Глава 22. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО КРЕДИТУ... 601

поплетім бюджетним законодавством. Цей висновок доводить до відома відповідного органу. Під час розгляду інформації та документів за потреби Мінфін має право одержувати у встапои депому порядку додаткову інформацію, необхідну для підготов­ки висновку. Реструктуризація боргових зобов'язань за запози­ченням у формі випуску облігацій внутрішніх місцевих позик не має призводити до збільшення місцевого боргу.

Передбачається гласний характер діяльності у сфері місце­вих запозичень. Зокрема, інформацію про запозичення Верхов­на Рада Автономної Республіки Крим та міські ради подають Мінфіну щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Подані відомості вносять до загального реєстру запо­зичень до місцевих бюджетів.

Коротку історію розвитку вітчизняного ринку облігацій органів місцевого самоврядування можна розділити на кілька періодів.

Із 1995 по 1998 рр. відбулося кілька емісій облігацій місцевих возик органами місцевого самоврядування Харкова, Запоріжжя, До­нецька, Маріуполя, результати яких були неоднозначними, вростан­ня обсягів місцевих запозичень стало помітним лише в 19!)(і 1997 рр. Однак після дефолту за облігаціями одеської муніципальної полики, емітованими на суму 91,5 млп гривень, процес запозичення фінансо­вих ресурсів через облігації органами місцевого самоврядування зу­пинився. Одеський прецедент став сигналом для українського ринку місцевих облігацій та засвідчив, наскільки руйнівний потенціал міс­титься у неправильному функціонуванні нерозвиненого ринку місце­вих запозичень і які це може мати наслідки і для українських і для іноземних його учасників.

Для посилення контролю за виконанням боргових зобов'язань було видано Указ Президента України «Про впорядкування внут­рішніх та зовнішніх запозичень, що провадяться органами місцевого самоврядування» № 655/98, який фактично заборонив здійснювати місцеві запозичення без погодження з Міністерством фінансів. Від набуття Указом чинності Мінфін не узгодив жодного місцевого запо­зичення¹.

Разом із тим у 1995—2005 рр. 16 українських міст та кілька регіо­нів набули певного досвіду здійснення позик. Обсяг залучених кош­тів перевищив 8 трлн карбованців у валюті до 1996 р. і 700 млп гри­вень після. Місто Київ на зовнішніх ринках залучило понад 600 млн

¹ Муніципальні облігації України. 2002. №11 12 |Електронний ресурс]. — Режим доступу: 1іІІр://\у\у\у..чесіігі1.іс.ч.оі'Д.ііа

602 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

доларів. Але практика здійснення місцевих позик має епізодичний характер¹.

У середині 1990-х рр. столиця була одним із перших в Україні міст, яке випустило за нових умов муніципальну позику. На період з 01.07.1995 р. по 01.07.1996 р. тодішній Київський міськвиконком емі­тував позику на суму 5 трлн 132 млрд карбованців. Кошти спрямува­ли на будівництво житла й метрополітену. На жаль, через конфлікт­ну ситуацію у владних структурах міста повною мірою реалізувати цю позику тоді не вдалося.

Ураховуючи історичний досвід, помилки, спираючись на могут­ній потенціал, столична влада ступила на шлях активних запозичень як на зовнішніх, так і на внутрішньому ринках. Починаючи з 2003 р. місто здійснило три запозичення. З них два зовнішніх на суму відпо­відно 150 і 200 млн доларів та одне внутрішнє на 100 млн гривень. За рахунок цього Київ отримав доступ до порівняно дешевих фінансо­вих ресурсів. Позику в 150 млн доларів було надано на умовах сплати 8,75% річних. Позику в 200 млн доларів — 8,625%. Це набагато нижчі відсоткові ставки, ніж пропонували українські банки.

