено фак­тичну вартість основних фондів, що складається з первісної оцін­ки за вирахуванням зносу. Для оборотних фондів поняття зносу немає сенсу. Тому завдання відшкодування фактичних витрат вирішується шляхом страхування оборотних фондів за повною ба­лансовою (інвентарною) оцінкою. Це стосується також страхуван­ня фондів обігу, основну частину яких складає готова продукція.

Державні підприємства, а також акціонерні товариства, які виникли на їх основі, можуть укладати різноманітні договори страхування. За основним договором підлягає страхуванню все майно, що належить підприємству: будівлі, споруди, переда­вальні пристрої, силові, робочі та інші машини, устаткування, транспортні засоби, риболовецькі та інші судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, товари, сировина, матеріали та інше майно. Підприємство має право страхувати будь-яку частину (групу) свого майна. Додат­ковими договорами може страхуватися:

- майно, одержане підприємством за договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймача) або прий­няте від інших підприємств (організацій) та населення, для переробки, ремонту, зберігання, на комісію тощо;

- майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.

Основні фонди, не передані в оренду іншим підприємст­вам та організаціям, можуть страхуватися окремо від іншого власного майна. Не виключається і страхування документів, гро­шей готівкою, цінних паперів. Не приймаються на умовах доб­ровільного страхування будівлі, споруди та інші основні ма­теріальні активи, що знаходяться в зоні, де можливі повені, обва­ли чи інші стихійні лиха з моменту офіційного оголошення про таку загрозу. Окремими винятками можуть бути обставини, коли договір страхування поновлюється до кінця строку попередньо­го договору і в межах тієї частки вартості основних фондів, яку в договорі було зазначено. Для страхування матеріальних активів недержавних підприємств та організацій також укладається ос­новний договір на власні основні та оборотні фонди і додаткова угода щодо прийнятого майна на зберігання, переробку тощо. Раніше згадувані винятки тут знову чинні. Крім них, не страху­ються дамби і насипи (греблі), якщо вони не входять до єдиного комплексу з підприємством, штучні водойми, силосні ями, меліоративні споруди, дороги й майданчики з твердим покрит­тям для транспорту. Обов'язковою умовою страхування ма­теріальних активів суб'єктів недержавної форми власності є на­дання документів страховикам про належне їм право юридичної особи. Для сільськогосподарських підприємств різних форм гос­подарювання страхування поширюється практично на всі види основних і оборотних активів.

У випадку добровільного страхування основних і обо­ротних фондів суб'єктами різних форм власності в цілому засто­совується однакова сукупність страхових ризиків та обсяг відповідальності. Відшкодовуються збитки в результаті пошкод­ження або загибелі майна від дій стихійних сил природи, припи­нення подачі тепла, стисненого повітря чи електроенергії, що викликане стихійним лихом, внаслідок аварій транспортних за­собів, комунальних систем забезпечення промислових об'єктів. Капітальні споруди та інше майно є також застрахованим на той випадок, коли виникнення пожежі або загроза стихійного лиха змусили власників розібрати його чи перемістити в безпечне місце. Тоді до суми страхового відшкодування збитку включа­ються вимушені витрати власника застрахованого майна на де­монтаж устаткування, будівель, їхніх складових елементів, на транспортне перевезення, а потім на відновлення промислових об'єктів і підприємств, підготовку їх до нормальної експлуатації. За додатковим договором основні й оборотні активи можуть бу­ти застраховані від крадіжки із застосуванням технічних засобів. Винятком може бути лише встановлена законодавством чи дого­вором відповідальність транспортних організацій за пошкоджен­ня або загибель вантажу під час перебування його в дорозі. Як­що ті чи інші матеріальні активи використовуються для прове­дення експериментальних або дослідницьких робіт, а також екс­понуються на виставці, то дія договору страхування починається* з моменту переміщення їх з постійного місця знаходження до упа­кування з метою транспортування на місце випробування або ек­спонування. У цьому разі дія договору страхування поширюєть­ся на період тимчасового складування (збереження), випробуван­ня чи експонування і зворотного транспортування на місце пос­тійного знаходження. Не підлягають страхуванню та страховій відповідальності втрати, причиною яких є об'єктивні техноло­гічні або природні процеси: збитки, завдані застрахованим това­рам в результаті обробки їх термічним впливом з метою перероб­ки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на продук­ти харчування, наплавлення або гаряча обробка металів тощо).

