Методичні рекомендації. Мета практичного заняття (семінару) – дослідити особливості розвитку соціал-демократичного руху в Україні в складі Росії; проаналізувати розвиток

Мета практичного заняття (семінару) – дослідити особливості розвитку соціал-демократичного руху в Україні в складі Росії; проаналізувати розвиток суспільно-політичного руху на західноукраїнських землях; з’ясувати особливості виникнення партій у Наддніпрянській Україні та на західноукраїнських землях; класифікувати українські партії за їхніми програмами.

Відповідь на перше питання необхідно розпочати з того, що соціал-демократична течія суспільно-політичного руху сформувалася на ідеології марксизму. Марксизм – це вчення, розроблене Карлом Марксом та Фрідріхом Енгельсом, про загальні закони суспільного розвитку, про історичну неминучість соціалістичної революції, теорія та тактика інтернаціональної класової боротьби.

Далі треба розглянути складові марксизму: матеріалізм, вчення про діалектичний розвиток суспільства, теорія класової боротьби, інтернаціоналізм, побудова комуністичного суспільства шляхом соціалістичної революції та усуспільнення засобів виробництва, віра у всесвітньо-історичну роль пролетаріату – творця комуністичного суспільства. Зверніть увагу на той факт, що вивчення економічних відносин і критика капіталістичного способу виробництва знайшли своє відображення в найбільш відомому творі К. Маркса – «Капітал». У цій праці також був запропонований шлях до побудови справедливого суспільства через пролетарську революцію та диктатуру пролетаріату. Популярний виклад зазначена теорія отримала в «Маніфесті Комуністичної партії». Проаналізуйте, чому Маркс відводив роль творця комуністичного суспільства пролетаріату, а не селянству.

Далі зазначте, що втілити свої ідеї К. Маркс хотів у країнах Західної Європи, але марксизм на Заході пережив три кризи – 1852 р., 1872 р. та 1903 р., а набув свого поширення на теренах Росії. Проаналізуйте, чому так сталося. Свою відповідь аргументуйте.

Розгляньте етапи розвитку соціал-демократичного руху в Україні в складі Росії за таким планом:

1) 1870-ті рр. – початок 1890-х рр. – поява перших соціал-демократичних гуртків та груп;

2) друга половина 1890-х рр. – об’єднання марксистських гуртків і груп у політичні організації, перехід до пропаганди та агітації, намагання налагодити зв’язок з робітничим рухом;

3) 1898 р. – виникнення першої пролетарської партії в Росії.

Характеризуючи перший етап розвитку соціал-демократичного руху в Україні, необхідно зазначити, що передова суспільна думка в Російській імперії, шукаючи правильну революційну теорію, звернулася до праць К. Маркса та Ф. Енгельса. Особливо велике значення для поширення марксизму мало видання в Петербурзі першого тому «Капіталу» (1872 р.) у російському перекладі.

Зазначте, що одними з перших пропагандистів марксистського вчення в Україні стали доцент політичної економії та статистики Київського університету М. Зібер та громадський діяч С. Подолинський. Коротко зупиніться на їхній діяльності. Далі розгляньте процес створення марксистських гуртків та груп в Україні. Проаналізуйте їхній склад та практичну діяльність. Зазначте, що хоча на кінець 1890-х рр. кількість соціал-демократичних гуртків і груп збільшилася, вони діяли розрізнено, вели пропаганду серед вузького кола робітників і не були пов’язані з робітничим рухом.

Аналіз другого етапу розвитку соціал-демократичного руху в Україні розпочніть з розкриття терміну «політична організація» та порівняйте, чим вона відрізняється від гуртка та партії. Після цього зупиніться на об’єднанні розрізнених марксистських гуртків і створенні у 1895 р. «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» в Петербурзі. Проаналізуйте його діяльність і розгляньте створення філій в Україні. Окремо зупиніться на створенні та діяльності «Південноросійського робітничого союзу» в Одесі у 1896 р. та «Союзі миколаївських робітників» у Миколаєві в 1897 р. Наприкінці зробіть такі висновки: поява політичних організацій сприяла піднесенню робітничого руху в Україні в ІІ половині 90-х рр. ХХ ст., характерною рисою якого стало те, що головну роль почали відігравати робітники важкої промисловості – металісти й машинобудівники.

Розкриваючи розвиток соціал-демократичного руху на третьому етапі, зазначте, що першу спробу об’єднатися в партію зробили московські соціал-демократи ще на початку 1896 р., а в березні 1897 р. у Києві відбулася нарада, що мала передувати з’їзду. Київські соціал-демократи розіслали соціал-демократичним організаціям порядок денний і проекти деяких рішень з’їзду, налагодили видання загальноросійської «Рабочей газеты». Однак обидві спроби були зірвані арештами, тому на І з’їзді, який відбувся в Мінську 1–3 березня 1898 р., були присутні всього 9 делегатів. Розкажіть про основні рішення з’їзду: проголошення створення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП); обрання ЦК із трьох осіб; визнання «Рабочей газеты» офіційним органом партії; доручення ЦК підготувати та опублікувати Маніфест партії. Зробіть висновок, що наслідком цієї події стало створення в усіх індустріальних центрах Росії, у тому числі в Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, на Донбасі комітетів РСДРП. Виконуючи рішення з’їзду, члени ЦК видали «Маніфест РСДРП». Зрозуміло, що така активність соціал-демократів стурбувала царську владу – у ніч на 12 березня у 27 містах Російської імперії прокотилися арешти, зокрема, були заарештовані 142 члени Київського комітету РСДРП, розгромлена типографія, де друкувалася «Рабочая газета». Соціал-демократичний рух знову став роз’єднаним. Проаналізуйте, чому царський уряд переслідував соціал-демократів. Відповідь обґрунтуйте.

Далі розгляньте події, які відбулися на ІІ з’їзду РСДРП (17 липня – 10 серпня 1903 р.) у Брюсселі та Лондоні. Зазначте, що остаточне оформлення РСДРП відбулося саме на ІІ з’їзді. Зверніть увагу, що в соціал-демократичних організаціях посилився вплив «Искры», що й створило умови для проведення ІІ з’їзду.

Далі проаналізуйте внутріпартійну боротьбу, яка розгорнулася під час роботи з’їзду. Назвіть основні чинники, які цьому сприяли. Задля цього треба уважно розглянути основні завдання програми-мінімум та програми-максимум РСДРП. Зверніть увагу, на яких позиціях стояла РСДРП із вирішення національного питання. Наприкінці зазначте, що незгодні з платформою «Искры» соціал-демократи («економісти» та бундівці) залишили з’їзд і тим самим забезпечили іскрівцям абсолютну перевагу серед депутатів.

Однак самі іскрівці розділилися на так званих «твердих» (очолював В. Ульянов) і «м’яких» (очолював Ю. Мартов). Лінія розколу проходила по питаннях побудови партії. Далі треба показати, на яких принципах будувалася партія. Що передбачали принципи демократичного централізму та пролетарського інтернаціоналізму? Наприкінці зазначте, що прибічники В. Ульянова відстоювали необхідність створення централізованої партії «нового типу». Вони вважали, що тільки організація професійних революціонерів, яка підтримує у своїх лавах залізну дисципліну та постійно очищається від інакомислячих, може бути ефективним інструментом боротьби з царизмом. «М’які іскрівці» відстоювали демократичну побудову партії парламентського типу. Поміркуйте, хто був правий у цій суперечці. Відповідь обґрунтуйте.

Закінчуючи розгляд першого питання, зазначте, що вибори центральних органів партії закріпили перемогу «твердих іскрівців», яких з цього часу почали називати більшовиками. Після з’їзду відбулося розмежування на фракції більшовиків і меншовиків у місцевих організаціях РСДРП. В Україні діли обидві фракції, однак більшовицька фракція виявилася більш чисельною в Катеринославському, Миколаївському та Одеському комітетах, у Харківському, Київському комітетах, а також у Союзі гірничозаводських робітників було більше меншовиків. У міру того як розвивався революційний рух, шляхи більшовиків і меншовиків дедалі відчутніше розходилися. Наприкінці зробіть висновки, якою мовою вели агітацію більшовики та меншовики? На які верстви спрямовували свою діяльність? Чи набув поширення марксизм серед українців? Свої думки обґрунтуйте.

Починаючи вивчення другого питання, перш за все треба звернути увагу на особливості формування українських національних політичних партій у Наддніпрянській Україні. Свою відповідь почніть з аналізу об’єктивних та суб’єктивних умов політизації національно-визвольного руху в Наддніпрянській Україні. Назвіть основні чинники, які цьому сприяли. Зазначте, що в Наддніпрянській Україні продовжував мати чинність Емський указ (1876 р.), за яким заборонявся розвиток української культури. Але, незважаючи на це, наприкінці ХІХ ст. почалося відродження національної свідомості. Теоретичним підґрунтям цього стали праці В. Антоновича, М. Драгоманова, М. Грушевського. Коротко проаналізуйте їхні погляди.

Розглядаючи політизацію національно-визвольного руху, зауважте, що спочатку національна ідея пропагувалася через «Громади» – напівлегальні суспільно-політичні організації української ліберально-демократичної інтелігенції, які виникли навколо «Товариства Нестора-літописця» (1873 р.) та історико-етнографічного журналу «Киевская старина» (1882 р.). Коротко проаналізуйте їхню культурно-просвітницьку діяльність. Зазначте, що на противагу ліберальній інтелігенції радикально налаштована молодь стала організовувати громади у формі підпільних гуртків, кульмінаційним етапом їхньої діяльності стало заснування 11 лютого 1900 р. на зборах студентських громад у Харкові першої української політичної партії в Наддніпрянській Україні, яка отримала назву Українська революційна партія (РУП). Її засновниками стали Д. Антонович, М. Русов, Л. Мацієвич. Членами РУП були переважно студенти Київського та Харківського університетів, гімназисти, семінаристи, учителі, службовці державних та земських установ

Далі зупиніться на розробці програми діяльності РУП. Кому було довірено розробити програму діяльності? Чому? Детально проаналізуйте брошуру «Самостійна Україна» – перший програмний документ РУП, визначте, якою була мета діяльності РУП, якими були методи її вирішення. Потім зупиніться на практичній діяльності РУП. Розкажіть про діяльність «вільних громад» і «Закордонного комітету». На кого спрямували керівники РУП свою діяльність? Якою була їхня мета? Як реалізовувалася? Зазначте, що РУП розгорнула активну видавничу діяльність. Назвіть газети, які вона друкувала. Якою була реакція царизму на практичну діяльність рупівців? Чому?

Потім треба показати, що серед членів РУП наростали розходження та протиріччя. Виникають дві групи. На чолі більшості стояли М. Порш, В. Винниченко та С. Петлюра, другу групу очолювали М. Меленевський, О. Скоропис-Йолтуховський. На яких позиціях стояли обидві групи, які ідеї захищали? Далі треба дати відповідь на питання: чому стався розкол РУП? Коли, чому і які партії вийшли з РУП? На яких позиціях стояли, і які методи у своїй практичні діяльності використовували УНП та «Спілка». Якою була доля РУП після розколів? Окремо зупиніться на діяльності Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП)?

Слід підкреслити, що наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. Наддніпрянська Україна мала дуже строкату соціально-класову структуру суспільства, що й призвело до формування різних за соціальним спрямуванням партій. Так, українська ліберальна буржуазія, яка стояла на поміркованих ліберально-демократичних позиціях, у 1904 р. на з’їзді Всеукраїнської безпартійної загальної організації (ВУЗО) за ініціативою колишніх діячів «Київської громади» утворила Українську демократичну партію (УДП) та схвалила її програму діяльності. Детально зупиніться на її аналізі за такою схемою: на які верстви орієнтувалася, які вимоги висувала. Укажіть лідерів партії. Зверніть увагу, що партія стояла за федеративний устрій Російської держави та автономію України в її складі, за проведення реформ.

Далі треба з’ясувати, усіх членів партії задовольняла програма діяльності УДП чи ні. Чому? Після цього розгляньте утворення Української демократичної партії (УДП) та проаналізуйте програму діяльності. Використовуйте схему відповіді, яку застосовували під час аналізу програми діяльності УДП.

Далі треба підкреслити, що обидві партії – УДП і УРП – були нечисленними, не мали впливу в масах, були подібними до російського «Союза освобождения» з тією головною різницею, що вони відстоювали ідею автономії України. Які наслідки це мало?

Наприкінці відповіді необхідно класифікувати українські політичні партії за ідеологією та охарактеризувати позиції партій з національного питання, звернувши увагу, що національно-визвольна ідея знайшла своє обґрунтування у двох чітко окреслених напрямках – автономістсько-федералістському та самостійницькому шляхах розвитку. Політична реалізація цих ідей відбудеться в період національно-визвольних змагань 1917–1920 рр.

Починаючи аналіз третього питання, треба показати, що наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях продовжував розвиватись, у ньому діяли три течії, які представляли інтереси й ідеологію різних класів і суспільних груп.

Поміщицько-клерикальною суспільно-політичною течією в Східній Галичині, на Північній Буковині та Закарпатті було так зване «москвофільство» (русофільство), яке виникло у 1848 р. Згадайте, які чинники сприяли виникненню москвофільства. Зазначте, що засновниками та лідерами москвофільства Були А. Добрянський, Б. Дідицький та Д. Зубрицький. До москвофілів належали переважно поміщики, уніатське духовенство, чиновники й частина інтелігенції, які орієнтувалися на російський царизм і отримували матеріальну підтримку від царських урядових установ. Укажіть, на яких позиціях стояли москвофіли. Розкрийте термін «шовінізм». Наприкінці зазначте, що москвофіли заперечували правомірність розвитку української культури, писали вони так званим «язичієм» – сумішшю російської, української, старослов’янської та польської мов.

Друга течія, яка розвивалася на західноукраїнських землях, дістала назву «народовства» («українофільства»). Треба пояснити, що до народовців належали переважно представники інтелігенції, уніатського та православного духовенства. Лідерами народовців були Ю. Романчук, С. Смаль-Стоцький, О. Барвінський. Народовці виступали проти революційної боротьби, за реформаторський шлях розвитку та займали лояльну позицію щодо Австро-Угорської монархії. Основною їхньою діяльністю була культурно-просвітницька робота. Детально зупиніться на діяльності «Руської бесіди» (1861 р.). «Просвіти» (1868 р.), Літературного товариства імені Т. Шевченка ( 1873 р., від 1892 р. – Наукове товариство імені Т. Шевченка).

Далі зазначте, що у 1890 р. лідери народовців (Ю. Романчук, О. Барвінський та К. Левицький) уклали угоду з австрійським намісником у Галичині графом К. Бадені, відому під назвою «угода Романчука». Проаналізуйте її зміст. Наприкінці зазначте, що народовці вважали, що у відносинах з австрійським урядом виникла нова ера. Укажіть, як на це зреагував І. Франко. Чому?

Далі треба показати, що одночасно з москвофільством і народовством став розвиватися радикальний рух, який у літературі отримав назву революційно-демократичного руху. Його провідниками на західноукраїнських землях стали І. Франко та М. Павлик. Проаналізуйте їхні погляди. Потім простежте виникнення у 1890 р. у Львові Русько-української радикальної партії. Розгляньте завдання програми-максимум та програми-мінімум РУРП, зупиніться на аналізі практичної діяльності. Зазначте, що радикали приділяли увагу вихованню в народних масах національної самосвідомості та відчуття єдності всіх частин української нації – на ІV з’їзді (1895 р.) прийняли в якості стратегічної мети положення про державну самостійність та соборність України.

Але члени радикальної партії не дотримувалися однакових поглядів. Треба підкреслити, що з часом у їхньому середовищі виділилися три угруповання: соціал-демократичне, власне радикальне та національно-демократичне. Розгляньте позиції кожного з них, а далі треба зазначити, що результатом цього став розкол РУРП. Так, права частина разом з народовцями створила в 1899 р. Українську національно-демократичну партію (УНДП), до керівного органу якої увійшов і М. Грушевський. У своїй програмі-максимум націонал-демократи висували гасло самостійної соборної України, а Галичина вважала «українським П’ємонтом», навколо якого мали об’єднатися всі українські землі.

Наприкінці відповіді треба проаналізувати, як на західноукраїнських землях розвивався соціал-демократичний рух. Простежте, як у 1892 р. була утворена Соціал-демократична партія Галичини (СДПГ), а у 1899 р. Українська соціал-демократична партія (УСДП). Розгляньте, на яких позиціях вони стояли та які ідеї захищали.

Закінчуючи вивчення теми, необхідно усвідомити таке:

1) соціал-демократична течія суспільно-політичного руху в Наддніпрянській Україні сформувалася на ідеології марксизму;

2) марксизм набув свого поширення в індустріальних центрах Наддніпрянської України серед пролетаріату важкої промисловості;

2) на початку ХХ ст. український національний рух активізувався та політизувався, наслідком чого стало утворення українських політичних партій різних напрямів – революційно-демократичного (РУП, УСП, УСДРП, «Спілка»), ліберально-демократичного (УДП, УРП, УРДП), національно-демократичного (УНП, УНДП);

3) українські політичні партії мали багато спільного в програмних положеннях і практичній діяльності, але їм були притаманні й свої особливості – серед українських партій, на відміну від загальноросійських, не було ні крайнє лівих – більшовицьких, ні крайнє правих – монархічних;

4) національно-визвольна ідея знайшла в програмних документах українських політичних партій обґрунтування у двох чітко окреслених напрямках – автономістсько-федералістському та самостійницькому шляхах розвитку;

5) українські політичні партії в Наддніпрянській Україні формувалися та діяли нелегально, а на західноукраїнських землях – легально.