Студопедия — Видатки державного бюджету на обслуговування внутрішнього боргу
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Видатки державного бюджету на обслуговування внутрішнього боргу






Державний борг, що формується в межах держави являє собою внутрішній борг країни. У статті 2 Закону України “Про Державний внутрішній борг України” вказується, що “до складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.”

Граничний розмір внутрішнього державного боргу встановлюється щорічно в національній і іноземній валюті і затверджується Законом України “Про Державний бюджет” на поточний рік. Так, Законом “Про державний бюджет України на 2003 рік” встановлено граничний розмір державного внутрішнього боргу України у сумі понад 14 931 млн. грн.. та в сумі понад 1 317 млн. дол.. США. Видатки на обслуговування внутрішнього державного боргу організуються за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Звітність за внутрішнім державним боргом складається Міністерством фінансів. Її метою є досягнення прозорості механізму уточнення та використання внутрішнього державного боргу, а також проведення його обліку відповідно до світових стандартів.

Внутрішній борг може виникати і на рівні місцевих бюджетів. Щодо його погашення, то держава не несе відповідальності за його своєчасне і повновагоме погашення. Разом з тим, видатки на його обслуговування не можуть щорічно перевищувати 10% видатків від загального фонду місцевого бюджету протягом встановленого періоду обслуговування місцевого внутрішнього боргу.

Економічна теорія вказує на те, що внутрішній державний борг не слід розглядати як тягар, накладений на майбутнє покоління. Відомий американський економіст Лернер А. відзначав, що особи різних вікових груп позичають одна одній певні кошти, які під час погашення повертаються до власників. У результаті рівень споживання не зменшується. А відбувається лише перерозподіл доходів. Кембел Р. Макконнел і Стенлі Л. Брю вказують на те, що внутрішній державний борг є громадським активом, складеним із громадських активів всіх суб’єктів ринку, що веде до підвищення попиту і ціни на інші активи. Таким чином, повністю відмовитись від внутрішнього державного боргу неможливо, так як необхідно забезпечувати обслуговування і погашення вже накопиченого державного боргу, зберігати і накопичувати фінансові резерви, які є джерелом фінансування економічного зростання.

Відповідно до статті 12 Бюджетного кодексу можна виділити наступну класифікацію внутрішнього державного боргу:

За обсягом сум заборгованості:

капітальний, який розраховується як загальна сума випущених і непогашених боргових зобов’язань держави;

поточний, який визначається як витрати по сплаті прибутку кредиторам по всім борговим зобов’язанням держави і по погашенню зобов’язань, строк сплати яких настав.

За типами кредиторів:

заборгованість перед юридичними особами – суб’єктами господарювання;

заборгованість перед банківськими установами першого та другого рівня банківської системи;

заборгованість перед іншими органами управління;

заборгованість перед фізичними особами та громадянами країни.

За строком залучення позичкового капіталу:

короткостроковий борг (до 1 року);

середньостроковий борг (від 1 до 3 років);

довгостроковий борг (більше 3 років).

За типом боргового зобов’язання:

заборгованість за отриманими кредитами;

заборгованість за відсотками, що нараховані по кредитам;

заборгованість за реалізованими державними борговими цінними паперами;

заборгованість за іншими зобов’язаннями.

Найдавнішою за своїм походженням формою здійснення державою внутрішнього запозичення була примусова позичка, згідно з якою держава вимагала від громадян передачі їй певної суми, крім податків. Їй на зміну прийшли лотерейні позики, які мали заохочувальний елемент у вигляді виграшу.

В сучасних умовах в Україні основною формою реалізації внутрішнього державного боргу є випуск державних боргових цінних паперів – облігацій і казначейських зобов’язань.

Вперше фінансування дефіциту держбюджету шляхом державної позики було здійснено урядом України у 1995 р. (постанови Кабінету Міністрів № 586 від 23.08.94 р. та № 994 від 11.12.94 р.). У відповідності з цими постановами строки обігу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) були визначені в 91, 182, 273 і 364 дні. Облігації — купонні, на пред'явника, номіналом 100 млн. крб. Прибутковість — 140% річних.

