Міжнародна Олімпійська академіяУрочисте відкриття МОА відбулося у 1961 року одночасно з відкриттям стародавнього стадіону, розкопки якого проводились на кошти Німецької археологічної спілки. Міжнародна олімпійська академія - національна грецька організація, котра з моменту утворення користується підтримкою Міжнародного олімпійського комітету, який має у своїй структурі спеціальну комісію з питань академії. На сесіях академії, як правило, присутні представники керівництва МОК, на сесіях МОК систематично заслуховуються звіти МОА. Керівництво діяльністю МОА здійснює адміністративна рада, яка складається з президента, трьох віце-президентів та п'яти членів. Всі вони є членами НОКу Греції та інших грецьких організацій. Раду МОА НОК Греції обирає на 4 роки. Ідея створення навчального центру на території Стародавньої Олімпії належить представнику НОК Греції, професору Іоанісу Христафісу. Ідею поставити пам'ятник - символ відродження Олімпійських ігор було висунуто НОКом Греції у 1914р. Кубертен хотів підкреслити цим зв'язок між стародавніми Олімпійськими іграми та сучасним олімпійським рухом. Мета МОА викладена в пункті 2 Статуту: "Мета МОА полягає в створенні міжнародного культурного центру для збереження та розповсюдження олімпійського духу, вивчення та реалізації суспільних та виховних принципів Ігор, наукової консолідації навколо олімпійської ідеї у відповідності до принципів висунутих стародавніми греками і відродженням сучасного олімпійського руху за ініціативою барона де Кубертена". Академія ставить перед собою завдання пов'язані з вивченням та практичною реалізацією педагогічних та соціальних принципів спорту та зміцнення олімпійської ідеології. Під час утворення МОА було визначено тематику її роботи: філософія та ідеологія Ігор і спорту в цілому; історія античних олімпійських ігор; еволюція сучасних олімпійських ігор і сучасного спорту, їх вклад у виховання молоді; (6)вплив спорту на мистецтво та соціальні науки; моральні принципи спорту і створення духовних цінностей на основі цих принципів. Академія організовує літні сесії, які проводяться у продовж двох тижнів. Ці сесії проводяться в Олімпії. Заявки на участь в сесіях подаються національними олімпійськими комітетами. Кожна держава має право делегувати для участі в сесії не більше 10 чоловік. Перевага надається студентам та аспірантам закладів освіти фізкультурного профілю, а також спортивним діячам, тренерам та провідним спортсменам. Число учасників сесій досягає 200 чоловік, а кількість лекторів - 20. Видатки на проведення сесій бере на себе Олімпійський комітет Греції. Міжнародна олімпійська академія активно веде роботу по організації національних олімпійських академій в державах де працюють НОКи, визнані МОК. У теперішній час існує понад 60 таких академій. Крім вище згаданих організацій, до тих які керують міжнародним олімпійським рухом відносяться асоціації національних олімпійських комітетів, сформовані на всесвітньому або континентальному рівнях. Асоціація НОК (АНОК) була утворена в 1968 році. Існують також континентальні об'єднання, які сприяють розвитку Олімпійського спорту на континентах і в регіонах: Асоціація НОК Африки, Олімпійська Рада Азії, Панамериканська спортивна організація, Асоціація Європейських Національних Олімпійських Комітетів. У міжнародному спортивному русі, окрім згаданих вище, функціонують інші організації, які сприяють розвитку фізичного виховання і спорту. До основних слід віднести: - Міжнародну Раду фізичного виховання і спорту (СІЕПС); - Міжнародну федерацію університетського спорту (ФІСУ); - Міжнародну Асоціацію спортивної преси; - Інші. Міжнародна Рада фізичного виховання і спорту (СІЕПС) утворена у 1956 році на Міжнародному конгресі під час Олімпійських ігор в Мельбурні. Рада сприяє зміцненню співпраці між національними та міжнародними організаціями, обміну науково-навчальною літературою, ініціює наукові дослідження в області фізичного виховання і спорту. До складу СІЄПС входять міжнародні об'єднання, національні організації, науково-дослідні інститути, навчальні заклади та індивідуальні члени. Штаб-квартира знаходиться в Парижі. Керівний орган - Генеральна Асамблея. Вона обирає