Фінансово-правові норми: зміст, особливості та види

У будь-якій сфері суспільних відносин, у тому числі фінан­сових, зростання ролі держави не може бути необмеженим, і го­ловний обмежувальний фактор — необхідність нормального функціонування ринкового механізму, для якого адміністратив­ні методи втручання є руйнівними. Тому державне регулювання не заміняє собою дії ринкових механізмів, а використовує їх, по­силюючи або послаблюючи їх вплив відповідно до соціальних потреб. І обґрунтованим видається твердження, що фінансові важелі, які держава, рсалізуючи суспільний вибір, використовує для надання економіці соціального спрямування, відбивають соціальну природу грошей у сучасному світі¹.

Сутність правових відносин як різновиду суспільних має ви­значатися зв'язком норми права і правовідносин. У суспільному житті існує безліч сукупностей або систем норм: норми моралі, економічні, технічні норми тощо. Норми права належать до соці­альних норм, тобто правил поведінки людей в їхніх взаєминах (у суспільних відносинах).

Водночас правові норми мають певні ознаки, відсутні у соці­альних. По-перше, кожній нормі права притаманна загально­обов'язковість: правові норми обов'язкові для всіх, когозазміс-

ТОМ прямо або опосередковано стосуються приписи даних норм; Ції друге, норми права, па підміну від інших соціальних норм, усппижлюються або санкціонуються (тобто допускаються, під-тнгрджуїоться), а також охороняються під порушення будь-ким державою, що здійснює контроль за їх дотриманням; у певних шіпадках за правопорушення вживають передбачені законом за­ходи примусу; по-третє, правові норми відрізняються від інших нидів соціальних норм формальною визначеністю; по-четверте, формальна визначеність права вимагає його письмової, доку­ментальної форми¹. Всі ці ознаки є визначальними і для норм фінансового права.

У системі права норми єдині та взаємопов'язані. Вони не мо­жуть функціонувати ізольовано. Будь-який структурний еле­мент, вилучений із системи права, втрачає системні функції і, як наслідок — соціальну значимість. «Лише взяті в сукупності та­кі характеристики права, як його зміст, засоби впливу, форми виразу, процедури, засоби забезпечення, а також система інфор­мування щодо правових норм дають можливість провести роз­межування між цим регулятором і соціальними нормами... су­спільства, між правом та іншими регуляторами (моральними, груповими тощо), які діють у суспільстві»².

Фінансово-правові норми — це загальнообов'язкові пра­вила соціальної поведінки, встановлені державою у сфері пуб­лічної фінансової діяльності, виражені у формально визначе­них приписах у письмовій формі, що охороняються державою шляхом контролю за їх дотриманням та вжиття передбачених законом заходів примусу за правопорушення.

Фінансово-правові норми визначають права й обов'язки учас­ників фінансових відносин, обставини, за яких вони стають но­сіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за не­виконання приписів держави.

Результатом дії правової норми є правовідносини. Останні виникають внаслідок впливу різних факторів: матеріальних умов життя суспільства; конкретних умов, у яких перебуває особа (особи); виховання, традицій, звичок, психофізичного складу тощо. Реальні, життєві відносини відбуваються відповідно до

 

¹ Стельмах В. С. Гроші - людина соціум: параметри взаємин/ В. С. Стельмах, Т. С. Смовжепко, 3. Н. Скрипник// Національний банк України. - Л., ЛБІ НБУ, 2006. - С. 156.

¹ Дин.: Проблеми общей теории права и государствн / иод обіц. ред.
В. С. 11е|><'ссяпца. - М.: Норма, 2008. - С. 248 249.

² Тоорми іосударства и права / под ред. Л. ІЗ. Ііепіероііа. М.: Юрист,
1993. іїі.ііі. І. С. 76.

126 ____________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВ О

приписів правової норми. Здійснюючи правовідносини, норма відбувається як така, втілюється у певному акті поведінки- Це — особливість реалізації норми. Абстрактний, загальний її припис конкретизується та набуває життєвої сили. Особливості реалі­зації норми у правовідносинах визначає характер регульованих відносин¹.

Фінансово-правові норми закріплюють вичерпний перелік учасників фінансових правовідносин, наділяють їх суб'єктивни­ми юридичними правами та покладають на них суб'єктивні юри­дичні обов'язки.

Фіиапсово-правова норма є загальнообов'язковим правилом поведінки, її слід беззаперечно дотримуватися. Загальний ха­рактер фіпапсово-правової норми як будь-якої норми права по­лягає у тому, що вона передбачає можливість неодноразового виконання. Крім того, фінансово-правова норма є формально визначеним правилом поведінки. Внутрішня визначеність фінан-сово-правової норми виражається у змісті, обсязі суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансової правовідно­сини, виконання яких забезпечує публічну фінансову діяльність, а також у чіткому зазначенні наслідків її порушення. Зовнішня визначеність фінансово-правової норми полягає в тому, що во­на має зовнішню текстуально-правову форму вираження і при цьому є закріпленою у норматнвно-правових актах. Крім того, фінапсоїю-нравовим нормам притаманна системність, що вияв­ляється в їх структурній будові.

Головна особливість фінансово-правових норм полягає в то­му, що вони мають державно-владний, імперативний характер. Держава за їх допомогою приписує правила поведінки юридич­ним особам, громадянам у галузі публічної фінансової діяльнос­ті. Сама суть, зміст фінансово-правової норми зумовлює її імпе­ративний (владний) характер. Ці норми складаються з письмово сформульованих вимог, виражених у категоричній формі, що не допускає їх довільної зміни, вони мають точно й вичерпно ви­значати обсяг прав та обов'язків учасників фінансових правовід­носин. Такі права та обов'язки спрямовані безпосередньо на за­безпечення загальнодержавного інтересу, а опосередковано — на забезпечення інтересів репни учасників фінансових нравовід-

ГЛІМ 4. ФІНАН СОВО-ПРАВОВІ НОРМИ ТА ФІНАНСОВО -ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ 127

Посип. Водночас слід ураховувати той постулат, що в демокра­тичній державі добровільне визнання правових норм (зокрема, фінансових) більшістю має бути обов'язковою умовою нормаль­ного правового регулювання.

Фінансово-правові норми містять, наприклад, адресовані суб'єктам господарської діяльності вимоги вчасно вносити вста­новлені законодавцем платежі до державного та місцевого бю­джетів і позабюджетних фондів; розпорядникам бюджетних кош­ті в — розподіляти та використовувати ці кошти відповідно до затверджених нормативів та їх цільового призначення, нада­вати звіти й інші документи для здійснення контролю з боку компетентних органів, вчиняти інші дії, які б забезпечували аку­муляцію у публічних централізованих фондах грошових ресур­сів та їх використання відповідно до затверджених фінансових планів.

Необхідно зважати на те, що фінансово-правові норми від інших норм права відрізняються, зокрема, мірою забезпечення їх виконання, оскільки останнім часом держава вносить коректи­ви з метою посилення фінансової відповідальності за порушен­ня в галузі фінансів. Це стосується й відповідальності держав­них органів, що здійснюють фінансову діяльність. Так, норми Бюджетного кодексу України передбачають відповідальність органів місцевого самоврядування за порушення бюджетного планування, органів Державного казначейства України — за не­виконання вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та скла­дання звітності про виконання бюджетів тощо¹.

Отже, сутність юридичної природи фінансово-правової нор­ми полягає в тому, що це писане, встановлене державою у суво­ро визначених порядку і формі та забезпечене заходами держав­ного примусу, виражене у категоричній формі правило поведінки суб'єктів фінансово-правових відносин, які виникають із приво­ду мобілізації, розподілу й використання публічних фондів кош­тів. Це правило закріплює права та обов'язки учасників даних правовідносин. Змістом усіх фінансово-правових норм є діяль­ність держави (територіальної громади) з регулювання фінансо­вих відносин.

 

¹ Халфина Р. О. Общєє учение о иравоопіошепии / Р. О. Халфина. — М.: Юрид. лит., 1974. - С. 55.

 

128 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВ О

Права й обов'язки учасників фінансових відносин спрямо­вані на забезпечення загальнодержавних інтересів. Особливо яскраво це виражено при справлянні податків та обов'язкових зборів, а також при фінансуванні загальнодержавних програм, утриманні бюджетних установ. Водночас спільний зміст фінан­сово-правових норм, пов'язаний із реалізацією публічної фі­нансової діяльності, має різне конкретне втілення, зумовлене розмаїттям фінансових відносин і багатогранністю фінансової системи.

Структура фінансово-правової норми тотожна структурі будь-якої іншої норми права. Фінансово-иравова норма може містити гіпотезу, диспозицію та санкцію, тобто основні елемен­ти ирлиокої норми, хоч далеко не всі фінансові норми є повними за змістом. Однією з особливостей фінаисово-правових норм є їх розгорнутий обсяг (наприклад, порівняно з нормами консти­туційного права).

Гіпотеза визначає умови, за яких можуть виникати передба­чені нормою юридичні права й обов'язки учасників фінансових відносин у галузі фінансової діяльності (зазвичай, юридичний факт). Такі умови повинні мати конкретне вираження.

Диспозиція є основою норми й містить саме правило пове­
дінки учасників фінансових відносин за передбачених гіпоте­
зою фактичних обставин. Диспозиція виражена у безумовно ви­
значеній формі і, як правило, є достатньо обтяженою за змістом.
Диспозиція може стосуватися не лише прав та обов'язків, а й
об'єкта відносин, їх суб'єктів, документів, що оформлюють від-
нос....... і, та інших сторін регульованих відносин. Однак у будь-
якому разі норма пов'язує правове значення видів об'єктів,
суб'єктів тощо із правами й обов'язками сторін—учасників пра­
вовідносини.

