МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ.

П Л А Н

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ.

2. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В УКРАЇНІ.

3. ПІДГОТОВКА І ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ.

5. ВИСНОВОК ЕКСПЕРТА ТА ЙОГО ОЦІНКА

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України "Про судову експертизу" від 25.02.94р.

2. Алиев И.А., Аверьянова Т.В. Концептуальные основы общей теории судебной экспертизы. - Баку, 1992.

3. Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Проведення судових експертиз. Довідник. - К.: РВВ МВС України, 1995.

4. Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология. - Волгоград, 1979.

5. Жбанков В.А. Получение образцов для сравнительного исследования. - М., 1992.

6. Криминалистическое обеспечение предварительного расследования. Учебное пособие для вузов /В.А. Адамова, Е.Н. Викторова, Л.Н. Викторова и др. Под ред. В.А. Образцова. - М.: Высш. шк., 1992.

7. Колл. авторов. Общая теория судебной экспертизы. - М., 1998.

8. Назначение и производство судебных экспертиз:Юридическая литература. - М., 1988.

9. Салтевский М.В. Использование запаховых следов для раскрытия и расследования преступлений. - Киев: Высшая школа МВД СССР. 1992.

10. Стегнова Т.В. и др. Работа со следами биологического происхождения на месте происшествия. - М.: ЭКЦ МВД РФ, 1992.

11. Стегнова Т.В. и др. Исследование крови человека методы генотипоскопии. - М: ВНКЦ МВД СССР, 1991.

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ.

Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання (ч.1 ст. 76 КПК України). Судова експертиза являє собою одну з процесуальних форм дослідження джерел доказової інформації. Стаття 1 Закону України “Про судову експертизу” від 25.02.1994 року дає наступне визначення поняття судової експертизи: "Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду";.

Судова експертиза — це процесуальна дія, яка здійснюється з метою отримання висновку з питань, що мають доказове значення у справі і полягає в дослідженні експертом речових доказів, явищ, процесів та інших об'єктів за завданням органів дізнання, слідчого або судді.

Значення експертизи для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розслідування злочинів полягає в тому, що вона:

а) забезпечує здобуття нових доказів;

б) дозволяє вводити до процесу доказування фактичні дані, які для органолептичного сприйняття та дослідження недоступні;

в) надає можливість перевіряти достовірність фактів, встановлених органолептичними засобами;

г) дозволяє за матеріальними відображеннями вирішувати проблему ототожнення людей та речей.

Рішення про призначення експертизи насвій розсуд приймає орган дізнання, слідчий або суддя, коли у розслідуваній справі виникає необхідність застосування спеціальних знань. Але поряд з цим, чинним законодавством (ст. 76 КПК України) передбачені випадки, коли призначення експертизи у справі є обов'язковим:

· для встановлення причин смерті;

· для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;

· для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

· для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені ст.121 КК України;

· для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Не призначення експертизи у випадках, передбачених законом оцінюється як неповнота дізнання або досудового слідства і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.

Класифікація судових експертиз здійснюється за різними підставами.

В залежності від предмета спеціальних знань існує наступна класифікація судових експертиз;

1) криміналістичні: почеркознавча, авторознавча, техніко-криміналістичного дослідження документів, трасологічна, дактилоскопічна, судово-балістична, портретна, фототехнічна та експертиза холодної зброї;

2) планово-економічні експертизи: судово-бухгалтерська та планово-економічна;

3) товарознавча;

4) технічні експертизи: загального характеру, пожежно-технічна, будівельно-технічна, агротехнічна, судово-автотехнічна;

5) технологічна експертиза;

6) експертизи матеріалів і речовин: експертиза наркотичних речовин, експертиза металів і сплавів, експертиза фарб і лаків, експертиза паливно-мастильних матеріалів, експертиза волокон, експертиза скла та кераміки, експертиза пластмас і полімерів;

7) фармацевтична та фармакологічна експертиза;

8) експертиза харчових продуктів;

9) ґрунтознавча експертиза;

10) біологічна експертиза;

11) ветеринарна експертиза;

12) екологічна експертиза;

13) психіатрична експертиза;

14) психологічна експертиза;

15) експертиза отруйних речовин подразнюючої дії;

16) судово-медична експертиза;

17) інші судові експертизи, що розвиваються (комп'ютерно-технічна, електроакустична, фонетична, органо-лептико-одорологічна, іхтіологічна тощо).

Судові експертизи проводяться в спеціальних установах, а також за їх межами спеціалістами, яких відбирає слідчий. В Україні існують п'ять головних експертних установ: Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз їм. Бокаріуса, Одеський, Донецький і Львівський науково-дослідні інститути судових експертиз. Ці установи знаходяться у підпорядкуванні Міністерства юстиції України. Харківський інститут має філіали у Дніпропетровську і Автономній республіці Крим, Київський — у Тернополі, а Одеський — у Миколаєві.

