Убюджетній сфері доцільно згадати Кодекс належної практики щодо забезпечення прозорості в бюджетно-нодатковійрфгрі (Сосіс от С-оосІ Ргасіісен он І-'ікса І Тпіпкрагепсу) — стан-днрт, розроблений Міжнародним валютним фондом, рекомепдо- ІШіїиіі для використання національними урядами при запровадженні політики у сфері функціонування державних фінансів. Кодекс закріплює, що в основу функціонування має бути покладемо чотири принципи: 1) чіткий і прозорий розподіл компетенції між державою і недержавним сектором економіки, різними ріннями та гілками державного управління (даний розподіл передбачає чітку правову основу управління державними фінансами); 2) уряд має взяти на себе зобов'язання щодо оприлюднення повної та достовірної інформації стосовно державних фінансів; 3) відкритість підготовки й виконання бюджету, звітності; 4) забезпечення можливостей громадського та незалежного контролю за інформацією у сфері державних фінансів. На фінансових ринках суттєву роль відіграють процедури фінансового моніторингу. Спеціальна фінансова комісія з проблем відмивання коштів ФАТФ (РАТР) розробляє заходи, спрямовані на боротьбу з відмиванням коштів; розповсюджує рекомендації та надає технічну допомогу державам у розробці й експертизі відповідного законодавства; проводить інспекції у державах—членах ФАТФ з метою перевірки виконання її рекомендацій та стану справ у боротьбі з відмиванням коштів; проводить семінари й конференції. У 1990 р. ФАТФ представила Спеціальну програму боротьби з відмиванням коштів, що складається із 40 рекомендацій. Відтоді зазначені рекомендації двічі переглядали (1996 та 2003 рр.), до них відпрацьовують пояснення й додатки. Рекомен- трольних заходів, порядок їх опрацювання і використання»; Стандарт 5 «Здійснення контрольних заходів в умовах електронного зберігання і обробки інформації, яка підлягає дослідженню»; Стандарт 6 «Оцінка стану внутрішнього фінансового контролю»; Стандарт 7 «Попередження правопорушень з боку суб'єктів державного фінансового контролю та їх службових осіб»; Стандарт 8 «Оприлюднення результатів державного фінансового контролю». Стандарт9 «Взаємодія з правоохоронними органами» затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 1.4,07.2004 р. № 185. Документ визначає основні засади взаємодії суб'єктів державного фінансового контролю з правоохоронними органами стосовно планування, організації та проведення контрольних заходів, документування, передачі й розгляду їх результатів, а також механізм зворотного інформування.
дації включають чотири напрями питань: 1) установлення кримінальної відповідальності за відмивання коштів; 2) ужиття попередніх та конфіскаційних заходів; 3) зміцнення фінансової системи; 4) міжнародне співробітництво1. Ці рекомендації стимулюють уніфікацію «відмивального» законодавства країн, що є членами міжнародних фінансових відносин, у тому числі ЄС. Зазначені вимоги ФАТФ, попри рекомендаційний характер, істотно впливають на заходи з внесення змін до національного законодавства з відмивання коштів як у країнах—членах ФАТФ, так і в інших державах. Зокрема, більшість рекомендацій ФАТФ увійшла до Директиви Ради ЄС із попередження використання фінансової системи для відмивання коштів, прийнятої у червні 1991 р., а також до законів країн ЄС та країн—членів ФАТФ. В Україні з цією метою було прийнято ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», ряд актів уряду й центрального банку. Після терористичних актів 11 вересня 2002 р. ФАТФ почала боротьбу з метою попередження фінансування кримінальних структур та прийняла у зв'язку з цим дев'ять спеціальних рекомендацій. У такій самій площині функціонує Глобальна програма ООН проти відмивання коштів (ІМіеа1 Маїіопз СЬЬаІ Ргодгаш а§аіщІ Мопеу Ьаітс1егіп£, СРЬМ) — проект-програма із дослідження 1 Як приклади рекомендацій ФАТФ можна навести такі: [2] Закони про таємницю банківських вкладів слід розглядати з позицій їх можливої протидії впровадженню рекомендацій ФАТФ. 110| Фінансові установи не повинні відкривати анонімних