Кошториси бюджетних установ

Для запровадження ефективного державного контролю за витрачанням бюджетних коштів державними установами, що фінансу­ються з Державного і місцевих бюджетів з 1997 р., було здійснено перехід на фінансування цих установ на основі кошторису. Визна­чення кошторису подано в ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Кошторис - фінансовий документ, який містить інформацію про створення і використання грошових коштів у відповідності з їх цільовим призначенням. Кошторис є основним плановим документом, що визначає розмір, цільове спрямування і покварталь­ний розподіл бюджетних коштів, які використовую­ться на утримання установи.

Установи і організації, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями, які встановлені Законом України “Про Державний бюджет”.

Кошторис доходів та витрат - фінансовий план установи, яка здійснює некомерційну діяльність.

Установи і організації, які утримуються за рахунок бюджетних коштів, складають такі види кошторисів (рис. 12.2).

Кошторис бюджетної установи має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету і розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету і їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, вста­новлених кошторисами.

Після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов узя­того бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів прий­має рішення про їх оплату і подає доручення на здійснення плате­жу органу Державного казначейства України, якщо інше не перед­бачено нормативно-правовими актами.

Рис. 12.2. Види кошторисів бюджетних установ

 

Державне казначейство України здійснює платежі за доручення­ми розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу в бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бю­джетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

У кошторисі визначається загальний обсяг, цільове надходження, використання за статтями з поквартальною регламентацією. Форми кошторису і супровідні документи розробляються і затверджують­ся Міністерством фінансів та Державним казначейством України.

Затвердженню кошторисів передує процес формування лімітів і витрат у підпорядкованих установах. Вищі організації мають вра­ховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з основних її виробничих показників, обсягу виконаної роботи, штат­ної чисельності та намічених заходів щодо скорочення витрат у пла­новий період.

Кошторис складається всіма бюджетними установами на кален­дарний рік і затверджується в установленому порядку.

Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного надання коштів на ут­римання установ, що перебувають на повному фінан­суванні з бюджету, на основі фінансових планів-кошторисів витрат.

Кошторисне фінансування - метод покриття за­трат установ і організацій у відповідності із затвер­дженим кошторисом.

Оскільки кошторис є плановим документом, за допомогою якого бюджетна установа отримує фінансування і на основі якого проводить видатки, від правильності його складання залежить ефективність діяльності бюджетних установ і раціональне використання бюджетних коштів. З огляду на це, кошториси бюджетних установ мають розроблятися з урахуванням таких принципів кошторисного фінансування:

- органічний зв'язок кошторисів з планом соціально-економічного розвитку регіону - витрати бюджетних установ визначаються економічним планом тієї адміністративно-територіальної одиниці, де знаходиться ця установа;

- цільове призначення бюджетних асигнувань - усі витрати бюджетних установ згруповано відповідно до статей бюджетної класифікації. Перевищення ліміту ресурсів за кожною окремою статтею не допускається;

- дотримання умов режиму економії у витрачанні коштів - цей принцип передбачає таке використання коштів, при якому досягається максимальна ефективність діяльності установи при мінімумі грошових витрат;

- проведення вищими за рівнем організаціями та фінансовими органами, зокрема Державним казначейством, систематичного контролю за фінансовою діяльністю бюджетних установ.

Підставою для затвердження кошторисів є бюджетні асигнування, які одержують розпорядники бюджетних коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису.

Територіальні органи Державного казначейства України здійснюють контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного або місцевого бюджету.

Розпорядники бюджетних установ несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених нормативно-правовими актами.

Здійснення видатків установ і одержувачів без затверджених у встановленому порядку кошторисів і планів асигнувань, планів використання бюджетних коштів одержувачами припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису призначень та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів.