Аналіз руху грошових коштів

діяльності. Можна взяти за основу дану схему, однак, з огляду на зміст фінансово-господарських операцій, що мають місце на вітчизняних підприємствах, доцільно дещо видозмінити склад напрямів видів діяльності, які тією чи іншою мірою пов'язані з рухом коштів:

- операційна (основна) діяльність - одержання виручки від реалізації, аванси, сплата по рахунках постачальників, одержання короткострокових кредитів і позик, виплата заробітної плати, розрахунки з бюджетом, виплачені / отримані відсотки за кредитами і позиками;

- інвестиційна діяльність - рух коштів, що пов'язані з придбанням або реалізацією основних засобів і нематеріальних активів;

- фінансова діяльність - одержання довгострокових кредитів і позик, довгострокові й короткострокові фінансові вкладення, погашення заборгованості по отриманих раніше кредитах, виплата дивідендів;

- інші операції з коштами - використання фонду споживання, цільове фінансування й надходження коштів, безоплатно отримані кошти та ін.

Логіка аналізу досить очевидна - необхідно виділити всі операції, що стосуються руху коштів. Однак у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують, як правило, один із двох методів, відомих як прямий і непрямий методи. Різниця між ними складається в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності:

- прямий метод ґрунтується на обчисленні притоку (виручка від реалізації
продукції, робіт і послуг, аванси отримані тощо) і відтоку (оплата рахунків
постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик коштів
тощо, тобто вихідним елементом є виручка;

- непрямий метод грунтується на ідентифікації й обліку операцій,
пов'язаних з рухом коштів, і послідовному коригуванні чистого прибутку, тобто!
вихідним елементом є прибуток.

Розглянемо процедуру прямого методу (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Рух грошових коштів у розрізі видів діяльності (прямий метод)

1 1 2
1.2. Відтік грошових коштів:
витрати на виробництво реалізованої продукції
зменшення (—) або збільшення (+) виробничих запасів
зменшення (—) або збільшення (+) розрахунків з кредиторами
зменшення (+) або збільшення (—) короткострокових кредитів і займів
платежі до бюджету
Усього відтік грошових коштів
Загалом грошових коштів від операційної діяльності	Різниця підсумків за розділами 1.1 та 1.2
2. Інвестиційна діяльність
2.1. Приплив грошових коштів:
виручка від реалізації основних фондів	за даними бухгалтерського обліку
виручка від реалізації нематеріальних активів та довгострокових фінансових вкладень
Усього надходжень
2.2. Відтік грошових коштів:
придбання основних фондів та нематеріальних активів
довгострокові фінансові вкладення
Усього відтік грошових коштів
Загалом грошових коштів від інвестиційної діяльності	Різниця підсумків за розділами 2.1 та 2.2
3. Фінансова діяльність
3.1. Приплив грошових коштів:
виручка від продажу акцій підприємства	за даними бухгалтерського обліку
отримані довгострокові позики та кредити
Усього надходжень
3.2. Відтік грошових коштів:
погашення довгострокових позик і кредитів
сплата дивідендів
Усього відтік грошових коштів
Загалом грошових коштів від фінансової діяльності	Різниця підсумків за розділами 3.1 та3.2

1
4. Інші операції
4.1. Приплив грошових коштів:
цільові надходження	за даними бухгалтерського
Безкоштовно отримані цінності
Усього надходжень
4.2. Відтік грошових коштів:
використання фонду споживання
Усього відтік грошових коштів
Загалом грошових коштів від інших операцій	Різниця підсумків за розділами 4.1 та 4.2
Загальна сума грошових коштів	Сума підсумків за розділами

Розглянутий метод дозволяє визначити ліквідність підприємства, детально розкриваючи рух коштів на його рахунках, але не показує взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни величини активів. Тому застосовується непрямий метод аналізу, що дозволяє пояснити причину розбіжностей між прибутком і, наприклад, скороченням коштів за період.

Справа в тому, що в ході виробничої діяльності можуть бути значні доходи/витрати, що впливають на прибуток, але не стосуються величини коштів підприємства. У процесі аналізу на цю величину і здійснюють коригування чистого прибутку.