рахунків або рахунків клієнтів із запевне фіктивними іменами. [11] Фінансовим установам слід установлювати автентичність клієнта на підставі офіційного посвідчення особи та реєструвати інформацію щодо своїх клієнтів. [14] Фінансові установи зобов'язані звертати особливу увагу на всі заплутані, незвичайно великі операції та на всі незвичні за своєю структурою угоди, що не мають явного економічного зиску або очевидної законної мети. [ 15] Якщо фінансові установи підозрюють, що джерелом коштів є злочинна діяльність, вони зобов'язані своєчасно повідомити про свої підозри до компетентних органів. [23] У країнах має діяти система, за якою фінансові установи повинні надавати до відповідного національного органу звіти про усі внутрішні та міжнародні угоди, що перевищують певну фіксовану суму. [30] Міжнародне переміщення грошових коштів у будь-якому валютному виразі повинно реєструватися у державах для порівняння цих даних з інформацією центрального банку. Дану інформацію слід надавати Міжнародному валютному фонду та Банку міжнародних розрахунків з метою вивчення міжнародного становища в цій галузі. Глііі 3. ПРЕДМ ЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА Я К ГАЛУЗІ ПРАВА 119 Проблеми та надання допомоги у її вирішенні в міжнародному масштабі,розроблена за рішенням Генеральної асамблеї ООН. Програму підтримали у травні 1998 р. у Бірмінгемі (Велика Британія) на нараді міністрів фінансів країн Великої сімки. У сфері фінансової звітності визначальне місце посідають Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі МСФЗ) (Іпіегпаїіопаї Ріпапсіаі Керогдлп§ Зіапсіагсіз) — загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку та звітності; набір документі!) (стандартів та інтерпретацій), що регламентують бухгалтерський облік; правила, що встановлюють вимоги до визнання, оцінки та розкриття фінансово-господарських операцій для складання фінансових звітів компаній в усьому світі. У більшості країн Європи звітність відповідно до МСФЗ зобов'язані готувати компанії, чиї цінні папери обертаються на біржі1. Міжнародні стандарти, що включають стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, застосовуються у державах—членах ЄС відповідно до Регламенту Європейського парламенту і Ради ЄС від 19 липня 2002 р. № 1606/2002. В Україні, з урахуванням зовнішньополітичного курсу країни на євроінтеграцію та вступ до СОТ, уряд почав із 2000 р. приймати відповідні постанови та рішення, спрямовані на впроваджен- 1 Серед Міжнародних стандартів фінансової звітності можна назвати: МСФЗ 1 «Надання фінансової звітності»; МСФЗ 18 «Виручка» (Кеуепие); МСФЗ 16 «Основні засоби» (Ргорегіу, Ріапі апб Е^иіртепї); МСФЗ 17 «Оренда» (Ьеазез); МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» (Іпіап§іЬ1е Аззеїз); МСФЗ 40 «Інвестиції у нерухомість» (Іпуезішепі Ргорегіу); МСФЗ 12 «Податки на прибуток» (Іпсоше Тахез); МСФЗ 32 і МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання й оцінка» (Ріпапсіаі Іпзігапіепіз: Бізсіозигє апо1 Ргезсп-Іаїіоп, Ріпапзіаі Іпзггитепїз: Кесо§піІіоп апо1 Меазигетепі); МСФЗ 21 «Вплив змін валютних курсів» (ТЬе Еіїесїз ої СЬап§іп§ іп Рогещп Ехап§є Каїез); МСФЗ 7 «Звіти про рух грошових коштів» (СазЬ Р1о\у Зіаїетепіз); МСФЗ 24 «Розкриття інформації про зв'язані сторони» (Кеіаіесі Рагіу Бізсіозигез). Кожен стандарт містить інформацію такого характеру: об'єкт обліку — дається визначення його та основних понять, пов'язаних із цим об'єктом; визнання об'єкта обліку — дається опис критеріїв приналежності об'єктів обліку до різних елементів звітності; оцінка об'єкта обліку — наводяться рекомендації щодо використання методів оцінювання та вимоги до оцінки різних елементів звітності. Міжнародні стандарти не відкидають національних вимог до випуску фінансових звітів в окремих країнах. За певних недоліків МСФЗ дістали глобальне визнання. їх використовують національні й регіональні комітети зі стандартів, біржі, компанії, підприємства, уряди як міжнародну базу для розробки національних і регіональних стандартів.