Ці постанови визначили ряд параметрів емісії ОВДП, які використову­вались і в подальшому: вони емітуються у вигляді електронних записів на рахунках системи електронного обліку обігу державних цінних паперів. Емітує ОВДП Міністерство фінансів України, воно же виступає від імені Кабінету Міністрів України гарантом своєчасності погашення ОВДП. Гене­ральним агентом по розміщенню та обліку прав власності на ОВДП є Національний банк України. В ньому зберігається глобальний сертифікат на весь випуск, ним же (через комерційні банки) здійснюється обслуговування випуску.

Основними ціноутворюючими факторами на ринку ОВДП є:

динаміка поточних виплат за ОВДП із боку Міністерства фінансів;

ставка рефінансування НБУ;

поточна ситуація на валютному та грошово-кредитному ринках, а та­кож тенденції на них;

раціональні очікування господарюючих суб'єктів щодо темпів інфля­ції і динаміки процентної ставки на міжбанківському кредитному ринку, а також депозитних ставок;

кредитно-грошова політика держави (обсяги грошової емісії).

Крім цих основних, в окремі періоди функціонування ринку значний вплив на нього мали й інші фактори, зокрема:

одержання (або неодержання) чергових кредитів від МВФ, а також кредитів і фінансової допомоги від інших міжнародних організацій та іно­земних держав;

необхідність для уряду дотримуватися вимог організацій-кредиторів відносно макроекономічних та інших показників стану економіки країни;

всі фактори (макроекономічні та соціально-політичні), які впливають на очікуваний рівень майбутньої інфляції і валютного курсу, в тому числі офіційні і неофіційні заяви посадових осіб НБУ та уряду відносно їх бачення макроекономічної ситуації в країні і способів вирішення існуючих проблем;

грошова реформа;

політика Міністерства фінансів щодо строків рефінансування і ставок обслуговування державного внутрішнього боргу.

Слід зазначити, що значне збільшення обсягів використання державних облігацій неоднозначно впливає на економічні процеси. В країні відбувається вагоме вилучення коштів населення і національних суб’єктів господарювання з ринку валових заощаджень, що негативно впливає на формування внутрішніх інвестиційних ресурсів. Крім того, державні цінні папери стають основним сегментом грошового ринку, що посилює нестійкість фінансової системи країни. Вивільнення грошової маси юридичних і фізичних осіб вимагає зростання доходності зобов’язань держави, що в свою чергу підвищує витрати бюджету і, як наслідок цього, збільшення суми бюджетного дефіциту.

Як економічна категорія, облігації внутрішньої державної позики мають наступну класифікацію:

За суб’єктами позичкових відносин:

емітовані центральними органами управління держави;

емітовані муніципальними органами влади.

За ознакою власників цінних паперів:

ті, що реалізуються серед населення;

ті, що реалізуються серед юридичних осіб;

універсальні, що призначені для реалізації серед фізичних і юридичних осіб.

За формою виплати прибутків:

відсоткові, за якими встановлено і сплачується твердий відсоток;

безвідсоткові, згідно з якими виплата прибутку не передбачається, але гарантується одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей;

виграшні, відповідно до яких весь прибуток власник ОВДП одержує у формі виграшу під час її погашення;

безпрограшні, які гарантують, що протягом терміну їх дії виграш припаде на кожну облігацію.

За терміном погашення:

короткострокові, із строком погашення до 1 року;

середньострокові, із строком погашення до 5 років;

довгострокові, із строком погашення понад 5 років.

За методами погашення:

з правом дострокового погашення, коли ОВДП погашається до настання встановленого під час випуску строку погашення;

без права дострокового погашення, коли ОВДП погашається у чітко встановлений строк.

За встановленим забезпеченням:

заставні, що забезпечуються майном держави або конкретними доходами;

беззаставні, надійність яких визначається статусом держави у світовому співтоваристві.