Інформаційне забезпечення аналізу - звітність і дані Головної книги. Аналіз доцільно розпочинати з оцінки змін в окремих статтях активів підприємства та їхніх джерел.

Далі необхідно зробити коригування даних різних рахунків, що впливають на розмір прибутку. Цей вплив може бути різнопланованим. У основі коригування лежить балансове рівняння, що пов'язує початкове (Сп) і кінцеве (С_к) сальдо, а також дебетовий (О_д) і кредитовий (О_к) обороти.

Так, по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» рівняння буде мати такий вигляд:

О_к=О_д-(С_п-С_к). (2.4)

Якщо С_к > С_п, тобто за період відбулося збільшення заборгованості покупців, і реальний грошовий потік був нижче зафіксованого у формі №2 «Звіт про фінансові результати» на величину різниці кінцевого і початкового залишку, то ця різниця повинна бути вилучена з величини чистого прибутку.

Зменшення дебіторської заборгованості інакше впливає на прибуток. Так, за рахунком 371 «Розрахунки по авансах виданих» балансове рівняння буде мати такий вигляд:

О_д=О_к + (С_к-С_п). (2.5)

Позитивна різниця виключається з чистого прибутку і навпаки.

Операції на пасивних рахунках мають зворотній механізм впливу на рух коштів.

Прогнозування грошового потоку зводиться до обчислення можливих джерел надходження й відтоку коштів. Оскільки більшість показників досить важко спрогнозувати з великою точністю, нерідко прогнозування грошового потоку зводять до побудови бюджетів коштів у планованому періоді, з огляду лише на основні складові потоку: обсяг реалізації, частку виручки за готівку, прогноз кредиторської заборгованості та ін. Прогноз здійснюється на певний період у розрізі підперіодів: рік по кварталах, рік по місяцях,квартал по місяцях тощо.

У будь-якому випадку процедури методики прогнозування виконуються в такі послідовності:

- прогнозування грошових надходженяняо за підперіодами;

- прогнозування відтоку коштів за підперіодами;

- розрахунок чистого грошового потоку (надлишок/недолік) за підперіодами;

- визначення сукупної потреби в короткостроковому фінансуванні в розрізі підперіодів.

Зміст першого етапу полягає в тому, щоб розрахувати обсяг можливих грошових надходжень. Певна складність у подібному розрахунку може виникнути в тому випадку, якщо підприємство застосовує методику визначення виручки в міру відвантаження товарів. Основним джерелом надходження коштів є реалізація товарів, що розподіляється на продаж товарів за готівку й у кредит. На практиці більшість підприємств відслідковує середній період часу, що необхідний покупцям для того, щоб оплатити рахунки. З огляду на це можна розрахувати, яка частина виручки за реалізовану продукцію надійде у тому ж підперіоді, а яка у наступному. Далі за допомогою балансового методу ланцюговим методом розраховують грошові надходження і зміну дебіторської заборгованості. Базове балансове рівняння має такий вигляд:

ДЗ_П + ВР = ДЗ_К + ДП, (2.6)

де ДЗ_П - дебіторська заборгованість за товари та послуги на початок підперіоду;

Док - дебіторська заборгованість за товари та послуги на кінець підперіоду;

ВР - виручка від реалізації за підперіод;

ДП - грошові надходження в даному підперіоді.

Більш точний розрахунок припускає класифікацію дебіторської заборгованості за термінами її погашення. Така класифікація може бути виконана шляхом збору даних і аналізу фактичних даних про погашення дебіторської заборгованості за попередні періоди. Аналіз рекомендується робити за місяцями. Таким чином, можна встановити середню частку дебіторської заборгованості із строком погашення відповідно до ЗО днів, до 60 днів, до 90 днів і так далі. При наявності інших істотних джерел надходження коштів (інша реалізація, позареалізаційні операції^-) їхня прогнозна оцінка виконується методом прямого розрахунку: отримана сума додається до суми грошових надходжень від реалізації за даний підперіод.