виконком, який керує діяльністю між Асамблеями. До його складу входить: президент, 6 віце-президентів, генеральний секретар, адміністратор, скарбник і 21 член. Виконком обирається на 6 років. У своїй діяльності СІЄПС керується ідейно-теоретичною програмою «Маніфест про спорт», яка прийнята у 1964році. У 1969 році СІЄПС розробив так звані правила «Чесної гри» і скерував їх урядам у вигляді рекомендацій з розвитку спорту. Міжнародна федерація університетського спорту (ФІСУ) очолює міжнародний спортивний студентський рух, проводить Всесвітні ігри Університетського спорту (Універсіади) кожні 2 роки почергово: зимові та літні. (7)Рішення про їх проведення було прийнято у 1959р. Міжнародною федерацією університетського спорту (ФІСУ) разом з Міжнародною федерацією університетів. Мета діяльності - сприяти розвитку студентського спорту, пропаганді, організації студентських змагань. Членами є національні студентські спортивні організації. Вищий орган - Генеральна Асамблея, яка засідає 1 раз на 2 роки. Між ними керує виконком (15 членів): президент, 5 віце-президентів, генеральний секретар, скарбник, 7 радників. Члени виконкому обираються на 2 роки. У складі ФІСУ діють постійні комісії: - контрольна (для проведення літньої та зимової Універсіад); - технічна (для проведення літньої та зимової Універсіад); - з вивчення студентського спорту; - зі спортивних правил. Міжнародні змагання студентів відрізняються від інших міжнародних змагань тим, що в них беруть участь юнаки та дівчата віком від 17 до 28 років. Згідно Статуту ФІСУ «Ці спортивні змагання («Універсіада») мають бути організованими в дусі ідеалів Олімпізму і ФІСУ за якими не допускається ніяка дискримінація проти країни або особистості на ґрунті расової, релігійної або політичної належності». Ці положення відповідають положенням Олімпійської Хартії, Деклараціями ООН про права людини, а також положенням Міжнародної хартії з фізичного виховання та спорту, прийнятої ЮНЕСКО. Відповідно до Статуту ФІСУ Універсіади проводяться кожні два роки і включають багато видів спортивних змагань. Чемпіонати ФІСУ проходять кожні 2 роки з видів спорту, які не входять до програми Універсіад (розділ Статуту «Організація світових і регіональних чемпіонатів ФІСУ). Регіональні змагання можуть проводитися також з багатьох видів спорту. Країну-організатора й місце проведення змагань під егідою ФІСУ визначає Генеральна Асамблея ФІСУ, яка може делегувати свої повноваження виконкому ФІСУ Від країни-організатора вимагають виконання статутних вимог, одержання від свого уряду офіційних гарантій щодо допуску усіх учасників й офіційних представників країн для участі у змаганнях, а також гарантій того, що під час проведення Універсіад у місцях проведення змагань, та місцях мешкання учасників змагань не будуть проводитись політичні та інші заходи, які не відповідають меті Універсіади тощо. 3.4.Міжнародні організації - учасниці руху «Спорт для всіх» У січні 1962 року в Раді Європи утворено спеціальну структуру з питань культурного співробітництва, а у 1966 році - прийнято довгострокову програму міжнародного розвитку спорту, фізичного виховання і рекреації на природі, девізом якої стали слова "Спорт для всіх" [32]. Цей девіз дав назву міжнародному руху. Мета руху - залучення якомога більшої кількості населення різних країн до систематичних занять фізичними вправами для оздоровлення та активного відпочинку. Рада Європи виступає як орган, що здійснює загальну координацію, формування спільної програми, планування. Вона виконує три основні функції: (8)• створює умови для обміну інформацією з питань розвитку руху "Спорт для всіх" між країнами - учасницями; • надає консультативну допомогу; • ініціює здійснення спільних європейських акцій у різних аспектах руху "Спорт для всіх". Рада Європи проводить роботу з формування європейського фізкультурно - спортивного співтовариства і утворила для цього розгалужену організаційну структуру. Рада Європи здійснює координацію діяльності з розвитку масового спорту в таких європейських органах: Комітет Європейських міністрів, відповідальних за розвиток спорту; Парламентська асамблея; Європейська неурядова спортивна організація, Європейська