Особливості сучасних бюджетних відносин

 

При функціонуванні державних фінансів виникають два взаємопов’язані процеси: мобілізація фінансових ресурсів у розпорядження державних структур і використання ресурсів на різні дер­жавні потреби. Перший з цих процесів проявляється як поняття «державні доходи», другий - як «державні витрати».

Державні доходи це та частина фінансових відносин, що пов’язана з формуванням фінансових ресурсів в розпорядження дер­жави та державних підприємств. При цьому акумульовані держа­вою фінансові ресурси відносяться до розряду централізованих, які залишаються в розпорядженні державних підприємств. Централізовані державні доходи формуються в основному за рахунок податкових надходжень, доходів за рахунок зовнішньоекономічної діяльності, платежів населення.

Мета поділу державних доходів на централізовані та децентралізовані - показати співвідношення джерел потреб загальнодержавних і колективних інтересів. Актуальна задача сьогодення полягає в тому, щоб досягти оптимальних пропорцій в розподілі державних доходів з метою забезпечення найбільш повної реалізації різних видів інтересів й активізації впливу державних доходів на ефективність господарювання.

В складі державних доходів головне місце займають доходи бюджету, за рахунок яких забезпечується вирішення економічних і соціальних задач розвитку суспільства. Централізація значної частини державних доходів у бюджетах різного рівня дає можливість проводити єдину фінансову політику, забезпечувати перерозподіл засобів на користь прогресивних галузей народного господарства, задовольняти потреби невиробничої сфери.

До централізованих державних доходів, окрім бюджетних, відносяться ресурси державних позабюджетних фондів, наприклад: фонду соціального страхування, Пенсійного фонду, фонду зайня­тості населення та ін.

Об'єктом грошових відносин, які формують зміст поняття «державні доходи», виступає вартість суспільного продукту (частко­во - національного багатства), яка на різних етапах і стадіях розпо­ділу виявляється в різних фінансових формах. Так, об'єктом роз­поділу на державних підприємствах виступає виручка від реаліза­ції продукції та такі її складові елементи, як прибуток, відрахуван­ня на соціальне страхування, амортизаційні відрахування та ін. За об'єкт бюджетних відносин можна розглядати такі форми, як прибуток і заробітна плата, податкові платежі, з яких формуються джерела бюджетних доходів. В свою чергу, об'єктом державних від­носин є тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств та заоща­дження населення.

Головним джерелом формування державних доходів є націо­нальний доход. Але інколи, особливо в періоди настання особли­вих обставин (війна, великі стихії та ін.), джерелом держа­вних доходів може бути раніше накопичене національне багатст­во; акумуляція державних доходів у цьому випадку здійснюється через використання перехідних залишків бюджетних засобів, які спрямовуються на покриття видатків, продаж золотого запасу, платну приватизацію державного майна та ін.

Фінансові відносини, які складаються у державі з підприємства­ми, організаціями і населенням, називаються бюджетними. Специ­фіка цих відносин, як частини фінансових, проявляється в тому, що вони, по-перше, виникають у розподільчому процесі, учасником якого є держава; по-друге, пов'язані з формуванням і використан­ням централізованого грошового фонду грошових коштів, що при­значений для задоволення потреб держави. Бюджетні відносини характеризуються в першу чергу тим, що вони відтворюють різні напрямки розподільчого процесу (між секторами економіки, сфе­рами суспільної діяльності, галузями господарства, територіями держави) і охоплюють всі рівні господарювання. На форми бюджетних відносин чинять вплив методи ведення господарства і соці­ально-культурне обслуговування громадян, а також задачі, які дер­жава вирішує на кожному з історичних етапів свого розвитку.

Сукупність бюджетних відносин з формування і використання бюджетного фонду держави створює поняття «державний бюджет».

Функціонування державного бюджету проходить через особливі економічні форми - доходи і видатки, що виражають послідовні ета­пи перерозподілу вартості суспільного продукту, яка концентрується в державних структурах. Доходи і видатки бюджету — це об'єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має своє специфічне суспільне значення: доходи служать фінансовою базою для діяльності держави, видатки - задоволенню потреб держави в цілому.

Доходи бюджету - це частка централізованих ресурсів держави, які потрібні для виконання нею відповідних функцій. Доходи бю­джету виражають економічні відносини, що виникають у держави з підприємствами (об'єднаннями), організаціями і громадянами у процесі формування фондів грошових коштів. Вони надходять у розпорядження державної влади і управління. Формою виявлення цих економічних відносин є різні види платежів підприємств, орга­нізацій і населення в державний бюджет, а їх матеріальним втілен­ням — грошові кошти, які мобілізуються в бюджетний фонд. Бю­джетні доходи, з одного боку, є наслідком розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого - виступають об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості, оскільки вона викори­стовується для формування бюджетних фондів територіального, галузевого і цільового призначення.

Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів у бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від економічних задач, що вирішуються суспільством.

Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає використання економічних методів управління суспільним виробни­цтвом, а ефективність форм мобілізації частки доходу підприємств до бюджету зумовила докорінну зміну системи доходних надхо­джень. Вона стала будуватись на основі податкових надходжень. Взаємовідносини держави та юридичних і фізичних осіб були пе­реведені на правові засади і регулюються законом.

Економічна сутність податку характеризується грошовими від­носинами, які формуються у держави з юридичними і фізичними особами. Ці грошові відносини об'єктивно обумовлені і мають спе­цифічне суспільне призначення — мобілізація грошових коштів у розпорядження держави. Тому податок може розглядатись і як еко­номічна категорія, що виконує дві функції — фіскальну та економіч­ну. За допомогою першої формується бюджетний фонд, а викори­стовуючи другу, держава впливає на відтворення, стимулюючи або стримуючи його розвиток, розширює або звужує платоспромож­ний попит населення.

Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами вла­ди. З організаційно-правової точки зору податок — це обов'язко­вий платіж, який надходить до бюджетного фонду у визначених за­коном розмірах і в означені терміни.

Сукупність різних видів пода­тків, у побудові і методах обчислення яких реалізуються визначені принципи, формують податкову систему країни.