Санкція фінансово-правової норми містить указівки на не­вигідні для її порушника наслідки. Саме в санкції втілено ім­перативний характер приписів у сфері публічної фінансової діяльності. За порушення встановлених умов законодавство пе­редбачає можливість ужиття фінансових, адміністративних, ди­сциплінарних та кримінальних заходів. Точиться тривала нау­кова дискусія щодо наявності фінансової відповідальності (не передбаченої Конституцією України). При цьому необхідно бра­ти до уваги, що фінансові санкції у вигляді штрафів, пені або припинення бюджетного фінансування є обов'язковим наслід-

Глава 4. ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ 129

ком порушення встановлених фінансовою нормою правил пове­дінки. Санкціям фінансово-правових норм властивий ряд ознак.

Зокрема, оскільки санкції є одним із видів державного при­мусу, вони об'єктивно втілюються у нормах фінансового законо­давства; застосовуються спеціально уповноваженими органами; їм притаманна імперативність і майновий характер. Мета їх — забезпечення суспільних та державних фінансових інтересів, відшкодування недоотриманих бюджетом і позабюджетними фондами грошових надходжень, дотримання фінансової дисцип­ліни.

Санкції фінансово-правових норм за своєю сутністю є еко-номічно-юридичними (майновими), бо невигідність, небажа­ність передбачуваних ними заходів полягає у зменшенні майно­вої сфери правопорушника через його грошові фонди й засоби. Ці заходи покликані виливати на економічний стан платників, вони призводять до зменшення сум, що залишаються у їх розпо­рядженні, скорочують відрахування до фонду економічного роз­витку тощо.

Розглядаючи санкції фінансово-правових норм у повному обсязі, в їх функціях можна виділити таку особливість, як поєд­нання правовідновлювального і штрафного (карного) характе­рів. Завдяки реалізації санкцій відновлюється порушена фінан­сова дисципліна, в тому числі порядок нарахування та сплати податків. Отже, санкції дають змогу відшкодувати збитки, завда­ні правопорушенням, та відновити становище, що існувало до його вчинення. Оптимальною є ситуація, коли застосовують­ся санкції, що водночас виконують компенсаційні та штрафні функції.

Наприклад, фінансова санкція — це штрафний засіб держав­ного примусу, виражений у грошовій формі, що застосовується уповноваженим державним органом до платника податків за вчи­нення податкового правопорушення у порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів при забезпеченні грошових надходжень до бюджету.

Фінансові норми є досить різноманітними за своїми якостя­ми й рисами. Це дає змогу класифікувати їх за цілим рядом ознак. Зокрема, залежно від способу впливу на учасників фінан­сових відносин,визначального характеру їх юридичних прав та обов'язків фінансово-правові норми можна поділити натри ви­ди: зобов'язувальні, заборонні й уповноважувальиі. При цьому

9-219

130 ___________ Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

незалежно від виду фінансово-правові норми мають категорич­ний характер, що пояснюється значенням закріплецих правил поведінки учасників фінансових відносин для держави, зокрема щодо забезпечення органів державної влади та місцевого само­врядування відповідними фінансовими ресурсами.

Зобов'язувальні фінансово-правові норми вимагають від учасників фінансових відносин відповідних дій і встановлюють їх права та обов'язки у сфері цих відносин. Саме в цих нормах переважно виявляється основний метод фінансово-правового регулювання — метод владних приписів. Більшість норм фінан­сового права є зобов'язувальними. Так, відповідно до ст. 67 Кон­ституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збо­ри в порядку і розмірах, установлених законодавством. Згідно з п. 4. ст. 85, до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішень щодо звіту про його виконання. Відповідно до ст. 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного зако­нодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно дер­жавного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не перед­бачено законодавством.

Заборонні фінансово-правові норми містять заборону на пев­ні дії, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від них. Так, ч. 6 ст. 15 Бюджетного кодексу Украї­ни забороняє використовувати емісійні кошти НБУ на фінансу­вання дефіциту Державного бюджету України. Бюджетна уста­нова не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридич­ним та фізичним особам, окрім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України (ч. З ст. 21 Бюджетного кодек­су). Слід зазначити, що кількість заборонних фінансових норм, порівняно із зобов'язувальними, незначна. Причина —перевага зобов'язань, що містяться у приписах уповноважувальних норм. Оскільки у нормі є чіткий припис дотримуватися встановлених правил поведінки, немає потреби запроваджувати додаткові за­борони.

Уповноважу вальні фінансово-правові норми визначають права учасників фінансових відносин на певні самостійні дії у передбачених межах. На відміну від приватних галузей права,