Предмет, методологія, джерела та система фінансового права України. Фінансово-правові відносини

Вивчення теми починаємо з ознайомлення з термінологією до теми, використовуючи табличний матеріал, що поданий у посібнику.

Предмет фінансового права – це суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності держави зі створення, розподілу й використанню централізованих і децентралізованих грошових коштів, які необхідні для функціонування держави.

Це, по-перше, майнові відносини у сфері фінансів, що регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а безпосередні до певної міри – Бюджетним кодексом України (фінансового кодексу немає). Фінансове право своїми нормами регулює відносини у сфері фінансів.

Отже, фінансове право – це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі діяльності держави зі створення, розподілу й використанню фінансових ресурсів.

Метод фінансового права – це система прийомів і способів правового впливу на поведінку суб’єктів фінансових правовідносини. За формою впливу такі прийоми і способи мають імперативний, вольовий, приписний, наказовий характер і спонукають суб’єкта приймати рішення, визначене правовою нормою.

Метод фінансового права можна розглядати з різних позицій. Залежно від аспекту його можна умовно поділити на кілька підвидів: метод владних приписів; метод субординації; метод погодження застосовується в поєднанні з методом владних приписів; метод рекомендацій застосовується в поєднанні з методом владних приписів.

З огляду на те, що фінансове право має свій предмет і метод, воно вважається галуззю правової системи, хоч немає узагальнюючого кодексу, тобто не систематизовано правові норми способом кодифікації.

Джерелами фінансового права вважаються конкретні форми існування правових норм. Це – нормативно-правові акти органів державної влади, в яких містяться норми фінансового права. Це Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Бюджетний кодекс України, Кримінальний кодекс України, який вступив в дію з 1 вересня 2002 року.

Окремі відносини фінансової діяльності регулюються:

– Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» тощо;

– указами Президента України, що були прийняті протягом 3 років (1996–1999 рр.);

– постановами органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів України, Національного банку України;

– наказами Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Комісії з нагляду за страховою діяльністю;

– рішеннями органів місцевого самоврядування щодо місцевих бюджетів.

Система фінансового права – це об’єктивно обумовлена внутрішня його побудова, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм в певному взаємозв’язку і послідовності.

Групування фінансово-правових норм має дві сторони – зовнішню і внутрішню. Зовнішня сторона вказує на місце фінансового права в системі права України. Внутрішня сторона систематизації фінансово-правових норм має на увазі їх групування відповідно до внутрішнього змісту і ієрархії – загальногалузеві норми, норми підгалузеві, норми окремих фінансово-правових інститутів.

Фінансове право поділяється на дві великі частини фінансово-правових норм – Загальну і Особливу частини.

Загальна частина фінансового права будується в основному на аналізі правових елементів фінансових відносин.

Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються у фінансово-правових нормах Особливої частини. Загальна і Особлива частини фінансового права перебувають в нерозривному зв’язку, оскільки в своїй основі вони є відображенням цілого і його елементів. Положення Загальної частини застосовуються до усіх розділів Особливої частини.

В Особливу частину фінансового права входять розділи, що об’єднують фінансово-правові норми, які регулюють суспільні відносини у сфері: державного бюджету; позабюджетних державних і муніципальних фондів; фінансів державних підприємств, державних і місцевих податків і інших обов’язкових платежів; державного кредиту; державного страхування; державних видатків; банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання.

В Загальну частину системи курсу фінансового права включаються питання, що стосуються усіх правових інститутів, які об’єднуються в Особливій частині.

В Особливій частині навчального курсу фінансового права окремо вивчаються норми кожного фінансово-правового інституту, тобто норми, які регулюють якісно однорідні фінансові відносини.

Норми фінансового права містяться у великій кількості різних правових нормативних актів, або джерелах, як загального характеру, так і спеціально присвячених регулюванню фінансово-правових відносин. До них належать акти законодавчих і виконавчих органів державної влади, місцевого самоврядування. Наприклад, фінансово-правові норми знайшли своє втілення майже у двохстах законів, прийнятих Верховною Радою України після проголошення державної незалежності, а всього вони розкидані нині більше ніж у десяти тисячах нормативно-правових актів.

Фінансово-правові норми,з яких складається фінансове право України, регулюють фінансові відносини, визначають права й обов’язки суб’єктів, передбачають відповідальність за невиконання приписів держави. Вони мають імперативний, тобто обов’язковий, характер, забезпечений примусовою силою держави.

Фінансово-правові відносини – це суспільні відносини, учасниками яких є носії юридичних прав та обов’язків, які виконують державні програми по створенню, розподілу й використанню грошових коштів у державі.

Об’єкт фінансових правовідносин – це те, на що направлена діяльність учасників фінансово-правових відносин, які вважаються суб’єктами цих відносин. Це фонди коштів, які формуються, розподіляються і використовуються.

Суб’єкти фінансових правовідносин – це громадяни та юридичні особи, які на підставі норм права можуть бути учасниками фінансових правовідносин та є носіями фінансових прав і обов’язків

Суб’єкти повинні мати правосуб’єктність, бути учасниками цивільних правовідносин, мати цивільні права й обов’язки.

Цивільна правосуб’єктність передбачає:

1) правоздатність – здатність особи мати цивільні права й обов’язки;

2) дієздатність – здатність особи набувати цивільні права й обов’язки;

3) деліктоздатність – здатність нести відповідальність за правопорушення.

Контрольні запитання та завдання

1. Розкрийте поняття «фінансова система».

2. Що таке фінанси? Які функції вони виконують?

3. Дайте визначення поняття «фінансова політика держави».

4. З яких елементів складається фінансова система держави?

5. Дайте визначення фінансової діяльності держави.

6. Назвіть основні принципи фінансової діяльності.

7. Які існують методи фінансової діяльності держави?

8. Назвіть методи використання грошових ресурсів.

9. Які органи беруть участь у фінансовій діяльності?

10. Дайте визначення поняття фінансового права.

11. Дайте характеристику предмета фінансового права.

12. Які нормативно-правові акти є джерелами фінансового права?

13. Що складає систему фінансового права?

14. Які відносини називаються фінансово-правовими та на які види вони поділяються?

15. Назвіть суб’єкти фінансових правовідносин?

16. Що вважається об’єктом фінансових правовідносин?