Демократичні революції 1989-1990 рр. в соціалістичних країнах Східної Європи та їх особливості та результати.

Назріваюча протягом довгого часу криза напри­кінці 80-х років охопила всі країни Центральної і Південно-Східної Європи. Вона проявилася в еко­номічній;, політичній, ідеологічній і моральній сфе­рах о Політичне банкрутство керівництва правлячих партій, невправність адміністративно-командних методів управління і небажання більшості населен­ня жити в умовах тоталітарного режиму — все це зумовило виникнення своєрідної революційної си­туації в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. В різних державах вона складалась і розви­валась неоднаково. Але загальним для всіх країн було прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих партій, встановити демократичну форму правління і на основі широкої демократії обновити соціально-економічне й політичне життя суспільства.

Форми та методи демократичних революцій були різними — від "ніжної", спокійної революції в Чехо-Словаччині до кривавих зіткнень в Румунії, що призвели до численних жертв- Боротьба була спрямована на ліквідацію державного, тоталітарно-бюрократичного "соціалізму", який повністю диск­редитував себе в країнах Центральної і Південно-Східної Європи наприкінці 80-х років.

Революції розгорталися майже одночасно. Це пояснювалось, по-перше, зрілістю передумов та високим ступенем соціальної напруги в усіх цих країнах і, по-друге, розумінням того, що СРСР не втручатиметься у справи своїх західних сусідів: не надаватиме підтримку консервативним силам, які намагались загальмувати демократичний процес.

Найбільш активно проявилися виступи проти авторитарно-бюрократичних режимів у Польщі та Угорщині. У червні 1989 р. на виборах до Сейму Польщі зазнала поразки Польська об'єднана робіт­нича партія (ПОРП). Вперше в історії уряд соціа­лістичної країни очолив безпартійний політичний діяч. Ним став один з активних діячів профспілко­вого об'єднання "Солідарність" Т. Мозовецький. Представник ПОРП В. Ярузельський тоді ще залишався президентом країни, але наприкінці І990 р. на загальних виборах президентом Польщі був обраний лідер "Солідарності" Лех Валєнса. Форму­вання нового уряду було доручено представникові "Солідарності" Я. Бєлецькому. Із конституції вик­лючається стаття "Про керівну і спрямовуючу роль ПОРП", а в січні 1990 р, ця партія зовсім перестала існувати. Новою назвою держави стала Республіка Польща. Крім того, в країні відбулися соціально-економічні зміни,, Була відновлена ринкова еконо­міка, велику роль починають відігравати приватні підприємства.

Серйозні політичні зміни відбулись у другій половині 1989 р„ і в Угорщині» Із конституції країни була виключена стаття про керівну роль Угорської соціалістичної робітничої партії (УСРП), з якої пізніше виокремилася Угорська соціалістич­на партія (УСП). Протягом короткого часу з'явля­ється низка нових партій. Найбільш впливові серед них — Угорський демократичний форум (УДФ), Союз вільних демократів (СВД) і Незалежна партія дрібних господарів (НПДГ). Ліві сили поступово втрачали свої позиції. 25 березня 1990 р„ на виборах до парламенту перемогу здобули опозиційні партії (УДФ — 25% голосів; СВД — 20%; НПДГ — 13%). Уряд сформував лідер УДФ Й. Антала, який впроваджував політику розвитку ринкових механіз­мів; чітко визначалися європейські орієнтири зов­нішньої політики. Назву країни було змінено на Угорську Республіку. У жовтні 1989 р., невдовзі після офіційного святкування 40-річчя Німецької Демократичної Республіки, масові виступи, демонстрації в Берліні та Лейпцигу примусили піти у відставку керівниц­тво країни на чолі з Е. Хонеккером. Він заявив про своє рішення 18 жовтня на пленумі ЦК Соціаліс­тичної єдиної партії Німеччини (СЄПН), а 7 листо­пада пішов у відставку уряд НДР у повному складі. Змінилося ставлення до ФРН. 9 листопада 1989 р. уряд НДР прийняв рішення про відкриття своїх західних кордонів для вільних поїздок до ФРН — у Західний Берлін, "Берлінська стіна" перестала

виконувати свої функції СЄПН була реорганізована і змінила назву на Партію демократичного соціа­лізму (ПДС). Створювались нові партії та організа­ції. На виборах до Народної палати НДР (18 березня

1990 р.) Перемогу ЗДОбуЛИ ОПОЗИЦІЙНІ СИЛИ. БІЛЬ­ШІСТЬ голосів отримав Християнсько-демократич­ний союз (40,9%)- У німецькому суспільстві роз­горнулася гостра полеміка з питань про строки, методи і форми об'єднання ФРН і НДР. З жовтня 1990 р. НДР перестала існувати як держава, відбулося об'єднання Німеччини,