Інститути і філіали проводять криміналістичні експертизи, судово-хімічні, біологічні, судово-автотехнічні, матеріалів і речовин, ґрунтознавчі та деякі інші.

Міністерство внутрішніх справ України має свою мережу експертних установ у державі (в центрі і в кожній області). У МВС України існує Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (ДНДЕКЦ), при УМВС України в областях — науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ). їх головним завданням є надання допомоги органам дізнання та слідства щодо виявлення, фіксації та використання доказів у розслідуваних кримінальних справах. Найбільшу питому вагу у експертизах, що здійснюються цими установами становлять криміналістичні.

Економічні експертизи проводяться в обласних бюро бухгалтерських експертиз. Судово-медичні — в Українському бюро судових експертиз та обласних бюро, які, як правило, працюють на основі кафедр судової медицини медичних університетів та інститутів.

Товарознавчі експертизи проводяться в бюро товарних експертиз.

Психіатричні експертизи проводяться амбулаторне в лікувальних установах і стаціонарно — в спеціальних психіатричних лікарнях.

В залежності від характеру завдань дослідження, що вирішуються, судові експертизи поділяються на:

· ідентифікаційні (для встановлення індивідуальної тотожності);

· класифікаційні (для класифікації, встановлення групової належності, виду, роду);

· діагностичні (для встановлення стану об'єкту, його властивостей; можливості здійснення об'єктом певної дії);

· ситуаційні (пов'язані з дослідженням об'єкту, його ознак та властивостей у зв'язку з конкретною ситуацією та обстановкою на місці події).

Існують також і інші підстави для класифікації експертиз. Експертиза, як правило, провадиться одним експертом (одноособова). Але в разі необхідності в справі може бути призначено декілька експертів, спеціалістів з однієї галузі знань, які дають загальний висновок. Така експертиза носить назву комісійної. Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо (ч.3 ст. 75 КПК). Судово-психіатрична експертиза завжди є комісійною: її проводять не менше трьох експертів-психіатрів.

Комісійна експертиза називається комплексною, коли її проводять спільно спеціалісти з різних галузей знань - у випадках, коли встановлення тієї чи іншої обставини є неможливим шляхом проведення окремих експертиз або це виходить за межі компетенції одного експерта чи комісії експертів. Експерти вправі при цьому скласти спільний висновок. У ньому повинно бути вказано, які дослідження провів кожний експерт, які факти він особисто встановив і яких дійшов висновків. Кожний експерт вправі підписати спільний висновок або ту частину його, яка відображає хід і результати проведених ним особисто досліджень.

Первинною є експертиза, при проведенні якої об'єкт досліджується вперше. Якщо висновок експерта буде визнано неповним чи не досить ясним, може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові (ч.5 ст. 75 КПК). Недостатньо повним може бути визнано висновок, який ґрунтується на дослідженні не всіх наданих експерту об'єктів або не містить вичерпних відповідей експерта на всі поставлені запитання.

Коли висновок експерта буде визнано необґрунтованим, чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам (ч.6 ст. 75 КПК). Повторна експертиза проводиться у випадках, коли:

а) висновок експерта суперечить іншим доказам, що містяться у матеріалах справи;

б) при проведенні експертних досліджень застосовувалися методи, які не відповідають досягненням сучасної науки;

в) експертом досліджувались не всі представлені джерела (неповнота дослідження);

г) у експерта відсутні спеціальні знання для дослідження представлених об'єктів (некомпетентність).

Необхідно мати на увазі, що при незгоді з висновками експерта призначення повторної експертизи не є обов'язковим. При вирішенні цього питання слід враховувати наявність у справі інших доказів з обставин, що є предметом експертизи, а також практичну можливість провести повторну експертизу, наприклад при втраті або істотній зміні досліджуваних об'єктів.

 

2.СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В УКРАЇНІ.

На сьогоднішній день в системі Міністерства юстиції України діють п'ять науково-дослідних інститутів і чотири філіали. Зони обслуговування органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури І судів науково-дослідними судово-експертними установами Міністерства юстиції України наступні:

1. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (КНДІСЕ) — Вінницька, Житомирська., Київська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська, області, м. Київ. Тернопільський філіал КНДІСЕ — Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області.

2. Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз (ЛНДІСЕ) — Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Чернівецька області.

3. Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз (ХНДІСЕ) —Автономна республіка Крим, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Сумська, Харківська області. Дніпропетровський філіал ХНДІСЕ — Дніпропетровська область. Кримський філіал ХНДІСЕ—Автономна Республіка Крим.

4. Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз (ДНДІСЕ) — Донецька, Луганська області.

5. Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз (ОНДІСЕ) — Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області.

Миколаївський філіал ОНДІСЕ— Миколаївська область.

За останні роки збільшився чисельно і якісно кадровий склад експертів-криміналістів органів Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ України. При Національній академії внутрішніх справ України відкрито слідчо-криміналістичний факультет по підготовці кадрів експертів-криміналістів для органів внутрішніх справ, діє факультет підвищення кваліфікації експертів-криміналістів. На кафедрах криміналістики Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого, Національного університету їм. Т. Шевченка, Національної академії внутрішніх справ, Університету внутрішніх справ України та інших учбових закладів здійснюються цікаві наукові розробки в галузі криміналістичної діагностики і прогностики, криміналістичної інформатики, комп'ютерної психофізіологічної діагностики людини, сучасних інформаційних технологій, автоматизації експертних досліджень, криміналістичної одорології, криміналістичної голографії, застосування мікроскопи, радіоактивних ізотопів, дослідження в інфрачервоних променях, вивчаються питання застосування лазерів у криміналістиці; щодо впровадження в практику сучасних електромагнітних, радіоскопічних, голографічних і теплових методів для вирішення низки пошукових криміналістичних завдань.

Завершено цікаві наукові дослідження в галузі психологічної експертизи, одорологічної експертизи, експертизи голосу людини, експертизи звукового середовища, експертизи різноманітних джерел звуку, експертизи звуко- та відеозаписуючих об'єктів. На черзі стоять проблеми експертизи комп'ютерних систем, експертизи комп'ютерних банків даних, авторознавчої експертизи в плані розширення їхніх можливостей, експертизи поліграфічної продукції, виготовленої на сучасних комп'ютерних комплексах, експертизи слідів зубів людини, експертизи слідів механізмів, пристроїв та обладнання, портретної експертизи, експертизи паперових вітчизняних та іноземних грошових знаків, експертизи цінних паперів, експертизи об'єктів рослинного походження, ґрунтознавчої експертизи, екологічної експертизи, експертизи індивідуальної належності крові та виділень людини методом генотипоскопії, товарознавчої експертизи транспортних засобів, електротехнічної експертизи, експертизи вибухових пристроїв, вибухових речовин, продуктів вибуху, фрагментів вибухових пристроїв, динаміки вибуху, комп'ютерно-технічної експертизи, експертизи магнітних носіїв, пристроїв для запису звуку та зображення, слідів звуко- та відеозаписуючих пристроїв, соціолінгвістичної експертизи та багато інших.

Подальше удосконалення судової експертизи неможливе без законодавчої роботи, яка сьогодні інтенсивно ведеться в Україні. Важливою є координація діяльності та об'єднання зусиль усіх експертних установ держави щодо оптимального використання Інтелектуальної (експертних кадрів) та інструментальної бази, маючи на меті найбільш повне і дійове задоволення потреб слідчої та судової практики в проведенні експертних досліджень.

 

3. ПІДГОТОВКА І ПРИЗНАЧЕННЯ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ

 

Проведенню експертизи передує її ретельна підготовка. Етап підготовки до призначення та проведення судової експертизи включає:

1) підготовку матеріалів для дослідження:

2) отримання порівняльних зразків для дослідження;

3) обрання моменту призначення експертизи;

4) визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження, формулювання питань експерту;

5) вибір експертної установи або експерта,

Підготовка матеріалів для дослідження полягає в тому, що у ході проведення слідчих дій (огляду, обшуку, виїмки, відтворення обстановки та обставин події) слідчий отримує інформацію про обставини події, а також предмети, речі, документи, інші об'єкти, які мають важливе значення для правильного вирішення кримінальної справи. Аналізуючи отримані матеріали, слідчий визначає, які саме питання, пов'язані із розслідуваною справою підлягають встановленню за допомогою експертних досліджень і чи є наявний у справі матеріал достатнім для вирішення цих питань. Для вирішення питання щодо достатності обсягу вихідного матеріалу доцільно залучити спеціаліста. У випадку, коли спеціаліст визнає зібраний обсяг матеріалу недостатнім, слідчий вживає заходів до отримання додаткового матеріалу відповідно до рекомендації спеціаліста, в тому числі шляхом отримання порівняльних зразків для експертного дослідження,

Отримання порівняльних зразків для експертного дослідження полягає в тому, що слідчий, у необхідних випадках отримує зразки для експертного дослідження. Порівняльні зразки повинні відповідати наступним вимогам:

а) не може бути піддано сумніву їх походження від об'єктів, що перевіряються;

б) вони повинні відображати достатній обсяг їх властивостей;

в) повинні бути придатними для співставлення з ідентифікуючими об'єктами.