За методами визначення доходу:

з твердим доходом, що встановлюється фіксовано до номіналу ОВДП;

з плаваючим доходом, що змінюється в залежності від економічного стану та ставки міжбанківського відсотку в країні.

Надходження до бюджету коштів від реалізації ОВДП відображаються в ньому як джерела фінансування бюджетного дефіциту.

Всі видатки, пов’язані із обслуговуванням ОВДП відображаються у бюджеті як видатки на обслуговування державного боргу. Згідно із статтею 20 Закону України “Про державний бюджет України на 2003 рік” на фінансування внутрішнього державного боргу спрямовуються кошти отримані від продажу ОВДП та 94,64% суми, отриманої від приватизації державного майна та інших надходжень, безпосередньо пов’язаних з процесом приватизації і кредитування підприємств.

Доходи, що отримані від розміщення ОВДП в сумі, що перевищує їх номінальну вартість, а також доходи, що отримані в разі викупу цінних паперів за ціною, нижче ціни розміщення, відносяться на зменшення фактичних видатків на обслуговування внутрішнього державного боргу.

Погашення основної суми боргу, що виникла із заімствування, враховується в джерелах фінансування шляхом зменшення обсягу джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету.

Під час випуску ОВДП, гарантією виконання зобов’язань по якої є відокремлене майно, виконання зобов’язань по ним може відбуватися шляхом передачі у власність власників цих паперів відповідного майна. При фінансуванні зобов’язань таким чином розмір боргу зменшується на величину основного боргу по погашеним таким чином зобов’язанням.

Внутрішній державний борг України поділяється на прямий та гарантований, за яким погашення зобов’язань гарантує уряд країни. За офіційними даними загальна сума прямого та гарантованого внутрішнього державного боргу України на 1.08.2002 р. склала 3931,052 млн. дол. США, у тому числі за прямим внутрішнім державним боргом – 3930,871 млн. дол. США і за гарантованим внутрішнім державним боргом – 0,181 млн. дол. США.

В розрізі джерел фінансування заборгованість за прямим внутрішнім державним боргом перед юридичними особами склала 1968,495 млн. дол.. США, у тому числі:

за державними цінними паперами – 1724,43 млн. дол.. США;

за казначейськими зобов’язаннями – 9,412 млн. дол.. США;

ОВДП (12-місяців) – 43,648 млн. дол.. США;

ОВДП (18-місяців) – 19,703 млн. дол.. США;

ОВДП (3-місяців) – 42,221 млн. дол.. США;

ОВДП (6-місяців) – 86,073 млн. дол.. США;

ОВДП (12-місяців) – 43,005 млн. дол.. США.

Заборгованість перед Національним банком становила 1962,376 млн. дол.. США.

За внутрішнім гарантованим боргом заборгованість перед юридичними особами за державними цінними паперами склала 0,002 млн. дол.. США, а внутрішня заборгованість, що не віднесена до інших категорій – 0,179 млн. дол.. США.

В 2003 році на обслуговування внутрішнього боргу планувалося спрямувати 734 млн. грн., а на його погашення 2,438 млрд. грн.

Таким чином, можна відзначити, що основним джерелом обслуговування внутрішнього державного боргу є державні цінні папери, кредити, надані НБУ та ОВДП.

Обслуговування державного боргу України здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему. Згідно із статтею 8 Закону України “Про державний внутрішній борг України” для фінансування витрат по розміщенню, виплаті доходу і погашенню боргових зобов’язань уряду країни у складі Державного бюджету створюється Фонд обслуговування внутрішнього державного боргу. У цей фонд зараховуються кошти у розмірі 50% одержаних від приватизації майна державних підприємств.

11.3. Зовнішній борг і видатки на його обслуговування

В сучасному світі більшість країн знаходиться в стані боржників. Зовнішня заборгованість перетворилась в постійне явище. Більш того, вона почала функціонувати як складовий елемент національної економічної системи. Зростання боргової залежності відбувається, насамперед, з розширенням відкритості національних економік, у тому числі і для участі іноземних інвесторів у фінансово-економічному житті як розвинених країн, так і тих, що розвиваються. Країни, що мають змогу розрахуватися за всіма боргами, не бажають повністю погашати борг, оскільки додаткові кредитні ресурси дають їм можливість прискорити зростання економічних, технічних, військових та інших можливостей. На зростання зовнішньої заборгованості вплинула і світова фінансова глобалізація.

