Товари виробничого призначення.Товари виробничого призначення – це товари, що купуються приватними особами або організаціями для подальшої переробки або використання в господарській діяльності. Різниця між товарами широкого вжитку і товарами виробничого призначення полягає у цілі, для якої купується цей товар. (Якщо покупець придбав газонокосилку, щоб підстригати траву навколо свого будинку – це товар широкого вжитку; якщо для того, щоб зайнятися ландшафтним дизайном– інструмент стає промисловим товаром). Товари промислового призначення діляться на три групи: - Матеріали і комплектуючі - Капітальне майно - Допоміжні матеріали і послуги. Матеріали і комплектуючі – товари промислового призначення, які повністю використовуються у процесі виробництва виробу. Сюди входять: - сировинні ресурси - готові матеріали - комплектуючі Сировина – це сільськогосподарська продукція (пшениця, бавовна, м’со домашньої худоби, фрукти, овочі). Їх постачають багати брібних виробників, які збувають товар маркетинговим посередникам. Продукти природного походження відрізняються значним об’ємом, невисокою ціною за одиницю, значними транспортними витратами на доставку. Їх постачають кілька великих виробників, які намагаються збувати їх безпосередньо промисловому споживачеві. Матеріальні складові (залізо, цемент, провід) зазвичай в подальшому доробляються. Комплектуючі (покришки, малогабаритні електродвигуни) включають в склад кінцевого продукту повністю, без змін. Матеріали і комплектуючі продають безпосередньо кінцевим промисловим споживачам. Найбільш значимими маркетинговими факторами в даному випадку є ціна і рівень сервісу – навідміну від марки і реклами. Капітальне майно – товари промислового призначеня, які присутні у кінцевому товарі частково. Діляться на: - стаціонарні споруди - допоміжне обладнання Стаціонарні споруди (будівлі – заводи, офіси; стаціонарне обладнання – генератори, великі комп’ютери). Їх купують після довгого процесу вибору і безпосередньо у виробника. Допоміжне обладнання (рухоме заводське обладнання -- ручний інструмент, автопогрузчики; оргтехніка – факси, столи). Допоміжне обладнання не стає частиною готового виробу, воно має більш короткий термін служби, ніж стаціонарні споруди і просто сприяє процесу виробництва. Продавці допоміжного обладнання користуються послугами посередників. Допоміжні матеріали і послуги – це товари промислового призначення, які взагалі не присутні в кінцевому товарі. Включають в себе - допоміжні матеріали - ділові послуги Допоміжні матеріали (робочі матеріали -- мастильні матеріали, вугілля, папір олівці; матеріали для технічного обслуговування і ремонту – фарба, цвяхи, щітки) Для промислового покупця допоміжні товари аналогічні товарам повсякденного попиту.
Ділові послуги (послуги по технічному обслуговуванню і ремонту – миття вікон, ремонт комп’ютерів; послуги по технічному обслуговування зазвичай пропонують невеликі компанії, послуги по ремонту часто здійснюються самими виробниками обладнання послуги консультативного характеру – правові консультації, менеджмент і консалтинг, реклама; дані послуги зазвичай надаються по контракту)
3. Рішення про окремі товари увага повинна бути приділена рішенням відносно властивостей товару, марки, упакування, товарних знаків і послуг по підтримці товару.
3.1. Властивості товару Розробка товару включає в себе визначення тих вигод, які буде пропонувати цей товар. Такі вигоди зазвичай передаються з матеріальними властивостями – такими як якість, характеристики, зовнішнє оформлення. Якісь має дві складових рівень і постійність. Розробляючи товар, маркетолог в першу чергу повинен вибрати рівень якості, який буде утримувати позицію товару на цільовому ринку. При цьому якість товару вивляється тотожною здатності товару виконувати свої функції. Якість товару – здатність товару виконувати призначені функції; включає в себе надійність, точність виготовлення, легкість в експлуатації і ремонті, а тоакож інші важливі властивості. Якість повинна бути виміряна в термінах споживчого сприйняття. Компанії вибирають той рівень якості, який відповідає споживачам цільового ринку і рівням якості конкуруючих товарів. Крім власне рівня якості, висока якість може також означати постійність у постачанні споживачів товаром встановленого рівня якості. В цьому смислі якість означає “відсутність дефектів чи відхилень”. В минулому десятиріччі поновився акцент на якість товару і призвів до винекнення всесвітнього руху за підвищення якості. Усезагальне управління якістю має на увазі абсолютну відданість компанії ідеї постійного підвищення якості (виникають “програми комплексного управління якістю”). Метод комплексного управління якістю передбачає попередження винекнення цих дефектів за рахунок зміни конструкції товару і удосконалення виробничих процесів. Крім простого усунення дефектів товару кінцева ціль абсолютної якості полягає у підвищенні його споживчої цінності. Комплексна якість – це не тільки і не стільки виробничий процес, але й потужна зброя у боротьбі за завоювання “усезагального задоволення споживачів”. Це стає можливим за умови, що якість визначається з точки зору власне споживача, а дефекти тоару – з точки зору споживчих потреб і очікувань. Деякі компанії перетворили якість у потужну стратегічну зброю. “Якість– це не задача, яку потрібно розв’язати, а конкурентна можливість”.Дехто вважає, що на сьогодні якість перетворилася у конкурентну необхідність. Товар, що пропонується може бути наділений самими різними властивостями. Відправною точкою є модель – “скелет”. Компанія може розширити спектр властивостей, додавши до продукції моделі більш високих рівнів. Властивості – це один з інструментів конкурентної боротьби, що використовується для проведення відмінностей між товаром однієї компанії і продукцією конкурентів. Один з найефективніших методів конкурентної боротьби полягає в тому, щоб першим запропонувати товар з новими, потрібними споживачеві властивостями. Дизайн товару – ще одна можливість зробити товар відмінним від інших. Деякі компанії поєднали дизайн зі своєю внутрішньою корпоративною культурою. Принцип корпоративної культури IKEA (мережа магазинів по продажу меблів для дому) – ніякої екстравагантності. Цей принцип виражається у строгих (але не менш стильних дизайнерських формах, у використанні традиційних для Скандинавії матеріалів: деревини, полотна з льону, бавовни. Поняття дизайну ширше ніж поняття стиль. Термін стиль просто описує зовнішній вигляд товару. Дизайн – це дещо більше, ніж зовнішня оболонка – він визначає саму суть товару. Добрий дизайн додає товару корисних властивостей і покращує його зовнішній вигляд. Добрий дизайн може привернути увагу, покращити характеристики товару, знизити собівартість і дати товару значну перевагу перед конкурентами на цільовому ринку. Він стає одним з потужних інструментів диференціації і позиціюваання на ринках різних товарів.
|
