Організаційні основи фінансової звітності.

Основним видом звітності у Казначействі є фінансова або бухгалтерська звітність. Фінансова звітність - це система взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображає фінансовий стан бюджету та результати його виконання за звітний період

Метою складання фінансової звітності є формування повної та неупередженої інформації про фінансовий стан виконай бюджетів та надання її користувачам для прийняття економічних рішень. Основними формами фінансової звітності є баланс, звіт про виконання бюджету, звіт про рух грошових коштів і додатки до звітів.

Для потреб окремих користувачів (Державного казначейства Міністерства фінансів, податкових органів, органів статистики) мо­жуть бути встановлені інші спеціальні звіти.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є кален­дарний рік. Місячна і квартальна звітність є проміжною і складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Загальноприйняті вимоги до фінансової звітності:

- фінансова звітність складається на основі даних бухгалтер­ського обліку;

- фінансова звітність має включати інформацію, яка є суттєвою та своєчасною для користувачів, виходячи з принципів безпе­рервності, обачливості, превалювання суті над формою та інших принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;

- інформація фінансових звітів повинна бути зрозумілою, дореч­ною, достовірною і порівнянною;

- інформація повинна сприяти прийняттю правильних економічних рішень шляхом оцінок минулих, теперішніх та майбутніх подій;

- звіти різних періодів повинні бути зіставними, а також порів­нянними по різних органах Казначейства.

Форми фінансової звітності та інструкції щодо заповнення цих форм, періодичність, способи та порядок їх надання затверджуються Державним казначейством України з урахуванням вимог Міністер­ства фінансів та особливостей процесу виконання бюджету у поточ­ному бюджетному році.

Зміни даних фінансової звітності внаслідок допущених помилок, що належать як до поточного, так і до минулого року (після затверд­ження цієї звітності), проводяться у тому звітному періоді, в якому були виявлені помилки.

Складанню річного звіту про виконання бюджетів має передувати обов'язкова інвентаризація активів, зобов’язань, включаючи і облік на позабалансових рахунках, під час якої перевіряються та докумен­тально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка. Відповідальність за організацію інвентаризації покладається на керівника. Безпосередньо контролює проведення інвентаризації служба внутрішнього аудиту. Об'єкти, строки проведення інвентаризації, склад інвентари­заційної комісії визначаються керівником органу Казначейства. Інвен­таризація проводиться не раніше 1 жовтня звітного року.

При виявленні розбіжностей вживаються заходи щодо їх врегулю­вання. Інвентаризаційні різниці відображуються у бухгалтерському обліку після затвердження пропозицій інвентаризаційної комісії керівником Державного казначейства. Затвердження пропозицій про­водиться у тому місяці, коли була закінчена інвентаризація, але не пізніше звіту за грудень.

Для складання достовірної звітності Казначейству надається право при потребі щомісячно проводити коригуючі проведення. З метою включення всіх операцій у фінансову звітність і виправлення помил­кових записів минулого року у період складання річного бухгалтер­ського звіту можуть також проводитися коригуючі проведення. Особливості оформлення документів, перелік рахунків, порядок та строки проведення коригуючих проведень встановлюється Держав­ним казначейством.

До складу річної звітності включаються:

- "Звіт про фінансовий стан Державного бюджету (баланс)" (фор­ма №1) - складають органи Державного казначейства за даними синтетичного обліку за рахунками 1—5 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюд­жетів;

- "Сальдовий баланс рахунків" (форма №1 -1) - складають органи Державного казначейства за даними синтетичного обліку за рахунками 1 - 9 класів Плану рахунків;

- "Звіт про результати виконання державного бюджету"(форма 2) - складають органи Державного казначейства за даними бухгал­терського обліку. Включає три розділи: операційний доход у роз­різі податкових, неподаткових надходжень, доходи від операцій з капіталом, офіційних трансфертів та цільових фондів; опера­ційні витрати за такими підрозділами: загальнодержавні функції, оборона, громадський порядок, безпека та судова влада, економічна діяльність, охорона навколишнього природного середовища житлово-комунальне господарство, охорона здоров'я, духовний та фізичний розвиток, освіта, соціальний захист та соціальне забезпечення; фінансування внутрішнє та зовнішнє у розрізі боргових зобов'язань загального та спеціального фондів державного бюджету;

- "Звіт про рух грошових коштів" (форма 3) - складають органи Державного казначейства за даними бухгалтерського обліку за чотирма розділами: операційна діяльність (доходи, видатки) інвестиційна діяльність (доходи, видатки), нерозподілені видатки та фінансова діяльність (внутрішнє та зовнішнє фінансування)

- "Звіт про виконання державного бюджету"(форма 2дб) - скла­дають органи Державного казначейства за даними аналітич­ного обліку доходів по загальному і спеціальному фондах державного бюджету; включає три розділи: Доходи, Видатки, Фінан­сування Державного бюджету України;

- "Звіт про використання коштів державного бюджету з міжна­родної діяльності в Україні" (форма №2-валюта) - складає Дер­жавне казначейство за звітами головних розпорядників коштів, що отримують бюджетні кошти в іноземній валюті;

- "Звіт про бюджетну заборгованість" — складають органи Дер­жавного казначейства на підставі звітів розпорядників бюджетних коштів; має 2 розділи: Дані про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості та Звіт про фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів.

Крім цього, органи Державного казначейства складають:

-Довідку про повернення кредитів, наданих із Державного бюджету;

-Звіт про використання коштів з резервного фонду Державного бюджету;

-Звіт про кредити та операції, що стосуються державних гаран­тійних зобов'язань;

- Довідку про суми залишків коштів, перерахованих у поточному році;

- Інформацію про виконання захищених статей видатків Державного бюджету;

- Довідку про депозитні операції;

І. Довідку про перераховані кошти державного бюджету транзит­ними управліннями Державного казначейства на здійснення видатків розпорядників бюджетних коштів;

- Довідку про звірку доходів державного та місцевого бюджетів;

- Довідку про кредитні операції;

- Пояснюючу записку та довідку до пояснюючої записки. Органи Державного казначейства складають консолідовану звітність за правилами, встановленими окремими інструкціями, які передбачають:

- мету консолідації;

- процедури консолідації;

- відповідальність за достовірність консолідованої фінансової звітності;

-правила подання звітів органами Казначейства для подальшої консолідації.

Консолідація фінансових звітів проводиться шляхом послідовного об'єднання відповідних статей окремих фінансових звітів. При цьому виключаються рахунки, що відображають внутрішні розрахунки між органами Казначейства.

Фінансова звітність про виконання бюджетів підписується керівником і головним бухгалтером, розглядається і затверджується у порядку, встановленому документами, що регламентують бюджетний процес. Керівництво Казначейства несе відповідальність за перекручування фінансової звітності, порушення строків її подання та оприлюднення. Перевірка достовірності звітності поєднує логічний та арифметичний контролі, а також передбачає звірку з іншими формами звітності. Контроль за дотриманням правил відображення операцій у бухгалтер­ському обліку та звітності окремими органами Казначейства здійснюється Державним казначейством та державними контролю­ючими органами.

Крім фінансової звітності, органи Державного казначейства скла­дають і управлінську звітність. Управлінська звітність - це звітність про стан та результати діяльності Державного казначейства, яка використовується для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень. Метою управлінської звітності є формування можливостей для оперативного управління бюджет­ними ресурсами та оцінювання ризиків.