Однак, надмірний борг веде до тяжкої боргової кризи, дестабілізує виробництво, породжує негативні соціальні наслідки. В такому стані зупинились нові держави після розпаду СРСР, які ступили на шлях ринкових перетворень. Для здійснення цих перетворень вони здійснюють зовнішні запозичення значними темпами. Поступово у країнах колишнього Радянського Союзу почали накопичуватись державні борги, динаміка та обсяги яких неоднакові для різних колишніх республік, про що свідчать дані порівняльних таблиць 11.1.-11.2.

З таблиці 11.1 видно, що найбільші розміри зовнішнього боргу (% ВВП) у 1993 р. були у Таджикистані (63,5), Росії (61,3), Грузії (47,1). З розвитком національних економічних систем та зміною боргової політики урядів країн у 90-х роках почали певним чином змінюватися розміри цього показника. Так, у 1997 р. найбільше відношення зовнішнього державного боргу (% ВВП) було в Туркменії (73,8), Таджикистані (68,4), Киргизії (57,9), Молдовії (54,7), Вірменії (45,1).

 

Таблиця 11.1 - Динаміка зовнішнього боргу країн, що входили до складу СРСР

% ВВП

Країна          
Азербайджан - - 15,1 15,4 10,4
Білорусь 27,7 25,7 14,6 6,8 6,9
Вірменія 14,5 30,8 29,1 36,2 45,1
Грузія 47,1 76,9 38,6 25,8 24,3
Естонія 4,8 4,9 5,2 4,4 4,0
Казахстан 9,2 16,6 14,3 14,4 16,2
Киргизія 30,0 37,4 39,3 41,7 57,9
Латвія - 6,4 8,5 7,7 6,4
Литва 11,6 11,9 14,6 16,6 15,4
Молдова 18,9 43,8 43,1 48,0 57,7
Росія 61,3 43,0 28,2 22,2 27,5
Таджикистан 63,5 74,2 153,6 69,9 68,4
Туркменістан 3,3 26,1 20,8 31,5 73,8
Узбекистан 18,9 17,0 17,5 17,1 18,0
Україна 12,9 27,7 23,6 21,2 23,8

Тенденція до накопичення державного боргу зумовлює зростання частки державних доходів, що спрямовуються на обслуговування боргів.

Із таблиці 11.2 видно, що найбільші витрати на обслуговування державного боргу у відсотках до державних доходів у 1997 р. мали Молдова (15,4%), Узбекистан (11,3 %). В Україні ці витрати були відносно низькими (5,3 %).

Таблиця 11.2 - Динаміка витрат на обслуговування зовнішнього боргу

% державних доходів

Країна          
Азербайджан - - 0,1 0,3 1,6
Білорусь 0,7 5,3 4,0 3,0 1,5
Вірменія - - - - 7,0
Грузія - - 9,5 8,3 9,1
Естонія 2,5 0,8 0,9 1,6 -
Казахстан 0,0 0,0 9,5 8,3 9,1
Киргизія 1,7 0,7 11,9 8,2 8,0
Латвія 0,8 1,3 1,1 1,3 3,8
Литва 0,4 2,6 4,4 7,9 10,3
Молдова 3,7 7,0 13,9 8,5 15,4
Росія 7,3 2,2 10,9 8,3 7,9
Таджикистан 2,7 4,6 22,5 18,4 6,6
Туркменістан - - - - -
Узбекистан 8,1 14,7 18,1 7,1 11,3
Україна 3,3 17,7 10,9 7,5 5,3

 

У міжнародній фінансовій практиці мають місце різні показники зовнішньої заборгованості. Наприклад, за методикою Світового банку для визначення рівня обтяжливості зовнішнього боргу та віднесення країни до відповідної категорії щодо зовнішньої заборгованості використовують показники, наведені в таблиці 11.3.

