Бюджетний кредит і його форми

За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є тимчасово вільні грошові кошти населення, юридичних осіб. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Її доціль­ність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Державний кредит – це сукупність грошових кошів, мобілізованих державою, коли вона виступає в ролі позичальника, кредитора або гаранта.

Метою залучення коштів через державний кредит є:

• покриття бюджетного дефіциту;

• регулювання грошового обігу;

• акумуляція коштів для інвестиційних про­грам тощо.

Забезпеченням державного кредиту виступає все майно, що є у власності держави, але обсяг застави в кредитній угоді не вказується.

Суб'єктами державно-кредитних відносин з боку держави виступають:

• Кабінет Міністрів України;

• органи влади Автономної Республіки Крим;

• органи місцевого самоврядування;

• Міністерство фінансів України (зокрема, Дер­жавне казначейство);

• Національний банк України.

Як фінансова категорія державний кредит виконує три функції фінансів:

· розподільну;

· контрольну;

· регулюючу.

Через розподільчу функцію державного кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави і їхнє використання на принципах терміновості, платності і зворотності. Виступаючи як позичальник, держава мобілізує кошти для здійснення своїх витрат. У розвинених країнах державний кредит – основне джерело погашення дефіциту державного бюджету.

Як інструмент державного регулювання державний кредит впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Контрольна функція державного кредиту пов'язана з виконанням фінансового контролю не тільки за здійсненням державних позик, їхнім цільовим використанням, але і за своєчасним погашенням.

Державний кредит може мати дві форми:

· ощадна справа;

· державні позики.

Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як правило, ощадні банки незалежно від форми власності діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Частина цих ресурсів може спрямовуватись на придбання державних цінних паперів і тому належати до державного кредиту.

Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють державні позики, що надаються на підставі угод, і забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформлюються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на внутрішньому і зовнішньому фінансовому ринку.

 

Таблиця 11.1