Студопедия — Антисемітизм
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Антисемітизм






 

З 80-х років Росія у громадськості Заходу має таку ж страхітливу репутацію країни нелюдської жорстокості, як і Туреччина. Якщо Туреччина зажила недоброї слави через вірменську різанину, то Росія лякала світ єврейськими погромами.

 

Антисемітизм залишався урядовою політикою Росії до кінця імперії, погроми — традицією білої армії в роки громадянської війни. До культурно-політичної історії України смуга антисемітських жорстокостей має стосунок хоча б тому, що відповів за геноцид євреїв у всій імперії тільки лідер української держави — Симон Петлюра, вбитий 1926 р. на знак помсти за погроми, що чинили частини армії УНР. Убивця був виправданий Паризьким судом, як і вбивця організатора вірменської різні Талаат-паші — судом Берлінським.

 

Згідно з російськими законами, все населення імперії поділялося на три категорії: природні обивателі, інородці та іноземці. Інородцями вважались ті, хто виділявся «особливими умовами побуту», як то кочовики Центральної Азії, місцеві жителі тундри, народи Середньої Азії, тобто корінне населення завойованих чи мирно приєднаних до Російської імперії територій, тубільці її колоній. До інородців належали також євреї, життя яких — на відміну від інших інородців — регулювалось величезною кількістю законів, циркулярів та сенатських роз’яснень. Євреї мали право жити тільки на території, що називалась «черта постоянной еврейской оседлости» і обіймала Польщу та низку західних губерній (включаючи всю Україну, крім Києва і невеликої території на сході). Паспорт єврея був дійсним тільки в «черте оседлости», дозвіл на поїздку в центральні російські губернії видавався поліцією як відрядження. Жити поза «чертой» могли лише купці першої гільдії з певною кількістю прикажчиків і слуг, особи з вищою освітою, люди низки професій, включаючи медичні. Щоб здобути права «природних обивателів», достатньо було перейти у будь-яку християнську конфесію. /414/

 

В часи Олександра II обмеження для євреїв були послаблені; натхненні перспективою асиміляції в російському європеїзованому суспільстві, євреї кинулись у гімназії та вищі навчальні заклади, особливо в медичні та юридичні. Єврейський капітал активно включився в економічний розвиток країни. Незважаючи на перепони, і респектабельні фінансисти, і дрібні метушливі торговці й посередники дедалі активніше діяли на російському ринку.

 

Єврейський капітал фактично створив новітню цукрову промисловість на Україні: брати Лазар і Лев Бродські, Йона Зайцев, Герц Балаховський та інші ввозили з Європи найновітніше обладнання, запрошували фахівців, розвивали виробництво нового тоді цукру-рафінаду. Євреям належала чверть цукрових заводів Південно-Західного краю, а в дев’яностих роках самі лише брати Бродські виробляли чверть усього російського цукру. Єврейські купці зруйнували монополію греків у хлібній торгівлі, посідали дедалі більше місце в торгівлі худобою і лісом. До найбагатших фінансистів Росії належали Гінцбурги, які заснували свої банки також у Києві й Одесі.

 

Багаті євреї часто виступали щедрими меценатами. Київ завдячує Бродським багатьма своїми здобутками; на їх гроші проведено водогін і перший в Росії трамвай, будувались Політехнічний і Бактеріологічний інститути. Давид Марголін давав гроші на водо- і газопостачання Києва, комерційні і торговельні школи. Найкраще газове освітлення в Росії було в Одесі завдяки єврейським промисловцям та фінансистам. Після того як почалось масове опанування вихідцями з єврейського середовища інтелігентних професій, особливо юридичних і медичних, тіснішими стали стосунки між євреями та неєвреями. В «черте оседлости» 25 відсотків лікарів були євреї.

 

У Бердичеві євреї становили 79,8 відсотка населення, в Катеринославі — 36,8 відсотка, в Одесі — 34,4 відсотка, в Києві — 12,9 відсотка. Це були насамперед купці — торговці кіньми, хлібом, дровами, дрібні крамарі, кравці, шевці, ковалі, слюсарі, візники, меламеди, вчителі, кантори, рабіни, м’ясники, шапошники, аптекарі, лікарі, фельдшери, акушерки, книготорговці, власники постоялих дворів, фахівці спеціально для весілля — куховарки, клейзмери — музиканти, яких кликали і на християнські свята (з родин клейзмерів походили І. Дунаєвський, Я. Хейфец та ін.), бадхани — професійні розважальники на весіллях, які співали і розповідали анекдоти. І різний злиденний люд, який жив впроголодь у лахміттях, бруді і страшенній тісноті.

 

1897 р. в Росії відбувся перший перепис населення. Учасник перепису повідомляв з Умані: «Звикнувши з дитинства до думки про експлуататорські інстинкти євреїв, наші рахівники були буквально вражені, побачивши, в якому становищі живуть ці експлуататори. Страшенна скупченість, біднота, безліч жебраків і людей без певних занять, що живуть чим Бог послав, — ось на що щоразу доводилося наштовхуватися...» *

* Кандель Ф. Очерки времен и событий. — Ч. І. — С. 90.

 

Ці переповнені єврейською біднотою квартали українських міст та містечок і стали ареною кривавих трагедій протягом царювання Олександра III і Миколи II.

 

Після вбивства Олександра II навесні 1881 р. пройшли єврейські /415/ погроми по Україні: 15 квітня — в Єлисаветграді, 26 квітня — в Києві, потім в Жмеринці, Конотопі, Борисполі, Переяславі, Ніжині. Коли хвиля погромів, здавалося, вщухла, світ був вражений страхітливим погромом в Балті 29 березня 1882 року. Погроми 1881 — 1882 рр. охопили 150 населених пунктів, з них третина припадала на Київську губернію. Почалась масова еміграція євреїв в Америку, виник сіоністський рух. Першими сигналами сіоністського руху були публікації одеситів — Моше Лілієнблюма та Лева Пінскера. Кандидат права, військовий лікар, який одержав орден за Кримську війну, Пінскер раніше був прихильником розчинення євреїв у російському освіченому суспільстві, а тепер відстоював ідею побудови власного національного центру на власній території.

 

Відповіддю царя на антисемітський рух було посилення обмежень і утисків щодо євреїв. 1882 р. введено «Тимчасові правила», що обмежували євреїв у правах, а з 1887 р. діяла «процентна норма» для навчальних закладів: в «черте оседлости» — 10 відсотків, поза нею — 5 відсотків, в столицях — 3 відсотки. «Тимчасові правила» скасувала тільки Лютнева революція 1917 року.

 

З пожвавленням громадсько-політичного життя на початку XX ст. починаються нові антисемітські виступи. 6 квітня 1903 р., під кінець єврейської Паски і на початку християнського Великодня, розпочався грандіозний Кишинівський погром, що тривав два дні. Світовий резонанс був широким; цар відмовився прийняти петицію американських громадян, хоча його просив про це президент США; Плеве зустрічався з вождем сіоністського руху Герцлем і щось пояснював йому. А антисемітська преса писала: «Євреї завжди так: спочатку накапостять, а потім самі ж ґвалт здіймають і закликають до громадського співчуття» *.

* Кандель Ф. Очерки времен и собыгий. — Ч. 3. — С. 194.

 

Революція 1905 р. супроводжувалась погромами, листівки закликали бити «жидів, соціалістів і інтелігентів». Погроми почалися в квітні, але головна хвиля прокотилася за два тижні після Маніфесту 17 жовтня 1905 року. Хід погромів у час революції має вже нові риси. Нерідко створювались загони самооборони — і єврейські, і неєврейські. В Мелітополі, наприклад, вони відігнали погромників і відібрали награбоване, в Миколаєві придушили погром від початку. В Житомирі йшли справжні бої, вбиті і поранені були з обох сторін. Натовп погромників забив на смерть студента Миколу Блінова, який хотів усіх заспокоїти; кричали: «Хоч ти і руський, але сіціліст, і гірше жидів!». Погроми пройшли в Ніжині, Бахмуті, Золотоноші, нарешті, в Києві і — нечуваної люті — в Одесі. За дванадцять днів після маніфесту відбулося 690 погромів, переважно по Україні, третина з них — в Чернігівській губернії. Вбито 810 євреїв, половина — в Одесі.

 

Схід селян селища Новопетрівське Херсонської губернії ухвалив виключити з громади і вислати в Сибір за участь у погромі 14 селян. У с. Архангельському під Херсоном учасників погрому на селянському сході односельці покарали фізично — дуже сильно побили.

 

Як могли вибухнути масові криваві розправи з євреями?

 

Сучасні соціологічні дослідження показують, що при великих /416/ перепадах у культурі наявність більше 10 — 15 відсотків іншоетнічного населення може призвести до міжетнічного напруження. З іншого боку, там, де менше міжетнічних контактів, більше ксенофобії, етнічних передсудів. За умов неймовірної скупченості єврейського населення в містах і містечках «чертьі оседлости», в Україні в тому числі, певне напруження було неминуче. Проте воно не пояснює агресивності погромників. Один із найстрашніших погромів стався в Нижньому Новгороді, де майже не було євреїв.

 

Ініціаторами погромів на Україні, особливо 80-х років, стали якісь людці, які спеціально приїжджали з Центральної Росії. Погроми безумовно були організовані, хоча немає документальних слідів тих центрів, які б керували цією терористичною діяльністю. Для найвищих кіл держави погроми були несподіванкою, Олександр III був певен спочатку, що це справа рук соціалістів. Різні не дуже впливові поліцейські і адміністративні начальники знаходили спільну мову й готували напад на єврейські квартали. Сценарії цих подій в Росії й Туреччині надзвичайно схожі. За сигналом натовп кидається громити єврейські крамнички, а потім іде по домівках, і тут уже починається жах, розігрується садистська фантазія особливо охочих, ґвалтують старих і малих, розпорюють животи і відтинають частини тіла, глумляться над трупами. Війська і поліція не втручаються.