Згідно з цими показниками та іншими світовими фінансовими стандартами рівень зовнішньої заборгованості України порівняно невисокий. Однак проблема полягає в зростанні обсягів платежів по боргу, термінах зовнішніх запозичень. Останні, в значній мірі короткотривалі, що посилює боргові труднощі. В обсязі зовнішнього боргу велика питома вага коротко - та середньострокових зобов'язань (13 %- до 5 років, 62 % - від 5 до 10 років, 11 % - від 10 до 15 років, 14 % - понад 15 років).

 

Таблиця 11.3 - Показники визначення обтяжливості зовнішнього боргу

(за методикою Світового банку)

Показник Рівень заборгованості (критичне значення показника)
надмірний помірний
Валовий обсяг боргу, %    
ВВП    
річного експорту товарів та послуг    
Платежі, спрямовані на обслуговування зовнішнього боргу у відсотках річного експорту товарів і послуг: сукупні відсоткові    

Розглянемо тенденції зовнішнього боргу України, його структуру і бюджетне обслуговування.

Період з 1991 року по першу половину 1994 років характеризується залученням з внутрішніх джерел виключно прямих кредитів Національного банку та хаотичним утворенням зовнішнього боргу шляхом надання урядових гарантій по іноземних кредитах. На початок 1994 року державний борг склав $ 4,8 млрд., з яких 75 % складав зовнішній державний борг. У період з другої половини 1994 року по першу половину 1997 року поряд з наданням зовнішніх гарантій державний борг формувався і за рахунок отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій, врегулювання заборгованості України за енергоносії, початку випуску облігацій внутрішніх державних позик та поступовим зміщенням цими облігаціями прямих кредитів Національного банку. За станом на 1 липня 1997 року державний борг склав $ 12,0 млрд., з яких зовнішній борг становив 74,1 %, внутрішній - 25,9 %. Період з другої половини 1997 року по нинішній час характеризується суттєвим скороченням можливостей урядових запозичень як зовнішніх, так і внутрішніх джерел. За станом на 1.07.2000 року державний зовнішній борг України становив $10,6 млрд. (таблиця 11.4), з яких борг країнам СНД склав $2,26 млрд. (21 %), міжнародним фінансовим організаціям - $ 4,8 млрд. (42 %), іноземним комерційним банкам - $ 156 млн. (1 %), за облігаціями розміщеними за кордоном 2000 року - $ 2,1 млрд. (22 %), по облігаціям державної зовнішньої позики 1995 року - $ 213 млн. (0,1 %)

Таблиця 11.4 - Структура державного боргу України за станом на 1.06.2000 року

$ тис.

Кредитори Сума
Загальна сума державного боргу 14 865 552
Внутрішній борг 4 266 379
1. Заборгованість перед юридичними особами 2 314 004
2. Заборгованість перед банківськими установами 1 952 199
3. Інша внутрішня заборгованість  
Зовнішній борг 10 599 173
1. Заборгованість за позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку 4 857 299
Світовий банк 2 039 187
Європейське співтовариство 321 014
Європейський банк реконструкції та розвитку 105 586
Міжнародний валютний фонд 2 391 513
2. Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління 3 182 430
Росія 1 974 356
Туркменистан 281 714
Японія 178 462
Німеччина 331 713
США 317 541
Франція 35 424
Італія 56 751
Іспанія 4 403
Швейцарія 2 066
3. Заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками 101 156
Chase Manhattan Luxembourg S.A. 14 965
Bankers Trust Luxembourg S.A. 2 939
E.M. Sovereign Finance B.V. 3 904
Баварський об'єднаний банк 96 021
Westdeutsche Landesbank (Europa) AG 38 272
4. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій 2 403 342
Облігації державної зовнішньої позики 1995 року 213 329
Облігації державної зовнішньої позики 2000 року (USD) 1 129 329
Облігації державної зовнішньої позики 200 року (EUR) 1 060 684

 

Зовнішній борг в Україні на 1 травня 2001 року становив 7 919 млрд. дол. (без урахування гарантованих зобов'язань уряду)1, скоротившись за січень-квітень на суму в 79,572 млн. дол. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу за той же термін становили 1,2 млрд. грн., або 7,8 відсотка всієї суми бюджетних витрат в тому числі на обслуговування зовнішнього боргу було спрямовано із бюджету 0,6 млрд. грн.