ня МСФЗ1. Зокрема, перехід на ці стандарти з 2003 р. передба чався для емітентів, цінні папери яких допущені до торгівлі на організаційно оформлених ринках, професійних учасників фондового ринку, інститутів спільного інвестування та ін. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 911 -р схвалено Стратегію застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні. У сфері банківської діяльності провідне місце належить рекомендаціям, розробленим Базельським комітетом з питань банківського нагляду. Опубліковані у серпні 1987 р.2 Ключові принципи ефективного банківського нагляду (Бе1егтіпіп§ Ргіпсіріек от Етїєсііус Вапк Зирегуізіоп) призначено для розробки національних банківських законодавств країн у процесі формування національних банківських систем або їх реформування, виходячи зі світових стандартів організації банківської справи. Ключові принципи включають 25 основних принципів, підпорядкованих вищезазначеним цілям, що стосуються: а) по- 1 В Україні Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України (протокол від 22.08.2007 р. № 133) було схвалено проект Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, розроблений із метою вдосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандарті» і законодавства ЄС. Серед завдань, визначених у Стратегії, такі: створення законодавчих та організаційних передумов запровадження міжнародних стандартів для складання суб'єктами господарювання України фінансової звітності; адаптація до міжнародних стандартів національної нор-мативпо-нравової бази шляхом унесення змін та прийняття нових національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку для суб'єктів господарювання, які не застосовуватимуть міжнародних стандартів; удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності для суб'єктів малого підприємництва; вдосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку. 2 У 1996 р. було прийнято поправку ВІЗ 98, яка набула чинності 1998 р. У цій редакції було детально описано ринкові ризики, методологію їх обліку та вимірювання. У жовтні 1997 р. на щорічних зборах Міжнародного валютного фонду та Світового банку Базельські принципи ефективного банківського нагляду було затверджено, і близько 150 країн світу заявили про свою готовність застосовувати їх па практиці. І Іеобхідність оцінки якості ступеня впровадження Карельських прппципіву різних країнах сі юну кала до створення спеціальної методики. У жовтні 1999 р. було підготовлено та видано відповідний документ; «Методологія Базсльськнх принципів». У 2001 р. з'явився новий документ, впровадження якого було заплановано завершити у 2005 р. Головна відмінність Угоди в новому вигляді дуже висока чутливість до ризиків в усіх їх сучасних формах. ҐЛІМ 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 121 Передніх умов здійснимій ефектнішого банківського нагляду; ҐІ) ліцензування та структури нагляду; в) нрудепціііних положень і вимог; г) методів поточного банківського контролю; І') офіційних повноважень контролюючих органів; д) трапегра-іінчпмх банківських операцій'. Із грудня 2006 р. набув чинності «Базсль-ІІ» (розроблений 2004 р.) — система нових регуляторних вимог Базельського комітету із банківського нагляду, які стосуються достатності капіталу банків, вибору стратегії та управління ризиками, зокрема спрощеного стандартизованого підходу до оцінки ризиків у рамках першого Компонента стандарту. Впровадження другого і третього Компонентів, пов'язаних із наглядом за достатністю капіталу з боку органів банківського нагляду, вимогами до розкриття банками інформації щодо капіталу та ризиків із метою посилення ринкової дисципліни і т. д., передбачає істотне доповнення до чинного банківського законодавства. Стандартний підхід застосовується у країнах Західної Європи з початку 2007 р. Натомість другий і третій Компоненти лише запроваджували, коли почалася світова фінансова криза. Ключові принципи для системно значущих платіжних систем — міжнародні стандарти, запроваджені з метою уніфікації правил, що діють стосовно системно значущих платіжних систем, та вдосконалення міжбанківських розрахунків. Розроблені під егідою Комітету з платіжних та розрахункових систем центральних банків країн «Групи десяти». Ключові принципи ілюструють такі позиції: (1) система повинна мати добре відпрацьовану правову базу в усіх відповідних юрисдикціях; (2) правила та процедури системи мають давати учасникам чітке уявлення про вплив системи на кожен із фінансових ризиків, пов'язаних з участю в системі; (3) система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитними та ліквідними ризиками, які 1 Принцип 1 стосується попередніх умов ефективного банківського нагляду; принципи 2—5 — процедур ліцензування банківської діяльності та погодження змін у характерах власності й участі банку в капіталі інших організацій; принципи 6—15 охоплюють ризики в банківській діяльності та прудепційні правила і вимоги; принципи 16—20 — методи поточного банківського нагляду; принцип 21 стосується вимог до падання банками інформації; принцип 22 офіційних повноважень наглядових органів; принципи 23—25 — організації нагляду за банками, які здійснюють транснаціональні банківські операції.
