Наведемо приблизний вигляд бюджету продаж
2.2. Бюджет виробництва – виробнича програма підприємства, яка визначає заплановані номенклатуру і обсяг виробництва продукції у бюджетному періоді в натуральних показниках.
Обсяг = обсяг + необхідний запас - запас готової виробництва продажів готової продукції продукції на на кінець періоду початок періоду У бюджеті виробництва визначають кількість одиниць виробу, яку планують запустити у виробництво, маючи на меті забезпечити запланований обсяг продажів. Бюджет виробництва необхідний, якщо: - запас готової продукції більший ніж необхідно; - запас готової продукції менший, ніж необхідно. У першому випадку, проблеми пояснюють тим, що надлишкові запаси зв’язують кошти, а також зростають витрати на зберігання надлишкової кількості готової продукції. У другому випадку, можливі порушення графіків відвантаження продукції і як наслідок, падіння обсягів продажів. Замалі запаси готової продукції при отриманні короткострокових кредитів понижують коефіцієнт поточної ліквідності, що впливає на рішення про надання кредитів.
2.3. Бюджет собівартості продукції включає: 2.3.1. Бюджет потреб у матеріалах – визначає кількість матеріалі, необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції і кількість матеріалів, які необхідно закупити протягом запланованого періоду. Складають ці бюджети у натуральному і вартісному вираженні. Кількість матеріалів, які необхідно закупити, залежить від запланованих витрат та наявних запасів.
Формула для розрахунку обсягу закупок має вигляд:
Обсяг = обсяг + запаси на кінець - запаси на закупок використання періоду початок періоду Бюджет прямих затрат на матеріали необхідний для розрахунку величини платежів за сировину, він є плановим документом, який визначає кількість і номенклатуру матеріалів, необхідних для виконання бюджету виробництва і урахування цих витрат у собівартості продукції. Його складають з урахуванням термінів і порядку погашення кредиторської заборгованості за матеріали.
2.3.2. Бюджет трудових затрат, або бюджет прямих затрат на оплату праці – це бюджет затрат на заробітну плату виробничого персоналу. Він розраховується на основі даних про продуктивність праці і ставок оплати праці основного виробничого персоналу.
При визначені прямих затрат на оплату праці необхідно помножити очікуваний обсяг виробництва за кожний період на кількість годин роботи. Потрібних для виготовлення однієї одиниці виробу. Потім результат множать на вартість прямих затрат праці за годину, для отримання бюджетних загальних витрат на оплату праці. У бюджеті ЗП основного виробничого персоналу слід виділити дві частини: -фіксована частина оплати праці; -відрядна частина оплати праці.
2.3.3. Бюджет загально виробничих накладних витрат – відображає обсяг усіх витрат, пов’язаних з управлінням та обслуговуванням виробництва, забезпеченням необхідних умов функціонування технологічного обладнання, освітлення, опалення будівель та іншими затратами. Він включає такі витрати: 1. Умовно-постійні: -оренду виробничого обладнання; - страхування; -додаткові виплати робітникам; - оплату непродуктивного часу. Амортизація – спеціальний вид накладних витрат, тому вона не має грошового виразу. 2. Умовно-змінних – які залежать від специфіки діяльності підприємства. Його складають на підставі бюджету виробництва, укладених договорів (оренди, обслуговування тощо) і відповідних розрахунків (амортизація). Далі розробляється зведений кошторис витрат на виробництво – він узгоджує всі витрати за основними розділами плану діяльності підприємства в грошовій формі.
2.4. Бюджет запасів готової продукції на кінець планового періоду – містить інформацію, необхідну для підготовки двох останніх фінансових документів основного бюджету: - прогнозованого звіту про прибутки – у частині підготовки даних про виробничу собівартість реалізованої продукції; - прогнозованого балансу – в частині підготовки даних про стан нормованих обігових коштів (запаси готової продукції на кінець планового періоду, сировини, матеріалів). Обсяг незавершеного виробництва визначають виходячи з технологічних особливостей виготовлення продукції. Бюджет затрат на збут і управління – плановий документ, в якому наведені затрати, пов’язані зі збутом продукції у бюджетному періоді і відображені очікувані затрати на обслуговування та управління підприємством в цілому. Якщо кількість статей затрат надто велика, то цей бюджет розділяють на два окремі бюджети: -бюджет затрат на збут; -бюджет затрат на управління. Кошторис затрат на збут включає наступні статті: -затрати на утримання та експлуатацію основних засобів; -затрати, пов’язані з транспортуванням та страхуванням ОЗ; -затрати на дослідження ринку (маркетингу продукції); -податки та збори встановлені законодавством України. Затрати на збут при складанні бюджету можуть групуватися за багатьма критеріями, основними з яких є типи продукції, типи покупців, географія збуту тощо. Кошторис затрат на управління включає: -поштово-телеграфні затрати на канцелярські товари; -затрати на утримання та обслуговування ОЗ; -заробітна плата адміністративного персоналу. Бюджет затрат на управління складають виходячи з об» єднання бюджетів усіх відділів і служб управління підприємством та його господарського обслуговування. Управлінські затрати – це всі затрати не пов’язані з виробничою або комерційною діяльністю підприємства.