спортивна конференція, Клірінг Хаус "Спорт для всіх" та ін. Практичну діяльність здійснює Комітет з розвитку спорту Ради Європи, який формується під керівництвом Спортивного дивізіону відділу освіти, культури і спорту Ради Європи. Завдання, які вирішує комітет з розвитку спорту Ради Європи: • координує зусилля в області спортивної політики в Європі; зміцнює контакти з міжнародними і національними неурядовими організаціями; проводить Європейські конференції міністрів, які відповідають за спорт та контролює виконання її рішень; • проводить моніторинг застосування Європейської хартії спорту і Кодексу спортивної етики та ін. Найбільш значимим заходом у діяльності Ради Європи в сфері "Спорту для всіх" є проведення засідань Європейських конференцій міністрів, відповідальних за спорт. На останніх засіданнях були прийняті важливі рекомендації, які визначають стратегію спортивної політики: - визначення ролі спорту в суспільстві; - резолюція з Європейського спортивного співробітництва; - рекомендації "Молодь і спорт" та ін. На початку 80-х років міжнародний рух «Спорт для всіх», який до того часу розвивався лише у Європі, стає всесвітнім рухом [43]. За ініціативою Х.А.Самаранча, "спорт для всіх" було включено у сферу діяльності Міжнародного олімпійського комітету. У 1985р. була сформована комісія МОК із "спорту для всіх". До складу комісії входили члени МОК, представники МСФ, НОКів та ін. Серед основних завдань комісії фахівці називають: - сприяння розвитку та діяльності всіх організацій, які залучені до спорту для всіх; - розвиток інформаційної бази спорту для всіх; - проведення всесвітніх конгресів. Щорічно МОК виділяє кошти на проведення трьох масових фізкультурно-оздоровчих заходів на кожному континенті. НОКи країн подають заявки, а також свої проекти на розгляд Комісії МОК «Спорт для всіх». Критерієм відбору є доступність запропонованого проекту для людей всіх вікових груп. Під патронатом МОК проводяться різноманітні заходи в рамках руху "Спорт для всіх" [32]. Вони характеризуються масовістю, доступністю та вирішують (9)оздоровчі завдання. Прикладом можуть бути наступні: - турнір з баскетболу серед селян Китаю (1000 команд); - масові змагання з бігу на 10 000м в Данії (18 тис. учасників); - лижний пробіг у Швеції (18,тис. учасників); - Олімпійський день молоді в Голландії (16 тис. учасників); - змагання з п'ятиборства в Угорщині (820 тис. учасників); - змагання школярів ФРН (100 тис. учасників). З 1986р. під егідою МОК проводяться Всесвітні конгреси зі спорту для всіх. У Франкфурті було проведено І конгрес під гаслом - "Кожен має право на заняття спортом". Конгреси проводяться раз на два роки під егідою Всесвітньої ради зі спорту і фізичного виховання при ЮНЕСКО, МОК та Комітету спорту ради Європи. У 1987р. МОК вирішив щорічно проводити 23 червня Олімпійський день - Всесвітній день бігу. У 1982 році за підтримки Ради Європи у Стразбурзі (Франція) була заснована Міжнародна федерація "Спорт для всіх". До її складу в даний час входять 70 країн Європи, Азії, Африки, Америки, Океанії. Членами федерації є національні, регіональні та місцеві (локальні) неурядові організації, які розвивають рух "Спорт для всіх", а також офіційні урядові структури, які утворені для розвитку "Спорту для всіх" в країнах, регіонах, муніципалітетах. Основні завдання: - організація міжнародних зустрічей з питань "Спорту для всіх": - конференцій, семінарів, інформаційних тижнів та ін. - організація навчальних курсів за програмою "Лідери руху "Спорт для всіх", які готують кваліфікованих фахівців в сфері оздоровчих занять; - сприяння проведенню наукових досліджень з практичних проблем "Спорту для всіх"; - підготовка, публікація і розповсюдження документів з питань вирішення соціально важливих завдань федерації; - сприяння спонсорському руху; - стимулювання зацікавленості засобів масової інформації у висвітленні проблем фізкультурно-оздоровчої діяльності; - сприяння проведенню міжнародних компаній під егідою та патронатом федерації. Вище згадані та інші (наведені у таблиці 6.2) міжнародні організації опікуються розвитком фізкультурно-оздоровчого руху в країнах. Таблиця 6.2 Міжнародні організації, які здійснюють фізкультурно-оздоровчу діяльність
(10)Декілька останніх десятиліть характеризуються підвищеною увагою країн до міжнародного руху "Спорт для всіх". Однією з причин цього є активна діяльність міжнародних організацій, які прагнуть до розвитку фізкультурно-оздоровчого руху в країнах світу. В даний час функціонують більше 20 міжнародних організацій, які ставлять за мету розвиток фізкультурно-оздоровчої діяльності. Умовно їх можна поділити на три групи (табл. 6.2). Міжнародні організації з фізичного виховання і спорту, які утворені при ведучих міжурядових установах, наприклад: Міжурядовий комітет спорту і фізичного виховання при ЮНЕСКО; Комітет розвитку спорту Ради Європи, Європейська конференція міністрів, відповідальних за розвиток спорту та ін. [55]. Міжнародні спортивні організації (наприклад - МОК), які розвивають спорт (11)віщих досягнень і одночасно сприяють розвитку «спорту для всіх». Спеціалізовані міжнародні фізкультурно-оздоровчі організації. Першій групі організацій належить головна роль у розвитку "Спорту для всіх". Вони розробляють і впроваджують програмні документи, визначають роль і місце "Спорту для всіх" в структурі суспільного життя. Прикладом таких документів є наступні: Міжнародна хартія фізичного виховання і спорту (прийнята ЮНЕСКО) [55].; Хартія сприяння зміцнення здоров'я населення (прийнята Всесвітньою організацією охорони здоров'я); Європейська хартія «Спорту для всіх» (прийнята Радою Європи); Європейська програма "Здоров'я для всіх до 2000 року" (прийнята Всесвітньою організацією охорони здоров'я). ЮНЕСКО у "Міжнародній хартії фізичного виховання і спорту" визначено, що "Спорт для всіх" включає фізичне виховання і заняття спортом молоді, осіб з фізичними і розумовими вадами, літніх людей, а також зростаючого числа біженців у всьому світі [55]. У хартії йдеться про необхідність взаємозв'язку "Спорту для всіх" у країнах із розвитком політики і програм охорони здоров'я. Саме тому документи Всесвітньої організації охорони здоров'я включають заходи збільшення обсягів рухової активності населення і впровадження здорового способу життя. До інших напрямків діяльності ЮНЕСКО слід віднести: - обмін інформацією в області "Спорту для всіх" на міжнародному рівні; - встановлення контактів між спонсорами і тими, кому потрібна спонсорська допомога; - надання грантів і стипендій, обладнання для різних проектів в рамках "Спорту для всіх" у країнах, що розвиваються; - популяризація "Спорту для всіх" серед урядів країн для сприяння реалізації рекомендацій Хартії фізичного виховання і спорту. Згідно з Європейською Хартією, оздоровчі програми, які поширюються в країнах - членах міжнародного руху, повинні враховувати їх особливості: політико-адміністративні, культурні, соціальні, економічні та ін. Саме тому кожна країна має свої програми. Вони можуть бути подібними або значно відрізнятися одна від одної. Одночасно єдиними є вимоги до формування програм: - різноманітність, варіативність, можливість вибору оздоровчих занять; - поступові, індивідуальні навантаження у межах можливостей тих, які займаються; - підтримка й заохочення населення з боку державних та самодіяльних структур, підвищення мотивації до занять; - просвітницька основа формування правильного розуміння принципів збереження здоров'я; - оцінка, перевірка фізичного стану, рівня фізичної підготовленості та реакції на фізичне навантаження; - наявність кваліфікованих, спеціально підготовлених фахівців. Комітет з розвитку спорту Ради Європи розробив систему оцінки фізичної підготовленості дітей і дорослих, яка носить назву Еврофіт (ЕШЮРІТ). (12)Нині міжнародний рух "Спорт для всіх" охоплює понад 80 країн світу. Він вирішує завдання охорони здоров'я, активного довголіття, профілактики і лікування різних захворювань, формування здорового способу життя, що важливо для різних сфер діяльності, раціонального використання трудових ресурсів [32]. В Україні сформовано мережу Центрів фізичного здоров'я населення "Спорт для всіх". їх діяльність, як зазначено в "Положенні про Всеукраїнський Центр", будується з врахуванням міжнародного досвіду. Детальніше про рух «Спорт ля всіх» в Україні написано у розділі 2 посібника.
|