встановлюють відповідальність оператора системи й учасників і містять відповідні стимули для управління такими ризиками та їх стримування; (4) система має забезпечувати швидкий остаточний розрахунок у день валютування, найкраще протягом дня або принаймні наприкінці дня, тощо. Європейські стандарти достатності капіталу — економічні нормативи, закріплені в європейському банківському праві, що стосуються достатності капіталу, платоспроможності та ліквідності кредитних організацій. Термін «достатність капіталу» відбиває загальну оцінку надійності банку, ступінь його схильності ризику та виражається у процентному співвідношенні капіталу (власних коштів) банку та суми його активів, зважених за ступенем ризику. Первинно норматив достатності капіталу було розроблено в трьох директивах ЄС: від 17.04.1989 р. «Про власні кошти кредитних організацій»; від 18.12.1989 р. «Про індекс платоспроможності кредитних організацій»; від 15.03.1993 р. «Про достатність капіталу інвестиційних інститутів та кредитних організацій». Нині перші дві втратили чинність, їх замінено положеннями розділів 1 і 2 ч. 5 Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2000/12/ЄС від 20.03.2000 р. щодо за-початкування і ведення діяльності кредитних установ (Банківського кодексу). Остання зазнала значних змін, внесених шляхом прийняття Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2006/48/ЄС під 14.06.2006 р. щодо започаткування та здійснення діяльності кредитних установ. Головне призначення зазначених документів полягає у стабілізації міжнародної фінансової системи, створенні гарантій достатнього для покриття ринкових ризиків капіталу кредитних організацій та інвестиційних інституцій. Також документи встановлюють правила й обмеження для кредитних організацій, залучених до інвестиційної діяльності, шляхом усунення дисбалансі в, спричинених різницею в регулюванні банківського й інвестиційного бізнесу па внутрішньодержавному рівні. У сфері пенсійного забезпечення можна виділити Основні принципи регулювання приватних трудових пенсійних схем,розроблені й затверджені у 2001 р. Міжнародною мережею органів із регулювання та нагляду у сфері пенсійного забезпечення (ШРК5). Ця міжнародна організація розробляє рекомендації у галузі накопичувального пенсійного забезпечення, формує структури державних органів регулювання та нагляду у цій сфе- ГЛШ 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 123 р|,.іш'тогоиуг методи іі форми державного регулювання і нагляду. Документ містить 15 принципів, що є рекомендаціями країнам учасницям Міжнародної мережі. Нони взаємопов'язані, їх можна умовно поділити па п'ять груп: 1) принципи, що містить вимоги до державного регулювання та саморегулювання системи накопичувального пенсійного забезпечення; 2) принципи, які містять вимоги до недержавних пенсійних фондів як юридичних осіб; 3) принципи, що містять вимоги до пенсійних схем, інвестування пенсійних активів та актуарних розрахунків; А) принципи, які регулюють діяльність накопичувальних пенсійних фондів на фінансовому ринку; 5) принципи, що регулюють права учасників і вкладників накопичувальних пенсійних фондів. Україна є учасницею Мережі з 2003 р. Зрозуміло, що запропонований перелік стандартів не є вичерпним. Останні розробляють у багатьох сферах як публічної фінансової діяльності, так і на фінансових ринках, де переважає обіг приватних фінансів. Питання для самоконтролю 1. Чому фінансове право належить до публічної галузі права? 2. Що є предметом фінансового права? 3. Який основний метод фінансово-правового регулювання? 4. Які риси притаманні державно-владним приписам у сфері публічної фінансової діяльності? 5. Розкрийте взаємозв'язок фінансового права з конституційним, адміністративним, цивільним, господарським правом. 6. Які джерела фінансового права? 7. Охарактеризуйте Конституцію України як основне джерело фінансового права. 8. Які риси, притаманні фінансовому законодавству? 9. Поясність, у чому полягає суть фінансового права як науки. Які її завдання? 10. Наведіть приклади міжнародних стандартів у сфері фінансової діяльності.
|