Для оцінки основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу, а оборот­них - за фактичною собівартістю (малоцінні та предмети, що швидко зношуються, - повністю). Експонати виставок, колекцій, антикваріату тощо страхуються за їхньою вартістю на основі по­даних страхувальником документів або за їхньою експертною оцінкою. Для оцінки сільськогосподарської продукції власного виробництва застосовується її фактична собівартість, але не ви­ща від державних закупівельних цін. Незавершене будівництво оцінюється за фактично здійсненими затратами фінансових, ма­теріальних і трудових ресурсів до моменту настання страхового випадку. Продукція, не доведена до готовності, страхується на основі вартості затраченої сировини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу настання страхового випадку. Для визначен­ня її величини використовуються затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт. Складнішим, але й ефективнішим є страхування з умо­вою відшкодування втрат, віднесених до реальної (ринкової) вар­тості матеріальних активів на день їх пошкодження (загибелі). У цьому разі при укладанні договору страхування на рік необхідно за погодженням двох гїартнерів оцінити середній очікуваний індекс інфляції, який буде застосовуватись для страхової оцінки майна і встановлення страхових платежів. Можливе також вико­ристання умов укладення договору на річний строк, з періодич­ним коригуванням (перерахунком) страхових платежів, напри­клад щоквартально. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплатити або недоплатити залежно від частоти настання страхового випадку. Однак така ситуація не заперечує ймовірного характеру відносин.

Основою відшкодування збитків при пошкодженні чи загибелі матеріальних активів є виконання вимог системи про­порційної відповідальності. Зміст її полягає в тому, що при по­шкодженні (загибелі) майна, яке належить страхувальнику, відшкодування встановлюється на той процент від величини збитків, на який воно застраховано, але в межах страхової суми. Разом з тим, якщо перевіркою буде встановлено заниження вар­тості матеріальних активів у договорі про добровільне страху­вання порівняно з фактичною сумою, то процент, на який вони були застраховані, відповідно зменшується.

Правила визначення страхового відшкодування майна, одержаного підприємством на умовах оренди, не відрізняються від тих, що застосовуються в таких випадках до власних основ­них та оборотних фондів. Це стосується і майна, прийнятого підприємством для переробки або ремонту, на збереження, пере­везення, на комісію тощо. Якщо застраховані матеріальні активи пошкоджено або вони загинули внаслідок настання страхового випадку, але встановлено, що він стався внаслідок неналежного виконання на підприємстві правил пожежної безпеки, технології виробництва чи збереження основних та оборотних фондів, сума страхового відшкодування зменшується на 30%. При розрахунку ставок страхових об'єктів та умов страхування застосовуються різноманітні знижки, "націнки", пільги. Зокрема, у страхуванні матеріальних активів державних підприємств та організацій ставки диференційовано залежно від галузі, в якій діє страхуваль­ник. Понижені страхові ставки тут застосовуються тоді, коли він бажає застрахувати все своє майно. У разі вибіркового страху­вання, коли підписується договір страхування частини майна, ставки страхових платежів підвищуються.

Для страхування основних і оборотних фондів недер­жавних підприємств та організацій використовуються ставки, диференційовані за формами господарювання і видами ма­теріальних активів. Державним і недержавним підприємствам та організаціям, які страхували свої основні й оборотні фонди за по­вною страховою оцінкою і протягом декількох років не одержу­вали страхового відшкодування, страхові тарифи зменшуються на деякий процент, що відповідає тривалості беззбиткового періоду. Певні знижки із суми нарахованих платежів надаються тим страхувальникам, застраховані об'єкти котрих (виробничі і складські приміщення, невиробничі будівлі й споруди) утриму­ються з виконанням вимог пожежної безпеки, викладених у нор-мативно-технічних документах. Не однакові ставки застосову­ються у страхуванні майна релігійних організацій, музеїв, ху­дожніх галерей тощо, які розрізняються залежно від рівня поже-жобезпечності будівель.