На другому етапі розраховується відтік коштів. Основним його складовим елементом є погашення кредиторської заборгованості. Вважається,

що підприємство оплачує свої рахунки вчасно, хоча воно може на деякий термін відстрочити платежі. Процес затримки платежу називають «розтягуванням» кредиторської заборгованості; відстрочена кредиторська заборгованість у цьому випадку виступає як додаткове джерело короткострокового фінансування. У країнах з розвинутою ринковою економікою існують різні системи оплати товарів, зокрема, розмір оплати диференціюється залежно від періоду, протягом якого зроблено платіж. При використанні подібної системи відстрочена кредиторська заборгованість стає досить дорогим джерелом фінансування, оскільки втрачається частина наданої постачальником знижки. До інших напрямків використання коштів відносяться заробітна плата персоналу, адміністративні й інші постійні та змінні витрати, а також капітальні вкладення, виплати податків, відсотків, дивідендів.

Третій етап є логічним продовженням двох попередніх: шляхом зіставлення прогнозованих грошових надходжень і виплат розраховується чистий грошовий потік.

На четвертому етапі розраховується сукупна потреба в короткостроковому фінансуванні. Зміст етапу полягає у визначенні розміру короткострокової банківської позички по кожному з підперіодів, що необхідна для забезпечення прогнозованого грошового потоку. При розрахунку рекомендується брати до уваги бажаний мінімум коштів на розрахунковому рахунку, який доцільно мати як страховий запас, а також для фінансування можливих непрогнозованих заздалегідь вигідних інвестицій.

Кошти підприємства знаходяться у вигляді грошей у касі підприємства і на розрахункових рахунках у комерційних банках. Виникає запитання: чому ці наявні кошти залишаються вільними, а не використовуються, наприклад, для придбання цінних паперів, що приносять дохід у вигляді відсотка? Відповідь полягає в тому, що кошти більш ліквідні, ніж цінні папери.

Різні види поточних активів мають різну ліквідність, під якою розуміють період часу, необхідний для конвертації даного активу у гроші, і витрати по забезпеченню цієї конвертації. Тільки грошовим коштам властива абсолютна ліквідність. Для того, щоб вчасно сплачувати рахунки постачальників, підприємство повинно мати певний рівень абсолютної ліквідності. Його забезпечення пов'язане з деякими витратами, точний розрахунок яких практично неможливий. Тому прийнято за ціну підтримки необхідного рівня ліквідності приймати можливий дохід від інвестування середнього залишку коштів у державні цінні папери. Підставою для такого рішення є передумова, що державні цінні папери безризикові, точніше ступенем ризику, пов'язаного з ними, можна знехтувати. Таким чином, гроші й подібні цінні папери відносяться до класу активів з однаковим ступенем ризику, отже, доходи (витрати) за ними є досить співставними.

Однак це не означає, що запас коштів підприємства не має верхньої межі. Справа в тім, що ціна ліквідності збільшується по мірі того, як зростає запас і готівки. Якщо частка коштів у активах підприємства невисока, невеликий додатковий приплив їх може бути вкрай корисний, і навпаки у зворотному випадку. Перед фінансовим менеджером стоїть завдання визначити розмір І

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Яка головна мета аналізу вхідних і вихідних грошових потоків?

2. У чому полягає сутність аналізу вхідних і вихідних грошових потоків?

3. Як розраховується довжина операційного циклу?

4. Наведіть методику аналізу руху грошових коштів за прямим методом.

5. Наведіть таблицю, за якою здійснюється аналіз руху грошових коштів у розрізі видів діяльності за прямим методом.

6. Дайте визначення операційної діяльності підприємства.

7. Дайте визначення інвестиційної діяльності підприємства.

8. Дайте визначення фінансової діяльності підприємства.

9. Наведіть приклади іншої діяльності підприємства.

10. Що дозволяють оптимізувати моделі Баумоля та Міллера-Орра?

11. Розкрийте сутність моделі Баумоля.

12. Розкрийте сутність моделі Міллера-Орра.