 

Уже в часи погромів 80-х років євреїв вражала не тільки лють нападників, а й байдужість навколишнього населення. Як ми знаємо сьогодні з аналізу подібних ситуацій масового терору («простору смерті»), у нейтральної частини населення наступає параліч волі до дії й навіть до моральної оцінки, люди скуті жахом, світ видається зовсім іншим, відмінним від того, де є поділ на добро і зло. Ми бачимо в 1905 р., що суспільство вже опирається цій заворожуючій силі зла, і неучасть перетворюється на активний опір.

 

Але головне, що знаходить дедалі чіткіший вияв у подіях 1905 р. і пізніше, — це природа ненависті, яка проривається в агресії погрому. Ненависть спрямована проти «жидів, сіцілістів та інтелігентів», проти незрозумілого світу, що протистоїть звичному традиційному «своєму». В погромах брали участь люди різних соціальних верств, зовсім не обов’язково конкуренти євреїв, а деякі «освічені» не опускалися до вбивств і грабунків, але дивилися на них як мовчазні співучасники. Ненависть темряви вилилася на євреїв, вона нагромаджувалась проти інтелігентів, пізніше та ж сила соціального дна змела поміщицькі маєтки і наробила безліч революційного зла.

 

Не будучи безпосередніми організаторами антиєврейських звірств, російські монархи цілком поділяли антиінтелігентську і антиєврейську ідеологію і ніколи не вживали серйозних заходів проти погромників, як і пізніше Добровольча армія.

 

В ці роки з’являється зловісна фальшивка — «Протоколи сіонських мудреців». Вони ходили в списках ще 1899 р.; в книзі С. Нілуса «Велике в малому, або Антихрист як близька політична можливість», що вийшла друком в Царському селі 1905 р., «Протоколи сіонських мудреців» уже містились як її частина. Стара тема про таємну єврейську змову /417/ набула формулювання, що використовувалось у нацистській Німеччині, використовується фанатичними антисемітами й досі.

 

«Протоколи сіонських мудреців» багато і ретельно аналізувались спеціалістами, в тому числі судовими експертами, і сьогодні їх історія не становить таємниці. В основу «Протоколів» покладено блискучу соціальну антиутопію середини XIX ст. — книгу Моріса Жолі «Діалог в пеклі між Макіавеллі та Монтеск’є». В цій книзі йдеться зовсім не про євреїв — уявний діалог авторитарного і ліберального мислителів створено для прогнозу майбутнього тоталітарного суспільства, на яке, на думку автора, міг перетворитися режим Луї-Наполеона. Агенти російської таємної політичної поліції переробили 25 діалогів Макіавеллі і Монтеск’є на 24 діалоги невідомих «сіонських мудреців». Примірник книги Нілуса з «Протоколами» представили Миколі II, і він написав на полях: «Яка глибина думки! Яке передбачення! Яка точність виконання! Наш 1905 рік точно під диригування мудреців!». За «розшук» протоколів співробітники поліції одержали нагороди, готувалось широке використання «Протоколів» для антиреволюційної та антисемітської політики. Але за наказом Столипіна було проведено таємне розслідування, яке виявило підробку та її авторів. Микола II написав резолюцію на справі: «Протоколи вилучити. Не можна чисту справу робити нечистими засобами» *.

* Цит. за: Кандель Ф. Очерки времен и событий. — Ч. 3. — С. 239.

 

Войовничий середньовічний антисемітизм був одним із виявів ідеології та політики насильства, яку імперський режим протиставив економічному і громадському прогресу. Спроби подати сьогодні дореволюційну Росію як щасливу країну енергійного розвитку і достатку, ліберальних бенкетів з осетриною і шампанським та салонів з витонченою поезією однобічні й тенденційні, вони залишають незрозумілим, чому ж цей режим був такий ненависний і так легко розвалився.

 







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 386. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Плейотропное действие генов. Примеры. Плейотропное действие генов - это зависимость нескольких признаков от одного гена, то есть множественное действие одного гена...

Методика обучения письму и письменной речи на иностранном языке в средней школе. Различают письмо и письменную речь. Письмо – объект овладения графической и орфографической системами иностранного языка для фиксации языкового и речевого материала...

Классификация холодных блюд и закусок. Урок №2 Тема: Холодные блюда и закуски. Значение холодных блюд и закусок. Классификация холодных блюд и закусок. Кулинарная обработка продуктов...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Основные структурные физиотерапевтические подразделения Физиотерапевтическое подразделение является одним из структурных подразделений лечебно-профилактического учреждения, которое предназначено для оказания физиотерапевтической помощи...

Почему важны муниципальные выборы? Туристическая фирма оставляет за собой право, в случае причин непреодолимого характера, вносить некоторые изменения в программу тура без уменьшения общего объема и качества услуг, в том числе предоставлять замену отеля на равнозначный...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.032 сек.) русская версия | украинская версия