2.5. Прогнозний звіт про прибуток (збиток) – форма фінансової звітності, складена на початок звітного періоду, яка відображає фінансовий результат запланованої діяльності. Цей звіт складають для того, щоб урахувати виплату податків на прибуток при відпливі коштів у бюджеті. Прогнозний звіт про прибутки зводить разом планові перспективні оцінки різних позицій доходів і витрат на бюджетний період. Це перший із документів зведеного бюджету, який показує той дохід, що планує отримати підприємство і ті затрати, які воно при тому матиме. Звіт складають на основі бюджету продажів, собівартості реалізованої продукції, комерційних та виробничих витрат. Він також містить дані про нерозподілені прибутки.
Необхідність планування фінансових результатів зумовлена такими чинниками: -потребою в інформації щодо майбутніх фінансових результатів і можливих джерел фінансування інвестицій і виплати дивідендів; -необхідністю визначення потреби в капіталі для фінансування затрат у плановому періоді; -необхідністю оцінки рівня податкового навантаження в плановому періоді. Планування фінансових результатів здійснюється зіставленням прогнозів доходів і витрат за всіма видами діяльності. Прогноз фінансових результатів складається за формою, передбаченою для складання відповідного звіту (Форма №2 – Звіт про фінансові результати). Складаючи план звіту про фінансові результати, особливу увагу приділяють визначенню виручки від реалізації продукції. За основу, як правило, береться значення виручки від реалізації за попередній рік. Потім ця величина обчислюється у поточному році з урахуванням змін собівартості порівнюваної продукції, цін на реалізовану підприємством продукцію, цін на куповані матеріали та комплектуючі, оцінки ОЗ і капіталовкладень, оплати праці працівників. Далі визначають планову середньорічну суму амортизаційних відрахувань на підставі даних про середньорічну балансову вартість основних фондів і норм їх відрахувань. Прогноз звіту про фінансові результати – це документ, який містить прогнозну інформацію щодо формування фінансових результатів діяльності підприємства в майбутньому на основі даних про доходи і витрати. Наведемо приклад такого звіту.
Таблиця 5. Прогноз фінансових результатів
На основі наведених розрахунків можна визначити показники планової рентабельності господарської діяльності підприємства, до яких відносять: рівень валового прибутку, рівень операційного прибутку, рівень прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства на 1 грн. виручки. 3. Між усіма звітами видами фінансових звітів існує тісний взаємозв’язок. Баланс підприємства та звіт про прибутки і збитки є джерелами інформації при складанні звіту про рух грошових коштів.
Розглянемо взаємозв’язок звітів схематично (Рис 1.).
Рис. 1. Взаємозв’язок фінансових звітів підприємства та операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Отже, будь-які управлінські рішення впливають як на величину отриманого прибутку (чи збитку), так і на зміну активів та пасивів підприємства, особливо оборотного капіталу: грошових коштів, дебіторської заборгованості, товарно-матеріальних запасів і поточних виплат. Усі ці зміни відображають у звіті про рух грошових коштів.
Тема 5. Технологія складання фінансового бюджету План 1. Бюджет як інструмент управління грошовими потоками. 2. Бюджет капіталовкладень. 3. Формування прогнозного балансу підприємства. 4. Формування, затвердження і виконання фінансового плану та бюджету підприємства.
1. Бюджет грошових коштів – це плановий документ, який відображає майбутні платежі і надходження грошових коштів. Необхідність складання прогнозу руху грошових коштів (Cash-flow) зумовлена тим, що менеджмент підприємства повинен мати інформацію не лише про зміни в складі майна підприємства і джерелах його формування, доходах і витратах, але і про грошові надходження і виплати, які очікуються протягом планового періоду. Прогноз руху грошових коштів враховує надходження цих коштів, їх видатки, чистий грошовий потік (надлишок або дефіцит), початкове і кінцеве сальдо банківського рахунку. План руху грошових коштів може мати як короткостроковий (місяць, квартал), так і довгостроковий характер (на кілька років). Базові прогнозні розрахунки руху грошових коштів у короткостроковому періоді можна розширити на кілька періоді, використовуючи при цьому цільові орієнтири, що містяться у стратегічних довгострокових планах, і таким чином трансформувати короткострокове планування у довгострокове. В основі планування руху грошових коштів лежить інформація наведена у зведеному фінансовому плані (балансі) та прогнозних розрахунках фінансових результатів (прибутків і збитків).
Основні складові даного звіту: -розрахунок планового обсягу (Cash-flow) від усіх видів діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової), який очікується у плановому періоді; -прогноз основних напрямків використання (Cash-flow) (інвестування, погашення кредитів, розподіл прибутку тощо). Наведемо спрощену схему планування руху грошових потоків умовного підприємства. Для зменшення рівня невизначеності, прогнозні показники (Cash-flow) доцільно розраховувати за умови різних варіантів завантаженості виробничих потужностей підприємства: за песимістичного сценарію – 80%; базового – 100%; оптимістичного – 110%.
Таблиця 6.
|
