Глава 16. ЗМІШАНІ ПОДАТКИ В ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ 447

ми користання їх у різних за потенціалом та умовами адміністра­тивно-територіальних утвореннях, що гарантує стабільність по­даткових надходжень. Так, унаслідок багатовікової еволюції у Західній Європі склалася розгалужена система місцевих подат­ків і зборів, ознакою якої є їх численність. Наприклад, у Бельгії запроваджено 100 місцевих податків і зборів, в Італії — 70, у Франції — понад 50. Особливістю місцевих податків і зборів є їх регресивність, коли їх частка відносно сукупного розміру дохо­ді в зменшується, якщо доходи зростають. Водночас деякі краї-11 и щодо головних місцевих податків застосовують прогресивні ставки оподаткування. Така ситуація склалася, скажімо, у Фін­ляндії, Норвегії, Іспанії, Швеції, Швейцарії при оподаткуванні особистого майна громадян.

Місцеве оподаткування є складовою системи оподаткування. Уся система фінансування виробничої й соціальної інфраструк­тури, підготовки й перепідготовки робочої сили, комупальпо-побутового обслуговування діє переважно через місцеві органи самоврядування¹. Саме тому місцеві податки нерідко відіграють визначальну роль із-поміж інших дохідних джерел місцевих бюджетів. Особливо високий показник формування за їх раху­нок комунальних доходів у США — до 70%, у Швеції — 61%, у Швейцарії — 46%, у Франції — 36%, в Іспанії — 31%. Проте існу­ють і країни з низькою питомою вагою місцевих податків у струк­турі відповідних бюджетів: Нідерланди — 5%, Греція — 2%, Угор­щина — 4%, Болгарія — 1%. В Україні в середньому цей показник становить 2%².

У нашій державі види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення визначає Декрет Кабінету Міні­стрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93 (зі змінами), що базується на положеннях ст. 15 ЗУ «Про систему оподаткування».

Згідно зі ст. 15 Закону, уповноваженими на встановлення місцевих податків і зборів є сільські, селищні та міські ради. Ви­няток — збір за проїзд територією прикордонних областей авто-

¹ Кофлан В. М. Правові аспекти місцевого оподаткування зарубіжних
країн/ В. М. Кофлан. — К.: НДІ фінансового прана ІІЛДІІС України, 2()0Г>.
С. 27.

² Наприклад, див.: Місцеві фінанси и Україні: праповг рсгу.і....... іапня.

К.: Дакор, 2007. - С. 168.

4 48 Модуль 3. ПРАВОВ Е РЕГУЛЮ ВА ННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТК ІВ

транспорту, що прямує за кордон. Його встановлюють обласні ради.

Органи місцевого самоврядування самостійно запроваджу­ють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів від­повідно до переліку та в межах установлених граничних розмі­рів ставок. У рамках своєї компетенції вони мають також право запроваджувати пільгові податкові ставки, скасовувати деякі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні кате­горії платників та надавати відстрочку щодо сплати місцевих податків та зборів. При цьому в обов'язковому порядку мають справлятися на території відповідної територіальної громади комунальний податок та збори за паркування автотранспор­ту, ринковий, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розташування об'єктів торгівлі та сфери послуг, із власників собак.

Законодавство встановлює загальні правові засади справ­ляння місцевих податків і зборів. Серед них два податки — з рек­лами та комунальний і 12 місцевих зборів.

Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встанов­лення й розміщення реклами. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про рек­ламу» від 03.07.1996р., реклама— це спеціальна інформація щодо осіб або продукції, яка поширюється у будь-якій формі або в будь-який спосіб із метою прямого чи опосередкованого отри маї 11 ія прибутку¹.

Платниками податку з реклами є юридичні особи та грома­дяни. Його сплачують з усіх нидів оголошень і повідомлень, які передають інформацію з комерційною метою з допомогою за­собів масової інформації— преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу на вулицях, магістралях, майданах, будинках, транспорті й в інших місцях. Граничний розмір податку з реклами не може переви­щувати 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової рекла­ми та 0,5% за розміщення реклами на тривалий час. Оплату здій­снюють за рахунок собівартості продукції (робіт, послуг) або з особистих коштів.

Податок із реклами сплачується під час оплати послуг за встановлення чи розміщення реклами. Його отримують реклам-

' ЗУ «Про рекламу» від 03.07.1996 р. № 270/96-ВР // Відомості Всрхон-іюї Ради України (ВВР). - 1996. - № 39. Ст. 181 (зі змінами).