Нерідко страхувальник підписує договір страхування різноманітних матеріальних активів, окремі з яких підлягають пільговому страхуванню. Тому загальна величина страхових внесків, що підлягають виплаті, розраховується на основі визна­ченої договором страхової суми, встановлених тарифних ставок та діючих пільг. Для більшості страхувальників встановлено по­рядок, згідно з яким при страхуванні матеріальних активів на період до дев'яти місяців щомісячні платежі обчислюються в розмірі 10% від ставки, а при страхуванні на 10-11 місяців засто­совується річна ставка. У випадку укладення договору страху­вання на строк до одного місяця страхові платежі встановлюють­ся як за повний місяць.

2). Соціальне страхування – видобов’язкового страхування; його призначення – необхідність матеріального забезпечення громадян, які у силу визначених причин не можуть брати участі в суспільно-корисній праці і не спроможні за рахунок власної праці підтримувати своє існування.

Кошти соціального страхування використовуються у вигляді грошових виплат, фінансування послуг і надання пільг:

а). грошові виплати – пенсії й оплата лікарняних;

б). фінансування послуг – оплата послуг закладів охорони здоров’я для відновлення працездатності, проведення оздоровчо-профілактичних заходів;

в). надання пільг – пільгові послуги для трудового навчання і працевлаштування інвалідів, надання їм послуг по протезуванню, юридичної допомоги, оплата послуг інтернатів і т.д.

Як види соціального страхування виступають: страхування пенсій за віком, інвалідності, з нагоди втрати годувальника, страхування конкретних видів допомог серед різних прошарків населення.

3). Особисте страхування:

Об’єктом особистого страхування є життя, здоров’я і працездатність населення. Його призначення – виплата громадянам обумовленої суми при настанні визначеної події в їхньому житті.

Особисте страхування підрозділяється на:

3.1. Страхування життя:

Страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті. Особисте страхування (добровільне страхування життя, страхування дітей на певний строк - до настання повноліття, до весілля і т.д.). Може бути добровільним і обов’язковим (наприклад, страхування пасажирів і військових).

По особистому страхуванню проводяться такі види страхування, як змішане страхування життя, страхування на випадок смерті або втрату працездатності, страхування дітей, страхування додаткової пенсії, страхування від нещасних випадків індивідуальне, за рахунок організацій і ін.

- змішане страхування; його тарифи підвищуються зі збільшенням віку і знижуються при великій тривалості дії договору.

- страхування дітей;

- весільне страхування;

- страхування пенсій;

- страхування на випадок смерті застрахованого;

- страхування на випадок утрати працездатності.

3.2. Страхування від нещасних випадків.

- індивідуальне страхування громадян;

- страхування працівників за рахунок організацій, де вони працюють;

- страхування дітей і школярів;

- страхування пасажирів авіаційного і залізничного транспорту.

4). Страхування відповідальності:

Об’єктом страхування в страхуванні відповідальності виступає відповідальність перед третіми особами, якою може бути заподіяний збиток у наслідок будь-якої дії або бездіяльності страхувальника. Метою страхування відповідальності є страховий захист економічних інтересів суб’єктів, здатних заподіяти шкоду.

По страхуванню відповідальності здійснюється страхування непогашення кредиту або іншої заборгованості, страхування цивільної відповідальності власника джерел підвищеної небезпеки, наприклад, транспортних засобів, страхування цивільної відповідальності на випадок нанесення шкоди в процесі господарське діяльності й ін.

4.1. Страхування заборгованості (кредитних ризиків). На страхування приймається ризик непогашення позичальником отриманих кредитів і відсотків по них. Договір страхування припускає погашення від 50% до 90% суми непогашеного кредиту;

4.2. Страхування громадської відповідальності на випадок заподіяння збитку третім особам (водіїв автотранспорту, підприємців перед працівниками по найму, авіаційних перевізників, власників джерел забруднення навколишнього простору);

4.3. Страхування власників джерел підвищеної небезпеки (підприємців-виробників хімічних речовин).