На погашення зовнішнього державного боргу за перше півріччя 2002 р. було спрямовано більш 638,825 млн. дол., а на обслуговування - 330,806 млн. дол. За 2002 рік зовнішній борг України збільшився на 101 млн. дол, або на 1,3 % і становив в сумі 8,103 млрд. доларів.

2003 рік є піковим роком сплат по державним боргам. Відповідно Державному бюджету на 2003 рік, витрати на обслуговування зовнішнього боргу України у 2003 році становлять 507,4 млн. дол., на погашення - зовнішнього боргу - 1,008 млрд. дол. Бюджет утворено виходячи з курсу 5,57 грн./ USD/ Таким чином, уряд витратить на фінансування платежів, пов'язаних з зовнішнім боргом, майже 8,5 млрд. грн.

Однак 2003 роком всі проблеми, що пов’язані із обслуговуванням державного боргу на закінчуються. Продовжуючи розгляд боргової ситуації на перспективу, можна бачить, що вже зараз на 2004 і 2005 роки спадають суми, порівняні з платежами по державному боргу в 2003 році. По поточним, борговим зобов'язанням, які накопичила держава на сьогодні, на протязі 2003-2010 років Україна повинна виплатити майже 18 млрд. доларів. І це не рахуючи нових запозичень, які, безумовно, будуть мати місце в ці роки.

В такому разі дійсний пік виплат прийдеться на ближчі п'ять років, коли фінансові зобов'язання з внутрішнього і зовнішнього державного боргу щорічно будуть складати близько 2,5 млрд. доларів.

Ефективним засобом зменшення зовнішніх боргів є їх реструктуризація. Зараз в світі приділяють велику увагу цій проблемі.

Складне фінансово-економічне становище України змушує її уряд прийняти активні дії по використанню усіх можливих форм реструктуризації заборгованості: пряме списання певної частки (або повністю) боргу; зменшення розмірів відсоткової ставки; загальний перегляд боргових умов, пов'язаних з переглядом сум погашення основного боргу, строків та порядку сплати відсотків; конверсія боргів у фінансові активи; зворотний викуп боргових зобов'язань; конверсія боргу в облігації та інші.

Реструктуризація боргів може проводиться Паризьким або Лондонським клубами кредиторів та окремими кредиторами, що не входять до зазначених клубів, але мають достатній вплив в світових фінансових колах.

Україна вже має досвід врегулювання боргових зобов'язань методами реструктуризації. Наприклад, проведена у 2000-2001 роках реструктуризація зовнішнього боргу в країні дала змогу уникнути дефолту, знизити пікові навантаження, пов'язані з погашенням основного боргу та сплатою відсотків за борговими зобов'язаннями, за рахунок зміни кредитних умов, термінів кредитування та відсоткових ставок за користування кредитними ресурсами. У липні 2001 р. було підписано угоду про реструктуризацію українського зовнішнього боргу між Паризьким клубом кредиторів та урядом України. Рішення було прийнято після відновлення кредитування МВФ за програмою розширеного фінансування. Загальна сума реструктуризованого зовнішнього боргу становила 580 млн. дол. Внаслідок проведеної реструктуризації Паризьким клубом кредиторів було передбачено скорочення витрат з 800 млн. дол. до 285 млн. дол. протягом 2001-2002 р. р.

Реструктуризація в значній мірі послабляє боргову проблему, однак її кардинальне рішення залежить насамперед від обґрунтованості заходів уряду по усій сукупності боргових зобов'язань.

 

ГЛОСАРІЙ

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Білет казначейський паперові гроші, які випу­скає казначейство.