Порівняльні зразки поділяються на вільні та експериментальні. Вільні порівняльні зразки - це об'єкти, які виникли поза зв'язком із даною кримінальною справою і їх виникнення як правило належить до періоду часу, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи - заяви, листи і т.і. Вільні зразки можуть бути виявлені під час провадження обшуку, виїмки, огляду.

Експериментальні зразки спеціально отримуються для порівняльного дослідження у підозрюваного, обвинуваченого, свідка або потерпілого на підставі та у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Існують спеціальні тактичні прийоми та технічні способи отримання експериментальних зразків, які дозволяють забезпечити їх придатність та максимальну інформативність. Експериментальні зразки отримує, як правило, сам слідчий, за виключенням випадків, коли їх отримання вимагає застосування спеціальних методик.

Правильне та своєчасне обрання моменту призначення експертизи має важливе значення для розслідуваної справи. Якщо експертиза буде призначена передчасно, коли слідчим не зібрані всі необхідні матеріали для експертного дослідження, експертом не будуть вирішені всі питання про обставини, що мають значення у справі, що обумовлює реальну ймовірність призначення додаткової або повторної експертизи. Якщо призначення експертизи необґрунтовано відкладається, то це може призвести до тяганини при проведенні попереднього розслідування, втрати доказової бази, порушення прав учасників кримінального процесу та інших негативних наслідків, так як проведення більшості експертиз потребує значного за тривалістю терміну Отже, експертиза повинна бути призначена слідчим своєчасно, і визначаючи цей момент, слідчий повинен враховувати:

· властивості та стан об'єктів експертного дослідження;

· необхідність та можливість отримання порівняльних зразків;

· особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, термін проведення і т.і.);

· слідчу ситуацію, що склалася.

Визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження і формулювання питань експерту є головними завданнями підготовки судової експертизи. Мета та конкретні завдання експертизи визначаються обставинами, які підлягають встановленню під час дослідження, фактичними даними, що з'ясовуються шляхом використання спеціальних знань при дослідженні матеріалів кримінальної справи. Визначення конкретних завдань експерта здійснюється за допомогою питань, які формулюються органом дізнання, слідчим або судом. Як правило, під час призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових обставин:

1) причинного зв'язку між явищем та його наслідками;

2) часу, напряму дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;

3) властивостей та стану досліджуваних об'єктів (наприклад, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

4) родової належності та індивідуальної тотожності.

Для правильного формулювання питань слідчому необхідно:

- з'ясувати суть обставин., які необхідно встановити за допомогою експертизи;

- ознайомитись з існуючими науковими можливостями та методами встановлення (одержання) інформації щодо факту, який встановлено;

- визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Під час формулювання питань з метою досягнення точності, логічності та грамотності доцільно використовувати допомогу спеціаліста. Питання експерту повинні відповідати певним вимогам, а саме:

- бути конкретними, чіткими та повними;

- мати відповідну логічну послідовність;

- відповідати компетенції експерта (не виходити за межі його спеціальних знань).

Вибір експертної установи або експерта здійснюється в залежності від виду експертизи, об'єктів дослідження та питань, що підлягають вирішенню. В Україні існує розгалужена мережа спеціалізованих судово-експертних установ та відомчих служб з різних галузей знань, які були розглянуті вище. Як правило, проведення експертизи доручається цим установам, а іншим особам - лише при неможливості проведення експертизи в експертній установі чи службі. Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про судову експертизу", органи дізнання, попереднього слідства і суди зобов'язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього Реєстру. При проведенні експертизи поза експертною установою, в постанові про призначення експертизи зазначається конкретний фахівець, якому доручається проведення експертизи.

Прийнявши рішення про необхідність призначення експертизи, слідчий виносить відповідну постанову (ст.196 КПК України). Постанова про призначення експертизи складається із трьох частин - вступної, описової і резолютивної.

У вступній частині зазначаються: дата і місце складання постанови, посада, звання, прізвище слідчого, кримінальна справа, у якій призначається експертиза.

У описовій частині викладаються: суть справи та обставини, які обумовили необхідність проведення експертизи, а також особливості, що стосуються об'єкта дослідження, які можуть мати значення для висновку. Звершується описова частина формулюванням підстав для призначення експертизи.

В резолютивній частині формулюється рішення про призначення експертизи, називається її предметний вид за існуючою класифікацією (криміналістична, судово-медична, психіатрична тощо), за процесуальними ознаками (повторна, додаткова, комісійна, комплексна); вказується прізвище експерта, питання, з яких він має дати висновок, перелік матеріалів, що направляються експерту.

Коли проведення комплексної експертизи доручається працівникам кількох установ, постанови надсилаються до кожної з них, з вказівкою кому саме адресовано ті або інші об'єкти дослідження та інші матеріали.