ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ

ТА ВИДАТКІВ

Глава 11

ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ

ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ

ТА ЇХ СИСТЕМА

Гроші самі по собі не задовольняють

потреб людей і не породжують грошей.

Без реальних багатств грошові багатства

залишалися би багатствами

безслідними й непотрібними.

Ф. Кене

Для виконання завдань і функцій держава повинна мати у своєму розпорядженні достатню кількість коштів, тобто мобілі­зувати необхідні фінансові ресурси для забезпечення фінансо­вої діяльності. Основним джерелом доходів держави є ВВП, ча­стину якого вона використовує для покриття власних видатків. Таке використання відбувається шляхом переходу до державної власності у вигляді різних видів платежів. З огляду на їх значен­ня держава закріпила на рівні Конституції України (ст. 92): ли­ше закони встановлюють систему оподаткування, податки і збо­ри, порядок утворення і погашення державного внутрішнього та зовнішнього боргів.

Відповідно до ст. 142 Конституції України та ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», власні доходи мають тери­торіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах, якими роз­поряджаються відповідні органи місцевого самоврядування.

Глава 11. ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ЇХ СИСТЕМА 367

Публічні доходи — це одержані при розподілі й перерозпо­ділі національного доходу ресурси, на підставі норм фінан­сового права скеровані до фондів коштів, які використову­ються на задоволення публічного інтересу при реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів та орга­нів, яким держава доручає представляти публічний фінан­совий інтерес.

У формуванні публічних доходів беруть участь усі ланки фі­нансової системи. Водночас далеко не всі публічні фонди (лан­ки) всі доходи, які йдуть на їх формування, відраховують до Державного або місцевих бюджетів. Як було показано вище, ці­лий ряд фондів, що задовольняють публічний інтерес, зокрема соціальних, є позабюджетними. Крім того, й публічні потреби задовольняють не лише за рахунок коштів Державного та місце­вих бюджетів. Відповідно, поняття публічних доходів держави є ширшим за поняття централізованих (бюджетних) доходів дер­жави і місцевих органів самоврядування.

Публічні доходи є категорією, підмінною і від категорії фі­нансових ресурсів держави, оскільки останні, в свою чергу, та­кож є ширшим поняттям. Під ним розуміють доходи не лише держави, а й усіх фізичних та юридичних осіб України, що отри­мують їх на території України й за її межами та володіють пев­ним майном на праві власності.

Доходи бюджету — це всі податкові, неподаткові та інші над­ходження на безповоротній основі, одержання яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гран­ти). Вони посідають центральне місце в системі публічних доходів.

Бюджетний кодекс України доходи бюджету поділяє на по­даткові надходження; неподаткові надходження; доходи від опе­рацій з капіталом і трансферти. Податковими надходженнями визнають передбачені податковими законами України загально­державні й місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями — доходи від власності й під­приємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, до­ходи від некомерційного й побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження. Слід зауважити, що збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки.

Публічні доходи не мають легального визначення у чинно­му законодавстві Україні, так само як і публічні фінанси. Водно-

368 Модуль 3. ПРАВ ОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТК ІВ

час практика функціонування зарубіжних фінансових систем свідчить про розповсюдженість даної термінології. Наприклад, питанням публічних фінансів присвячено розділи конститу­цій Польщі (розділ X), Словенії (розділ VI), Бразилії (глава II). У конституції Князівства Монако в титулі IV ідеться не тільки про «публічні фінанси», а й про «публічні доходи». Зокрема, у ст. 37 зазначено, що національний бюджет охоплює всі публічні доходи. Конституція Румунії в розділі IV визначає як публічні не тільки фінанси, а й бюджет. У ст. 57 Основного закону Ома­ну вжито термін «публічні грошові кошти»¹. У деяких країнах є спеціальні закони, присвячені врегулюванню відносин у сфері публічних фінансів чи публічних доходів. Так, у Гонконгу існує ряд спеціальних законів із цього питання, зокрема Ордонанс «Про захист публічного доходу», Ордонанс «Про публічні фі­нанси»².

Публічні доходи класифікують за цілим рядом ознак. Зокре­ма, за правовим режимом, тобто порядком правового регулю­вання окремих видів доходів, який закріплено правовими нор­мами та забезпечено сукупністю юридичних засобів, публічні доходи можна класифікувати на:

— податки;

— інші платежі, що входять до складу податкової системи;

— неподаткові обов'язкові платежі до бюджету (платежі, що є складовими податкової системи);

— обов'язкові платежі до позабюджетних цільових публіч­них фондів;

— платежі, які ґрунтуються на договорі;

— добровільні надходження;

— доходи бюджетних установ, зараховані до спеціального фонду кошторису та спеціального фонду бюджету.

Залежно від джерела й форми отримання публічні доходи поділяють на:

— доходи від використання державного і комунального майна;

— доходи, одержані від фізичних і юридичних осіб, почасти вилучені у вигляді податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

¹ Шепенко Р. А. Налоговое право: копститудионпі.іе пормьі / Р. А. Ше-пенко. — М., 2006. — С. 43; Пришва Н. Ю. Публічні доходи: поняття та особ­ливості правового регулювання / Н. Ю. Пришва. - К.: КНТ, 2008. - С. 22. Шепенко Р. А. Налоговое право Китая: в.чимание и ответственность / Р. А. Шепенко. - М. Волтерс Клувер, 2005. - С. 318-321.