Бреттон-Вудська валютна система — форма органі­зації грошових відносин, розрахунків, встановлена Бреттон-Вудською конференцією у 1944 р., згідно з якою роль світових грошей поряд з золотом відіграє долар СІЛА.

Бюджет офіційно визнаний і відповідними ор­ганами державної влади затверджений збалансований кошторис грошових прибутків та витрат на певний строк (рік, півріччя, квартал).

Бюджет (економ. зміст) – сукупність економічних відносин між державою, юридичними і фізичними особами з приводу розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

Бюджетна дотація - безповоротна грошова допомога, яка надається з державного бюджету організаціям, підприємствам, місцевим органам влади, окремим особам для покриття збитків, компенсації втрат, балансування місцевих бюджетів та інших цілей.

Бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єд­нань.

Бюджетна класифікація - групування доходів та видатків бюджету за відповідними ознаками, що за­безпечує загальнодержавну і міжнародну порівнян­ність бюджетних даних.

Бюджетний механізм – сукупність певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів.

Бюджетний Кодекс – зведення законодавства про функціонування і розвиток бюджетної системи, який забезпечує фінансове регулювання бюджетних відносин, встановлює загальні принципи бюджетного законодавства, правові основи функціонування бюджетів різних рівнів, правове положення суб’єктів бюджетних відносин, визначає основи бюджетного процесу, основи і види відповідальності за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетна норма відображає ту частку видатків на соціально-культурні заходи, яка покривається за рахунок бюджетних коштів.

Бюджетна програма систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та зав­дань, виконання яких пропонує та здійснює розпоряд­ник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетний процес – регламентована нормами права діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування і учасників бюджетного процесу по складанню і розгляду проектів бюджетів, проектів бюджетів державних позабюджетних фондів, затвердженню і виконанню бюджетів і бюджетів державних позабюджетних фондів.

Бюджетний розпис – документ про поквартальний розподіл доходів і витрат бюджету і надходжень з джерел фінансування дефіциту бюджету, встановлюваний розподіл бюджетних асигнувань між одержувачами бюджетних коштів і складається у відповідності до бюджетної класифікації.

Бюджетна система - сукупність бюджетів усіх рів­нів, які врегульовані правовими нормами, і формуються за єдиними принципами, зумовленими характером дер­жавного устрою та адміністративно-територіального по­ділу країни.

Бюджетна установа орган, установа чи органі­зація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної або місцевої влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно Держав­ного або місцевих бюджетів. До таких установ відносяться органи державної влади, державного управ­ління, армія, судові установи, прокуратура, установи соціально-культурної сфери, науки, освіти, охорони здоров'я. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетний устрій - являє собою організовані принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв’язок об’єднанних в ній бюджетів.

Бюджетний устрій організація і принципи по­будови бюджетної системи, її структура, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетне асигнування повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюд­жетного призначення на взяття бюджетного зобов'я­зання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене від­повідно до бюджетного асигнування розміщення за­мовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необ­хідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетне планування централізований розпо­діл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу між ланками бюд­жетної системи на основі національної соціально-еко­номічної програми розвитку країни в процесі скла­дання і виконання бюджетів та позабюджетних фондів усіх рівнів.

Бюджетне право — сукупність усіх юридичних норм, які визначають бюджетний устрій країни та по­рядок складання, розгляду, затвердження та виконан­ня бюджетів та позабюджетних фондів різного рівня.

Бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджет­ним кодексом, законом про Державний бюджет Ук­раїни або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне регулювання - включає щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фі­нансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій.

Бюджетне фінансування - централізоване виді­лення асигнувань з Державного (місцевого) бюджету у формі безповоротного, безоплатного надання коштів, спрямованих на виконання державного замовлення, реалізацію державних програм, утримання державних установ. Має чіткий цільовий характер і перебуває під постійним фінансовим контролем держави.

Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить про­позиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний процес регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюд­жетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний рік - період, на який затверджуєть­ся Державний бюджет країни. В Україні бюджетний рік розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня. Бюджетний рік у США триває від 1 жовтня до ЗО ве­ресня, у Великобританії та Японії - від 1 квітня до 31 березня, у Швеції, Пакистані - від 1 липня до ЗО червня.

Бюджетний розпис документ, в якому встанов­люється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюд­жетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації,

Бюджетно-податкова політика - система за­ходів, спрямованих на регулювання державних фі­нансів за допомогою податкових важелів з метою за­безпечення високого рівня зайнятості і стабільного динамічного розвитку економіки країни.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) сумарна ринкова вартість кінцевих продуктів і послуг, виготов­лених на території країни за певний період часу, як правило за рік.

Валові інвестиції - вкладення коштів у відтво­рення діючих виробничих фондів (які визначаються величиною амортизаційних відрахувань) та у їх роз­ширення.

Видатки бюджету - кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашен­ня основної суми боргу та повернення надміру спла­чених до бюджету сум.

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком ско­рочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінан­сових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюд­жетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, офіційно визнаний у Законі про бюджет на відповід­ний рік.

Внутрішній державний борг - внутрішня забор­гованість держави фізичним та юридичним особам, утворена внаслідок залучення коштів, отриманих від випущених в обіг, але ще не погашених державних позик. Набуває форми облігації внутрішніх держав­них позик, державних скарбничих зобов'язань, позик центрального та комерційних банків. Може формува­тися за рахунок використання вкладів населення в державних банках, невиплачених сум пенсій, заробіт­ної плати і т. ін.

Головні розпорядники бюджетних коштів бюд­жетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повнова­ження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Державне фінансування — метод безповоротного надання фінансових ресурсів суб'єктам господарюван­ня за рахунок коштів бюджетних та позабюджетних фондів.

Державний борг - накопичені зобов'язання дер­жави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами. Розрізняють внутрішній державний та зовнішній дер­жавний борг.

Державний бюджет — 1) баланс доходів та витрат держави протягом одного року; 2) основний фінансо­вий план держави, який має силу закону і відображає економічні відносини, опосередковані рухом грошей в процесі утворення і використання централізованого фонду грошових коштів держави.

Державний бюджет як економічна категорія відображає реальні економічні відносини між держа­вою та іншими економічними суб'єктами з приводу утворення та використання централізованого фонду грошових ресурсів країни, призначених для виконання функцій держави шляхом розподілу та перерозпо­ділу ВВП.

Державний кредит грошові відносини, які ви­никають між державою і юридичними та фізичними особами з приводу мобілізації тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади і їх використання на фінансування державних потреб.

Державний фінансовий контроль - контроль з боку органів державної влади і управління, а також спеціальних контрольних органів (Рахункова палата, Державне казначейство та інші) за дотриман­ням законодавства у сфері Державного бюджету, по­за







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 2611. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Прием и регистрация больных Пути госпитализации больных в стационар могут быть различны. В цен­тральное приемное отделение больные могут быть доставлены: 1) машиной скорой медицинской помощи в случае возникновения остро­го или обострения хронического заболевания...

ПУНКЦИЯ И КАТЕТЕРИЗАЦИЯ ПОДКЛЮЧИЧНОЙ ВЕНЫ   Пункцию и катетеризацию подключичной вены обычно производит хирург или анестезиолог, иногда — специально обученный терапевт...

Ситуация 26. ПРОВЕРЕНО МИНЗДРАВОМ   Станислав Свердлов закончил российско-американский факультет менеджмента Томского государственного университета...

Шов первичный, первично отсроченный, вторичный (показания) В зависимости от времени и условий наложения выделяют швы: 1) первичные...

Предпосылки, условия и движущие силы психического развития Предпосылки –это факторы. Факторы психического развития –это ведущие детерминанты развития чел. К ним относят: среду...

Анализ микросреды предприятия Анализ микросреды направлен на анализ состояния тех со­ставляющих внешней среды, с которыми предприятие нахо­дится в непосредственном взаимодействии...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия