Тема 5: ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА5.1. Методичні рекомендації до самостійної роботи Починаючи вивчення даної теми слід акцентувати увагу на дискусійному характері питань щодо визначення сутності поняття «відповідальність», поняття та складу фінансового правопорушення, природи фінансово-правової відповідальності, фінансових санкцій. Науковці та практики і дотепер висловлюють протилежні погляди з цього питання: від визнання фінансово-правової відповідальності самостійним видом юридичної відповідальності до повного заперечення існування цього виду відповідальності. Категорії «юридична відповідальність у фінансовому праві», «юридична відповідальність суб’єктів фінансового права», «відповідальність за порушення фінансового законодавства» є тотожними, але їх слід відмежовувати від категорії «фінансово-правова відповідальність». Юридична відповідальність у фінансовому праві, як і юридична відповідальність суб’єктів фінансового права, застосовується у широкому значенні як адміністративна, кримінальна, цивільна, дисциплінарна відповідальність за порушення правових норм суб’єктами фінансового права. Юридична відповідальність суб’єктів фінансового права у вузькому значенні – це лише фінансово-правова відповідальність. Юридична відповідальність суб’єктів фінансового права може бути як прямою відповідальністю, види й міра якої визначаються фінансовим правом (фінансово-правова відповідальність), так і опосередкованою (банкетною) відповідальністю, види й міра якої визначаються іншими галузями права (адміністративно-правова, цивільно-правова, кримінально-правова, дисциплінарна відповідальність). Відповідальність за порушення фінансового законодавства слід розглядати як комплексну категорію, що складається з відносно відокремлених блоків залежно від інституційної належності фінансово-правових норм, що порушуються при вчиненні протиправного діяння у сфері фінансової діяльності держави. Ці блоки деталізуються у процесі кодифікації окремих інститутів фінансового законодавства. Такими блоками, зокрема, є: відповідальність за порушення бюджетного законодавства, передбачена гл. 18 Бюджетного кодексу України; відповідальність за порушення податкового законодавства (до прийняття Податкового кодексу механізм реалізації відповідальності за податкові правопорушення закріплений у Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (ст. 17), Законі «Про державну податкову службу в Україні» (ст. 11) та інших нормативних актах). Як окремі елементи можна розглядати: відповідальність за порушення правил здійснення рахункових операцій із застосуванням реєстраторів рахункових операцій; відповідальність за порушення встановленого порядку обігу готівки; відповідальність за порушення валютного законодавства. Таким чином, відповідальність за порушення фінансового законодавства виступає як форма реалізації державно-владного примусу, що виникає у разі вчинення порушення приписів фінансово-правових норм і полягає у застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до правопорушника передбачених законом санкцій. В юридичній науці загальновизнаним є підхід, за яким правопорушення є підставою юридичної відповідальності. Потрібно розглянути ознаки правопорушення, якими традиційно є: а) антисоціальний характер, що виявляється у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, що передбачений Кримінальним кодексом) або суспільній шкідливості; б) протиправність; в) винність; г) караність. Для застосування до суб’єкта фінансового права юридичної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення – сукупності юридичних ознак протиправної поведінки, необхідних та достатніх для притягнення до такої відповідальності, за наявності яких суспільно шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Студентам необхідно проаналізувати елементи складу правопорушення, якими є: а) об’єкт правопорушення; б) об’єктивна сторона правопорушення; в) суб’єкт правопорушення; г) суб’єктивна сторона правопорушення. Розглядаючи об’єкт правопорушення, варто диференціювати його на загальний, родовий та безпосередній. Загальним об’єктом є врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави, тобто в процесі формування, розподілу й використання грошових коштів бюджетів і державних цільових фондів. Для того, щоб правильно визначати родовий об’єкт фінансових правопорушень, слід виходити із системи фінансового права як об’єктивно існуючої сукупності фінансово-правових інститутів, які об’єднують норми, що регулюють відносно відокремлені групи специфічних фінансових відносин. Цей підхід покладено в основу законодавчого відокремлення видів фінансових правопорушень (порушення бюджетного, податкового, валютного законодавства тощо). Безпосереднім об’єктом фінансових правопорушень виступають конкретні відносини, на які посягає правопорушник (н-д, механізм бюджетного планування, встановлений порядок ведення податкового обліку тощо). Об’єктивна сторона правопорушення є зовнішньою стороною суспільно шкідливого діяння (дії чи бездіяльності) суб’єкта права, яке посягає на об’єкт – суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання фондів коштів, що охороняються нормами права. Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони правопорушення є діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки і причинний зв’язок між діянням і шкідливими наслідками. Студентам необхідно з’ясувати зміст елементів об’єктивної сторони, ґрунтуючись на знаннях, отриманих при вивченні правознавства та інших юридичних дисциплін. Суб’єкт правопорушення – це фізична особа, в тому числі посадова, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, юридична особа; державний орган, громадська організація, які володіють деліктоздатністю – здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки. Необхідно розмежовувати індивідуальних та колективних суб’єктів правопорушення. Суб’єктивна сторона правопорушення – це ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю суб’єкта правопорушення в момент його скоєння. Ознаками суб’єктивної сторони такого правопорушення є вина, мотив і мета. Варто звернути увагу на те, що суб’єктивна сторона складу окремих правопорушень суб’єктів фінансового права, наприклад податкових, не містить вини, але це не впливає на притягнення їх до відповідальності. Значення складу правопорушення полягає: 1) у визначенні законності й обґрунтованості юридичної відповідальності суб’єктів фінансового права: тільки сукупність усіх ознак складу правопорушення може бути підставою такої відповідальності; 2) у чіткому розмежуванні правомірного і неправомірного діяння суб’єкта фінансового права; 3) у відмежуванні одного правопорушення від іншого. Студенти повинні вміти провести класифікацію правопорушень, які здійснюють суб’єкти фінансового права, за різними підставами. Так, залежно від міри суспільної небезпечності, потрібно розмежовувати проступки і злочини. Залежно від характеру санкцій і галузей права, норми яких регулюють порядок їх застосування, слід розрізняти кримінальні злочини, адміністративні проступки, дисциплінарні проступки, цивільно-правові проступки, фінансові проступки. Більш детально необхідно зупинитися на фінансових проступках (правопорушеннях). Їх можна визначити як протиправні винні діяння (дія чи бездіяльність) фізичних або юридичних осіб, які завдають шкоди нормальному здійсненню процесу фінансової діяльності і тягнуть за собою застосування до правопорушників заходів фінансово-правової відповідальності. Відповідальність за фінансові правопорушення передбачена у Бюджетному кодексі України (глава 18), Законах України «Про державну податкову службу в Україні» (п. 11-13 ст. 11), «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (п. 8 ст. 10), «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» (ст. 17), Указі Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» тощо. Відповідальність за фінансові правопорушення настає у вигляді застосування фінансових санкцій. Фінансові санкції можуть бути: – правовідновлювальні, направлені на відшкодування шкоди, заподіяної державі, органам місцевого самоврядування неправомірними діями суб’єктів фінансового права; – каральні (штрафні), що встановлюють за правопорушення суб’єктів фінансового права з метою покарання правопорушника. Правовідновлювальною фінансовою санкцією є пеня – грошова сума, яку учасник фінансових правовідносин повинен виплатити у разі порушення термінів сплати певних грошових сум, встановлених чинним законодавством у сфері податкових, бюджетних та інших фінансових відносин. Студентам потрібно акцентувати увагу на з’ясуванні відмінностей пені як фінансово-правової санкції від пені як цивільно-правової санкції. Каральною фінансовою санкцією є штраф – стягнення у грошовій формі, встановлене нормами фінансового законодавства, яке застосовується органами Державної податкової служби та іншими уповноваженими державою органами відносно юридичних та фізичних осіб за вчинення фінансового правопорушення, і стягується на користь держави і муніципальних утворень. Штраф як фінансово-правову санкцію необхідно відрізняти від адміністративного, кримінального штрафів та штрафу як заходу цивільно-правової відповідальності. Завдання для самопідготовки
|
