Методичні рекомендації до вивчення теми

Довгострокові вкладення підприємств можуть бути пов’язані з інвестиціями в капітальні проекти й довгострокові цінні па­пери, а також здійсненням інвестиційних проектів за кордоном.

Довгострокові рішення фінансового менеджера стосуються:

бюджетування капіталу;

політики дивідендів;

вибору типів росту й диверсифікації;

вибору джерел довгострокового інвестування.

Бюджетування капіталу – це процес, пов’язаний із вибором та оцінкою відповідної структури витрат капіталу, який у най­більшій мірі відповідав би завданню максимізації доходів ак­ціонерів.

Слід розуміти, що витрати капіталу являють собою довго­строкові інвестиції, які спрямовуються на розширення розмірів виробництва, переміщення або оновлення фіксованих активів.

Важливо усвідомити, що хоча пряме інвестування пов’язане з найбільшими ризиками, існує низка обставин, яка заохочує підприємство йти на такий підвищений ризик:

подолання обмежень у зовнішній торгівлі (уникнення та­рифів, квот, імпортного мита);

усунення податкових, екологічних, юридичних проблем у країні;

доступ до дешевих ринків сировини, робочої сили, на­бли­женість до споживача продукції;

економія на масштабах виробництва;

конкурентні мотиви (доступ до іноземних технологій);

Необхідно звернути увагу на особливості вибору інвес­ти­цій­них проектів менеджером.

Оцінка реальних інвестиційних проектів здійснюється з ви­користанням чотирьох інтегральних показників:

1) чистого приведеного доходу;

2) терміну окупності;

3) внутрішньої норми доходності;

4) індексу рентабельності.

Чистий приведений дохід – це різниця між приведеною до поточної вартості (способом дисконтування) сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту й сумою інвестованих у його реалізацію коштів.

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ЧПД = ГП – ІК, (23)

де ЧПД – чистий приведений дохід;

ГП – сума чистого грошового потоку (в поточній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту;

ІК – сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Індекс доходності розраховується за формулою:

(24)

де ІД – індекс доходності за інвестиційним проектом;

ГП – сума чистого грошового потоку в поточній вартості;

ІК – сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

Період окупності визначається за формулою:

(25)

де ПО – період окупності вкладених коштів за інвестиційним проектом;

ГПп – середня сума чистого грошового потоку (в поточній вартості) в періоді;

ІК – сума інвестиційних коштів.

Внутрішня норма доходності розраховується за формулою:

(26)

де ВНД – внутрішня норма доходності;

ГП_n – поточна вартість чистого грошового потоку реального інвестиційного проекту;

ІР_n – поточна вартість інвестиційних ресурсів;

n – кількість років, за які дисконтується вартість.

Основною метою інвестиційної політики є забезпечення най­більш ефективних способів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку та збільшення ринкової вар­тості. Процес розробки інвестиційної політики підпорядкований розв’язку певних завдань.

Розмір фінансових інвестицій слід визначати, виходячи з моделі оцінки ринкової вартості акцій та «Основної моделі оцін­ки вартості облігацій».