Прозорим став і обраний механізм зовнішніх запозичень. Позика у 150 млн доларів від «Дрезднер Банк Акцієнгезельшафт» фінансува­лася шляхом випуску іноземним кредитором від імені позичальни­ка цінних паперів (єврооблігацій) на міжнародних ринках капіталу. В такий спосіб було залучено 75 інвесторів. Із них 67 — представни­ки Євросоюзу, двоє з країн Азії та шість із США.

За такою самою схемою фінансувалася позика у 200 млн доларів від банку «Бакйєріше Хіпо-унд Ферайнебанк АГ». За відповідною угодою було сформовано список інвесторів із 79 суб'єктів, до якого ввійшли представники Євросоюзу, країн Азії, США та Росії. Майже 30% коштів надійшли від США, 42% — Великої Британії та 9% — Ро­сії. Завдяки таким запозиченням місто заручилося середньостроко-вими кредитами на сім і п'ять років.

Київ постійно працює над зростанням свого рейтингу, що має позитивно відбиватися на котируваннях облігацій, емітованих від імені столиці. Ще у 2005 р. їй було присвоєно рейтинг В (стабільний прогноз) Міжнародним агентством Зіапсіагі & Роог'з Рагіп§ Зегуісе і рейтинг В 2 (стабільний прогноз)— агентством Моосіу'з Іпуезг.огз Зєгуізє ІпсА

606 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

29. Пришва Н. Ю. Правові проблеми регулювання обов'язкових пла­тежів / Н. Ю. Пришва. - К.: ЕксОб, 2003. - 280 с.

30. Пришва Н. Ю. Публічні доходи: поняття та особливості право­вого регулювання / Н. Ю. Пришва. - К.: КНТ, 2008. - 200 с.

31. Проценко Т. О. Правове забезпечення адміністрування податків та митних платежів / Т. О. Проценко. — Ірпінь: НАДПС Украї­ни, 2006. - 586 с.

32. Соколов А. А. Теория налогов / А. А. Соколов // Серия «Науч-ное наследие». — М.: ЮрИнфоР-Пресс, 2003. — 506 с.

33. Соколовська А. М. Податкова система України: теорія та прак­тика становлення / А. М. Соколовська. — К.: НДФІ, 2001.

34. Федосова В. М. Податкова система України / В. М. Федосо-ва. - К.: Либідь, 1994. - С. 42-43.

35. Фокин В. М. Налоговое регулирование / В. М. Фокин / под ред. С. Г. Пепеляева. — М.: Статут, 2004. — 76 с.

36. ЧерникД.Г. Оптимизация налогообложения: учеб.-практ. по-соб. / Д. Г. Черник, В. П. Морозов. - М.: ТК Велби, 2002. -336 с.

37. Чуркин А. В. Обьект налогообложения. Правовьіе характерис­тики / А. В. Чуркин. - М.: Юристь, 2003. - 120 с.

38. Шепенко Р. А. Налоговое право Китая: взимание и ответствен-ность / Р. А. Шепенко. — М. Волтерс Клувер, 2005. — 480 с.

39. ЩекииД. М. Налоговое право государств—участников СНГ (об-щая часть) / Д. М. Щекин / под ред. С. Г. Пепеляева.— М.: Ста­тут, 2008. - 412 с.

40. Щекин Д. М. Налоговьіе риски и тенденции развития налогово-го права / Д. М. Щекин / под ред. С. Г. Пепеляева. — М.: Ста­тут, 2007. - 236 с.

41. Щербанюк О. В. Громадянин як суб'єкт податкових правовідно­син / О. В. Щербанюк. - Чернівці: Рута, 2000. - 280 с.

42. Юшкина Т. Ф. Налоги и налогообложение / Т. Ф. Юткина. — М.: Инфра-М, 1998. - 429 с.

Модуль 4 ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ: ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Глава 23

РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

ЯК ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ

В економічній глобалізації, котра відбуїіаі ті.ся інші,

провідну позицію, як і раніше, посідає горіїііля.

Відбувається не глобалізація мідирисмсі и,

а глобалізація комерцій.

П. Фіески